Пиптик, пуцька, шпілі-вілі: дослідження, як ми насправді говоримо про секс

Пиптик, пуцька, шпілі-вілі: дослідження, як ми насправді говоримо про секс

Сьогодні українці вже не ходять у будяки і не труть маку – ми називаємо сексуальні процеси та статеві органи іншими словами. Але вони так само вважаються непристойними. У проекті «Тойво» Platfor.ma досліджує, яку лексику використовують сучасні люди і що це говорить про нас у 2018 році.

Олександра Горчинська

18 вересня 2018

Сексуальний лексикон

Спеціально для проекту «Тойво» Platfor.ma провела опитування. За допомогою анонімної онлайн-форми ми запитали всіх охочих, якими словами вони називають статеві органи та сексуальні процеси. У опитуванні взяли участь 810 жінок, 269 чоловіків і ще 11 людей, які не вказали свою стать. Вік опитаних – від 15 до 52 років.

За результатами опитування можна виокремити певний стандарт – найпоширеніші слова та фрази. Наприклад, пеніс найчастіше називають:

член, фалос, хуй, хер, пісюн, дружок, він, хлопчик, поршень, прутень, жезл, піпірка, дік (від англ. – dick), маленький, перчик. Серед цікавих варіантів чимало похідних від власних імен: васьок, вітальчік, бенедікт, оскар, а також імператор і просто чувак.

Укладачка словника нецензурної лексики «Українська мова без табу» докторка філологічних наук Леся Ставицька пише, що хуй «у всьому розмаїтті онтологічних і лінгвістичних функцій мислиться як фалос – те універсальне, що означає людське життя, певний символічний об'єкт, який відіграє надзвичайно важливу роль у житті людини відповідно до психоаналітичного ототожнення органа з "людським Я"». Це – першопочаток. Довжиною хуя вимірюється чоловіча і статева сила, сам орган – інструмент отримання задоволення.

Жіночий статевий орган у лексиконі українців сьогодні, найчастішe, це:

вагіна, піхва, вона, подружка, печера чи нірка. Часто вживається пестливе «піська», «пісєчка», «кіся», також більш брутальне – «пизда», «дирка», застаріле «розкішниця». Є й нетривіальні варіанти, як-от: марічка, маша, софія, ваджаджа, йоні, російське «кормилица» та «конкурсантка», «пещера нежности».

На відміну від хуя, пизда – «дзеркало всього чоловічого», і часто пов'язується із деструкцією та руйнуванням, пише Ставицька. Це прослідковується у похідних висловах, як-от «дати пизди» – вдарити.

«Використання власних назв для позначення статевих органів може мати різне підґрунтя. У когось це може бути пов'язане з якоюсь унікальною історією походження цього імені, чогось, що стосується окремих людей. У кожному випадку це відсилки до чогось свого, унікального. Цікаво було б почути причини, які призвели до використання цих слів у тих чи інших ситуаціях».

Анна Шумська, психологиня

Перекладачка і дослідниця сленгу Оксана Баніт, яка упорядкувала онлайн-словник сленгу Slangshot, також звертає увагу на цей момент. Найперша причина – це вживання свого власного імені, наприклад, хлопець на ім'я Віталій зватиме свій член "вітальчиком", як меншого друга.

«Або це його певне альтер-его. І це скоріше стосується не тих назв, що пішли від імен, а таких власних назв, як "імператорчик", "солдатик", "морячок". Певним чином це навіть і перенесення відповідальності, мовляв, "це не я, це він сам", – коментує Баніт. – Можливо, саме тому ці власні назви здебільшого є назвами живих осіб. Мій друг, описуючи момент, коли у нього виникло гомосексуальне бажання, назвав це "Поль Верленчик прокинувся", бо є історії про гомосексуальний досвід Верлена».

За результатами опитування, сідниці українці зазвичай називають жопою, попою, сракою, дупою, задницею, булочками та п'ятою точкою. З більш оригінального – «холмы наслаждения», хата, персик, гузичка. Груди – цицьки, циці, сіськи, сисюлі, перса, дойки, бюст, буфера, дівчатка, маленькі.

Відокремлений пласт лексики формують слова, які позначають саме процеси та дію. Опитування показує, що про сам секс як процес найчастіше говорять так:
трахатися, кохатися, займатись коханням, робити це, сексом трахатися, їбатися, чпокатися, злягатися, вдути, виїбати, виграти. Власне секс – це шпілі-вілі, потрахушки, трах, той, цей, чпок, єбля.

