Вперше відеогру зареєстрували як ліки. Її прописуватимуть дітям із СПАУ

16 Червня 2020
здоров'я ігри користь

EndeavorRX, раніше проект EVO, може увійти в історію, адже це перша відеогра, яку законно можна продати і призначити як ліки в США. Це рішення прийняло Управління з контролю за продуктами харчування та лікарським засобами. Воно дозволить уповноваженим лікарям призначити гру на iPhone та iPad дітям із синдромом порушення активності й уваги.

Дієвість гри в лікуванні СПАУ підтвердили клінічні дослідження за участі понад 600 дітей віком 8-12 років, які тривали сім років. Вони підтвердили, що принаймні в третини дітей після гри в EndeavorRX «не виявили вимірюваного показника дефіциту уваги».

EndeavorRx – це аркадний гоночний симулятор, в якому гравець повинен уникати зіткнення з певними перешкодами на трасі. У грі можна заробляти внутрішньоігрову валюту та обирати різних персонажів. У терапевтичних цілях грати її потрібно 25 хвилин на день. Нині гра ще не вийшла на жодній з доступних платформ. Дата її релізу невідома. Втім, американські сім’ї можуть її передзамовити.

16 Червня 14:53
здоров'я ігри користь
Найцiкавiше на сайтi

Книга космічного масштабу: уривок з «Астрофізики для тих, хто цінує час» Ніла Деграсса Тайсона

31 Травня 2018

Цього року на Мистецькому Арсеналі буде науково-популярна програма від журналу «Куншт». В її межах відбудуться майстер-класи, кисневі коктейлі з дослідниками та наукові перфоманси. На честь цього Platfor.ma публікує уривок з книги одного з найяскравіших науковців сучасності – Ніла Деграсса Тайсона «Астрофізика для тих, хто цінує час». Все про планети, супутники, космос, та їх дивовижні аспекти.

З великої відстані наша Сонячна система виглядає порожньою. Якщо помістити її в кулю, достатню для того, щоб у неї вписалась орбіта найвіддаленішої планети — Нептуна, — то об’єм, зайнятий Сонцем зі всіма планетами та їхніми супутниками, становитиме трохи більше однієї трильйонної частки всього цього простору. Але там зовсім не порожньо — простір між планетами заповнений всілякими кам’яними брилами, уламками, камінцями, крижаними кулями, пилом, потоками заряджених часток і запущеними в далечінь космічними зондами землян. Простір також пронизаний грізними гравітаційними та магнітними полями.

Міжпланетний простір настільки не порожній, що Земля під час своєї орбітальної подорожі на швидкості 30 км/с прокладає свій шлях крізь сотні тонн метеорних тіл на день — щоправда, переважно вони не більші за піщинку. Майже всі такі об’єкти, з якими зустрічається наша планета, згоряють у верхніх шарах земної атмосфери, врізаючись у повітря з такою енергією, що це космічне сміття просто випаровується на місці. Еволюція крихких біологічних видів Землі, у тому числі нашого, стала можливою під цим захисним екраном. Більші метеороїди, розміром десь як м’ячик для гольфу, нагріваються швидко, але нерівномірно. Перш ніж випаруватися, вони часто розбиваються на багато менших уламків. У ще більших тіл поверхня спалюється, але решта тіла успішно дотягує до земної поверхні, де потім знаходять ці метеорити. Здавалося б, на сьогоднішній момент, здійснивши 4,6 мільярдів обертів навколо Сонця, Земля повинна була «пропилососити» все можливе сміття на своєму орбітальному шляху. Та насправді раніше бувало й набагато гірше. Протягом перших півмільярда років після утворення Сонця та його планет на Землю звалювалося так багато різного непотребу, що тепла від енергії цих постійних зіткнень вистачало, аби розігріти атмосферу Землі та розплавити кору нашої планети.

Зіткнення з одним особливо великим шматом космічного сміття спричинило утворення Місяця. Проби місячного ґрунту, що їх доставили на Землю астронавти «Аполлонів», свідчать про неочікуваний дефіцит на Місяці заліза та інших елементів із високими масами. Це вказує на те, що Місяць, швидше за все, складається з речовини, вирваної з бідної на залізо земної кори та мантії внаслідок косого удару Землі із протопланетою розміром десь як Марс, яка збилася зі свого шляху. Після цього зіткнення викинуті на земну орбіту уламки сконцентрувалися, щоб сформувати наш чудовий і не надто щільний супутник. Не рахуючи цього важливого інформприводу, період важкого бомбардування, який Земля пережила в роки свого дитинства, не був чимось унікальним серед решти планет та інших великих небесних тіл Сонячної системи. Вони також зазнали ушкоджень, і позбавлені повітря, а значить і ерозії, поверхні Місяця та Меркурія зберегли до нашого часу значну частину свідчень цього періоду — у формі кратерів.

