У Тбіліському архітектурному бієнале візьмуть участь три українських міста. Відвідайте виставки!

17 Жовтня 2020
архітектура Київ Україна урбаністика фестиваль

Із 17 жовтня до 8 листопада відбудеться другий Тбіліський архітектурний бієнале, який з Тбілісі розповсюдився на міста учасників. В Україні павільйон бієнале відвідає Івано-Франківськ, Київ та Дніпро. Усі три міста побачать неповторну виставку, в якій будуть змінюватися учасники. 

Об’єднає їх тема «Що у нас спільного?» про болісний процес трансформації, які переживають постсоціалістичні країни. Усі ці зміни закарбувалися на наших містах: на вулицях, у дворах, звуках міст і тому, як ми спілкуємося. Проєкти учасників з України втілені за підтримки Українського культурного фонду та фонду Креативна Європа.

Київ: 13-й павільйон ВДНГ / НАМУ

У Києві будуть показані фізичні об’єкти Тбіліського архітектурного бієнале. Україну представлятимуть дві мистецькі групи: Анна Рябова та Дмитро Міхєєв і Дана Косміна та Микола Рідний.

У 2020 році розпочалася реконструкція Павільйону 13. На базі павільйону створять культурну інституцю, одним з кураторських фокусів якої буде архітектура. У павільйоні буде показаний архів UNDERSTRUCTURES Анни Рябової та Дмитра Міхєєва.

Анна та Дмитро, практикуючі архітектори, почали досліджувати предмети, які робітники майстрували власноруч прямо на об’єктах. Вони фотографували ці меблі, а також просили майстрів розказати чому та для чого вони їх створювали. Ці історії та об’єкти започаткували архів.

Паралельно відбудеться інсталяція Дани Косміної зі спільного проєкту з Миколою Рідним «Готель, пансіонат, санаторій та їхні кімнати біженців». Після початку війни на Донбасі та Абхазії багато біженців були змушені переїхати до радянських турбаз і готелів.

Одним з них став пансіонат «Джерело» у Пущі-Водиці, в якому оселилися понад 200 людей. Як вони створювали дім у місці для тимчасового перебування — в проєкті Дани та Миколи.

фото: МetaLab

Дана Косміна відтворить кімнату біженців у готелі «Іверія» на подвір’ї NAMU, а Микола Рідний представить поп-ап виставку у бюветі «Джерело» інституту «Київроєкт». Також навколо «Джерела» відбудеться спільна інсталяція.

фото: Дана Косміна /  Микола Рідний

13:00–16:00 – відкриття інсталяції на внутрішньому подвір’ї Національного художнього музею України (вхід з боку Музейного провулку, позаду музею).

17:00–20:00 – презентація в будівлі бювету «Джерело», у дворі інституту «Київпроєкт», вул. Богдана Хмельницького, 16-22.

Івано-Франківськ: Promprylad

Колишній завод, який стане інноваційним центром і вже точно став центром тяжіння в Івано-Франківську — це все проєкт Промприлад. Реновація. У межах платформи Тепле Місто заснована урбаністична лабораторія MetaLab. Куратори працюють із мешканцями району навколо Промприладу та досліджують соціальні зміни.

Для розвитку місцевої професійної спільноти MetaLab щороку проводить урбаністичні та мистецькі резиденції та раз на два роки фестиваль. У 2019 році Tbilisi Architecture Biennial створили інсталяцію в публічному просторі Івано-Франківська. А цього року лабораторія стала партнером бієнале в Україні.

фото: МetaLab

Івано-Франківськ зустрів бієнале разом з його основними містами: Тбілісі та Берліном. Тут представили цифрові проєкти українського павільйону. Після оголошення пандемії категорії архітектурного бієнале розширили та додали цифрові проєкти. Україну представлять два проєкти, які досліджують простір через інформацію та користувацький досвід.

Застосунок We.City від EASA допоможе знайти однодумців для втілення позитивних змін. Користувачі разом зможуть поставити компостери, облаштувати зручний простір чи запропонувати свою допомогу. Ініціативи можна буде вносити на карту, щоб знайомитися з сусідами та втілювати добрі справи разом.

фото: We.City

За словами одного з авторів групи Германа Мітіша, ідея створити добросусідську мережу прийшла до нього, коли під час карантину знадобилося вивозити сміття на сортувальну станцію. Таксі виходило занадто дорогим для однієї людини, але вартість машини можна було б розділити з сусідами. Команда підхопила ініціативу, тож, скоро з’явиться ще один міський застосунок.

