Австралійські вчені проаналізували дані про тривалість життя понад 16 тис. успішних шахістів і прийшли до висновку, що професійні заняття інтелектуальними видами спорту можуть підвищити тривалість життя в середньому на 7,7 року.
Наука постійно вивчає найрізноманітніші чинники, що впливають на тривалість життя, і часом знаходить досить цікаві закономірності. Наприклад, відомо, що регулярна фізична активність – одна зі складових довгого життя, як і відмова від куріння, здорове харчування, контроль маси тіла, розумне споживання алкоголю тощо. Але вплив на довголіття інтелектуальних видів спорту досі систематично не вивчався.
Тому група вчених під керівництвом Філіпа Кларка з Мельбурнського університету зібрала доступні дані про тривалість життя 1208 гросмейстерів, удостоєних цього титулу з 1950 по 2016 рік, а також 15 157 переможців і призерів міжнародних шахових олімпіад за цей же період. Дослідники з’ясували вік шахістів на момент смерті, їх стать, національність, а також вік, у якому вони отримали титул.
Далі тривалість життя спортсменів щодо віку отримання ними титулу порівняли із середньою тривалістю життя людей того ж віку і статі, які проживали в той самий час в тій же країні. Наприклад, тривалість життя канадки, яка удостоїлася звання гросмейстера у 2000 році у віці 25 років, порівняли з іншою канадською жінкою того ж року народження.
З’ясувалося, що середня тривалість майбутнього життя щодо точки відліку (а не тривалість життя взагалі) гросмейстерів у віці 30 років – 53,6 року, в той час як для людини, яка не займається професійним інтелектуальним спортом, на 7,7 року нижче – 45,9 року.
Автори роботи вважають, що ці показники пов’язані з тим, що професійна гра в інтелектуальний спорт вимагає підвищених розумових здібностей, а для поліпшення когнітивних показників шахістам, як і іншим спортсменам, необхідно вести здоровий спосіб життя.
Звісно, зробити точні висновки про причини зв’язку між професійною грою в шахи та високою тривалістю життя не можна – дослідженню не дістає більш докладної бази даних, що включає, як мінімум, причину смерті шахістів. Але автори відзначають, що в майбутньому вони докладніше вивчать цей зв’язок, підійшовши до збору даних настільки ретельно, наскільки це можливо.