З початком війни мільйони українців покинули свої домівки та вирушили на пошуки безпечнішого тимчасового місця. На щастя, земляки швидко включилися у допомогу та радо готові прийняти у себе людей. Проте часто люди, які шукають прихисток та ті, які готові їх прийняти, не знають, як поводити себе одне з одним. Шеф-редакторка Platfor.ma Тетяна Капустинська розповідає про власний досвід роботи у волонтерській ініціативі по поселенню, про реальні історії та правила, про які варто пам’ятати обом сторонам.
Рашистська агресія змусила мільйони українців швидко зібрати тривожні валізки та поїхати зі свого дому у безпечніше місце. Бомбардування, постійні сирени, можлива окупація, страх, тривога і невизначеність стимулюють людей вирушати у невідомість, навіть якщо позаду залишається все життя, а попереду — не видно нічого.
Таких людей називають внутрішньо переміщеними особами (переселенцями) або біженцями — і варто розрізняти ці поняття. Переселенець — той, хто рятуючись від бомбардувань або інших небезпечних явищ переміщається у межах країни. А от біженець — у нашому випадку, українець, який поїхав за кордон. Війна на Донбасі з 2014 року спровокувала появу тих і інших, проте з 24 лютого їхня кількість значно зросла. За підрахунками ООН на 8 квітня, понад 7,1 млн українців стали внутрішньо переміщеними особами, а понад 4,5 млн — біженцями.
На щастя, в країні мільйони не тільки переселенців, а й людей, які готові їм допомогти. Хтось займається гуманітарною допомогою, хтось — перевезеннями, хтось — шукає дефіцитні медикаменти, а хтось — надає безплатне житло. В останньому випадку надзвичайно важливою є комунікація. Оскільки цей досвід новий для обох сторін — для тих, хто заселяється, і для тих, хто приймає, — ніхто не знає, як варто себе поводити та чого бажано взагалі не робити.
Під час війни мені вдалося знайти свій формат допомоги — я займаюся координацією волонтерів ініціативи Центру спільних дій по поселенню переселенців. Тож за ці майже два місяці волонтерства я на власному досвіді зрозуміла, де найчастіше «спотикаються» як переселенці, так і господарі домівок, та до чого це може призвести. Ось поради, які підсумовують мій особистий досвід.
ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
Якщо ви переселенець, то ви краще за мене знаєте, у якому стресовому стані перебуваєте. Навіть після того, як тимчасовий прихисток знайшовся, емоційні гойдалки не закінчуються. Ви можете цього навіть не помітити та образити людину, яка жертвує своїм особистим простором і ресурсами, щоб допомогти. Це може вплинути на відносини з господарем, який вас прихистив, та залишити у нього неприємні враження — через що він зробить висновок про всіх переселенців, і більше не буде приймати до себе людей. Щоб цього не сталося і щоб пошуки та саме перебування було комфортним, запам’ятайте деякі правила, які ми комунікуємо у власній діяльності:
1. Користуйтеся відразу кількома сервісами та шукайте можливості.
Якщо ви залишите заявки у декількох місцях, то вам швидше та вірніше знайдуть житло. Наприклад, можна заповнити анкету від Центру спільних дій, скористатися сервісом Прихисток, пошукати вдачі у чат-боті «Прихисти українців» або звернутися напряму до представників громад.
2. Не перебирайте варіантами.
Першочергове завдання проєктів на кшталт нашого — зробити так, щоб ніхто не залишався ночувати на вулицях, в умовах небезпеки та холоду. Тому поки ви обираєте, хочете ви кімнату з вікнами на схід або захід, хтось може опинитися взагалі без прихистку, бо оселю тримають для вас.
3. Не замовчуйте важливі деталі.
Наприклад, якщо вас зв’язали з господарем, який готовий вас прийняти, але прямо каже «без тварин», не варто розраховувати на те, що якщо ви вже приїдете на місце, то вашого кота ніхто не залишить на вулиці. Це неповага до людини, яка зголосилася вам допомогти, і пряме порушення її особистих кордонів. Екологічнішим варіантом буде прямо сказати, що ви знаєте про умови «без тварин», але ви у безвихідному положенні та щиро обіцяєте, що ваш Персик нічого не зіпсує. А якщо й так, то ви відшкодуєте збитки. Теж саме стосується інших категорій: наприклад, кількості людей.