Центр просторових технологій представить серію інсталяцій Networked Homes. Під час ремонту офісу у київській сталінці, група ретельно збирала усі чеки. Але їм стало цікаво — скільки нематеріальних ресурсів витратили на реконструкцію.

проєкт Networked Homes від Сenter for Spatial Technologies

СST створили детальну 3D модель квартири, щодня проводили фотограммометрію, вказували скільки часу витрачали на роботи з різними матеріалами та їхнє походження. Так у Центрі обрахували вуглецевий слід реконструкції та створили цифрового двійника офісу.

Пересувна виставка робіт учасників Бієнале відкрилася на Промприладі 17 жовтня.

Дніпро: Центр Сучасної Культури

Цієї осені у Дніпрі відкриє двері Центр сучасної культури, який створила кураторська група Культура Медіальна. Раніше група влаштовувала інтервенції на дніпровському Південному вокзалі та ДК Ілліча, проводила фестиваль сучасного мистецтва «Конструкція».

Куратори намагалися знайти приміщення для інституції протягом тривалого часу. Розглядали численні індустріальні простори, які покинули робітники після переходу до ринкової економіки. Але зрештою інституція оселилася у самому центрі Дніпра — у будинку колишньої земської управи.

фото: зі сторінки Центру сучасної культури

Тривалий час будинок Центру сучасної культури стояв покинутим. У 2019 році, центр вперше прийняв фестиваль «Конструкція» та резиденцію Forum Regionum.

Протягом десяти днів резиденції урбаністи з України, Грузії, Німеччини та інших країн досліджували процеси, які вплинули на становлення Дніпра та шукали культурні практики для його розвитку.

Тепер, після офіційного відкриття, Центр прийме пересувну виставку ТАБ з 2 до 8 листопада.

Всі проєкти Тбіліського архітектурного бієнале будуть доступні на сайті.

Найцiкавiше на сайтi

Homo urbanisticus: уривок з книжки архітектора Йена Ґела «Міста для людей»

АвторPlatfor.ma
18 Травня 2018

Нещодавно видавництво «Основи» спільно з освітньою платформою СANactions презентувало книгу Йена Ґела «Міста для людей» – визнаний у всьому світі бестселер з урбаністики. Platfor.ma публікує уривок про те, чому пішоходи не дуже змінилися за останні кількадесят тисяч років і чому квитки в оперу такі дорогі.

 

Планування міста для людей цілком природно починати з розуміння того, як люди пересуваються і як задіюють органи чуття, адже саме ці біологічні параметри визначальні для діяльності, поведінки й комунікації в міському просторі.

Міські пішоходи ХХІ століття – результат еволюції, яка тривала мільйони років. Людина розвивалася так, щоби пересуватися повільно й пішки, а тіло людини пряме і вертикальне.

Ноги легко несуть нас уперед, а от пересуватися боком чи спиною вперед нам помітно важче. Наші органи чуття теж пристосовано до повільного пересування вперед переважно горизонтальними поверхнями.

Наші очі, вуха й носи спрямовано вперед, щоби помічати небезпеку чи вигоду на шляху перед нами. Палички й колбочки сітківки наших очей так само підпорядковано пересуванню по горизонтальній земній поверхні.

Ми добре бачимо перед собою, периферійний боковий зір у нас гірший, ми непогано бачимо, що у нас під ногами, але набагато гірше – те, що над нами. Наші руки спрямовано вперед і добре пристосовано для обмацування нових об’єктів чи розсування гілок, щоб звільнити собі шлях. Одним словом, вид homo sapiens – це лінійні, фронтальні, горизонтально орієнтовані, прямоходячі ссавці. Стежки, вулиці й бульвари – простори для лінійного пересування за допомогою людського опорно-рухового апарату.

Одна з найважливіших подій у житті людини – мить, коли вона підводиться на ноги і робить перший крок, адже з цього починається справді нове життя.

Такий наш клієнт – пішохід з усіма наведеними вище якостями, обмеженнями і потенціалом. Фактично проектувати людський вимір міста – це створювати міські простори, де зручно пішоходам, звісно, з урахуванням можливостей і певних обмежень, продиктованих будовою тіла.

