8 правил приборкання непростого: уривок книги «Опанувати складність» про логіку в дизайні

АвторPlatfor.ma
17 Квітня 2019
дизайн інструкція книги

Життя складне, каже дослідник та апологет людиноорієнтованого дизайну Дон Норман, і немає сенсу ускладнювати його ще більше. Так, дизайнери відповідальні за проектування речей, але всі інші відповідальні за подальше користування ними. Тому, як зробити новий досвід осмисленим, присвячена книга «Опанувати складність», що вийшла у видавництві ArtHuss. Platfor.ma публікує уривок, який допоможе побачити логіку майже у будь-якому непростому процесі.

Дизайнери роблять свою роботу, створюючи зрозумілі продукти й послуги, але й ми повинні робити свою, витрачаючи необхідний час на їх вивчення й опанування. Хоч би яким якісним не був дизайн, хоч би якими досконалими не були концептуальні моделі, зворотний зв’язок і модуляризація, —  складну діяльність все одно треба освоїти, і це часом вимагає багатьох годин, днів або й місяців навчання і практики. Саме так усе влаштовано в нашому складному світі.

Після того як дизайнери виконали свою частину угоди, настає наша черга як користувачів системи. Шлях до приборкання складності —  це головним чином шлях прийняття: прийміть той факт, що на опанування складних речей потрібні час і зусилля, і що битву вже наполовину виграно. Якщо хочете правила —  то вони дуже прості.

Прийняття

Розслабтеся. Усвідомте, що життя складне. Інакше кажучи, усім доводиться вчитися, щоб розуміти й використовувати складні системи. І ви також можете навчитися. Так, для цього вам може знадобитися час, але ж усі ті навички, якими ви вже володієте, також вимагали часу на опанування. Складність нікуди не зникне. Надзвичайно важливий ваш настрій: учіться приймати складність —  та водночас підкорювати її. Складні речі стають простими, якщо до них підійти з розумом, розділити їх на прості складові, осмислити, знайти й використати підказки, вбудовані в  систему. Перший крок на шляху до опанування складності —  це прийняти її.

 

Поділяй і владарюй

Поділіть завдання на маленькі, зрозумілі модулі. Вивчайте один модуль за один раз. Вивчення кожного окремого модуля дає нам відчуття досягнення, яке мотивуватиме до вивчення наступних.

 

Навчання за потребою

Не намагайтеся вивчити все за один раз: вивчайте лише те, що потрібно для виконання завдання, яке наразі вас цікавить. Потім повільно додавайте нові завдання. Повільно переходьте до складніших функцій. Вивчайте щось тоді, коли в цьому виникає потреба.

Зрозуміти, а не завчити

Спробуйте розробити концептуальну модель технології: що вона робить? Як це працює? Якщо вам вдасться зрозуміти це, то й процеси стануть зрозумілими, а отже, ви зможете їх опанувати. На жаль, іноді здається, що технології навмисно роблять незрозумілими для користувача. Таких технологій намагайтеся уникати.

 

Спостерігайте за іншими людьми

Спостерігайте за тим, як технологією користуються інші: придивіться, що вони роблять і чого не роблять. Не бійтеся просити про допомогу. І ще важливіше —  не соромтеся запитати, чому люди роблять те, що роблять. Ви можете запитати:  «Я бачив, що ви зробили так. А що це, власне, значить?». Більшість людей із задоволенням допоможуть вам. Навіть експерти саме в такий спосіб вивчають маленькі секрети, про які раніше не здогадувалися. Саме в такий спосіб і діти вивчають базові життєві ситуації: вони спостерігають за батьками, а потім імітують їхню поведінку. Це природний і ефективний метод навчання. Використовуйте його свідомо. Повідомляйте людям про свої наміри: «Я вчуся користуватися цією річчю, чи ви не будете проти, якщо я трохи поспостерігаю за вами?». Таке попередження допоможе уникнути ніяковості — інакше в людей можуть виникати питання, чого це ви так пильно дивитеся на них, або вони хвилюватимуться, що вам на очі потрапить їхня конфіденційна інформація. Крім того, це попередження спонукатиме їх допомагати вам, пояснювати щось.

