Забруднення пластиком, глобальне потепління, зникнення видів — це все про кліматичну кризу, яка без перебільшення стосується кожного. Вирішенням цієї проблеми займаються не лише уряди та громадські організації, а й бізнеси. Спільно з креативниками вони створюють нестандартні рішення, які здатні зробити свій внесок у екологію планети.

Разом із Uklon та I AM IDEA ми зібрали найцікавіші кейси, які привертають увагу до глобальних проблем і шукають їх вирішення, а креативники з агенції ще й розклали по поличкам креативну складову ідей та розповіли, чому вони працюють.

Strategy director

Арам Сімонян

ЧОМУ ВАЖЛИВО, ЩОБ КРЕАТИВ РЯТУВАВ ПЛАНЕТУ?

Якби саме креатив міг врятувати нашу планету, ми би давним-давно жили у райському саду і не знали проблем із кліматичною кризою, забрудненням пластиком, вимиранням тварин і всім, що так чи інакше пов'язано з активним розвитком капіталістичного світу. Одне з найважливіших завдань креативу — бути помітним, привертати до чогось увагу і розповідати про це широкому загалу. Це ідеальна комбінація того, що креатив може зробити для порятунку світу. Розповідати про наявні проблеми, показувати нові нестандартні способи їх вирішення, пропонувати альтернативні погляди на те, що оточує нас щодня.

Креатив — це вирішення завдання у спосіб, якого до цього не було. І якщо глобальні екологічні проблеми досі існують, значить, нам усім потрібно продовжувати пропонувати нові способи вирішення, і робити хоча б невеликі кроки до їх втілення.

ЧОМУ I AM IDEA ВАЖЛИВО БРАТИСЯ ЗА ПРОЄКТИ НА ЕКОЛОГІЧНУ ТЕМАТИКУ?

Тому що нам не все одно. Тому що ми хочемо використовувати наші вміння і навички, щоб намагатися зробити світ, в якому ми живемо, хоча би трішки кращим. Ми в команді часто обговорюємо ідеї соціальних проєктів, які вигадуються, коли ми озираємося довкола на те, що нас оточує. В нашій агенції є така штука, яка називається «А Давайте Евордс». Ідея полягає в тому, що кожна людина може запропонувати якусь ідею, яку він вигадав без брифа чи прямої задачі від клієнта.

Просто якщо його щось турбує і в нього є, що запропонувати, то він може прийти і розповісти про це усім, а ми разом спробуємо посилити цю ідею і дати їй шанс бути реалізованою. Дуже часто в цій рубриці звучать ідеї соціальних проєктів. Так одного разу і був вигаданий Rebord, який ми реалізували з Uklon та УБС. Проєкт народився із простого обговорення на одному зі штормінгів того, що трапляється з рекламними банерами після того, як вони відпрацювали своє.

ЧИ Є ВПЛИВ КРЕАТИВУ ЕФЕКТИВНИМ?

Дуже сподіваюся, що так. Хочеться вірити, що у цих кейсів, які ми бачимо на фестивалях креативності та обговорюємо між собою, є реальний вплив на ситуацію. Принаймні у вигляді залучення людей до проблеми, про яку вони говорять. Креатив має бути не лише креативним, а й ефективним.

Втім, у соціальних проєктів часто немає прямої метрики, за якою можна зрозуміти, чи спрацював кейс повною мірою. Ті кейси, де не збираються донати і немає ніякої активації, зазвичай оперують медійними охопленнями. Адже, по суті, є два шляхи: активувати людей на дії або робити так, щоб про проблему говорили. Якщо з першим все зрозуміло, що більше жертвують, то ефективніша комунікація, — то в другому випадку зазвичай береться до уваги органічне охоплення за рахунок безкоштовного медіарозміщення.

