ЯК УКРАЇНСЬКА ВИЩА ОСВІТА СТАЄ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ ЗАВДЯКИ ERASMUS+
В межах проекту «Освіта на максималках» ми розповідаємо про досвід людей, які беруть участь у проектах найбільшої програми ЄС у сфері освіти – Erasmus+. Важливе завдання Програми – робити вищу освіту в Україні кращою і допомагати нашим університетам виходити на якісно новий, європейський рівень. Ми поговорили з українськими експертками про те, чого їм вдалось досягти і як кожен член академічної спільноти може стати частиною цього важливого процесу.
В межах проекту «Освіта на максималках» ми розповідаємо про досвід людей, які беруть участь у проектах найбільшої програми ЄС у сфері освіти – Erasmus+. Важливе завдання Програми – робити вищу освіту в Україні кращою і допомагати нашим університетам виходити на якісно новий, європейський рівень. Ми поговорили з українськими експертками про те, чого їм вдалось досягти і як кожен член академічної спільноти може стати частиною цього важливого процесу.
ЯК УКРАЇНСЬКА ВИЩА ОСВІТА СТАЄ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ ЗАВДЯКИ ERASMUS+

Олена Мельник, координаторка проекту «Реалізація стратегії екологічної безпеки: інтеграція європейського досвіду» напрямку Жан Моне

У мене інженерна освіта, я кандидатка технічних наук і доцентка, раніше працювала завідувачкою кафедри безпеки життєдіяльності в Глухівському національному педагогічному університеті. Коли вперше керівництво університету запропонувало мені пройти тренінг з грантової діяльності, я сприйняла це як новий челендж і з радістю погодилась. Тоді я навіть не здогадувалась, наскільки це змінить моє життя.

У 2014-му я написала свій перший в житті грантовий проект на тему екологічної безпеки, він мав назву «Реалізація стратегії екологічної безпеки: інтеграція європейського досвіду». Того року від України подали, якщо не помиляюсь, 114 проектів, лише сім з них пройшли. Ми були дуже здивовані, адже наша команда складалась лише з чотирьох людей і ніхто з нас не мав раніше досвіду участі в чомусь схожому.
Ми надзвичайно пишались тим, що нам вдалось все з першого разу. Проект ми успішно реалізували – зробили не тільки те, що запланували, а, мабуть, вдвічі більше.
Після цього були інші проекти з академічної мобільності, розвитку лідерського потенціалу, забезпечення якості вищої освіти, які дозволили мені побувати в різних країнах та розширити власний світогляд.

Саме вони надихнули мене на нові звершення і я зрозуміла, що можу набагато більше зробити для свого університету – надавати консультації з грантової роботи та налагоджувати міжнародне співробітництво. Це стало поштовхом до того, що у 2018 році я змінила діяльність – тепер очолюю Центр міжнародного співробітництва нашого університету.

Сьогодні я активно співпрацюю з Національним Erasmus офісом – в основному займаюсь проектами Жан Моне та академічною мобільністю, координую ці напрямки в нашому університеті. А в цьому році спільно з європейськими партнерами та українськими університетами ми вперше подали дві спільні заявки на проект Erasmus+ «Розбудова потенціалу вищої освіти», і чекаємо на результати найближчим часом.
Проекти Жан Моне – це напрям, мета якого поширювати європейський досвід серед країн європейського і позаєвропейського простору. Він реалізується не лише країнами Східного Партнерства – подати заявку може будь-хто, наприклад, я знаю про проекти Жан Моне в Китаї та інших країнах Далекого Сходу. Це може бути як вищий навчальний заклад, так і якась асоціація. Якщо для інших напрямків Erasmus+ необхідний пошук партнерів для консорціуму – тут може подаватись одна організація, університет чи установа.

Основна мета програми – поширити європейські знання та досвід у будь-яких галузях: екологія, економіка, юриспруденція, формування громадянського суспільства чи навіть медицина.

В межах програми є різні напрямки: модулі, кафедри, центри, проекти, мережі, підтримка діяльності асоціацій – можна обрати той, що підходить саме вам. Для академічної спільноти найбільше підходять модулі та кафедри, бо вони якраз спрямовані на викладання дисциплін. Наприклад, модуль передбачає викладання не менше 40 академічних годин на рік, а кафедра – не менш як 90.