Цілий світ як знання: означники, афорданси та обмеження

Вам, певно, траплялося йти по слідах, які залишив хтось інший, —  наприклад, у лісі або в засніженому місті. Так само варто шукати сліди того, як інші люди використовують технології. Робіть те, що вони вже зробили, —  це чудовий спосіб почати застосовувати нову технологію. Шукайте означники: природні, як-от залишені діями людей сліди; соціальні, такі як дії або присутність людей; дизайнерські, тобто ті, що їх дизайнери навмисно виставляють, аби допомогти вам —  якщо тільки ви це дозволите. Шукайте афорданси: виявляйте креативність, знаходячи незвичні або нові способи робити різні речі. І використовуйте силу обмежень як підказок, що можна або не можна, варто або не варто робити.

 

Цілий світ як знання: розставляйте знаки, позначки та вказівники

На сторінках цієї книжки чимало прикладів використання зовнішніх знаків, позначок, розміток, навіть наліпок, що їх люди розміщують там, де їм знадобиться. Візьміть ініціативу в свої руки: щоразу, коли у вас виникають проблеми, коли ви заплуталися, подумайте про ті кроки, які найбільше спантеличують, поверніться до них і лишіть позначку. Використовуйте лак для нігтів або липкі папірці, фарбу чи маркери. Не бійтеся додавати все, що вам потрібно. Ваші позначки можуть бути стильними і привабливими —  або жахливим й нав’язли-вими, але важить тільки те, чи допомагають вони вам виконати ваші завдання. Не має значення, що саме ви робите, важливо, що ви щось робите.

 

Цілий світ як знання: списки

Один із найпотужніших інструментів приборкання технологій —  це список. Однак цей інструмент чомусь найгірше розуміють і найбільше лають. Більшість із нас укладають списки: завдань, які треба виконати, або продуктів, які треба купити в супермаркеті. Списки —  цінне доповнення до нашої пам’яті, адже вони переводять кроки, які нам треба зробити, або дії, які треба виконати, у фізичні нагадування, які ми розміщуємо в матеріальному світі.

Особливий різновид списків —  контрольний список. Коли йдеться про список побутових покупок, порядок, у якому ми будемо його виконувати, не принциповий, бо ці продукти рідко бувають критично важливими, і якщо ми якийсь пропустимо, а якийсь придбаємо двічі, це не створить серйозних проблем. Контрольні списки часто застосовують у сферах, де йдеться про безпеку, таких як медицина, промислові виробництва, авіація. Тож у них пункти, як правило, розташовано  в конкретному порядку, і кожен із них має бути виконано та позначено (часто цей контроль забезпечує колега), перш ніж можна переходити до наступного пункту. Контрольні списки особливо важливі для людей, які мають справу зі складними процедурами, а часто паралельно роблять іще щось і відволікаються.

 

Попри їхню важливість і доведену дієвість, використання списків не надто поширене. Чому? Почасти тому, що багато людей гадають, ніби використання списків ставить під сумнів їхні здібності. Це особливо гостра проблема, коли йдеться про роботу з високими вимогами до безпеки, яку виконують експерти. Бо ж якщо ці люди справді експерти в своїй справі —  то навіщо їм нагадування?

Людська пам’ять схильна робити помилки. Навіть коли люди виконують звичні завдання, відволікання або несподівані труднощі можуть поставити під загрозу всю процедуру. Із досвіду відомо, що коли люди відволікаються або перемикаються на вирішення несподіваних труднощів, їм потім буває важко пригадати, із якого етапу слід відновити роботу. Списки вирішують цю проблему, адже в них ми можемо чітко зазначати, що вже зроблено, а що ще треба зробити.

В авіації, де безпека польотів вимагає перевірки багатьох різних систем і механізмів, пілоти й механіки роками опиралися впровадженню контрольних списків, вважаючи себе достатньо обізнаними й сприймаючи контрольні списки як приниження, як сумнів у їхніх здібностях. А тим часом причиною багатьох аварій, як виявилося, були випадково пропущені кроки в процесі підготовки до польоту чи виставленні налаштувань. Тож упродовж останніх десятиліть контрольні списки повільно впроваджували на всіх комерційних авіаперевезеннях, і в роботі пілотів, і в роботі наземного персоналу. Вони довели свою незамінність. І нині використання контроль них списків дуже поширене в комерційній авіації. Пілоти переглядають контрольні списки разом: один пілот читає його вголос, а інший перевіряє статус або виконує відповідну операцію. Завдяки цьому кількість аварій зменшилася.

