– Що таке каліграфіті, яким ви займаєтеся?

– Каліграфіті – це вид сучасної каліграфії, що знаходиться на перетині традиції та урбаністичного графіті. Чесно кажучи, мене мало турбує, як люди називають те, чим я займаюся. Для мене важливо, навіщо я це роблю: щоб показати, що творцем може бути кожен, і щоб об’єднувати людей.

Після публікації моєї першої книги в Іспанії, я мав цікаву розмову у книжковому магазині музею Королеви Софії, в якому експонується «Герніка» Пікассо. Мене запитали: «Якщо ти розповідаєш про творчість, чому не займаєшся нею?» Це стереотипне уявлення. У мене не було мистецького досвіду (до того я вивчав фінанси та комунікації), але я вирішив, що можу продемонструвати креативність.

Нещодавно я створив інсталяцію у Міжнародному університеті в Мадриді. Спочатку це була невелика робота, 60х60 см, і адміністрація закладу попросила 500 студентів описати, що їм спадає на думку, коли вони бачать твір. Так я отримав сотні різних відгуків. Підсумувавши усі відповіді, я створив 45-метровий арт-об’єкт, який показував усі можливі інтерпретації однієї й тієї ж речі. Ми можемо говорити однією мовою чи використовувати однакові технології, але всі ми бачимо світ по-різному. Ця колаборація стала яскравим прикладом того, як мистецтво руйнує кордони і об’єднує людей.

– У вас є арт-проект Art Beyond Borders і Creativida – платформа з інтерв’ю різних цікавих людей. Яка їхня мета у світі, здавалося б, і так перенасиченому творчими ініціативами?

– У ХХІ столітті мистецтво існує не лише для самовираження чи прикрашання оселі, воно може сприяти миру і відігравати важливу соціальну роль – об’єднувати людей поза національними, віковими, гендерними чи мовними рамками.

Мова – корисний, але не ідеальний інструмент для спілкування й розуміння одне одного. Буквальні переклади не завжди точно передають зміст. Наприклад, японське хайку – найкоротша поетична форма у світі – втрачає свою красу при перекладі, адже передати оригінальне звучання та контекст дуже непросто. Також мова не може повністю визначити такі концепти, як любов і дружба.

Мистецтво ж може стати універсальною мовою, тому що воно послуговується не лінгвістичними конструкціями, а чистими змістами. Саме тому я розвиваю проект Connect People Through Art Beyond Borders – щоб об’єднувати людей. Не важливо, чи існують подібні проекти, а важливо, як ти спілкуєшся зі світом. Мені подобається робити його трохи кращим.

– Креативність – це талант, який дається від народження, чи її можна натренувати, як м’язи?

– Багато людей використовує слово «креативність», не розуміючи його значення. Як визначити, що є креативним, а що ні? Усе залежить від контексту. Всі були вражені, коли створили перший айфон, а сьогодні найдешевший смартфон на ринку випереджає його функціонально.

Креативність – це не створення чогось гарного чи оригінального, а те, як ви складаєте свій пазл. Можна креативно заробляти гроші, вивчати іноземні мови, займатися спортом чи будувати стосунки. Це все про процес, а не про результат.

– Волта Діснея колись звільнили з газети через відсутність креативу. Яку пораду ви можете дати людям, які думають, що в них нічого не вийде?

– Бути креативним – це не талант, а рішення, яке ви приймаєте. Головне питання має звучати так: для чого мені креативність? Багато хто каже, що не знає, чого хоче, але ж це просто неможливо. Значить, ваша мета недостатньо велика. Ви маєте поставити собі настільки масштабну ціль, щоб вона вас лякала. Коли ви працюєте над чимось, чого дійсно бажаєте, креативність приходить сама собою. Але це не означає, що кожен може бути Стівом Джобсом. Не треба порівнювати себе з іншими, складайте свій власний пазл.

– Справжня креативність можлива тільки у творчості чи в бізнесі теж?

– Для мене креативні ті проекти, які намагаються щось змінити. Наприклад, бізнес-модель Spotify креативна, бо вона змінює споживання музики. Оригінальна ідея Шона Паркера, задумана десятки років тому, полягала в тому, що користувачі викладають свої колекції онлайн та обмінюються ними. Фактично, вони зазіхнули на природній хід історії, оскільки століттями люди вбивали один одного заради землі, грошей, стосунків. А дизайн, інтерфейси, досвід користування Spotify служать одній ідеї – змінити принцип володіння на принцип доступу.