Процес самозадоволення найчастіше позначається словами дрочка, онанізм, розрядка, секс із собою та навіть «піу-віу». Самозадовільнятися – дрочити, мастурбувати, фапати, теребонькати, «сам собі». Цікаві варіанти до найменування цього процесу подає Ставицька: наприклад, «гуляй рука, балдій пісюн».

Оральний секс позначають такими словами:
смоктати, лизати, мінет, куні, брати в рота, орал, «поцілувати там», блоу джоб (від англійської – blowjob). Також згадують вислови «говорити з ним», «зробити омлєтік». Досягти оргазму – кінчити, досягти піку, вершини, отримати задоволення, а також варіанти типу «я все».

Ще один пункт в опитуванні пропонує респондентам розповісти про інші частини тіла, процеси й практики, які, на їхню думку, також варті уваги. Чи не найважливіше, що виокремлюють – це клітор (також знаний як пиптик, штучка, кнопочка і перлина), яйця і голівку статевого члена, соски, згадують про петтінг (він же «пестощі» або «зажимання»). Ерекцію називають словом «Здравствуйте!», секс під час місячних – «пограти у вампіра», брати до рота яєчки партнера – «пакетик чаю».

«Загалом, інтимну лексику можна поділити на літературні слова і сленг. При чому літературні слова описують позитивну дію, а сленг – щось більш негативне, табуйоване. Можна "провести з кимось ніч", коли це з душею, а можна "переспати". Емоції за цим зовсім різні».

Оксана Баніт, перекладачка

Те ж саме – про літературне «кохатися» і сленгове «трахатися», «їбатися». «Довбатися» або «довбити» – якщо це занадто беземоційно, механічно чи швидко, наводить приклад дослідниця.

Цікаво, що на прохання розповісти, які слова зазвичай вживаються для позначення анального сексу, чимало респондентів відповіли «фу», «я таке не практикую», «цим не займаюся», «це неприємно». Тобто закцентували увагу на тому, що такий вид сексу на відміну від інших є чимось брудним, неприємним та неприйнятним.

«Загалом, можна сказати, що наявність і чисельність слів на позначення сексуальної лексики демонструє ставлення конкретного соціуму або соціальної групи до конкретних сексуальних дій та статевих органів. Ваш опитувальник показує, що респондентам анальний секс здається неприйнятним. А от неформальні відповідники до слова "клітор" не можуть не тішити», – коментує опитування Баніт.

Промовистими також є додаткові примітки, які залишали респонденти. Деякі учасники опитування, наприклад, зазначали, що відчували збудження в процесі заповнення анкети. Інші ж зізналися, що навпаки відчувають себе присоромленими – так, «ніби зараз прийде мама і насварить за непристойну поведінку».

Шумська припускає, що дорослі люди, які використовують евфемізми для позначення сексуальних процесів та власні назви – для статевих органів, мають спровоковану чимось потребу не вживати прямі назви та стандартні терміни. «Можливо, у когось ця потреба формується через сором, для когось – через страх, огиду. А хтось, свідомо чи ні, знайшов для себе у назвах, які використовує, елементи гри, до якої насправді прагне. І це нормально», – резюмує психолог. Вона розмірковує і над залежністю повноцінного задоволення сексуальних потреб людини, від того, яку саме лексику вона вживає під час розмов із партнером – пряму або завуальовану.

«Загалом, можна сказати, що наявність і чисельність слів на позначення сексуальної лексики демонструє ставлення конкретного соціуму або соціальної групи до конкретних сексуальних дій та статевих органів. Ваш опитувальник показує, що респондентам анальний секс здається неприйнятним. А от неформальні відповідники до слова "клітор" не можуть не тішити»

Звідки беруться слова

Авторка книги «#Янебоюсьсказати», активістка та колишня журналістка Настя Мельниченко кілька років тому зібрала понад 200 українських висловів «про сраку». До цього її підштовхнула бабуся, яка любила додати у свою мову гостроти. А нещодавно в одній із закритих фейсбук-спільнот, створеній для знайомств та спілкування, дівчина провела опитування серед учасників – цікавилась, якими словами вони користуються, коли говорять про інтимні процеси та секс. Настя наводить такі найпоширеніші вислови:

«Займатися сексом – секситися, злягатися, їбстися, пхатися або тойво. Чоловічий статевий орган – член і хуйочок, жіночі статеві органи – клітор, пісічка. Оргазм – кінчати. Секс-партнери – партнер, коханчик, полюбасик».