4. Не очікуйте готельних умов.
Ніхто не буде накрохмалювати вам простирадла, складати рушники у формі лебедів і організовувати фуршет. Не всюди можуть бути навіть мінімальні умови — гаряча вода, ліжка, чайник тощо. Якщо ви можете справитися без них і кілька ночей поспати на матраці, то люди, яким важче даються умови дискомфорту, будуть вам вдячні. Наприклад, у нашій волонтерській роботі ми в першу чергу пропонуємо комфортніші умови вагітним жінкам, сім’ям з дітьми, людям з інвалідністю та літнім людям.
5. Не діліться ні з ким контактами господарів.
Це конфіденційна інформація, якою мають право розпоряджатися виключно волонтери або представники організації, якій ці дані надали самі люди. Якщо вже справа не чекає, то спитайте напряму у господарів, чи можете ви поділитися їхніми контактами.
6. Погоджуйтеся на умови, які вам висунув господар.
Адже це його дім і його правила. Якщо він попросив не приходити додому після комендантської години, поважайте це. Якщо він заздалегідь попередив, що просить від гостей тільки оплачувати комуналку, то не варто постфактум натякати: «А може все ж без цього?». Якщо вам надали прихисток на кілька днів, то залишайтеся на цей період і шукайте далі, а не вдавайте, що ви забулися або не встигли зібрати речі. Повага в обмін на безпеку — достатньо рівноцінно.
7. Майте при собі копію паспорта.
Це гарант спокою та безпеки в першу чергу для людини, яка вас прихистила. Пускати до себе в оселю незнайомих людей може бути страшно, не дивлячись на жагу до допомоги.
8. Поважайте особистий простір.
Добрі люди, які вас прийняли, можуть інколи не сказати, що їм не подобаються ті чи інші ваші вчинки/ звички/ дії. Але це не означає, що можна сідати на голову. Варто прибирати за собою, не говорити голосно телефоном і не включати на всю музику, не створювати незручностей, не приводити чужих людей тощо. Натомість прямо запитуйте, чи не перетинаєте ви межі дозволеного та не лінуйтеся зайвий раз подякувати за прихисток.
9. Придумайте, як віддячити за гостинність.
Ви можете приготувати вечерю, заплатити за комуналку, купити щось в оселю, допомогти у господарстві, щось полагодити, навчити чомусь господарів тощо. Увімкніть фантазію або запитайте прямо, чим можете бути десь корисними.
10. Не залишайте домашніх улюбленців вдома.
Якщо ви керуєтеся думкою, що з тваринкою на руках вам буде складніше знайти прихисток, то статистика цього не підтверджує. Звісно, бувають випадки, коли господарі просять заселятися без них, але вони скоріше стосуються наявної алергії на тварин або недостатнього простору у квартирі. А от в селі вас з радістю приймуть і з твариною.
У нашому волонтерському осередку була крута історія, яку могли б собі у здобутки записати переселенці, але поки що пишаються нею волонтери. Одна жіночка мала великий прихисток у приватному будинку і постійно готувала їжу з продуктів, які купляли переселенці. Вона довго мріяла приготувати фрикадельки для всіх дітей та мала для цього все, крім електричної м’ясорубки. Наші волонтери скинулися, знайшли та організували доставку. Рада господиня потім надіслала нам фото фрикадельок — ми були щасливі, що все вдалося.
ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ГОТОВІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ПРИЙНЯТИ
По-перше, знайте, що ви — свята людина й робите велику справу. По-друге, пам’ятайте, що ви, особливо у цей складний період, повинні бути у себе на першому місці. В першу чергу ми повинні допомогти собі, а вже потім — іншим. І цим правилом користуються навіть стюардеси у випадку авіакатастрофи. Тож, якщо ви готові допомогти своїм землякам і прихистити людей, що тікають від обстрілів, зауважте наступне:
1. Встановлюйте комфортні для себе правила.
