Американські дослідники обґрунтували існування нового виду всесвітів, в яких відсутня слабка ядерна взаємодія. Це означає, що в них немає старих зірок – але життя все ж можливе.

Фундаментальні фізичні показники, що описують закони природи і властивості матерії, мають довільні значення. Однак ряд фізиків передбачають, що існують всесвіти з іншими «настройками».

Стандартна модель описує електромагнітну, слабку і сильну взаємодію всіх елементарних частинок. Слабка ядерна взаємодія відповідає за бета-розпади атомних ядер, коли нейтрон перетворюється на протон. Вона обумовлює процеси, що відбуваються в надрах не надто масивних зірок, таких як Сонце, і впливає на ймовірність взаємодії нейтрино з матерією. Якщо рівень слабкої ядерної взаємодії занадто низький, то в такому всесвіті неможливе утворення зірок-довгожителів.

Гелій все ж може синтезуватися на ранніх етапах існування всесвіту, в епоху первинного нуклеосинтезу. У більш масивних зірок атоми гелію здатні зливатися з утворенням більш важких елементів, однак відсутність взаємодії нейтрино з матерією унеможливлює утворення наднових – зірка просто стискається, перешкоджаючи поширенню важких атомів в космосі.

Однак зараз науковці з Мічиганського університету з’ясували, що всесвіт, де слабка взаємодія повністю відсутня, все ж може існувати. Під час епохи первинного нуклеосинтезу частина протонів і нейтронів омине включення в важкі ядра атомів. Пізніше вільні протони і нейтрони об’єднуються, утворюючи дейтерій. Він стає паливом для зірок, еволюція яких обумовлена ​​сильною взаємодією. А вже далі у них утворюється вуглець і інші елементи. Тобто теоретично можуть існувати інші всесвіти, де зовсім інша фізика, однак є умови для появи життя.