У нашому проєкті Rebord ми заохочували людей донатити УБС на будівництво сміттєпереробного комплексу на ВДНГ. Ще буває третій вид кейсів — які ведуть до будь-яких законодавчих змін на рівні держави. Це найвищий рівень залучення суспільства до проблеми. Зазвичай це наслідок того, що про проблему в суспільстві починають говорити так голосно, що її стає неможливо ігнорувати. Зробити так, щоб після креативної комунікації влада держави переглянула свій підхід до проблеми — кайф. І точно найкраща метрика ефективності.

Strategy director

Арам Сімонян

Крутість цього кейсу в тому, що бренду вистачило сміливості підняти руку на найсвятіше, що він має, — логотип. Зазвичай логотипи недоторканні в щоденній комунікації — вони завжди однакові і використовуються за інструкцією з дотриманням жорстких правил. А тут логотип — це і є носій комунікації. Ще й такий відомий. Складно знайти людину, яка би не впізнала цього крокодила. А тепер люди знають ще й про інших звірів набагато більше.

Крокодила Lacoste вперше за 85 років змістили представники десятьох видів тварин на межі зникнення. Спільно з Міжнародним союзом охорони природи (куди й пішли всі кошти від продажів) компанія випустила 1775 унікальних поло. Це число відповідає залишку тварин конкретного виду в дикій природі. Так, сумарно каліфорнійських морських свинок, віргінських циклур, бірманських черепах, суматранських тигрів, совиних папуг, яванських носорогів, саол, чубатих гібонів, каліфорнійських кондор і тонкотілих лемурів залишилося так мало.

Designer / Junior Art-director

Олег Шедловський

Гарний, емоційний кейс, який не говорить мовою жахів і звинувачень та не піднімає питання моралі, як це часто буває з темами клімату. Бренд вина для Франції, як один із найсильніших, відіграє тут роль платформи для дискусії. Прийняти те, що вино буде поганим, набагато ефективніше та психологічно легше, ніж ще один текст про апокаліпсис через пластикову зубну щітку.

Знаєте, яким на смак буде вино 2050-го? Скоріш за все, у нього будуть гіркі нотки кліматичної кризи, адже вже у середині цього століття виноградники регіону Бордо у Франції потерпатимуть від градів, посух, повеней і зростання температури на 2–4 °C. Смак вина ніколи не буде таким, як раніше. І ми це знаємо напевне, тому що Бордо 2050 існує. Його створили, імітувавши прогнозовані погодні умови майбутнього, й так перетворили абстрактні дані на гірке та неприємне нагадування про нашу спільну відповідальність.

Strategy director

Арам Сімонян

Суть цього кейсу в тому, що ми спробували створити майданчик, який може жити і розвиватися нескінченно довго. Унікальні дизайни, різноманітні айтеми і нові колекції будуть робити цю ідею щораз такою ж свіжою, якою вона була вперше. Сподіваюся, що скоро зʼявляться люди, які будуть чекати виходу нової колекції Rebord, а бренди хотітимуть підключатися і допомагати нам розвивати цей проєкт.

Uklon та I AM IDEA зібрали рекламні банери, почистили, порізали і зшили з них колекцію сумок. Інакше їх би спалили або викинули на звалище, де ті розкладалися б протягом 500 років. Кампанія показує, що рекламні матеріали можна не лише утилізувати зі шкодою для довкілля, а й апсайклити, створюючи нові сенси. І незабаром до цих сенсів підключаться інші бренди, як-от Comfy (та GUD), які долучилися до другої хвилі проєкту. Кожен Rebord має свій унікальний дизайн, адже частини рекламного банера використовуються у випадковому порядку. Ціна рюкзаків, чохлів для ноута і бананок — благодійний донат «Україні без сміття», який піде на створення нового культурного об'єкту на ВДНГ.

Designer / Junior Art-director

Олег Шедловський

Зробити палочки для їжі їстівними — це одна з тих ідей, про яку думаєш: чому цього не існувало завжди? Навіть поза контекстом екології, це влучне рішення, яке не порушує традицій та продовжує вже звичний елемент азійської культури.