В інших сферах впровадженню контрольних списків досі чинять опір. Один із прикладів —  медицина. Лікарі-практики пишаються своїми навичками і спеціалізованими знаннями та обурюються спробами стандартизувати їхню роботу або, не дай Боже, вимагати від них заповнювати контрольні списки. Проте численні дослідження доводять, що використання контрольних списків у медицині може зменшити кількість нещасних випадків, травм і смертність пацієнтів. На цю тему вже навіть бестселери написано. Але медицина досі опирається контрольним спискам. «Звісно, іншим лікарям потрібні контрольні списки, —  якось сказав мені знайомий лікар, —  але не мені. Я знаю, що роблю». Лікарі виступають проти стандартизації, нагадуючи нам, що кожен пацієнт унікальний, тому, мовляв, не можна застосовувати єдиний стандартизований контрольний список до всіх. А тим часом від такого підходу потерпають пацієнти.

Контрольні списки мають свої недоліки. Списки на папері не дають змоги легко змінювати послідовність пунктів. Інколи неможливо виконати пункти саме в тому порядку, у якому їх викладено в списку, і тоді виникає проблема: коли якийсь пункт пропущено, як система забезпечить, щоб про нього зовсім не забули? Електронні контрольні списки вирішують цю проблему, ведучи облік пропущених пунктів і потім вставляючи їх у кінець списку.

Другий недолік пов’язаний із вибором пунктів та процедур для контрольного списку. Деякі лікарі казали мені, що не будуть використовувати контрольні списки, бо пункти в них недоречні або взагалі неприпустимі. Ця критика, можливо, і справедлива, але її слід було би спрямувати на принципи, за якими обираються пункти для контрольних списків, а не на самі контрольні списки. Безперечно, завжди треба ретельно перевіряти їхню відповідність і точність, треба постійно покращувати й уточнювати їх. Контрольні списки в цьому сенсі не відрізняються від будь-якого іншого продукту. Розробляти їх слід обачно, бажано застосовуючи стандартні техніки людиноцентричного дизайну, такі як спостереження, прототипування, постійне вдосконалення й використання відгуків після випробувань. Однак ніщо з цього не применшує важливість контрольних списків і нагадувань.

Списки довели свою ефективність. Однак складати їх треба обережно. Їх можна постійно вивчати, аналізувати й покращувати. Але в кожному разі складайте списки й користуйтеся ними. Вони не є ознакою слабкості, а навпаки —  свідченням сили, потужним інструментом, який допомагає нам викону-вати наші завдання краще, почуваючись впевненіше й менше припускаючись помилок.

Складністю можна керувати, але для цього кожен із нас має виконати свою частину завдання.

Найцiкавiше на сайтi

Design the world:
Дон Норман про відповідальність дизайнерів і краще майбутнє

АвторPlatfor.ma
12 Квітня 2019

Минулого тижня школа Projector влаштувала в Києві велику конференцію Krupa для UI- та UX-дизайнерів. Хедлайнером події став Дон Норман – один із піонерів human-centered design, автор культової книги «Дизайн звичних речей» і дослідник у сфері когнітивних наук. Platfor.ma записала найцікавіше з його виступу.

Приблизно 50 років тому Віктор Папанек написав книгу «Дизайн для реального світу». І перше речення книги було – «Немає професії шкідливішої за дизайн». Чому? Тому що дизайнери роблять речі, якими користуються у всьому світі. Наприклад, ми руйнуємо навколишнє середовище, щоб видобути рідкісні матеріали для виробництва смартфону. А потім викидаємо його через два роки і купуємо новий.

Я вирішив, що не збираюся більше займатися або писати про дизайн споживчих товарів із двох причин: по-перше, я сказав усе, що я маю сказати, по-друге, я не хочу продовжувати руйнувати навколишнє середовище. Тому я збираюся поглянути на такі важливі питання, як голод, освіта, здоров’я.

Людиноорієнтований дизайн має чотири основоположні принципи. І те, що мені в них подобається, – вони підходять майже до всього.