«Красиво лише здалеку»: чиновники, архітектори, митці, девелопери про наші міста

У вересні в рамках річної мистецької програми Kooperativ та Port.agency провели дискусію на тему “Креативність і контроль: міський простір як досвід”. Експертами запросили архітектора Сергія Махна, представницю департаменту культури КМДА Діану Попову, художника Олексія Золотарьова та креативного директора компанії Saga Development Антона Фрідлянда. Platfor.ma публікує найцікавіші моменти про відповідальність за міський простір, зв’язок бізнесу і мистецтва та київську урбаністику.

Діана: Тут не може бути чіткої відповіді. З одного боку, є державні органи влади, які ставлять підписи, з іншого – архітектори і митці, які ці об’єкти створюють, і третя сторона — суспільство. В ідеальній картині світу голос громадськості має бути визначальним, проте це утопія. 

Інколи люди обурюються через абсолютно прийнятні речі. Наприклад, Театр на Подолі або статуя “Протистояння” Олексія Золотарьова — це дійсно хороші об’єкти, які люди агресивно критикували. Оскільки рівень освіти в нас досить низький, не всі розуміють і сприймають мистецтво. 

Фінальне рішення залишається за чиновниками — ми беремо на себе відповідальність, ставлячи підпис. Весь бруд спочатку зливається на нас, а вже потім страждає художник. На базовому рівні всі митці в нашому суспільстві відчувають себе маргіналами, це стало причиною герметичності мистецького простору. Художники створюють бульбашку, де їм комфортніше існувати, тому що у широкому публічному просторі люди ще не мають “полички” у свідомості, но яку можна сучасне мистецтво покласти. Воно викликає відторгнення.  

Сергій: Я згадую Театр на Подолі і мені стає боляче, що ми живемо в просторі, де люди не здатні сприймати мистецтво. Мені на місці Олега Дроздова (український архітектор, засновник архітектурного бюро Drozdov & Partners і Kharkiv School of Architecture, автор проєкту театру. – Platfor.ma) було б дуже неприємно. 

Я будую приватну архітектуру, мені не треба ні від кого вислуховувати критику, особливо від людей, які на цьому не розуміються.  

Але чому відбувається так, як відбувається? Хто відповідальний за те, як виглядає наше місто? Забудовники? Влада? Архітектори? Ми з вами, кожен із нас. Місто зміниться, коли кожен візьме на себе відповідальність за те, що відбувається. Створюючи той чи інший проєкт, я беру на себе відповідальність. І сьогодні я беру на себе відповідальність і за те, як виглядає моє місто. 

Антон: Є значна відмінність музейного мистецтва від мистецтва у міському просторі: людина може піти на виставку або не піти — в неї є вибір дивитися чи не дивитися. Коли об’єкт розташований на вулиці, цього вибору немає. Конфлікт і дискусія — це добре. Абсолютно нормально, коли щось подобається, а щось ні. Неможливо змусити людину полюбити мистецтво. Я вважаю, ця тема має знаходитися в дискусійній площині, втім, не нормально, якщо людина шкодить, руйнує і поводить себе агресивно.

Олексій: Я хотів би наголосити на позитивному моменті, що ми є свідками дорослішання нашого суспільства. В мене є велике сподівання, що я побачу ту Україну, про яку мрію. Дорослішання —  це відповідальність за власні дії. Коли опиняєшся на вулицях європейських країн, дуже рідко можна побачити якісь випадкові об’єкти. В нас таке відбувається доволі часто. 

Наприклад, зараз у Львові на площі біля оперного театру будують фонтан, який місто прийняло у подарунок. Люди шоковані. Не все треба приймати в дар, важливий критерій —  це доречність, і такі питання треба добре обмірковувати.

Вихід на вулиці: як Block Party та інші урбан-проекти перетворюють міста

АвторЮлія Гуріна
23 Жовтня 2018

27 жовтня 2018-го в Києві пройшла перша конференція про міські проекти «Урбанина», організована школою Projector та «Агентами змін». Учасники обговорювали, як їм вдається змінювати міський ландшафт в контексті світових тенденцій, і ділилися успішними кейсами. В контексті події розповідаємо про найбільш надихаючі приклади в Україні.