Щороку в Китаї виробляють понад 57 мільярдів пар одноразових паличок для їжі, — це близько 3,8 мільйонів вирубаних дерев. Аби китайські ліси не страждали, люди були ситі й традиції дотримувалися, сервіс доставки Eleme створив їстівні палички для їжі. Виготовляють їх із пшеничного борошна, цукрової пудри, сухого молока, вершкового масла і води. Ба більше, обрати можна з трьох смаків: пшениці, матчі та солодкої картоплі. Ідея зайшла настільки, що протягом перших шести місяців виготовили понад 10 мільйонів пар їстівних паличок, а до кампанії долучилися 100 мереж ресторанів. Ось так можна і рибку з'їсти, і про довкілля подбати.

Strategy director

Арам Сімонян

Мені здається цей кейс чіпляє своєю натуральною жорстокістю — вирубати цей цифровий ліс, яким захоплювалося так багато людей — це щось схоже на шокову терапію, коли людям показали реальність, яку вони, напевно, не хотіли б помічати. Така діджитал-симуляція реальної проблеми – це крутий приклад, як показати масштаб проблеми і як безпосередньо це можна втілити. Навіть якщо це трохи жорстоко. Ми також жорстокі до природи – тому це і чесно.

Що робити, коли реальний ліс вирубують, а уряд ігнорує протести екологів та захисників довкілля? Створити його точну цифрову копію, а коли усі будуть у захваті, знищити і її, залишивши одне вціліле деревце. Ця історія трапилася з останнім пралісом Європи, частиною Світової спадщини ЮНЕСКО — Біловезькою пущею. Її відтворили у Minecraft — 19 гігабайт, 7 мільйонів дерев, 50 мільярдів цеглинок. Майже миттєво вона стала хітом, а коли слава розійшлася світом, усі цифрові дерева були вирубані, крім одного. Симуляції почуття втрати виявилося достатньо, щоб змусити аудиторію висловити свою стурбованість. Чи не про це свідчать 170 000 підписів петиції — в тому числі від геймерів та підлітків?

Strategist

Артем Тертичний

Великі корпорації vs локальні бренди — давня історія. Креатив — це спосіб вирішити проблему бізнесу з мінімальними інвестиціями, тому для малого бізнесу підходить ідеально. В ідеї є потенціал стати універсальним рішенням для будь-якого локального бізнесу, якщо навчитись використовувати калькулятор ефективно. Але для цього потрібно створити попит на низький рівень вуглецевого сліду, адже попит на низьку ціну в $ — стабільно високий. Чекаємо наступних кроків від Doconomy та FARM Stockholm.

Уявіть, що бренди — від малого до великого — могли би розрахувати свій вуглецевий слід і помістити це число поряд з ціною. А ви могли би обирати, кого з них підтримувати фінансово. Втім, є одне але. Такі розрахунки складні й часто не по кишені дрібним та середнім компаніям. Тож працівники шведського Doconomy взяли і зробили безкоштовний «Калькулятор 2030». Це реальний інструмент, який дозволяє невеликим локальним компаніям оцінювати свої викиди і залишатися прозорими.

Strategy director

Арам Сімонян

Дуже нетривіальний спосіб показати продукт і зробити його корисним. Створити ком'юніті людей довкола бренду — нелегка задача. Але якщо зацікавити їх одним спільним завданням, успіх практично гарантований. Ну і діти, звичайно! Круто, що можна пояснювати дітям змалечку, що іграшку необов'язково викидати і купувати нову, якщо з нею щось трапилося. Думаю, що дітлахам потрібно пояснювати такі речі і, можливо, вони зможуть виправити ситуацію в майбутньому.

