Попри те, що використання пластику в еру потокової музики значно знизилося, кількість парникових викидів, пов’язаних із прослуховуванням музики, зросла. Такі дані показує дослідження, яке провів Університет Глазго.

Зміни у впливі на навколишнє середовище зумовлені зниженням популярності фізичних музичних носіїв та збільшенням споживання потокової цифрової музики. Тобто обсяг пластику, продукованого для вінілу, касет та дисків значно знизився. Лише в Сполучених Штатах показники змістилися з 58 млн кг у 1977 – до 8 млн кг у 2016. Пік з 61 млн кг пластику припав на розквіт CD-дисків у 2000 році.

«За цими показниками можна навіть припустити, що цифрове прослуховування музики робить цей процес екологічно чистим. Проте, варто подумати про енергію, яку ми використовуємо для прослуховування музики в інтернеті. На її зберігання та обробку у мережі йде велика кількість ресурсів, що негативно впливає на навколишнє середовище», – говорить доктор Кайл Девайн, професор університету в Осло, який проводив дослідження впливу споживання музики на екологію.

Якщо перевести виробництво пластику та електроенергії (для зберігання та передачі цифрових аудіофайлів) у еквіваленти парникових газів, виявляється, що негативний вплив на навколишнє середовище у еру стримінгів лише зріс.

У 1977 році продукувалося 140 млн кг парникових газів, у 1988 – 136 млн кг, у 2000 – 157 млн кг. До 2016 року генерація парникових газів, шляхом зберігання та передачі цифрових музичних файлів, оцінювалася в межах 200-350 млн кг лише у США.

Дослідження також показує, що нині ми платимо за музику набагато менше, ніж раніше. У 1977 споживачі віддавали близько 4,83% середньої заробітної плати, а вже у 2013 році відсоток зменшився до 1,22%.  А з моменту розквіту стримінгів споживачі платять усього трохи більше 1% своєї щотижневої зарплати за доступ до величезних музичних бібліотек.