Та хоча викладання розробленого вами курсу є обов'язковим, це не означає, що викладання – єдине, що ви можете робити. Можна проводити конференції, семінари, дебати, створювати різні інформаційні матеріали, видавати книги, статті та багато іншого.

Щоб виграти грант і взяти участь у проекті, потрібно заповнити аплікаційну форму та подати заявку. Можливість подати проект відкривається раз на рік, зазвичай у жовтні-листопаді. Після того, як подасте заявку, необхідно буде почекати десь півроку, адже заявок дуже багато.
Проекти Жан Моне – це напрям, мета якого поширювати європейський досвід серед країн європейського і позаєвропейського простору. Він реалізується не лише країнами Східного Партнерства – подати заявку може будь-хто, наприклад, я знаю про проекти Жан Моне в Китаї та інших країнах Далекого Сходу. Це може бути як вищий навчальний заклад, так і якась асоціація. Якщо для інших напрямків Erasmus+ необхідний пошук партнерів для консорціуму – тут може подаватись одна організація, університет чи установа.

Основна мета програми – поширити європейські знання та досвід у будь-яких галузях: екологія, економіка, юриспруденція, формування громадянського суспільства чи навіть медицина.

В межах програми є різні напрямки: модулі, кафедри, центри, проекти, мережі, підтримка діяльності асоціацій – можна обрати той, що підходить саме вам. Для академічної спільноти найбільше підходять модулі та кафедри, бо вони якраз спрямовані на викладання дисциплін. Наприклад, модуль передбачає викладання не менше 40 академічних годин на рік, а кафедра – не менш як 90.

Та хоча викладання розробленого вами курсу є обов'язковим, це не означає, що викладання – єдине, що ви можете робити. Можна проводити конференції, семінари, дебати, створювати різні інформаційні матеріали, видавати книги, статті та багато іншого.

Щоб виграти грант і взяти участь у проекті, потрібно заповнити аплікаційну форму та подати заявку. Можливість подати проект відкривається раз на рік, зазвичай у жовтні-листопаді. Після того, як подасте заявку, необхідно буде почекати десь півроку, адже заявок дуже багато.
В Україні, порівняно із іншими країнами Східного Партнерства, просто надзвичайний попит, якому ми завдячуємо офісу Erasmus+, адже вони проводять колосальну роботу, щоб популяризувати можливості напряму Жан Моне.
Для того, щоб вашу аплікаційну заявку підтримали, бажано обґрунтувати не лише привабливість вашого проекту та знань про Європейський Союз для України, а й привабливість для європейців – що ваш проект може їм дати, чим він може бути корисний.

Також позитивно оцінюють аплікаційну заявку, де серед запрошених членів команди є представники ЄС – професор, викладач або інша особа, що має експертизу в імплементації європейського досвіду. Цінується, коли у вашій команді є молоді науковці, які нещодавно захистились, а також досвідчені фахівці. Важливо показати, що у вашої команди є якісний попередній досвід, що ви вже щось робили в цьому напрямку.

І, звісно ж, треба дуже якісно описати проект – описуйте все просто, зрозуміло, не використовуйте складні конструкції. Зазвичай експерти, які оцінюють заявку, не належать до вашої галузі, наприклад, це може бути економіст чи юрист – вони мають зрозуміти, про що ваш проект.
Що потрібно, аби проект був успішним? Найголовніше – це команда. Мені дуже пощастило з людьми в моїх проектах, усі вони дуже самостійні та ініціативні, і це дійсно важливо, адже проекти Жан Моне – це не про великі гроші, все тримається на ентузіазмі, підтримці та спільній наполегливій роботі. Ми збиралися, складали план роботи, обговорювали деталі виконання, ділилися ідеями, обговорювали результати та разом раділи найменшим перемогам.

Ще важлива підтримка керівництва, бо без неї дуже складно. Під час реалізації першого проекту в нашому університеті, керівництво одразу підтримало нас і всіляко сприяло роботі. Завдяки цьому нам вдалося правильно розподілити ресурси і зробити успішний проект.