Не всі європейські міста пішоходизують простір, а Львів уже робить це. Локальні вуличні бізнеси Києва влаштовують свято вулиці, щоб зібрати кошти на її благоустрій. Публічний простір «Сцена» у Дніпрі – призер міжнародного конкурсу European Public Space Prize 2018. Міська адміністрація Тернополя створила сучасну набережну «Циганка» за проектом ініціативної команди архітекторів. Усе це відбувається на наших очах і змінює простір, в якому ми живемо.

«Останні 25 років ми живемо з думкою, що йдемо в Європу, що в них краще, що нам треба робити, як у них. Однак за цей час ми не помітили, як змогли вийти на рівень з ними, а багато в чому навіть стали кращими, – каже архітектор «Агентів змін» Максим Головко. – На конференції ми хочемо розказати саме про такі проекти».

Block Party на Рейтарській (Київ)

Block Party – це свято вулиці, влаштоване бізнесами, що розташовуються на Рейтарській. Мета проста і складна водночас – познайомитися з сусідами та сформувати міцне ком’юніті. Кошти, зароблені на Block Party, збирають на благоустрій Рейтарської.

Діана Столярова, менеджерка проекту Block Party:

«Початковий задум Block Party – вихід брендів у зовнішній світ, але “на домашньому”, в капцях. Зірки на небі стали так, що протягом останніх років на Рейтарській з’явилося багато локальних бізнесів: Syndicate, Kapkanshop, Riot Division, Chop-Chop, Styleinsider, Haze, кафе “Зигзаг” і “Каштан”, Zavod Shop, Plivka, видавництво “Основи”. Ці бренди сформували якісну тусовку соціально відповідальних бізнесів, які хочуть змінювати місто на краще.  

Перекривати вулицю регулярно – складне задоволення. Будемо робити це лише три дні на рік. Block Party проводимо у форматі DIY: без залучення спонсорів, без розміщення рекламного брендингу партнерів, без підтримки політиків. Проект повністю на самофінансуванні. Нехай ми будемо без крутої сцени та освітлення, але не втратимо в атмосфері та настрої. Нехай вийде в чомусь незграбно, але по-домашньому та власними силами.

Частину прибутку з вечірки бізнеси інвестують у благоустрій Рейтарської. На вулиці є у що інвестувати: бракує смітників, контейнерів, освітлення, не бракує розмальованих фасадів. Ми вже порахували вартість освітлення вулиці ліхтарями на сонячних батареях та сортування відходів – все це реалізується, але лише за згоди мешканців вулиці.

Неформали: як учні створюють креативні простори у містах і селах

Українські школярі беруть на себе все більше відповідальності, щоб формувати власне оточення і майбутнє. Наприкінці 2017 року на освітньому спільнокошті GoFundEd з’явилися перші учнівські проекти – усі вони стосуються створення креативних просторів. В межах спецпроекту «Шкільна re:форма» ми разом з фон­дом WNISEF та Цен­тром інно­вацій­ної освіти «Про.Світ» дізналися в ініціативних підлітків та їхніх наставників, заради кого вони працюють і чого хочуть досягти.

Проект молодіжної платформи Soft Skills – це ідея учнівського самоврядування Савранської школи, що на Одещині. Самоврядування давно вирішує, здавалося б, недитячі питання. Наприклад, учні домовилися з владою селища про встановлення «лежачих поліцейських» біля школи, з комунальними службами – про зріз небезпечних дерев, а потім і самі займалися озелененням шкільного подвір’я.

Організатори кажуть, що на створення нового простору їх надихнув молодіжний центр «Нове покоління» у селищі: «Там так усе влаштовано, що хочеться вчитися нового, хочеться дізнаватися цікаве, і взагалі там добре бути. Так з’явилася ідея мати схожу атмосферу десь у своїй школі, бо зараз та піонерська кімната, де ми збираємося, зовсім не дає відчуття комфорту: тільки сів і вже хочеться йти. Ті самі засідання самоврядування можуть бути інтерактивнішими – ми не лише поговоримо і в блокнотиках попишемо, а зможемо робити презентації, показувати на екрані, чаювання влаштовувати. Це також платформа, навколо якої буде крутитися навчання – батьківські збори, уроки, проектний менеджмент, зустрічі з відомими людьми».

Основна мотивація учнів – бажання отримувати неформальну освіту, вивчати шкільні предмети в інтерактивному форматі та обговорювати такі «незручні» теми, як булінг.

За пiдтримки: