Вчені вирахували, коли атмосфера стане непридатною для людини. Надто скоро

18 Січня 2018
наука планета

Нове дослідження американських кліматологів зосереджене на тому, коли атмосфера нашої планети стане настільки шкідливою, що буде непридатною для тривалого перебування без захисту.

Якщо поточне споживання енергії цивілізацією продовжиться, то вже у 2200-2400 роках у ссавців, в тому числі людини, можуть початись серйозні проблеми. Знаходження людини на відкритому повітрі стане неможливим без додаткових засобів захисту або притулку.

Висновки вчених базуються на роботі кліматологів Стівена Шервудa і Метью Хубера, які показали, що температура мокрого термометра вище 35 градусів за Цельсієм призводить до гіпертермії у ссавців, зокрема людини, а також оцінках темпів глобального потепління. Мокрий термометр ще називають психрометром. Він показує комплекс значень температури та вологості, а також те, як це впливає на людину.

Метеорологи прогнозують, що в період між 2071 і 2100 роками температура мокрого термометра в деяких регіонах Перської затоки, таких як Катар, ОАЕ і Іран, досягне 35 градусів Цельсія. У зону ризику потрапляють, зокрема такі значні міста як Дубай, Доха і Абу-Дабі.

Більш того, даний прогноз залишається справедливим навіть у разі зниження викидів парникових газів в атмосферу, оскільки поглинання енергії цивілізацією все одно буде підвищувати температуру планети.

18 Січня 14:43
наука планета
Найцiкавiше на сайтi

Фигура высшего пилотажа: главные квадраты в истории человечества

23 февраля в Киеве родился великий авангардист Казимир Малевич. Именно его «Черный квадрат» стал одной из самых знаменитых картин в истории и навсегда поменял восприятие искусства. Ко дню рождения отца-основателя супрематизма Platfor.ma решила вспомнить еще несколько великих квадратов, изменивших судьбу человечества.

Если загуглить «квадрат…», то поисковик услужливо подсказывает, что вас может заинтересовать: квадратное лицо, уравнение, дыхание, квадратные скобки, ногти, квадратный арбуз и Колизей. Квадратный Колизей, кстати, действительно существует – это построенный в 1940-м Дворец итальянской цивилизации в Риме, который считается ярчайшим примером архитектуры эпохи фашизма.

А вот еще несколько примеров знаменательных для человечества квадратов.

Точ­но ра­зоб­рать­ся, ког­да имен­но че­лове­чес­тво при­дума­ло квад­ра­ты – не­воз­можно, но с са­мых древ­них вре­мен эта фи­гура счи­талась осо­бен­ной. В при­роде пря­мые уг­лы прак­ти­чес­ки не встре­ча­ют­ся, по­это­му об­раз из сра­зу че­тырех таких точ­но прив­ле­кал вни­мание. Во мно­гих ар­ха­ич­ных куль­ту­рах, нап­ри­мер, Ин­дии и Ки­тае, эта фи­гура обоз­на­чала по­беду над ха­осом, по­рядок и гар­мо­нию, а в Ира­не ми­фичес­кая оби­тель пра­вед­ни­ков Ва­ра бы­ла имен­но квад­ра­том. При этом в гре­ко-рим­ской куль­ту­ре он был зна­ком Аф­ро­диты как пло­дород­ной си­лы, а поз­днее в Ри­ме да­же воз­никло вы­раже­ние Homo quadratus – так на­зыва­ли лю­дей му­жес­твен­ных, всес­то­рон­не раз­ви­тых и нравс­твен­ных.

В геометрии квадрат – это четырехугольник, у которого все углы и все стороны равны. Именно он наиболее симметричен из всех четырехугольников, так что желание наших предков преклоняться перед столь совершенной фигурой – вполне оправдано.

 

23 Лютого 15:59

Отбросы и общество: как Украина загибается от мусора

В Украине работает только один мусоросжигательный завод, да и тот не может добиться необходимой температуры, а действительно крупного мусороперерабатывающего предприятия нет ни одного. При этом за рубежом с отходами уже давно научились разбираться таким образом, что они еще и помогают зарабатывать. Александр Михедов выяснял, что сегодня происходит с украинским мусором, зачем нужна сортировка и почему общественные проекты не могут изменить в корне всю систему.

«Одна из причин, по которой в прошлые годы мне начала нравиться свалка, была та, что она никогда не остается прежней, она движется как нечто огромное и живое, расползаясь как громадная амеба, поглощая землю и мусор», — написал шотландский писатель Иэн Бенкс в своем романе «Осиная фабрика». Кажется, что украинская свалка давно превратилась в самостоятельный организм, норовящий вытеснить людей и заполнить новые площади мусором. Сотворили себе такого врага сами люди. В Украине остаются верны захоронению — самому простому и дешевому способу борьбы с отходами.

После Львовской трагедии, случившейся в мае прошлого года, материалов на «мусорную» тему написано немало. Подробности инцидента на Грибовицкой свалке известны всей стране: пожар породил оползень, унесший жизни 4 спасателей. Цифры, которые постоянно приводят в статьях, не менее печальны:

Проблема давно приобрела национальные масштабы, но способы ее решения по традиции ищут не власти, а активисты, которых не устраивает перспектива жить на свалке. Один из таких энтузиастов — Евгения Аратовская, глава и идейный вдохновитель проекта «Украина без мусора».

Благодаря ее усилиям в 2015 году в Киеве появилась первая станция глубокой сортировки мусора No Waste Recycling Station. Каждый желающий может приносить на станцию вторсырье для переработки. Это металл и стекло, бумага и пластик, батарейки и электроника и прочий «полезный» мусор. О полезном и опасном мусоре рассказывает Евгения.

22 Лютого 15:55

«Наш мозок – наркоман і лінтюх»: науковиця про секс і кохання

Що таке кохання з хімічної точки зору? Чим самозадоволення відрізняється від партнерського сексу? Чому порно – це супердоза наркоманії? Ці та інші питання обговорювали під час конференції «Пристрасть. Відверто про науку та секс», яку організувала платформа NaukRoom. Спеціально для проекту «Тойво» ми записали найцікавіші думки біологині Ольги Маслової.

Наш мозок – наркоман і лінтюх. Він шукає задоволення найкоротшим шляхом, і щойно його знаходить, намагається повторювати – більше, частіше, жорсткіше, з підвищенням інтенсивності. За це відповідає купа речовин у нашому тілі: це і дофамін, і адреналін, норадреналін і багато всього іншого.

Схема виникнення кохання у людей зазвичай включає такі етапи, як пристрасть, тяжіння, магнетизм один до одного, далі – звикання, а потім такий затишний етап. Проте все не завжди лінійно. Інколи навпаки може спершу з’явитися дружнє притяжіння, яке потім переросте у щось інше. Інколи навпаки спершу з’являється тяжіння сексуальне, потім спадає, потім знову поновлюється. Все це може виникати у різних комбінаціях.

Чому ми так часто акцентуємо увагу на тому, що кохання дуже схоже на дію якихось речовин? Тому що дійсно, якщо відірватися від романтики і сердечок, ми побачимо, що закохана людина поводить себе, як людина, яка звикла використовувати певні стимулятори – кофеїн, наприклад. На це вказують певні фізіологічні ознаки: розширені зіниці, спітніння, серце починає битись частіше. Найбільша схожість у тому, що і після кохання, і після вживання чогось є так званий період відміни, ломка і тому подібні речі. Романтично це називають тугою за коханим чи якимись такими речами, але фізіологічно те ж це саме.

За кохання відповідає в тому числі й малесенька молекула фенілетиламіну, яка є складовою багатьох інших речовин, в тому числі й амфетаміну. А ще – шоколаду. Саме з нею пов’язане відчуття ейфорії.

Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, співзасновниця проектів Nobilitet и Needorium

Була одна наукова робота, яка пов’язувала усі процеси, що відбуваються під дією наркотичних речовин, із тими процесами, які ми переживаємо у стані закоханості. Ця робота на повному серйозі порівнювала такі речі: трошки збочений стан контролю, коли ми не здатні себе контролювати, якщо залежні від якоїсь речовини й так само залежні від кохання, а також вплив на соціальний стан. Погодьтесь, коли ми закохані, ми хочемо більше часу проводити із коханою людиною, аніж із іншими – батьками, друзями.

Також звернули увагу на ризиковане вживання. У випадку із наркотичними речовинами люди зазвичай розуміють, що потрібно бути обережним. Про любов – ні, інформації, що це некорисно, немає. Навпаки, вважається, що це класно. За цією ознакою дві теми у порівнянні нібито не збігаються. У відповідь на цю роботу навіть з’явилась інша, в якій йшлося про те, що ідея порівнювати стани закоханості та залежності від наркотичних засобів – негативна, адже це може спотворити саму ідею кохання, відчуття близькості з коханою людиною, деромантизувати думки про кохання.

20 Лютого 13:48

Арт-детектив: нова історія життя і загибелі імпресіоніста Олександра Мурашка

АвторЮрій Марченко
19 Лютого 15:38

Олександр Мурашко – один із найвидатніших художників в історії України. При цьому навколо його постаті завжди існувало чимало таємниць – так, нічого не було відомо про народження митця, також досі не розкрите його вбивство у Києві. Однак після чотирьох років роботи науковий співробітник Музею духовних скарбів України Дар’я Добріян змогла перемогти деякі загадки життя художника. Platfor.ma поговорила з нею про те, як це – проводити детективне наукове дослідження того, що було настільки давно.

– Якщо коротко для тих, хто погано розуміє, чому Мурашко – це круто: у зв’язку з чим цей художник для України настільки важливий?

– Він один із творців українського національного стилю, людина, з творчістю якої у європейців асоціювалося українське мистецтво на початку 20 століття, вже не говорячи про те, що він разом із колегами заснував перший мистецький виш на території України, якому в листопаді виповнилося 100 років – Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури.

– Ви згадали, що він був досить відомим і за кордоном. Можете трішки розповісти про це?

– Коли він був учнем Петербурзької академії, то отримав фінансування на навчання у Парижі та Мюнхені, тому вже в 1900-му році художник потрапив у європейський контекст. Пізніше, в 1909 році, він отримав золоту медаль на міжнародній виставці у Мюнхені, наступного року експонував роботи на Венеційській бієнале, подальші декілька років був активним учасником мюнхенського сецесіону, провів персональні виставки у Кельні, Дюссельдорфі та Берліні. Все це супроводжувалося публікаціями в пресі, одна його робота навіть прикрашала обкладинку німецького журналу «Jugend». Безперечно, митець продав чимало картин, які нам сьогодні відомі лише з дореволюційних репродукцій.

Засновники Академії мистецтв. Олександр Мурашко – другий зліва.

– Добре, він крутий, це ясно. Але чому ви присвятили стільки сил саме цьому митцю? Як обрали його об’єктом дослідження?

Дар’я Добріян

– Декілька років тому мені до рук потрапив рукопис спогадів дружини художника Маргарити Мурашко. Сталося це, коли я прийшла в гості до родини Мазюків-Прахових. У той час я навчалася в університеті й досліджувала постать іншого київського художника, Вільгельма Котарбінського, який, як і Мурашко, був «своїм» у родині Прахових. Але випадково мова зайшла про Мурашка і мені показати автограф його дружини. Прочитавши заголовок «Смерть Саши», мені стало страшно і цікаво водночас. Працюючи на дослідженням вже кілька місяців, я раптом подумала: «Ого!». А чи точно я обрала цю тему, чи вона обрала мене сама?!

19 Лютого 15:38