Звісно ж, і в моїй практиці були помилки, не всі наші заявки на проекти Жан Моне знаходили підтримку ЄС. Аналізуючи цей досвід, я зрозуміла, що це могло статись через невідповідність теми пріоритетам ЄС або формальні помилки у написанні заявки. Кожного року Європейська Комісія має пріоритетні напрямки роботи, і це потрібно враховувати, коли розробляєте тему власного проекту.
У нас педагогічний університет, тому в межах свого проекту ми проводили багато семінарів для вихователів дитячих садочків та працівників дошкільної освіти – розповідали їм про те, як доносити екологічну культуру до маленьких дітей. Ми навіть видали книжку казок про захист навколишнього середовища та європейські директиви, які цей захист регулюють. Такі казки були практичною роботою наших студентів – нам дуже хотілось, щоб вони зробили щось креативне, а не просто переповідали європейські директиви. Тому ми попросили їх як майбутніх вчителів розповісти про захист навколишнього середовища у доступній формі. Вони написали казки, намалювали до них ілюстрації – і ми видали цю невеличку, але повністю створену студентами книжку. Для них це був дуже корисний та цікавий досвід.

До Дня Європи разом зі студентами ми організували флешмоб, щоб привернути увагу до збереження енергетичних ресурсів планети. Ввечері ми всі разом вимикали електричні прилади на годину, щоб зекономити електроенергію та провести час разом спілкуючись на свіжому повітрі.

Також в межах цього проекту ми робили багато виїзних лекцій в університетах інших міст України, проводили круглі столи та дебати. Наприклад, одні з наших дебатів були присвячені директиві ЄС про обов'язкове сортування сміття – студенти обговорювали, чи можливо реалізувати цю директиву в Україні і які її перспективи. Дебати проходили у британському форматі за всіма правилами: учасники поділились на дві групи, виступали спікери та парламентарі. І хоч дебати відбувались в ігровій формі, студенти так захопилися, що вже вважали себе справжніми експертами в цій темі.

Щороку після завершення курсу ми обов'язково видавали студентам сертифікати про його проходження. Нам навіть вдалось інтегрувати цей модуль до навчального плану та вписати до додатку до диплому як дисципліну за вибором студента. Тепер, коли майбутній роботодавець переглядатиме диплом, він побачить, що кандидат прослухав курс з європейської інтеграції і знається на цьому.
Українські команди проектів Жан Моне за останні роки стали єдиною родиною – ми запрошуємо один одного на різні заходи, семінари, конференції, постійно контактуємо та обмінюємось досвідом, безліч заходів проводимо в симбіозі.
Наприклад, у березні «Асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції» проводила конференцію у Львові – туди з'їхалося одразу дванадцять координаторів проектів Жан Моне з різних куточків України та закордону. Мені пощастило бути частиною цієї спільноти.

Проекти Жан Моне – це гарний старт для того, щоб зрозуміти, як працювати в команді, як реалізовувати проект та як поширювати отриманий досвід. Насправді, Жан Моне, це програма-процес – мій перший проект надихнув мене рухатись все далі й далі та створювати інші. Сьогодні я є членом «Української асоціації викладачів та дослідників європейської інтеграції» (APREI) . Асоціація об'єднує викладачів, дослідників і практиків, які фахово займаються євроінтеграційною тематикою та відкрита до співпраці з усіма, хто цікавиться різними аспектами європейських студій.

Спільно з асоціацією сьогодні ми реалізуємо два проекти: один із них присвячений популяризації досліджень євроінтеграції, а другий – підтримці нового покоління вчених з країн східноєвропейського партнерства. В рамках проектів ми організуємо тренінги, семінари, круглі столи, конференції, зимові академії, запрошуємо досвідчених спікерів з Європи та інших країн, які займаються євроінтеграційною тематикою. Участь у такого роду проектах – надзвичайний досвід, який дозволяє об'єднати однодумців, розширити кругозір, збагатитись новими знаннями та досвідом.

Отож тим, хто досі не наважився взяти участь у проектах Жан Моне та інших напрямках програми Erasmus+, я дуже раджу повірити у себе, зібрати команду однодумці, і тоді, навіть якщо ви не маєте значного досвіду, але будете вірити у свої сили, можна зробити все.

Ірина Сікорська, голова правління «Української асоціації викладачів та дослідників європейської інтеграції», членкиня національної команди експертів з реформування вищої освіти HERE Team

Один з проектів, в якому я беру участь – це HERE team (Higher Education Reform Experts) – національна команда експертів з реформування вищої освіти. Створення такої експертної команди ініціювала Європейська Комісія в 2009 році, аби підтримати модернізацію вищої освіти у країнах-партнерах Програми Темпус (а з 2014 р. Erasmus+). Такі експертні команди – поширена практика в державах-членах ЄС і за його межами.