Мій власний приклад – проект «Арт-Біблія», який поєднує наратив і мистецтво. В дитинстві батьки відправили мене до християнської школи, де я повинен був вивчати Біблію. Чесно кажучи, це був не дуже приємний досвід, оскільки він базувався суто на тексті, а я ріс із синестезією і міг, наприклад, «бачити» музику, тож набагато яскравіші враження я отримував від споглядання творів мистецтва.

Пізніше, відвідавши європейські країни та музеї, я зрозумів, що більшість середньовічних шедеврів – це християнське мистецтво, і треба знати Біблію, щоб розуміти їх. Але багато робіт у музеях показані без контексту. Наприклад, у музеї Прадо експонується «Сад земних насолод» Ієроніма Босха – один із найважливіших творів у світі, але його зв’язок із біблійною історією нічого не сказано.

В «Арт-Біблії» ви можете вивчати історію через мультисенсорний досвід: слухати григоріанський хорал, читати надихаючі цитати до кожного шедевру і взаємодіяти з додатком. Це соціальна ініціатива, що не приносить грошей, але пропонує світові альтернативну модель освіти.

– Як ви прийшли до вивчення поняття «мотивація» і чому, на ваш погляд, потрібно мотивувати людей? Адже їм і без того має хотітися жити краще та щось для цього робити.

– Справжня мотивація з’являється з того, що ви хочете. Якщо вона приходить ззовні, це означає, що хтось контролює ваші бажання. Ви витрачаєте власне життя заради когось іншого. Забагато людей гають час і страждають, намагаючись досяти цілей, які поставив хтось інший. Маленькі діти можуть кілька годин просто бігати по парку, просто тому, що вони так хочуть. Це і є справжня мотивація.

– Чим відрізняється робота з мотивацією звичайної людини і зірок, яким ви також допомагаєте?

– Насправді, між ними немає великої різниці, окрім віри в себе. Наприклад, одним із моїх клієнтів був визнаний актор мюзиклів у Японії. Люди звикли думати, що зірки народжуються з особливим талантом, але насправді, вони так само переживають добрі чи скрутні часи, як всі інші. Люди не вірили, що він зможе отримати головну роль. Крім того, актори отримують багато відмов і вислуховують багато жорстоких слів від режисерів.

Коли ми розпочинали мотиваційну сесію, він майже повністю зневірився у своїх силах і думав про те, щоб закінчити кар’єру. Але за кілька сеансів він почав сприймати себе інакше, а часто саме від цього залежить ставлення оточуючих. Він почав бачити себе в головній ролі – і отримав головну роль у трьох виставах.

Те, що привело його до успіху, – пристрасть, любов і захоплення своєю справою, яке допомагає долати важкі часи і не втрачати надію. Якщо ти присвячуєш себе чомусь, що тобі подобається робити і в хороші, і в погані дні, то шансів отримати позитивний результат набагато більше.

– В чому суть вашого методу «Мистецтво реалізації ідей»? Що саме за ним треба робити і які прийоми застосовувати?

– «The Art of Making Your Ideas Happen» – це не збірник лайфхаків, а методологія втілення ідей. Вона базується на зміні парадигм – від принципів ньютонівської механіки до квантової. Це означає, що не існує ідеальної формули, щоб стати креативним, але можна підвищити ймовірність успіху, якщо розуміти, як працює ваш розум, виробляти стратегії та формувати власні установки.

Люди думають, що можна стати успішним, якщо робити щось конкретне. Але це банально неправда. Уявіть, що ви атлет. Немає такої техніки, яка зробить вас найкращим атлетом у світі, натомість вам необхідно пройти через багато спроб та поразок. І якщо ви все ще шукаєте легкий шлях, просто уявіть своє ідеальне майбутнє, відчуйте його всіма органами чуття: нехай спітніють долоні, серце почне битися швидше і ви справді побачите цю картинку. Практикуйте це регулярно. Якщо ви справді зацікавлені розкрити ваш потенціал і втілити його на практиці, тренуйтесь уявляти своє майбутнє так щиро і яскраво, як тільки можете.