Дівчина додає: деякі користувачі згадали, що в юні роки для позначення такої дії як кунілінгус використовували слово «пікет». В дорослому віці це слово зазвичай вже не вживалося. Мельниченко також акцентує увагу на тому, що україномовні люди зазвичай використовують різні слова для позначення різних типів сексу. Наприклад, «кохатися» вживають, коли йдеться про секс із близькою, коханою людиною, а «їбстися» – про щось жорстокіше та не таке інтимне.

Оксана Баніт помічає ще один цікавий момент: «Я би ще додала про "недойоб" – досить рідко буває, що соціум називає якось явище, назви для якого немає в інших мовах. Я іншими мовами ніколи не чула прямого відповідника, лише евфемізми типу "голодний" (до сексу). Причому в українській воно абсолютно нейтральне, не походить від якогось неприємного "недойобаний" абощо. Цікаве слово "Їбабельний(-а)" – характеристика, мовляв "я би з нем/нею етавот"».

«Займатися сексом – секситися, злягатися, їбстися, пхатися або тойво. Чоловічий статевий орган – член і хуйочок, жіночі статеві органи – клітор, пісічка. Оргазм – кінчати. Секс-партнери – партнер, коханчик, полюбасик».

Настя Мельниченко, журналістка

Опис статевих органів і статевого акту – це проблема для української мови, вважає директор Школи політичної аналітики НаУКМА Максим Яковлєв. Він пояснює: для цього у нас існує два великих прошарки лексики, які, по суті, протилежні один одному. Це латинські терміни (вагіна, пеніс) та матерні слова, яким приписують російське походження, хоча насправді вони, безумовно, сягають давніших часів. Між цими двома прошарками існує клас евфемізмів або маловживаних слів, які, зрештою, стають «непристойними» у «пристойному товаристві», – таких як «поцька», наприклад. У цій же категорії – слова менш предметного, проте ще більш метафоричного характеру, як «прутень» чи «пілотка», якими позначають статеві органи у відповідному контексті.

Звідки найчастіше береться обсценна лексика на тему сексу, пояснює Баніт. Насамперед, слова або вигадуються, або запозичуються з інших мов: «Це робиться з певною метою. По-перше, для утаємничення, щоб лише обмежене коло осіб розуміло, про що йдеться. По-друге, для суб'єктивної оцінки, адже за кожним сленговим словом є конотація, позитивна або негативна. Також це може бути гумористична функція, намагання дати назву чомусь, що існує в реальності, але не має відповідника в українській мові, як-от "секстинг". Ще – фатична функція, тобто відчуття спільності, єднання від того, що ви чи ваша спільнота послуговуєтеся незрозумілими іншим людям словами».

Максим Яковлєв, політолог

Лексика програмує ставлення

Те, які саме слова ми вживаємо, говорячи про секс, формує наше ставлення до цього процесу, а також – до сприйняття свого тіла та власної сексуальності, пояснює Анна Шумська. Вона проводить психологічні тренінги для батьків та дітей. Психологиня каже: невдала розмова про секс у дитинстві може призвести до серйозних комплексів у дорослому віці. З цим іноді доводиться працювати чи не все життя. Часто буває, що виховні моменти, які стосуються сексуальності, у сучасних родинах зводяться або до повної відсутності обговорення цієї теми, або до заборон із негативними конотаціями.

«Якось я займалась із шестирічним хлопчиком, який до цього ніколи не був у дитячих колективах. Він мав таку проблему: біг до туалету, знімаючи труси і штани по дорозі. Робив так, бо дуже хотів пісяти і поспішав, щоб швидше роздягтися. Під час нашої бесіди він сказав, що знає – так робити не можна. На питання, чому, відповідав, що "це некрасиво"», – наводить приклад Шумська. Виявилось, що вихованням хлопчика в родині часто займається бабуся, яка, побачивши, як дитина знімає штани, каже, що це соромно і погано. Відповідно, центральною емоцією, яка виникала у малюка під час обговорення цієї ситуації з психологом, був сором.

В майбутньому подібне може відбитися на самосприйнятті дитини, усвідомленні власної сексуальності та на статевому житті в дорослому віці, пояснює Шумська. З таким часто стикаються сім'ї, де через зайнятість батьків доглядом малечі займаються саме бабусі й дідусі, які більшу частину життя прожили за часів Радянського Союзу. Тоді ж, як відомо, ставлення до сексу та сексуальності було зовсім іншим – люди воліли взагалі не говорити про це, особливо з дітьми. Проте, за словами Шумської, навіть сучасні мами часто губляться, коли дитина починає цікавитися темами, пов'язаними з сексом. Нерідко паніку викликають питання про мастурбацію:

«Був випадок, коли дев'ятирічна дівчинка прийшла до мами і сказала, мовляв, у неї там є така бубочка, вона її торкнулась і стало приємно. Дитина як дитина, абсолютно без підтекстів чи контекстів. Як зреагувала мама? Розгубилася і відповіла: "Не чіпай, бо відпаде!"». Психологиня пояснює: обговорюючи інтимні теми з дітьми, треба правильно обирати слова не лише для розповіді про сам статевий акт як такий, а й про інші процеси.