Українська HERE team була створена у 2009-му році, туди увійшли 10 експертів з різних регіонів України з різним досвідом та експертизою. З 2015 р. команда розширилась до 15 експертів і мене обрали до команди за мій досвід з розвитку міжнародної діяльності Донецького державного університету управління, який зараз знаходиться у м. Маріуполь.
Чим займається команда експертів? Ми допомагаємо розробляти національну політику щодо модернізації вищої освіти в межах Болонського процесу – консультуємо університети та допомагаємо їм проводити реформи.
Також одне з наших завдань – постійно навчатись самим та підвищувати рівень своєї кваліфікації. В межах Програми Erasmus+ ми відвідуємо безліч семінарів, тренінгів, воркшопів в Україні та за кордоном, вивчаємо найкращі практики з реформування освіти в Європі та розповідаємо про них нашій академічній спільноті, поширюємо успішні практики через семінари, тренінги, конференції, публікації та інші заходи.

Важлива частина нашої діяльності – консультації викладачів, працівників університетів та студентів. Наприклад, моя експертиза стосується того, як забезпечити тісну співпрацю та обмін досвідом між українськими університетами та університетами всього світу а, особливо, Європи.

Разом із колегами у 2015 році ми створили «Українську Асоціацію викладачів та дослідників європейської інтеграції», мета якої допомагати українським університетам розвивати Європейські Студії, поширювати досвід європейських колег та розповідати світові, що в Україні вже сформована потужна академічна спільнота в цій сфері.

Україна вже досягла значних успіхів у реформуванні вищої освіти, особливо це стосується інтернаціоналізації освітнього процесу. Хоча все ж і досі не у кожному університеті знають, наприклад, як правильно організувати студентські обміни за кордоном або академічну мобільність для викладачів. Буває так, що викладач отримує грант на проведення дослідження на цілий семестр, але ані бухгалтерія, ані відділ кадрів не знають, як правильно оформити таке відрядження, як узгодити європейські законодавчі акти із українськими. В таких випадках ми та Національний Erasmus+ офіс в Україні можемо або надати консультацію, або порекомендувати звернутись до того університету, який вже має цей досвід, в якому ці моменти вже з'ясовані та узгоджені.
Також ми постійно нагадуємо про те, що українські університети є автономними, вони в змозі вирішувати питання про участь у європейських проектах самостійно, знаходити найбільш ефективні шляхи і не чекати вказівки від Міністерства. Ми допомагаємо їм у цьому, розповідаємо, посилаємось на практики наших провідних університетів для обміну досвідом і позитивними практиками.

Важливо сказати, що проблема узгодження грантової угоди по проекту і національного законодавства є не тільки в Україні – вона є і в країнах Східного Партнерства, і навіть у країнах ЄС. Національне законодавство дійсно не завжди узгоджене з правилами програм міжнародної співпраці, але завжди можна знайти офіційні шляхи для того, щоб максимально ефективно імплементувати проект.
Не зважаючи на ці труднощі, кількість проектів, які українські університети подають на участь у проектах Програми Erasmus+, щороку зростає. Україна є одним із найактивніших аплікантів з підготовки проектів за напрямом ім. Жана Моне на світовому рівні! Наприклад, минулого року на конкурс подали 165 заявок!
Звісно, межі досконалості немає і надалі потрібно багато працювати над якістю поданих проектів, і головне над їхньою реалізацією, але той факт, що учасники вже дізнались про європейські проекти, наважились взяти участь, зібрали команду, подали заявку, ще й англійською мовою – це дуже важливе досягнення. І така позитивна динаміка спостерігається протягом буквально кількох останніх років.

Що можна порадити тим, хто тільки починає свою міжнародні проектну діяльність? Тим, хто хоче спробувати і реалізувати власний проект можу дати лише одну пораду – отримати всю можливу інформацію про Програму або Фонд, про проект, оцінити усі переваги та врахувати ризики. Наш Національний Erasmus+ офіс в Україні проводить величезну роботу в цьому напрямку: видає безліч матеріалів для популяризації, проводить інформаційні дні, семінари та тренінги з написання та впровадження проектів. Тож, перш ніж починати готувати проект, раджу отримати повну інформацію, поспілкуватися з виконавцями поточних проектів, з експертами – це справді сильно допоможе.

