«Тиждень швейцарського кіно» вперше відбудеться онлайн. Тема – ґендерна рівність

16 Червня 2020
кіно онлайн фестиваль

3 19 по 28 червня відбудеться фестиваль «Тиждень швейцарського кіно». Подія, організована Посольством Швейцарії спільно з компанією Arthouse Traffic, у 2020 вперше пройде онлайн, та вчетверте представить у своїй програмі найактуальніші художні фільми Швейцарії останніх років. 

Цього року «Тиждень швейцарського кіно» зосереджується на ґендерній рівності – одній з глобальних цілей сталого розвитку ООН. До його програми увійшли 4 стрічки, зняті режисерками, які представляють розмаїття жіночих поглядів. У рамках фестивалю також відбудеться онлайн дискусія на тему «Female gaze: ґендерна рівність у сучасному кіно».

«Чи я фемініст? У чоловіків може бути принаймні 3 вагомі причини для розширення прав і можливостей жінок та дівчаток! У всіх чоловіків є мати, у деяких може бути дружина, сестри чи дочки… У мене особисто три вагомі причини!» – коментує пан Сімон Піду, Заступник Голови Місії Посольства Швейцарії в Україні.

У програмі фестивалю «Тиждень швейцарського кіно»

У програмі на глядачів чекає феміністська драма «Божественний порядок» режисерки Петри Фольпе. До 1971 року Швейцарія залишалася останньою західною державою, де жінки не мали права голосу – фільм розповість про боротьбу простих жінок проти дискримінації. «Божественний порядок» отримав чотири премії фестивалю в Трайбеці та три національних премії Swiss Film Prize.

Божественний порядок

Швейцарсько-німецька драма «Невинний» Сімона Жакме була вперше показана у рамках конкурсної програми міжнародного кінофестивалю у Сан-Себастьяні, де претендувала на Гран-прі, та була відзначена премією Swiss Film Prize за найкращу жіночу роль. У центрі сюжету – жінка, однаково віддана родині, ревним християнам-традиціоналістам та своїй дослідницькій роботі.

Невинний

Хуліганська комедія «Стрікер» – про відчайдухів, які вибігають оголеними під час масових заходів, наприклад, на футбольних матчах. Головний герой фільму, вчитель фізкультури, планує позбутися фінансових проблем, зайнявшись тренуванням стрікерів. На фестивалі комедій у Лос-Анджелесі стрічка отримала премію за найкращий іншомовний фільм та режисуру.

Головна героїня мелодрами «Мрія Катріни» режисерів Даріо і Мірко Бішофбергерів хоче мати дітей, але її чоловік гине в автокатастрофі, та завдяки пересадці голови він повертається іншою людиною. На міжнародному кінофестивалі в Дубліні стрічка була відзначена за найкращу операторську роботу. 

Драма «За вітром» із зіркою французького кіно Мелані Тьєррі у головній ролі відзначена премією Variety Piazza Grande Award міжнародного кінофестивалю у Локарно. Сюжет фільму режисерки Беттіни Оберлі побудовано навколо молодої пари, яка тікає від метушні міста у віддалений альпійський куточок. 

За вітром

Анімаційний фільм «Життя кабачка» (Швейцарія, Франція) режисера Клода Барраса – історія про хлопчика сироту Ікара, який потрапляє до притулку, де кожна дитина розповідає йому свою непросту історію. У новому домі він отримує кумедне прізвисько, знаходить товаришів і дізнається, що таке міцна дружба, турбота і справжня любов. У 2017 році стрічка була номінована на премію «Оскар» як кращий анімаційний фільм, і отримала премію «Сезар» як найкращий анімаційний фільм. 

«Дивовижна подорож Волкенбруха в обійми шикси» досліджує життя та стосунки громади ортодоксальних євреїв. У 2019 році фільм був національним кандидатом від Швейцарії на здобуття премії «Оскар» за найкращий міжнародний фільм.

Італо-швейцарська мелодрама «7 днів» Рікардо Колла присвячена парі, яка знайомиться під час підготовки весілля друзів. Зйомки стрічки пройшли на Сицилії, де відбуваються основні події.

 

Мелодрама «Навколо Луїзи» режисерки Ольги Баілліф спільного виробництва Швейцарії та Бельгії розповість про співачку, яка переосмислює своє життя після зустрічі з батьком, з яким вона не бачилася багато років.

Четвертий «Тиждень швейцарського кіно», організований Посольством Швейцарії в Україні та компанією Arthouse Traffic, відбудеться на сайті з 19 по 28 червня. Всі фільми фестивалю демонструються мовою оригіналу з українськими субтитрами.

