Американські нейробіологи змусили мишу відчути запах сиру, якого немає. Дослідники зрозуміли, як мозок обробляє отриману від рецепторів інформацію та спрямували туди штучний запах.

Припускають, що за допомогою схожої стимуляції можна передавати не лише запах, а й зорові та звукові образи.

У своєму експерименті вчені використовували оптогенетику – стимулювання нервових клітин світлом. Цю технологію застосували на нюхових цибулинах мишей і активували клітини в певному порядку – в тому самому, в якому їх стимулює справжній запах сиру. Після активації клітин миші починали облизуватися і шукати джерело запаху.

Оскільки сигнал, що імітує запах, був створений людиною, дослідники могли маніпулювати тривалістю та послідовністю нервової сигналізації та визначати, які зміни були найбільш важливими для здатності мишей точно ідентифікувати «синтетичний запах».

«Розшифровка того, як мозок розділяє запахи, є складною, оскільки, на відміну від інших органів чуття, таких як зір, ми ще не знаємо найважливіших аспектів конкретних запахів. Наприклад, при розпізнаванні обличчя мозок може розрізняти людей на основі ознак, таких як очі, навіть не бачачи ніс і вуха. Але ці відмінні риси ще не знайдені для кожного запаху», – розповідає дослідник Едмунд Чонг.