Звісно, деяким комфортом у сучасному контексті можна і поступитися. Проте якщо ви, наприклад, маєте алергію на тварин, то прихистити людей з котом може бути просто небезпечним для вашого здоров’я. Або ж якщо ви жінка і будете почувати себе незахищеною у власному домі, якщо прихистите компанію чоловіків, то бажано також це вказувати в анкеті. Ви — господар у цьому будинку, тож маєте повне право без осуду вирішувати, кого можете залишити у себе, а кого — ні.
2. Попросіть скан-копію паспорту.
Це формальність, але з нею вам буде спокійніше — саме так ви можете пояснити й переселенцям. Копію паспорту ви також можете відправити своїм близьким і попередити про це людей, що до вас заселяються. Ті, звісно, теж можуть відмовитися від такого прохання, але тоді самі вирішуйте, чи комфортно вам буде в такому разі.
3. Комунікуйте українською.
Завдяки цьому вам також буде спокійніше, що до вас не приїхали рашистські диверсанти. Напівжартома попросіть сказати «паляниця» та «Укрзалізниця» для повної впевненості.
4. Оговоріть правила будинку.
Попередьте своїх гостей про всі нюанси у вашій оселі, про комфортний для вас режим, про те, що робити можна, а що ні. Проговоріть усе для вашого комфортного співіснування, а не чекайте, що люди самі здогадаються. Адже переселенці у стресі й можуть не усвідомлювати навіть елементарних речей, а намагатися поводитися як вдома — це захисна реакція психіки.
5. Підготуйте місце для ночівлі.
Оскільки ви все ж таки гостинно приймаєте людей з дороги, які до того ж скоріше за все, знаходяться у розхитаному психологічному стані, зробіть все, що у ваших силах, щоб вони могли без перешкод потрапити до вас і у теплі та безпеці як мінімум виспатися. Це елементарні умови, назвемо їх пакет «стандарт»: прибрати у кімнаті або у квартирі, підготувати свіжу постіль, провітрити приміщення тощо.
6. Зробіть трохи більше.
Якщо ви розумієте, що маєте бажання та сили, ви можете приготувати обід або вечерю людям, які, скоріше за все, довго та змучено добиралися до вас. Вони вам будуть дуже вдячні.
7. Не розпитуйте про ситуацію, яка змусила переселенців виїхати.
Це може бути досить травматично і своєю щирою цікавістю та бажанням дати виговоритися ви можете заглибити цю травму. Якщо люди захочуть, будуть відчувати себе у безпеці — вони самі вам все розкажуть.
8. Залучайте до допомоги.
Якщо ви залишили у себе переселенців на тривалий термін, то низький вам уклін і шана. В такому разі вважайте, що ви майже прийняли їх у сім’ю. А якщо ви частина сім’ї, то у вас є обов’язки. Не соромтеся залучати гостей до хатньої роботи. Якщо це будинок у селі зі своїм городом, то роздайте у руки граблі та лопати й вперед. Якщо це квартира, то генеральне прибирання час зробити саме зараз.
9. Якщо хочете допомагати не тільки тимчасовим житлом — допомагайте.
У нас неодноразово траплялися історії, коли люди, які надавали тимчасовий прихисток, потім підвозили своїх гостей до кордону. Або був кейс, коли господар у селі біля Кропивницького був готовий віддати свій будинок задарма, ще й допомогти з роботою та взагалі підсобити у будь-яких питаннях. Просто тому, що міг і хотів. Але пропозиція діяла тільки для тих, кому дійсно це було потрібно, наприклад, для людей, чию домівку було знищено. Також буває, що господарі взагалі допомагають переселенцям акліматизуватися у новому місті, знайти роботу, налагодити зв’язки та підшукати стабільніший варіант житла.
Це ті правила, які за час нашого волонтерства стали відповідями на найрозповсюдженіші запитання. Зараз українці об’єдналися як ніколи — таке буває тільки у ситуаціях на межі виживання. Проте через те, що все відбувається дуже швидко і трохи хаотично, через те, що це новий для нас досвід і новий стрес для всієї нації, процеси ще не налагоджені ідеально і навряд чи скоро будуть. Тому варто зосередитися на головному факторі — безпеці, і робити все для того, щоб вона була у житті вашому, ваших близьких і тих, до кого зможе дотягнутися ваше добро.