16 Червня 12:46
кіно онлайн фестиваль
Найцiкавiше на сайтi

Ваші доки:
7 фільмів для знайомства з авторським документальним кіно

Документалістика буває дуже різноплановою, а один фільм може належати одразу до кількох жанрів. Директорка фестивалю документального кіно просто неба Lampa.doc Наталія Красильникова радить почати з авторських фільмів, які показують особисту історію людини, – адже це те, що справді зачіпає.

Cаме яскраво виражена авторська позиція дає можливість зарахувати стрічку до документалістики. Фільм-розслідування про теракт 11 вересня 2001 року знаходиться на межі документального кіно і журналістики. Він з успіхом пройшов в кінопрокаті і зібрав кешбокс як хороший голлівудський ігровий блокбастер.

Також варто звернути увагу на іншу роботу Майкла Мура «Куди б вторгнутися далі», у якій автор досліджує позитивні тенденції в освіті, трудовому законодавстві та політиці країн світу, – і обирає те, що можна б було запозичити американцям.

Висока планка: актор із «Мої думки тихі» про наше кіно та те, як дивно жити з ростом 205 см

16 січня на великі екрани країни виходить стрічка режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі», яка вже отримала високі відзнаки престижних кінофестивалів і полонила серця глядачів. Platfor.ma поспілкувалася з головним актором фільму, Андрієм Лідаговським, про вибір між режисурою та акторством, улюблені сцени, етап розквіту українського кіно та складне, але цікаве життя з ростом 205 см.

Виконавець головної ролі – актор і режисер Андрій Лідаговський

 – Андрію, розкажи трохи про себе. 

– Я вчився на режисурі в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого разом з Антоніо Лукічем, режисером фільму – щоправда, він пішов вже з першого курсу, а мене вигнали пізніше, десь на 4-му. Довгий час, 7-8 років, я працював за спеціальністю – режисером-рекламником, але останнім часом намагаюся змінити фокус на арт-дірекшн. Днями мене покликали працювати художником-постановником і я думаю погодитися, але крім всього цього, звичайно, хочу зніматися в кіно. Коли Антоніо покликав мене на головну комедійну роль в короткометражку «У Манчестері йшов дощ», я зрозумів, що це, напевно, той напрямок, яким я найбільше захоплююся. Серед іншого, це менше відповідальності – ти прийшов вже на все готове і можеш креативити. А от коли ти режисер, то тримаєш стільки технічних речей у голові, що на творчість залишається менше енергії.

– Ти характеризуєш себе як творчу особистість?

– У мене сім’я така: старший брат – режисер, батько – скульптор, мати – живописець. Тому з дитинства мене налаштовували на цю хвилю, я не уявляв, що буду займатися чимось іншим. В школі я був круглим двієчником, а якби мені запропонували спробувати програмування – я б не зміг.

– Чому ти пішов з інституту?

– Понад усе мене цікавили перші три курси, які були акторськими. А після нам давали купу теорії, показували якісь стрічки та говорили знімати студентські фільми, але не викладали предмет кіновиробництва: як зробити аніматіки та розкадровування, як намалювати флор-плен із напрямами, з кого складається знімальна група, як працює виробництво, що робити ось цими руками. А я дуже сильно хотів знімати, тому був ображений, що нам цього не читають. В той самий час у мене було багато роботи та зйомок – я розумів, що на майданчику з практикою можу отримати набагато більше, і не міг суміщати. Це були нерівноцінні речі, попри крутого майстра, який і на Антоніо дуже сильно вплинув – Романа Ширмана. 

– Як ти отримав головну роль у фільмі «Мої думки тихі»?

– Антоніо до цього зняв кілька студентських фільмів зі мною, але переймався, що його будуть звинувачувати в тому, що він повторюється. Тому цей проєкт задумувався спочатку зовсім з іншим актором. У мене була лише маленька роль – я повинен був грати стоматолога у вступній сцені і як би передаватися пас із попереднього фільму в цей. Але так вийшло, що Антоніо посварився з головним актором і запропонував мені знятися в тизері, який потрібен для пітчингу. Взагалі це було так: я як раз йшов по Рейтарській, коли він мені подзвонив і став вмовляти. Коли Антоніо запропонував мені знятися в «У Манчестері йшов дощ», я дуже сильно пручався і говорив: «Та якого біса, я ж не актор, у мене не вийде». Але цього разу я швидко погодивя та навіть готовий був сам заплатити, щоб знятися у стрічці. Після досвіду в короткому метрі, я вже розумів, що це найцікавіше, чим я можу займатися.

– Як довго тривали зйомки?