Запасних частин для іграшок не існує, тож і полагодити їх практично неможливо. Мільярдами вони опиняються на звалищах, травмуючи не лише дитячу психіку, а й планету. Цей сюжет міг би бути зав'язкою дитячого мультфільму, а став початком реального проєкту. Склавши список іграшкових деталей, які губляться та ламаються найчастіше, команда 3D-дизайнерів змоделювала понад сотню з них. Тепер втрачені руки, колеса, голови та вуха можна роздрукувати на 3D-принтері та повернути на їхнє законне місце.

Designer / Junior Art-director

Олег Шедловський

Це дуже-дуже чесно. Як один із найбільших виробників меблів, IKEA має право говорити про повний цикл життя меблів. Це той випадок, коли бренд поширюється не тільки на свою продукцію, а й на будь-яку іншу. Особливо, якщо це утилізація, де зникають інші бренди, що говорять лише своїм продуктом.

Бійки за непотрібний абажурчик зі знижкою, черги на кожному розі та надмірне споживання — це чорна п'ятниця. А як щодо п'ятниці-повертальниці? IKEA, наприклад, у найбільш знижковий період року змінила правила гри на користь нашій планеті. Замість того, щоб купувати речі, люди можуть повернути те, що більше не приносить радості. Здані предмети отримують нове життя, а їхні власники — ваучери на придбання того, що їм справді потрібно.

Strategy director

Арам Сімонян

Просто шикарний кейс. Колаборація бренду та людей, які, здавалося б, найменш брендозалежні в ситуації, коли йдеться про їхній заробіток та благополуччя їхніх сімей. Але те, що вони змогли налагодити діалог і донести важливість проблеми до них – це дуже крутий результат. Здається, що це точкова проблема одного сегменту людей — фермерів, але коли бренд готовий робити щось настільки масштабне та інвестувати реальні гроші, це викликає довіру. Думаю, кращого способу показати, що тобі важливо, аби твоя сировина була органічною, ніж цей, немає.

Органічне фермерство корисне і для довкілля, і для людства, і навіть для бізнесу. Втім, перехід на органічне виробництво є надзвичайно складним для сімейних ферм. По-перше, процес займає щонайменше три роки, по-друге, задоволення це недешеве, по-третє, фермери бояться втратити клієнтів. Місію трансформувати сільське господарство взяв на себе бренд пива, запровадивши «Контракт на зміни». Цією угодою локальні фермери зобов'язуються протягом трьох років стати повністю органічними. Натомість Michelob Ultra гарантує, що буде їхнім першим клієнтом після переходу і допомагатиме фінансово.

Designer / Junior Art-director

Олег Шедловський

Розгорнути таку ідею серед маленького містечка, де, здається, немає нічого окрім холоду, та ще й так розумно та лаконічно — це вау. Разом із надпростим візуальним супроводом «Літні ігри там, де зараз зимно, тому що у 2032 тут буде тепло» цей кейс точно є гарним прикладом, якої простоти слід прагнути.

Лапландське містечко Салла, де звична температура може сягати -50°C, подала заявку на проведення літніх Олімпійських ігор 2032 року. Якщо ми не подолаємо кліматичну кризу, найхолодніше містечко у світі може дійсно стати ідеальним кандидатом поряд із Джакартою і Стамбулом. Зміни вже видимі, сніг та лід тануть, готуючи інфраструктуру для головної спортивної події. Тож офіційний сайт кампанії пропонує врятувати не лише Саллу, а й усю планету, і радить як саме це можна зробити.

Strategy director

Арам Сімонян

Усі звикли говорити про океан, білих ведмедів та зміну клімату. Але цей кейс показав, що ті, хто потребують допомоги та захисту, можуть бути дуже маленькими та практично непомітними. Бджоли — це, скоріш за все, останній з видів, які спадають на думку, коли мова заходить про захист тварин, а вони, виявляється, теж страждають, і вони теж важливі у світовому масштабі. Без бджіл не буде і улюбленого дабл-чизбургера, а це для мене – катастрофа!