1. Зосереджуйтесь на людях. Це може бути очевидним для дизайнерів, але не для інженерів та інших професіоналів.

2Запитуйте «чому?» і шукайте головну причину проблеми. Коли вам кажуть вирішити проблему, питайте: чому це проблема? Коли вам відповідають, питайте: чому те, що ви сказали, є відповіддю? Дуже легко вирішити неправильну проблему, дуже легко лікувати симптоми, а не причину.

3. Все взаємопов’язане – думайте про всю систему. Ви можете оптимізувати маленький компонент, який є проблемним, але зробити гірше для цілої системи.

4. Змиріться з тим, що ви будете помилятися. Життя занадто складне і умови будуть змінюватись, тож завжди припускайте, що ви будете й далі спостерігати і змінювати. І перш ніж випустити продукт або послугу ви повинні протестувати їх, щоб вони працювали якнайкраще. Але навіть після випуску ви будете їх змінювати. Завжди є речі, які будуть неправильними.

Як дозріти до життя: чому вам потрібен емоційний інтелект
і хто така зріла особистість

АвторАнна Шийчук
16 Квітня 2019

Як вижити у скаженому світі, зберегти психіку неушкодженою та ще й отримувати від цього всього задоволення? Щопонеділка на Urban Space Radio психологиня Анна Шийчук відповідає на питання про емоційний інтелект та soft skills у житті та роботі в авторській програмі «Хтознаяк». У першому епізоді – про те, як стати зрілою особистістю та навіщо це потрібно. Platfor.ma ділиться найцікавішим.

Ще Чарльз Дарвін зазначав, що емоційний інтелект необхідний для виживання і адаптації. Науковець одним із перших помітив, що вміння розуміти свої емоції та емоції оточуючих істот (він також досліджував тварин) є дуже важливим. А першим «зареєстрованим» дослідником емоційного інтелекту в 1995 році став американський психолог Деніел Гоулман. Саме він почав вживати цей термін і пояснювати через нього усю сферу емоцій людини.

У цей час людство на чолі з науковцями досліджувало різні форми інтелекту. Зокрема те, що робить і що може зробити людину розумною. Власне, емоційний інтелект був противагою до когнітивного інтелекту як розуміння логіки, освіченості та розуму як такого. Емоційний інтелект розширює уявлення про те, як бути розумним і що це означає. Якщо розуміння своїх емоцій це рефлексія, то розуміння емоцій оточуючих це емпатія. В сумі маємо: рефлексія плюс емпатія дорівнює емоційний інтелект.

З іншого боку, Джон Д. Майєр, один із дослідників емоційного інтелекту, розвіює міф про його надзвичайну значимість у нашому житті. Він каже, що тільки від 1% до 10% (а за іншими даними – 2-2,5%) найважливіших життєвих патернів і результатів залежать саме від емоційного інтелекту.

Маршрут до любові: як берлінське метро всіх у себе закохало

АвторМарія Іванова
14 Січня 2019

Поїздки у громадському транспорті бувають не дуже приємними не лише в Україні – там штурхнуть, тут ноги відтопчуть, хтось забув прийняти ранковий душ, а десь двері зачинилися прямо перед вашим носом. Берлінська транспортна компанія BVG так втомилась від незадоволених пасажирів, що вирішила провести тотальний ребрендинг і завоювати любов прискіпливих німців неординарною рекламною кампанією, текст про яку вам вже колись сподобався. Про креативні ідеї та їх реалізацію розповів у своїй лекції на Social Media Week Kyiv Крістіан Артопе, керуючий партнер рекламної агенції GUD.berlin.

Крістіан Артопе. Фото: Аліна Рудя. Джерело: telegraf.design.

З чого розпочалась кампанія #weilwirdichlieben («Бо ми вас любимо»)? Три роки тому BVG прийшли до нас із бажанням змінити громадську думку про себе. Компанія була переконана – вони надають якісні послуги за доступною ціною, проте прискіпливі берлінці мало цінують роботу BVG та ще й жаліються на всі найменші незручності, яких просто не уникнути під час поїздок громадським транспортом.

BVG були переконані – варто лише пояснити берлінцям, наскільки старанно і з любов’ю до них ми працюємо кожного дня, і ставлення громадськості до компанії зміниться на краще. Для нас завдання висловити любов транспортної компанії до жителів міста було цікавим, адже такі зізнання часто не зустрінеш.