– Ми зняли тизер і ще пів року переписували сценарій, він сильно відрізнявся від того, що глядачі побачать на екранах. Спочатку це була історія про дідуся та онука – перший був молодий душею та енергійний, а мій герой, звукорежисер, скептичний і занудний. Все будувалося на цьому конфлікті, а за два місяці до старту препродакшну ми вирішили, що історій про діда та онука вистачає в кінематографі, а ми покоління, яке виховали жінки – хочеться зняти про це. Тому в сюжет інтегрували маму. В результаті в нас було десь два з половиною місяці препродакшну й десь 30 знімальних днів. Це досить багато, насправді, тому що більшість подібних фільмів знімаються днів за 18-19.

– У тебе є щось спільне з твоїм персонажем?

– Я нічого не робив для того, щоб перевтілитися у свого героя. Я в принципі не вірю в акторські перевтілення як явища – мені здається, що цікавіше знайти точку схожості зі своїм персонажем і жити в тих обставинах, які є в сценарії. Цей чувак набагато серйозніший, ніж я, але це єдине, де я відходив від своєї органіки. Ну і крики-істерики мені теж не властиві, адже я спокійний як опосум, тому емоційні сцени мені даються важко.

Домашній кінотеатр: де подивитися популярні українські фільми онлайн і легально

АвторЮрій Марченко
20 Березня 2020

В умовах карантину кінотеатри не працюють. Однак, на щастя, українська індустрія розвивається, і дивитися вітчизняні картини можна, не виходячи з дому. Тим паче, що яскравих фільмів стає все більше. Platfor.ma зібрала для вас дванадцять картин, які прямо зараз можна подивитись онлайн — і легально. Деякі з них безкоштовні, за перегляд інших треба буде заплатити, але таким чином ви не тільки отримаєте важливе видовище, а й підтримаєте українське кіно.

 

Визнаний шедевр українського кіно. Настільки шедевр, що порвав прокат і навіть виходив в кінотеатри двічі – бо люди хотіли йти на нього ще і ще. Легкий, іронічний і пронизливий фільм про молодого звукорежисера, якому треба записати голоси закарпатських країн. І зробити це разом з непростою напарницею – мамою. Якщо якимось дивом ще не бачили, то ось ваш шанс. Щоб потім, коли хтось спитає: що порадиш подивитися, ви могли голосно і зовсім не подумки відповісти: Мої думки тихі!

ДИВИТИСЯ

Кіно зсередини: продюсер Володимир Яценко про перемоги «Дикого поля», «Атлантиди», «Додому»

АвторЮрій Марченко
19 Вересня 2019

Володимир Яценко довго й успішно займався зйомками реклами, а потім вирішив спробувати себе продюсером кіно. За ці декілька років він вже випустив фільм «Дике поле» за головним романом в історії незалежної України, «Ворошиловградом» Сергія Жадана, його ж картина «Додому» у 2019-му висунута від нас на «Оскар», а «Атлантида» стала першим українським фільмом, що виграв на Венеціанському кінофестивалі. Для циклу інтерв’ю «Надлюдський фактор» Platfor.ma поговорила з Володимиром про те, скільки коштує зняти кіно, якою буде нова українська хвиля та що кіношники думають про Netflix.

– За останні п’ять років в Україні з’явилася купа фільмів, які можна дивитися без знижок на те, що «ну це ж наші…» Як думаєш, завдяки чому?

– Завдяки тому, що держава почала ввалювати в кіно чимало грошей. З’явилося просто багато фільмів, що, власне, і було метою – створити такий своєрідний живильний бульйон, в якому би знімало все живе, криве, косе, талановите і бездарне. Наскільки я знаю, завдяки цьому більше 400 компаній стали займатися кіно. Купа людей просто фізично почали знімати – і це принесло свої плоди. Плюс щороку держфінансування ще й збільшувалося вдвічі, зараз це вже біля $40 млн. Це рівень фінансування дуже непоганої європейської країни.

При цьому вціліли люди, які до цього були ніби поза системою: Мирослав Слабошпицький, Валик Васянович, наш Микита Сергійович Михалков – Олесь Санін. Зате перестали знімати всі ці ветерани, які з року в рік вивалювали жахливі шароварні фільми.

Якщо нові киношники з приходом нової ж влади не помруть, то це покоління покаже себе дуже добре. Вони вже інтегровані в європейську систему кіно, вони вже багато надивилися, вони знають тренди. Плюс ми ж фронтир, а будь-який фронтир виробляє нові цікаві смисли.

– Загалом це той випадок, коли державі можна подякувати?

– Рідкісний випадок, але так! Філ Іллєнко (колишній голова Держкіно. – Platfor.ma) реально доклав багато зусиль, щоб все сталося, щоб прийняли закон про кіно, який я вважаю одним із найкращих в Європі. Нам залишилося тільки визначитися, розумні ми чи красиві та яку індустрію будуємо.

Кадр із фільму «Дике поле»