З часів формування Сонячної системи лишилися не тільки «шрами» на планетах, але й брили та уламки найрізноманітніших розмірів у навколишньому міжпланетному просторі, викресані з Марса, Місяця та Землі внаслідок зіткнень на високих швидкостях. Комп’ютерні симуляції таких метеоритних імпактів наочно показують, що поверхневе каміння поблизу ударних зон може здійматись нагору з достатньою швидкістю, щоб подолати гравітаційні пута рідної планети. З огляду на те, скільки ми відкриваємо на Землі метеоритів марсіанського походження, можна зробити висновок, що щорічно на Землю прилітає близько тисячі тонн марсіанських порід. Імовірно, така сама кількість порід досягає Землі з Місяця. У ретроспективі виходить, що нам не обов’язково було везти зразки місячного ґрунту з самого Місяця. Чимало з них прибувають до нас власним ходом, хоча і не з нашої волі, і ми ще не знали цього під час реалізації програми «Аполлон».

Більшість астероїдів Сонячної системи живуть і працюють в головному поясі астероїдів — порівняно пласкій зоні між орбітами Марса та Юпітера. За традицією, першовідкривачі можуть називати свої астероїди так, як їм заманеться. Художники зазвичай зображують пояс астероїдів як широке кільце у площині Сонячної системи, захаращене звивисто розкиданими каменюками. Насправді ж сукупна маса поясу астероїдів становить менше 5 % маси Місяця, яка, зі свого боку, заледве перевищує 1 % маси Землі. Такий обсяг може здатися несерйозною дрібницею. Але накопичені збурення орбіт постійно відтворюють підмножину потенційно небезпечних астероїдів — їх кількість, можливо, сягає кількох тисяч, чиї ексцентричні (витягнуті за формою) траєкторії перетинаються з орбітою Землі. Простий розрахунок показує, що більшість із них може впасти на Землю протягом найближчих ста мільйонів років. Ті, що розміром більше одного кілометра, вдарять по поверхні з енергією, достатньою, щоб дестабілізувати екосистему Землі та загрожувати вимиранням більшій частині сухопутних земних видів.

Це було б кепсько.

Тільки натхнення, тільки хардкор: 5 джерел ідей для андеграундного ілюстратора

15 вересня в Києві відбудеться міні-конференція для ілюстраторів Ochi. Напередодні події Platfor.ma розшукала французького художника Метью Freak City, чиї роботи – це суміш панк-року, андеграундної культури та коміксів 80-х. Ми спитали його, чим варто надихатися, щоб створювати такі ж яскраві ілюстрації.

Метью Freak City

Я ходив на панк-рок концерти ще з 13 років і багато чого дізнався, постійно перебуваючи в цій андеграундній DIY-культурі. Знаю, як організувати концерт, випустити альбом, зробити фанзін, створити лейбл та багато іншого. Це чудовий досвід: я навчився робити різні речі власноруч та потрапив у шалено енергійну молоду музичну тусовку.  

Кожного разу, коли мені потрібен ковток свіжого повітря та натхнення, я можу розраховувати на друзів, концерти, гурти, панк-рок і хардкор. Це дає необхідний поштовх. Шукайте мене на концерті в самому центрі подій – божевільно танцюючим у натовпі або ж на сцені!

 

«З новим щастям»: матеріали, які допоможуть вам змінити життя в 2020 році

Безумовно, для нашого видання 2019 рік був дуже продуктивним та багатим на круті матеріали. Ми вивчали нову інформацію, спілкувалися з неймовірними людьми, проводили справжні журналістські розслідування та створювали матеріали, які можуть спровокувати неконтрольовані позитивні зміни в житті. Останніми ділимося у цій підбірці та пропонуємо не зволікати, а використовувати отримані знання на практиці.

З початком нового року всі гучно кричать «Я зміню своє життя на краще!», але далеко не завжди ці зміни починаються. Тож на шляху до щасливого та якісного існування рекомендуємо не забувати про власні тіло, здоров’я, душу та про оточення. Якщо не знаєте, з чого почати, маємо для вас аж 30 порад, які виведуть токсини з життя та піднімуть його на новий рівень. Поговоримо про гардероб, догляд за собою, інформаційне поле, харчування, дім та інше.