Концепція

Ми вирішили показати, що Берлін та BVG – це ідеальна пара. Ми розробили такі пункти кампанії:

– обіцянка бренда,

– особистість бренда,

– презентація бренда.

Також ми розуміли, що представити любов транспортної компанії до своїх пасажирів варто дещо іронічно. Крім того, не можна просто ігнорувати незручності пасажирів – необхідно визнати, що поїздка у громадському транспорті не завжди буває приємною.

У наших комунікаціях ми хотіли показати BVG в особі простого співробітника, який іноді може непривітно попросити всіх завершити посадку або відійти в сторону – але лише тому, що хоче, аби все працювало без затримок.

Ще однією особливістю кампанії стала відмова від використання дуже глянцевих зображень. Ми хотіли ілюструвати меседжі картинками, які сприймалися б органічно – так, як самі пасажири могли б показати вагони та станції.

Ми придумали хештег кампанії – #weilwirdichlieben («Бо ми вас любимо»). У BVG розуміли, що повідомлень буде багато, і на всі зреагувати не вдасться. Тим не менше, бачити реакцію та розуміти, з якими проблемами стикаються пасажири, було важливо.


Початок

Кампанію відкрила серія тізерів у транспорті – не розкриваючи мети кампанії, ми намалювали емоційну картину: ми забрали тебе з універу о четвертій, підвезли на тренування о пів на сьому і навіть підібрали з пізньої вечірки.

З січня 2015 року ми стали наповнювати соцмережі BVG: Facebook, Twitter, YouTube. Перед запуском ми активно обговорювали очікуваний потік реакцій, тому після старту були готові до повідомлень. Так, у Твіттері ми щохвилини отримували близько 5-10 відповідей на наші пости.

Найновіше промовідео BVG

Ми хотіли продовжувати отримувати фідбек від пасажирів, тому відповідали, що цінуємо та збираємо їхні коментарі, навіть якщо і не встигаємо відповісти на всі.

Скоро на кампанію звернула увагу преса. В газетах з’явилися заголовки на кшталт «BVG накликала бурю новою рекламною кампанією». Усім відомо: подія перетворюється на «бурю лайна» (shitstorm) в той момент, коли поважні новинні ресурси так її назвуть. Такі заголовки збільшили охоплення нашої кампанії, і ми продовжували:

– Доброго ранку, Берліне! Чудові новини – ми все ще любимо вас!

Хтось казав, що кампанія не працює, хтось говорив «вони хочуть стати улюбленим брендом». BVG відповідали – ми хочемо перестати бути брендом, який ненавидять. Ми не сприймаємо себе надто серйозно, і наша кампанія теж не така вже серйозна.

До прикладу, BVG писали коментарі про наклейки на вікнах вагонів – не всіх вони влаштовували. Ось одна із наших відповідей на таку критику: «Ми розглянули ваше питання і нам не до тями, чого ви причепилися до наших наклейок».

Інструменти

Ми часто використовуємо картинки користувачів – user generated content. Працювати з таким контентом дуже просто, адже потрібно лише вибрати вдалу фотографію, додати смішний підпис і запостити.

Маленькою жертвою цього підходу стала група художників, які заповнили один із вагонів метро осіннім листям заради художнього жесту. BVG використало кадр із їхнього відео, додавши: «Ви насмітили у нашому вагоні, тож принаймні дозвольте використати ваше фото в нашій рекламі».

Пост на Фейсбук-сторінці кампанії Weil wir dich lieben. Художники TOY Crew влаштували арт-інтервенцію та насмітили у вагоні. BVG використали їхнє відео для власної реклами.

Одним із вдалих проектів для нас стали тейковери (takeovers) на Instagram. Ми запрошуємо популярні сторінки, здебільшого присвячені Берліну, розмістити свій контент у нас. Картинки з Instagram ми перепощуємо у Twitter та Facebook, але додаємо якогось нового значення, щоб не дублювати меседж повністю.

Експериментували з постами у соцмережах в режимі прямих трансляцій. Вибірку найкращих твітів BVG під час футбольної гри між ірландською та німецькою командами навіть опублікували у місцевих медіа.