Те, які саме слова ми вживаємо, говорячи про секс, формує наше ставлення до цього процесу, а також – до сприйняття свого тіла та власної сексуальності.

«Ще історія: хлопчик почув у школі слово "трахатися", але не розумів, що це значить. Коли мама почула це вдома, одразу насварила дитину. Сказала, що "це погане слово" і "так казати не можна", – продовжує Шумська. Якщо дитина "принесла" зі школи "доросле" слово, сенсу якого вона ще не розуміє, слід пояснити їй суть коректно. Перш за все, потрібно вміти розрізняти процес і термінологію. І пояснити, що в самому процесі як такому немає нічого поганого. Але є етика використання різних слів, і саме слова можуть бути "хороші" або "погані"».

Чоловічий статевий орган звався у древніх греків фалосом, у римлян – пенісом, а в українців – прутнем. Проте є суто українські відповідники: дурінь, правило, шкворінь, шишка, справа, путо, пуцька, пуцо, женило, жила, парубок, макачула, чучурка, горобчик, коник, товкачик, стручок. «Якщо дуже маленький, то піська, якщо як годиться, то мотовило». Є спеціальні назви і для члена у стані ерекції: гриб. Автор матеріалу скаржиться на те, що люди перестали використовувати таке багате розмаїття синонімів, вживаючи лише кілька грубих слів: «Бачите, скільки різних назв має невеличкий орган, що ми бережемо його між ногами, мов ядерну кнопку. А на що зійшов наш народ? Скрізь лиш чуєш: «Іди ти на х…!» А хіба нема тому Х… іншого замінника? Будьмо ж культурнішими людьми».

Які ж замінники використовуємо ми сьогодні та чи стали культурнішими?

Відгомін матріархату

«Високий заряд нецензурності, притаманний цій лайці, зумовлюється тим, що у слов'янських культурах, де склався особливо високий статус родинних стосунків за материнською лінією, найстрашнішою лайкою є сексуальна образа матері. Цей корінь заборони бере початок у матріархаті, коли виникло смертельне табу на зв'язок із власною матір'ю і в первісному племені, і в часи, коли почав формуватися інститут сім'ї», – пише укладачка словника нецензурної лексики.

Дослідники-мовознавці висувають припущення, що цей вислів, який тепер має суто сексуальний контекст, раніше вживався скоріше у контексті майновому. «Я йоб твою мать» – варіант первинного вислову, який вживався з «я» та означав «я тепер тут господар», «я маю все, що вам належить».

«Високий заряд нецензурності, притаманний цій лайці, зумовлюється тим, що у слов'янських культурах, де склався особливо високий статус родинних стосунків за материнською лінією, найстрашнішою лайкою є сексуальна образа матері. Цей корінь заборони бере початок у матріархаті, коли виникло смертельне табу на зв'язок із власною матір'ю і в первісному племені, і в часи, коли почав формуватися інститут сім'ї»

В мові існує умовний поділ на «тілесний верх» та «тілесний низ». Так званий «тілесний верх» зазвичай є центром комунікативних табу, а от «тілесний низ» – це табу на певні процеси та дії, йдеться у книзі Ставицької. Отже, саме процеси й явища, пов'язані з «тілесним низом», і лежать у центрі багатьох табу. Це заборони на публічне обговорення екскреторних та сечостатевих функцій, прилюдне називання частин тіла, що належать до «низу», та дії, пов'язані з ними. Зокрема й секс.

Спокуса переступити через табу зазвичай призводить до того, що такі заборонені слова вживаються з метою образити когось, підкреслити негативне ставлення. Проте ми не завжди замислюємось про те, яким же був первинний сенс сказаних нами слів. Як приклад Ставицька наводить вислів «йоб твою мать», який сьогодні є поширеним варіантом лайки. (Раніше ми вже досліджували, як правильно лаятися українською загалом.)

Гра в асоціації

Обсценна лексика часто використовується для позначення процесів та явищ, які взагалі не мають прямого стосунку до сексу. Це може бути насміхання чи глузування, або ж намагання одного учасника діалогу навмисне підкреслити певні риси в опонента, закцентувати на чомусь увагу, принизити.

