Жан-Поль Сартр «Шляхи свободи»
Три томи цієї книжки я прочитав минулого року. Мені здається, що це найкраще, що я читав за все життя. Не дарма Сартр після «Шляхів свободи» був номінований на Нобелівську премію. Це екзистенційна проза, яка написана про часи Другої світової, але вже після неї. Про французів і те, як змінюється їхнє життя та безпосередньо кожен із героїв. Але це все не просто і поверхнево відмальовано, це дуже складна, чуйна і велична проза — і її мова бездоганна. Тут є сторінки, номери яких я хотів запам'ятати, щоб повертатися до них. Це божественна книжка, а Сартр — геній.
Борис Пастернак «Доктор Живаго»
Книжка про російсько-японську війну. Вона дуже класно написана, тому що Пастернак – великий майстер слова. Вона занурює читача в бруд цієї війни, у зрадництво, яке на кожному кроці, та показує, як війна ламає все, чого торкається: і характери, і загальне життя країни, і економіку, і стосунки між людьми та народами. Вона російською мовою – я читав її ще до війни, — і не знаю, чи є вона українською.
Курт Воннегут «Бійня №5»
Це одна з моїх найулюбленіших книжок, яка до того ж дуже круто оформлена. Мені подобається, як розбиті параграфи, що тут є ритм і колір, що є багато місця, і видавець не шкодує паперу. Я намагався читати цю книгу у більш юному віці й мені не зайшло — можливо тому, що я ще був не готовий, адже вона досить жорстока. А може й тому, що те видання було не дуже оформлено. Тому має значення, що ти тримаєш у руках. Такий мінімалістичний нуар – як японська поезія, де мало слів, але багато суті. Я таке дуже люблю. Я читав її влітку, коли навколо було багато зелені, фруктів, полуниці, сонця, тому в депресію я не впав. Але з нею ця небезпека є.