Мертві бджоли не гудуть. А без запилення третина їжі, яку ми споживаємо, опиняється під загрозою. Разом з тим, через діяльність людей місця для них стає все менше — у Швеції під загрозою зникнення опинилися близько 30% цих комах. Що ж зробила місцева франшиза McDonald's? Замінила свої звичні білборди на готелі для диких бджіл. Тож тепер після складного робочого дня комахи можуть відпочити у дерев'яних рекламних щитах. Ці готелі завжди відкриті й завжди безкоштовні.

Designer / Junior Art-director

Олег Шедловський

Сподіваюсь, у презентації цього рішення був маленький каламбур про шампунь у формі шампуня. А якщо ні — я його залишу тут. Як на мене, це ще одна геніальна у своїй простоті ідея. Коли упаковка = продукт, а продукт = його упаковка.

Навіщо шампуню пляшка, якщо він може існувати й без неї. Тверда форма цього продукту все ще видається надто складною для використання, тож проєкт Dissolving bottle поспішає на допомогу у боротьбі з пластиком. Ідея проста як двері — зробити твердий шампунь у формі класичної готельної міні-пляшки. Результат — редизайн традиційного пакування, яким може скористатися кожен охочий, завантаживши форму для 3D-друку й кастомізувавши дизайн.

Strategy director

Арам Сімонян

Кейс, за яким ми усі могли спостерігати практично з першого ряду. І не лише за самим кейсом, коли він набирав розголосу і про нього говорили всі, а й за тим, як він спрацював і допоміг ухвалити потрібний закон. Дуже показово, що їм усе-таки вдалося вплинути на реальну проблему нереальними підпалами. Команда Gres Todorchuk – круті!

Палії трави навряд наважилися би займати футбольні поля, а ось «Динамо Київ» та 5 інших клубів української Прем'єр-Ліги саме це і зробили. Пости зі «спаленими» у Photoshop стадіонами та закликом припинити підпали на полях значно більших за футбольні з'явилися на офіційних сторінках команд. Проєкт із нульовими вкладеннями отримав багатомільйонне охоплення, а у Верховній Раді прийняли законопроєкт, який посилить захист екосистем.

Junior strategist

Аня Чумаченко

Консʼюмеризм диктує нам купувати та викидати, але у кінцевому підсумку фаст-фешн так і працює, нові колекції виходять раз на місяць або частіше. Кейс H&M — приклад того, як можна перевернути цілу індустрію з усталеними правилами з ніг на голову і перетворити сміття на придатну для життя річ. Крутість ще в тому, що, по суті, бренд є поставником для самого себе, наче власним прикладом показуючи переродження фешн-індустрії.

Старий одяг — це ресурс, а не сміття. Для більшої наочності існує Looop — перша у світі система переробки одягу прямо в магазині, яка перетворює старе на нове. Ось так діряві шкарпеточки, розлучені зі своєю парою, чи розтягнуті футболки із невідіпраним кетчупом стають стильними пончо та светрами. А завдяки скляному кубові процес прозорий як ніколи. Подивитися на це диво утилізації можна у стокгольмському магазині H&M або ж на сайті. Так, революція моди починається з кінця.

Strategist

Артем Тертичний

Той випадок, коли креатив виходить за межі типових для ринку форматів. Ми звикли, що зазвичай він про ролики та банери, а тут бачимо креатив, який про науку, планету та фан, і він – найсильніший. Пластик, який можна їсти? Notpla — креативний інструмент, який дозволяє експериментувати зі смаками, формами та знаходити новий досвід.

Матеріал із морських водоростей і екологічний стартап, що знищить те пакування, яке ми знаємо. Усе це Notpla. Ні — пластику, так — біорозкладній сировині, яка зникне за 4–6 тижнів природним шляхом, не залишивши жодної мікрочастинки. А ще її можна їсти! Або пити, якщо ви біжите марафон і не маєте бажання залишити по собі пластикову стежку, або хочете перекинути шот на фестивалі без шкоди для довкілля. А чому бурі водорості? Тому що зростають вони приблизно на метр щодня, не конкурують з продовольчими культурами і не потребують прісної води та добрив.