Ми прагнемо спілкуватися мовою наших користувачів, виступаючи з позиції рівного їм співрозмовника – такого ж берлінця. Ми вживаємо зрозумілі читачам метафори та підходимо до переписки з гумором.

Обов’язково дивимося, від кого надійшов коментар чи відповідь на пост, – якось нам написав більш-менш впізнаваний репер. У відповідь на критику ми вирішили трохи покепкувати, відповівши щось на кшталт: «Ви ніби репер, а на метро ще їздите, лол».

Нам пощастило, що між BVG та GUD – повна довіра. Так, креативна команда не узгоджує окремі пости та коментарі з керівництвом BVG. Це дає велику творчу свободу та дозволяє працювати дуже оперативно.

Наші жартівливі слогани ми публікуємо не лише у соцмережах – рекламу розміщуємо і на потягах та бусах BVG.

Наприкінці першого року кампанії почали створювати ще й промовідео. Ось одне з них.

У відео «Is mir egal» («Мені все одно») майже 13 млн переглядів. За сюжетом, співробітнику BVG плювати на гучну музику, собак у костюмі акули, бородатих жінок чи робота з гірчицею в метро – аби за квиток було сплачено.

Цим роликом BVG ніби говорить: «Пасажире, ми любимо тебе таким, який ти є. Роби у наших вагонах майже все, що захочеш, – ми не проти». До речі, багато хто у BVG вважав, що цей ролик занадто прямолінійний. Але відео швидко завоювало любов мас і співробітники BVG теж стали фанатами відео.

Той ролик – не єдина частина кампанії, яку спершу зустріли насторожено. До серії жовтих наклейок у формі серця з лого BVG (як на аватарі Instagram-кампанії) теж спершу поставилися непривітно, а зараз вони стали такими популярними, що ми постійно друкуємо нові партії.

Ще кілька прикладів

Коли в Америці президентом став Дональд Трамп, ми не втрималися і трохи з нього покепкували: «Приходьте до нас водієм, маленькі долоньки – не проблема!» (невеликий розмір рук Дональда Трампа став досить популярним приводом для жартів в США під час передвиборчої кампанії. Тренд не зник і після перемоги Трампа на виборах президента у 2016 році.– Platfor.ma).

Під час Тижня моди у Берліні ми розмістили серію плакатів на фешн-тему. На одному з них – фото похилого чоловіка у шортах (друге фото у цій статті) з жартівливим написом «Покажіть стиль до Тижня моди».

BVG. Плакат до берлінського тижня моди


А у цьому пості до Тижня моди ми скористалися сніжною погодою у ті дні та повторно опублікували цей знімок вдруге, але вже з написом по темі: «Тиждень моди ледь розпочався, а білий порошок уже всюди».


Продати більше квитків

У BVG є формат річного проїзного. Щоб продати його, ми запустили кілька реклам. Ось наш ролик, який пояснює пасажирові, чому квиток такий дорогий – хтось же має у реальному часі створювати несподівані поштовхи у вагонах та вчити водіїв закривати двері вагона за мить до того, як у вагон заскочить пасажир.

Секретна лабораторія BVG. «Деякі речі просто треба планувати заздалегідь, щоб добре працювати».


Мерч

Обивку на сидіннях вагонів BVG ніколи не вважали шиком, але зараз компанія продає мерч кольорів цієї обивки – і він дуже популярний. (До прикладу, в магазині можна купити ось такі пляжні капці – прим. авт.)

«При цих температурах ми не скаржимося, якщо пасажири приїжджають з нами до моря».


Колаборації

Ми любимо співпрацювати з іншими брендами та організаціями. Одного разу ми запросили класичний хор заспівати хештег #weilwirdichlieben BVG.

Вже легендарним став спільний проект із групою U2. Справа у тому, що у BVG є лінія з назвою U2. Коли група збиралась на гастролі в Берлін, вони зв’язались з BVG і запропонували виступити прямо в метро на тій лінії. Виявилося, що вони чули про нашу рекламну кампанію і захотіли її підтримати.


Виступ U2 в берлінській підземці

Концерт привернув шалену увагу з боку ЗМІ та користувачів соцмереж. Охоплення новини склало 5,8 млн користувачів, з них 3,2 млн – органічне. Успіх був величезним. Я б назвав цей проект найуспішнішим за всю мою кар’єру. BVG не витратило на гонорар групі ні копійки.