Саме обсценна лексика, що стосується статевого акту та його різновидів, є настільки емоційно насиченою, так сильно пробуджує різні асоціації, що застосовується далеко за межами ліжка, коментує Максим Яковлєв.

«Приміром, під час одного з моїх прямих ефірів на телебаченні глядач, який додзвонився до студії, назвав депутатів Верховної Ради "члєнососами". Його відключили, звісно, від ефіру, проте я переконаний, що багато хто з глядачів на рівні емоцій зрозуміли його невдоволення владою. Та навряд чи задумалися над тим, чи їм подобається, коли саме їм хтось робить приємно за допомогою орального сексу, – каже Яковлєв. – Ми – країна заполітизована, про політику в державі говоримо емоційно, тож розмови довкола статевого акту особливо активно пробуджують емоції та породжують різні асоціації».

В інших сферах сексуальна тематика також використовується для емоційного та асоціативного обговорення. Чимало прикладів стосуються анального сексу – тоді, коли треба натякнути, що чоловіка у такий спосіб ніби позбавляють «чоловічості». Приміром, коли кажуть, що у кабінет начальника, який викликав «на килим», треба брати із собою вазелін. Або історія про те, що видів стимулювання до роботи за допомогою морквини є два – морквина попереду або морквина ззаду, тобто «в зад», наводить приклад Яковлєв.

Узагальнюючи ситуацію, він говорить про проблему в цілому. Нерідко люди вбачають у сексуальних стосунках спосіб покарання, коли за сценарієм до людини виконуються певні дії сексуального характеру і вона має не отримувати від цього задоволення, а навпаки страждати. Яскравий приклад – вислів «виїбати за провину». Такі уявлення, каже експерт, прошиті у патріархальому «мачизмі». Тут сила жінки полягає тільки в можливості вирішувати, «давати» чи «не давати» чоловікові. Хоча цей мовний штамп лише обмежує спектр її дії – так, ніби жінка не може «взяти».

У переносному значенні використовується чимало висловів. Наприклад, «дрочити» може вживатися також у значенні «дражнити, бісити когось». Словом «пизда» можуть позначатися не лише жіночі статеві органи, а також, за словником Ставицької, «жінка, чий зовнішній вигляд викликає вкрай негативні емоції», «надмірно балакуча чи сварлива жінка» або ж дуже неприємна ситуація.

«Я вважаю, що український соціум все ще потребує перегляду й осмислення мовних штампів і засобів обговорення сексуальної тематики. Як показує досвід, у цьому плані ми стаємо дедалі більш гнучкими й чутливими до світових трендів. Приклад – поступове проникнення терміну "харасмент", з якого навіть утворюють дієслова "харасити", "захарасити", інколи й у жартівливому значенні кажуть: "підхарасити когось", – говорить Яковлєв.

Математизація мови

Збіднішання мови – проблема, з якою зіштовхнулися не лише українці, вважає мовознавець Юрко Зелений. Сучасні віяння такі, що сьогодні всі мови біднішають на розмаїті прикметники, описові визначення тощо. Мови стають спрощеними, технологічно вивіреними та точнішими.

«В новочасну добу з нашими швидкостями нема часу на оті розмаїті "сентименти" та словникові "усі-пусі". Зараз ми дедалі більше починаємо жити за математичними алгоритмами: "Так? Ні? До побачення"».

Юрко Зелений, мовознавець

Він називає це математизацією мови, проте пояснює, що процес, звичайно, відбувається не миттєво, тут є певна інерційність. Але з виходом кожного попереднього покоління і приходом наступного це буде лише прискорюватися: «Грубо кажучи, навіщо використовувати 50 відтінків сірого, коли є чорне, сіре, біле – та й край! Кому ці відтінки потрібні?»

Словникові запаси всіх мов будуть стрімко зменшуватися в тому, що стосується прикметників та описовості, прогнозує Зелений. Замість того, щоб послуговуватися двадцятьма тисячами слів, тепер можна використати дві тисячі – і їх має вистачити: «Ось тому вся "краса мов»" буде відпадати. Перепрошую, вже здебільшого відпала, як засохлий грубий шар болота на автомобілі. Залишиться лише тонесенький прошарок, який найміцніше приліпився до стінок».

Тож цілком ймовірно, що наші правнуки знатимуть лише кілька найпростіших слів, навіть не здогадуючись, яким розмаїттям термінів користувалися предки.