Copywriter

Ігор Гавруш

«Як таке можна взагалі придумати? Достатньо подивитись кейс, щоб зрозуміти, чому ідея чудова. Все «чистесенько», зрозуміло, мега масштабно, з проблемою та її поступовим рішенням. Ще і використання законодавчої бази — це завжди «вау», але найдивовижніше те, що про цей острів знає навіть моя мама (цікаво, що не від мене), а вона, повірте, далека як від реклами, так і від самого острову.

Десь у північній частині Тихого океану зібралося стільки пластику, що це вже майже суша. Розмір таких плавучих островів рівнозначний площі Франції, а уряди з усього світу продовжували їх ігнорувати. Тож LadBible подала заявку до ООН, аби ці території визнали офіційною країною. Треш–Айленду навіть створили власні гроші, прапор, паспорт та інші атрибути серйозної держави, а 200 000 людей, серед яких і Сер Девід Аттенборо, стали громадянами сміттєвих островів та зобов'язалися зменшити використання пластику.

Strategist

Артем Тертичний

Нарешті без драматизації. Рятувати планету може бути весело і цікаво, чому ні? Взяти справжнє селище і зробити із ним щось нетипове — мені подобається. Масштабний проєкт, який не напрягає, але показує альтернативу паттернам споживання авто.

Чого вам не вистачає, аби повністю перейти на електрокари? 93% французів вважають, що потрібна розвинена інфраструктура, та й взагалі, аби їздити на електричній автівці, жити треба у великому місті. Renault послухало їх і вирішило показати, що вони не мають рації. Саме так кожна сім'я найвіддаленішого селища Франції отримала по електричній автівці протягом трьох років. А селище, про яке раніше ніхто не чув, перетворилося на перше місце лише з електрокарами й зібрало 63 мільйони переглядів, збільшило продажі моделі Renault ZOE на 50% і допомогло їй стати номером один в Європі.

Strategist

Аня Чумаченко

Звільнити океан від пластику — не швидкий процес, а пояснити необхідність цього пересічному рибалці складно, тому що їсти йому треба тут і зараз. Але Corona зациклила цей процес, зробивши пластик за ціною риби, і тепер рибалкам не важливо, що вони виловлюють — вони однаково отримають гроші за вагу. Ось з такої позиції можна думати про високе, бо це – піраміда Маслоу в дії.

Нині набагато більше шансів дістати з води пластикову пляшку, аніж справжню рибину. Тож пивний гігант Corona запустив перший у світі турнір із «пластикової риболовлі» в мексиканському містечку Масатлані. Правила прості — дістати якомога більше пластикових відходів з океану за один день. Переможцю вдалося виловити майже 400 кг сміття й заробити 14 800 песо, що рівнозначно місячній зарплаті рибалки в цьому регіоні. А спільний улов 80 учасників заходу становить три тонни пластику, які відправилися на переробку до локальної компанії México Recicla.

Designer / Junior Art-director

Олег Шедловський

Обожнюю цей кейс за його дуже чисте виконання. Навіть думка, що штрихкод залежно від його орієнтації до сканера, може працювати як два різних, — вже дуже цікава знахідка. А надати цьому цінність, умістити технологію та благодійність в одному технічному зображенні штрихкоду — просто неймовірно.

Хоча 89% людей заявляють, що готові робити благодійні пожертви, число тих, хто таки переказує кошти на благодійність — 1%. Тож бренди з усього світу шукають способи зробити цей процес максимально простим. Life Nutrition, наприклад, впровадили реверсивні штрих-коди. Під час здійснення покупки можна сканувати їх звичним способом і заплатити нормальну ціну. Втім, варто цей штрих-код перевернути, і один долар з кожної покупки задонатиться Greeners Action — екологічній організації Азії. Кажуть, що лише за перший місяць 63% покупців добровільно зробили пожертву та обернули свій вплив на довкілля.