 

«Тільки я та ще одна людина набрали вагу в космосі. Я – двічі!»: розмова з астронавтом на теми землі та неба

АвторPlatfor.ma
15 Червня 2020

14 червня на Discovery and Science стартувало нове документальне шоу «Space X Live» про неймовірну історію розробки, розбудови та запуску космічного корабля Crew Dragon SpaceX. Наші друзі з телеканалу поговорили про нього та загалом про існування поза Землею з американським астронавтом NASA та інженером, який цілих чотири рази виходив у відкритий космос – Майклом Массіміно.

– Як ви вирішили присвятити свою кар’єру дослідженню космосу?

– Мабуть, вирішальним для мене був момент, коли я побачив, як Ніл Армстронг ходить по поверхні Місяця. Хоча ще до цього я зрозумів, що ці люди роблять щось дійсно важливе, що це буде історична подія. Я навіть подумав, що це найважливіше, що відбувається у світі, і відтоді мав намір дізнатися про це більше. Я ходив до бібліотеки, відвідував музеї з батьками і мріяв стати космонавтом. Однак через кілька років я про це забув, але не думаю, що ідея підкорення космосу мене насправді покинула. Вважаю, що це рішення — результат чесної відповіді самому собі щодо того, що я вважаю дійсно важливим. 

Звісно, людини можуть назвати вам речі, які важливіші за позаземні дослідження. Однак для мене вивчення космосу — це справа життя. Я просто хотів бути частиною цього. Я міркував так: якщо я зможу стати саме космонавтом — чудово, ні — я маю стати тим, хто допоможе іншим людям це зробити. На мій погляд, дослідження космосу людиною — це найкрутіша річ, що відбувається, і саме цьому я хотів присвятити своє життя.

– Розкажіть про це відчуття, коли вас на ракеті викидає у відкритий космос?

Це неймовірно. Це ніби якийсь звір чи монстр схопив вас та забирає від вашого дому — а ви не розумієте, що станеться далі. Це саме те, що я відчував, коли ми розганялися від нуля до 28 тис. км на годину за вісім з половиною хвилин. Я був просто шокований, наскільки це потужно.

– Яка їжа в космосі? Там все теж про правильне харчування, чи схема інша? 

Насправді, здається тільки я та ще один знайомий космонавт набрали вагу в космосі — і я це зробив двічі! Що я можу сказати? Мені сподобалася їжа на орбіті! В результаті я набирав майже половину кілограма за кожен свій політ. 

Але перед виходом у космос я був у найкращій формі за все життя, тому будь-яка зайва вага не сильно вплинула б на мене. Це вже коли я потрапив у космос, то почав їсти. Наприкінці місії я їв ще більше, адже їжа мені сподобалась. Чимало людей скаржаться на неї, але, як на мене, вона чудова.

А коли я повернувся з відкритого космосу, для мене настав час їсти макарони та сир. Ще я відчув, що пора з’їсти більше тістечок, і саме це і зробив. 

– Як це — спати у космосі?

У другий мій політ у мене було більше часу на сон, ніж у перший. Вдруге ми налагодили вахту сну. Я думаю, це було тому, що ми були більш готові впоратися з викликами. У нас також був трохи більший космічний корабель, оскільки ми мали повітряний шлюз. Під час мого першого польоту в нас існував лише повітряний затвор, який був внутрішнім і турбулентним, тому було важко займатися багатьма справами. Тож, так, у своєму другому польоті я спав більше — і сон для космонавтів дуже важливий. Цілий день ви «на ногах» і заплановано лише вісім годин на сон, тому потрібно зробити все, щоб вчасно лягти спати. 

Сон у космічному шатлі й на станції відрізняється. Уявіть, що ви лежите у ліжку-коконі, який закріплений між двома частинами шатлу — по суті, ви спите на стелі. Виглядає це на кшталт сонної вечірки — у нас, як правило, п’ять товаришів екіпажу відпочивають на середній палубі, а потім до двох-трьох нагорі, на льотній палубі. 

Однак на космічній станції інший варіант, оскільки ми там знаходимося по пів року — у кожного члена екіпажу є своя кімната. Насправді кімната – це така собі шафа. Але все ж на МКС космонавти можуть усамітнитися, що є недосяжним для екіпажу шаттлу. Ви знаходитесь у спальному мішку для білизни, і він прикріплений до стіни чи якоїсь конструкції, щоб ви не плавали по кораблю і не пробуджували один одного або себе, врізавшись у щось. Для мене це досі найчудовіший спосіб спати і відпочити.