Ще однією вдалою співпрацею став спільний проект з Adidas. Ми випустили кросівки, які водночас були річним квитком на проїзд у BVG.

Кожна з 500 пар унікальних кросівок, в язички яких були вшиті прозні квитки на берлінський транспорт, коштувала 180 євро.


Що далі

Новим експериментальним проектом BVG став BerlKönig – сервіс виклику мініавтобусів за вимогою. Цей незвичний формат транспортних послуг було складно пояснити користувачам. Щоб швидко та доступно передати основні переваги нового продукту, ми знову обрали формат рекламного ролика:

Поетичне (буквально) відео на підтримку нового сервісу BVG – знавці німецької можуть оцінити рими в закадровому тексті.


Підсумки

Наостанок скажу, що рекламна кампанія #weilwirdichlieben (вона триває і досі) мала дуже позитивні результати – ставлення до BVG змінилося на краще, співробітники говорять, що тепер пасажири їх поважають.

Усім, хто веде подібні кампанії, раджу прагнути робити їх максимально справжніми – ваша аудиторія здатна відрізнити реальне від штучного. Ще кілька років тому бренди намагалися презентувати себе такими собі ідеальними компаніями. Але ніхто не ідеальний – будьте відкритими, говоріть про проблеми відверто. Це просто соцмережі – що може піти не так?

Епідемія уваги: як вивести мозок із режиму «завжди онлайн» і почати жити

АвторPlatfor.ma
16 Березня 2019

«Ми тонемо в інформації і водночас відчуваємо нестачу мудрості». Ці слова американський біолог Едвард Осборн Вілсон промовив ще на початку століття. А якщо швидко перенестися в еру смартфонів, можна помітити, що наше психічне життя стало фрагментованим і розділеним більше, ніж будь-коли. «Економіка уваги» – словосполучення, яке часто використовується, щоб надати подіям навколо певного змісту: ця концепція розглядає нашу увагу як обмежений ресурс у центрі інформаційної екосистеми, в якій замкнено різноманітні сповіщення та повідомлення, що постійно намагаються цю увагу захопити.

Це корисний наратив у світі інформаційного перевантаження, у світі, де наші ж пристрої та програми розроблені таким чином, щоб навмисно тримати нас на гачку (докладніше почитати про це можна у нашому тексті «Time Well Spent: чому сповіщення крадуть наш час і як їх перемогти». – Platfor.ma). Ба більше, окрім психічного благополуччя для нас самих, економіка уваги пропонує особливий спосіб сприйняття деяких важливих соціальних проблем: від тривожного зниження емпатії до «озброювання» соціальних медіа.

Проблема в тому, що цей наратив передбачає застосування певного типу уваги. Зрештою, економіка має справу з тим, як ефективно розподіляти ресурси з огляду на конкретні цілі (наприклад, максимізацію прибутку). Розмова про економіку уваги спирається на поняття «увага-ресурс», іншими словами, наша увага має застосовуватися для досягненя певної мети, від якої нас відвертають соціальні медіа та інші хвороби сучасного суспільства. Якщо нам не вдається використати увагу для досягнення мети, вона стає інструментом, який використовують та експлуатують інші.

Однак сприйняття уваги як ресурсу не враховує той факт, що увага не просто корисна. Її роль більш фундаментальна – увага привертає нас до зовнішнього світу. «Інструментальна» присутність безперечно важлива. Але ми також можемо сприймати більш «дослідницьким» способом, бути по-справжньому відкритими до того, що постає перед нами, без особливої послідовності дій.

Приміром, під час нещодавньої поїздки до Японії, мені випала нагода провести кілька годин у Токіо. Опинившись в діловому районі Сібуя, я безцільно сновигав серед неонових знаків і натовпів людей. Коли я проходив повз павільйон пачинко (популярні ігрові автомати з простою механікою. – Platfor.ma), мої відчуття натикалися на стіни диму і какофонію звуків. Увесь ранок моя увага працювала в «дослідницькому» режимі. А коли пізніше того ж дня мені потрібно було зосередитися на навігації в метрополітені, моя увага перемкнулася в протилежний режим.