По факту, маніпуляція – це не брехня, а специфічна подача правди. А політична маніпуляція – це спекуляція на людських емоціях та почуттях. І чим ближчий політик до електорату на емоційному рівні, тим краще. Правда подається не комплексно, а частково і однобоко, із замовчуванням всіх незручних нюансів.

Історія знає багато політичних і державних діячів-маніпуляторів. Це психологічно сильні особистості, які вміло впливали на великі групи людей. Наполеон, Адольф Гітлер, Йосип Сталін, Михайло Горбачов досконало володіли технологією формування громадської думки як за рахунок власної харизми та здібностей, так і за допомогою підлеглих.

Однак найсильніше і найрезультативніше політичне маніпулювання здійснюється через ЗМІ. Нам обіцяють підвищити зарплати, стипендії, знизити ціни на комуналку, зробити доступними освіту та медицину, пропонують вигідні кредити на житло. Як розпізнати відверту маніпуляцію? Давайте розглянемо п’ять прикладів.

Я – як ти!

Бувало таке, що, вибираючи між двома футболками, ви ніяк не можете визначитись? Коли починаєш замислюватись, чи потрібна взагалі ця футболка, якщо ви прийшли в магазин за джинсами, з’являється чарівний консультант, який починає говорити, як вам пасують обидві речі, і з-поміж іншого зауважує, що він чи вона й самі таку носять. І от ви на касі вже розраховуєтесь за дві футболки. Тут спрацювала маніпуляція «я – як ти».

У політиці найбільш популярний спосіб наблизитися до електорату – говорити з виборцями їхньою мовою, позиціонувати себе як «свого хлопця». Цьому добре сприяє поява в публічному просторі. Хтось заводить Ютуб-канал, хтось щодня з’являється на міжнародних зустрічах у веселих шкарпетках, а хтось стає реальним мемом.

Яскравий приклад – прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо: він часто публікує в своєму Інстаграмі смішні фото зі своєю родиною, на кшталт святкування Гелловіну. Окрім того, одним із приводів по-доброму посміятися над прем’єр-міністром стала його звичка підбирати до своїх строгих костюмів незвичайні і яскраві шкарпетки. У гардеробі Джастіна є найрізноманітніші моделі: в різнокольорову смужку або з черепами, а також більш «патріотичні», із зображенням кленового листа. Людям це подобається, і за досить короткий проміжок часу Трюдо став улюбленцем електорату. 

Також маніпуляцію «Я – як ти» активно використовував у своїй виборчій кампанії кандидат у президенти Володимир Зеленський, говорячи зі своїми потенційними виборцями їхньою мовою і обіцяючи те, що від нього хотіли почути. «Кожен з нас сьогодні поклав руку на Конституцію і кожен з нас приніс присягу народу України», – сказав він у своїй інавгураційній промов.

Ще один яскравий приклад – білборд кандидата від Об’єднання «Самопоміч» Богдана Станіславського з майже однойменним гаслом: «Такий, як ти».

Фальшива дилема, або ілюзія вибору

Пам’ятаєте, як вчителі або батьки казали: або ти будеш гарно вчитися, або підеш після завершення школи підмітати вулиці? Хоча камон, от Ейнштейн так і не отримав атестату про освіту в гімназії, але це не завадило йому стати одним із найвідоміших фізиків у світі. Ні, ми в жодному разі не закликаємо кидати навчання – це просто наочний приклад того, як використовується маніпуляція «ілюзія вибору».

Повернемось до політики: за цією технологією виборцю надають нібито два єдині варіанти «або-або», з яких він має обрати щось одне. Варіантами може бути або якесь твердження, або самі кандидати, або якесь явище чи подія. Далі йде поділ на «гарну» та «погану» альтернативу. Потім – прив’язка «хорошої» до власного кандидата, а «поганої» – до усіх інших (або конкретного опонента). Прикладом маніпуляції з фальшивою дилемою є білборди Радикальної партії Олега Ляшка «Робочі місця або рабство МВФ» та «Низькі податки або високі тарифи», а також реклама Петра Порошенка, де йому протиставляється президент РФ Володимир Путін.

Тримання інтриги + ефект ореолу

Певно, що таке інтрига, знає кожен з нас. Особливо часто ця маніпуляція застосовується в серіалах, коли ти з нетерпінням чекаєш наступної серії, щоб дізнатися продовження. Таким чином, канали збільшують кількість своїх глядачів.

В політичному полі суть маніпуляції полягає у тому, що виборця свідомо тримають у стані незнання: чи буде балотуватись та чи інша людина, чи ні.  Це працює паралельно з іншим видом маніпуляції – «ефектом ореолу»: коли успішна й відома людина хоче спробувати себе у політиці, але на якомога довший час відтягує публічну заяву про своє рішення. Тоді інтрига серед виборців лише посилює його позиції. Це допомагає таким кандидатам уникати серйозних політичних дискусій та суперечок. Ці маніпулятивні технології використовували двоє відомих українців: актор Володимир Зеленський та співак Святослав Вакарчук.