Ще важливо бути креативним, коли розробляєте ідею проекту, а також розуміти, що його імплементація – це непростий шлях, це додаткова робота, яка потребує зусиль і, часом, безсонних ночей. Наприклад, зараз ми готуємо масштабний міжнародний Форум у Києві присвячений 10-річчю Східного Партнерства за нашим проектом Жан Моне, очікуємо багато іноземних учасників, яскравих спікерів та високопосадовців, тому ми з колегами працюємо зараз майже нон-стоп. Це не просто конференція на інституціональному рівні, яку можна провести своїми силами – це зовсім інший рівень відповідальності, все має бути на найвищому рівні.
Я вірю, що важлива частина моєї роботи – не просто розповісти колегам та студентам про сьогоднішні можливості міжнародної освіти, а надихнути їх використати ці можливості.
Я починала свою роботу в цьому напрямку ще в 2001 році – тоді можливостей для міжнародної мобільності було мало, студенти їздили на обмін за кордон за власні кошти. Ми пройшли цей шлях і тепер маємо сотні можливостей, які Erasmus+ ще й підтримує фінансово – їх просто не можна втрачати.

Для вас може бути сюрпризом, але ще є молоді люди, студенти, які навіть не розуміють, що таке євроінтеграційні процеси, якими є їхні переваги, що таке студентські обміни і навіщо вони. Або ж вони навіть мають стереотипне негативне бачення. Коли мене запрошують на зустрічі зі студентами, я завжди запитую аудиторію, чи використовують вони можливість кудись поїхати на семестр, і коли чую «ні», особливо серед студентів, які вже закінчують навчання, мені стає дуже сумно, адже після закінчення університету в них почнеться інше життя і буде вже не до того. Потрібно ловити свою можливість, тим більше, що більшість таких програм відкрита саме для студентів денної форми навчання.

На жаль, в наших університетах також не вистачає і викладачів, які самі мають досвід академічної мобільності, знають англійську мову і можуть надихнути студентів. Іноді їм не вистачає наполегливості та віри у себе. Потрібно розуміти, що ваш проект не обов'язково підтримають з першого разу, і це може демотивувати. Але я знаю багато прикладів, коли мої колеги наполегливо йшли до своєї мети, незважаючи на невдачі. Тепер їх запрошують до міжнародних проектів у якості експертів, запрошують бути ключовим спікером на конференції. Це дуже приємно, незважаючи на важку працю.

Коли я чую від колег «Ось вам щастить – у вас проект за проектом», я відповідаю: «Якби я вам розповіла, скільки моїх проектів не було підтримано і скільки було розчарувань».
Цей процес непростий, та по-іншому не може бути. З усім можна впоратись, потрібна лише ваша мотивація та наполегливість – без цього ніяк.
Я завжди наводжу як приклад Ігоря Леонідовича Якименка, професора з Національного університету харчових технологій. Зараз він реалізує два проекти Жан Моне в своєму університеті, які стосуються узгодження національних стандартів виробництва харчової промисловості з європейськими стандартами. Свого часу він самостійно опанував англійську мову, написав два проекти, які один за одним подав на конкурс і вони були підтримані. Він дуже відкритий, ентузіаст, гарно володіє англійською мовою і надихає своїх студентів та колег.

І таких прикладів дуже багато по всій Україні, я можу розповідати про них безкінечно. В офісі Erasmus+ вже жартома кажуть: «Зараз Ірина Сікорська знову буде зізнаватись в любові», адже я завжди кажу, що у мене неймовірна любов до цієї Програми, до однодумців, до пана Жана Моне, чиїм ім'ям названо напрям – це надзвичайна, неординарна людина та справжній лідер. До речі, не так давно з'явився переклад його мемуарів українською мовою за підтримки Посольства Франції в Україні. За кошти проекту нашої Асоціації ми закупили книги для колег-європеїстів та для бібліотек.

Маю сказати, що для мене велика честь бути членом національної команди експертів, працювати разом з Національним Erasmus+ офісом в Україні та поширювати найкращий досвід провідних європейських університетів, а також поширювати досвід української академічної спільноти за її межами.
Дізнавайтесь більше про освітні можливості Erasmus+ у нашому гайді та на сайті Програми і слідкуйте за новими історіями проекту «Освіта на максималках».
Спецпроект підготовлено в рамках проекту
«Комунікація Європи в Україні»,
Представництва ЄС в Україні