fbpx

Вчені з’ясували, чому ми втомлюємося від відеодзвінків та що з цим робити

1 Березня 2021
зміни інтернет нова реальність

Спеціаліст в області комунікацій професор Джеремі Бейленсон зі Стенфордського університету виявив чотири основні причини, чому ми втомлюємося від відеоконференцій. Також він сформулював поради, щоб покращити досвід взаємодії з програмами на кшталт Zoom. 

1. Постійний та інтенсивний зоровий контакт

Кількість зорового контакту та розмір облич на екрані є неприродними. На звичайній зустрічі люди будуть дивитись на доповідача по-різному, але на відеодзвінках усі постійно дивляться на усіх, навіть якщо мовчать. «Соціальна тривожність від публічних виступів – одна з найбільших фобій, яка існує у нашої популяції. Коли ви стоїте і всі дивляться на вас, це стресовий досвід», – каже Джеремі.

Також дискомфорт викликають неприродньо великі розміри облич на екранах. Коли чиєсь обличчя в реальному житті наближається так близько до нашого, мозок трактує це як напружену ситуацію, яка або призведе до спаровування, або до конфлікту. 

Рішення: Доки платформи не змінять інтерфейс, можна вимикати повноекранний режим та зменшувати розмір вікна. Аби візуально зменшити розміри обличчя на екрані, також радять використовувати зовнішню клавіатуру, щоб збільшити особистий простір між собою та екраном.

2. Постійне вглядання у своє обличчя

Постійно бачити своє обличчя під час відеоконференцій – втомлює. Більшість відеоплатформ показують квадрат вашого лиця, але, насправді, це неприродно. «Якби у реальному світі хтось постійно ходив за вами з дзеркалом – так щоб під час розмов, прийняття рішень, коментування чогось чи отримання зворотнього зв’язку ви бачили себе в дзеркалі, можна було б зійти з розуму», – додає професор.

Бейленсон також цитує дослідження, які показують, що коли ти бачиш своє відображення, то відповідно більш критично ставишся до себе. Це зобов’язує нас виглядати та поаодитися певним чином та спричиняє стрес.

Рішення: Користуйтеся функцією «приховати самоперегляд», її можна знайти натиснувши правою кнопкою миші на свою фотографію. 

3. Зменшення рухливості

Телефонні розмови дозволяють людям ходити по кімнаті чи робити інші рухи. Але більшість камер мають задане поле зору під час відеоконференцій, тому людина, як правило, повинна залишатися на одному місці. Професор зауважує, що зниження рухливості негативно впливає на когнітивні властивості.

Рішення: Зручно облаштуйте робочий простір. Наприклад, відсуньте екран чи клавіатуру від себе, щоб мати можливість підтягуватися, рухати ногами, розминати інші частини тіла тощо. Також Бейленсон радить домовитися в групі вимикати відео для перепочинку.

4. Збільшення когнітивного навантаження

Під час розмов віч-на-віч невербальна комунікація цілком природня: ми постійно підсвідомо зчитуємо жести, міміку й інші невербальні сигнали, та інтерпретуємо їх. Втім, під час відеодзвінків на це йде набагато більше ментальних сил. Фактично, каже Бейленсон, люди взяли одну з найбільш природних речей у світі – особисту розмову – і перетворили її на щось, що вимагає великої кількості роздумів.

Жести також можуть означати різні речі в контексті відеорозмов. Побічний погляд на когось під час особистої зустрічі означає щось зовсім інше, ніж коли людина у сітці відеочату кинула погляд над екраном на свою дитину, яка щойно зайшла до домашнього офісу.

Рішення: Під час тривалих відеодзвінків перейдіть лише на аудіо. «Не просто вимкніть камеру, аби відпочити від невербальної активності, а й відверніться від екрану», – радить професор.

Найцiкавiше на сайтi