Інтригу щодо своєї участі у президентських виборах Зеленський тримав досить довго. Наприкінці грудня 2018 року в інтерв’ю Дмитру Гордону він сказав, що «серйозно думає» про балотування у президенти: «Я про це дуже серйозно думаю і багато говорю із сім’єю… Вони дуже бояться з приводу мене, тому що вони глибоко розуміють, що я за людина. Вони розуміють, наскільки я гостро, вкрай радикально справедливий до всього… І я така людина, що буду до кінця стояти. Вони дуже переживають через це моє внутрішнє відчуття».

Про своє рішення Зеленський оголосив 31 грудня, у новорічну ніч в ефірі телеканалу «1+1», тим самим ще більше підсиливши увагу до себе.

Жонглювання рейтингами

Ви наче ніколи не були фанатом Монатіка, але три тижні поспіль він очолює музичний рейтинг на улюбленій радіостанції, і вам уже потроху починає подобатись його творчість. Ви навіть наспівуєте в душі: «Зашиваю душу…». Так працюють рейтинги. 

У політиці рейтинги завжди містять в собі елемент гри та змагання. Одна з улюблених маніпуляцій – апелювати до статистики, де в доларах або євро порівнюються доходи громадян в різних країнах. Цим грішила у своїх заявах лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Вона часто бралася порівнювати українські та європейські зарплати, але за зразок незмінно брала доходи в найбагатших країнах ЄС. При цьому не згадуючи, що і вартість життя там висока.

Маніпуляція з рейтингами далеко не нова. Ще у 2010 році одна з соціологічних компаній опублікувала рейтинг, згідно із яким кандидат в президенти Сергій Тигіпко отримував друге місце на президентських виборах. Як з’ясувалося, опитування ця компанія проводила лише у містах, де проживає більше 50 тисяч людей. А відповідно, у такому опитуванні брали більшу участь індустріальні регіони і менше західні області, де й щільність населення нижча. Але подавалося опитування як думка всієї України.

Також часто політики апелюють до фейкових або замовних рейтингів, які виконуються сумнівними або взагалі неіснуючими фірмами. Таким чином, людина, яка ще не визначилася з вибором, може проголосувати за того чи іншого кандидата тільки тому, що за нього висловилася більшість. Портал texty.org.ua створив цілу базу даних таких сумнівних соціологічних служб, які створюються суто під вибори.

Звернення до традицій і патріотизму

Чи траплялася з вами ситуація, коли родичі нав’язували вам певне віросповідання, навіть не цікавлячись вашими релігійними вподобаннями? Або, може, ви чули на свою адресу, що треба шанувати традиції, навіть якщо ви з ними не згодні? Знайте, вами намагалися зманіпулювати. Ймовірно, навіть несвідомо.

В політиці ця технологія представляє кандидата поборником чи захисником традицій, звичаїв та усталених норм. Такі маніпулятори використовують кліше «мова», «звичаї», «традиції», апелюючи до етнічної ідентифікації людини. Яскравим прикладом була президентська кампанія Петра Порошенка. У своїх лозунгах, промовах та на білбордах він використовував гасло: «Армія. Мова. Віра».

Також до традицій та культурних цінностей в своїх лозунгах апелював лідер «Народного фронту» Арсеній Яценюк: «Українська мова, кіно, пісня».

Ще одним прикладом апеляції до культури і традицій є лозунг лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка: «Захистимо мову – захистимо Україну!».

Що ще?

Як елементи політичної маніпуляції у ЗМІ також створюються та ефективно подаються різноманітні образи, умовні формули, штампи та стереотипи поведінки. Подаються заздалегідь заготовлені відповіді на запитання, що хвилюють багатьох людей. Тож на що ще варто звернути увагу, споживаючи інформацію в передвиборчий період: 

— навмисне перекручування реального стану речей шляхом замовчування одних фактів і нав’язування інших; 

— публікація нереальних (брехливих) повідомлень; 

— пробудження в аудиторії негативних емоцій за допомогою візуальних засобів або словесних образів. 

Також важливо розуміти основні характеристики маніпуляції: 

— коли ти не усвідомлюєш, що на тебе впливають; 

— коли вплив здійснюється не лише на сферу свідомого (розум), але й на сферу несвідомого (інстинкти, емоції), яка не піддається самоконтролю; 

— свідоме викривлення фактів навколишньої дійсності (дезінформація, дозування інформації), формування ілюзій та міфів.

І, насамкінець, найголовніше правило, аби не потрапити на гачок маніпуляторів: не піддавайтеся на емоції, які у вас намагаються викликати, критично ставтеся до інформації та аналізуйте промови й програми кандидатів. Бо від того, наскільки усвідомленим буде ваш вибір 21 липня, залежить, у якій країні ви будете жити наступні п’ять років.

Матеріал підготовлено Центром «Ейдос» у межах проекту «Обираю свідомо» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».