Приношу свои изменения: 10 правил, которым учит жизнь в Берлине

АвторБогдан Мифтахов
3 Листопада 2015
Теги:
Люди активізм знання точка зору урбаністика

Студент Института международных отношений и Свободного университета Берлина Богдан Мифтахов написал для Platfor.ma о том, как меняется стиль жизни и привычки всего-то через месяц после переезда в Берлин.

Германия окутана огромным количество стереотипов, но уже спустя месяц жизни здесь ты начинаешь понимать, что правдиво, а что надумано. Конечно, можно сказать, что Берлин – это далеко не вся Германия, и это во многом правда, но многие пункты правдивы и для всей страны.

Перестаешь опаздывать и планируешь все поминутно

Какой бы банальной ни была данная характеристика, это действительно так. Интересно, что здесь редко опаздывают не потому, что все вокруг сильно вежливые, просто каждый ценит свое и чужое время. Но не опаздывать жителей города учит еще и инфраструктура: на смартфоне можно поминутно просчитать свой маршрут в любую точку города, да еще и в реальном времени. Это касается не только метро или наземных электричек, но даже автобусов с трамваями. Вот у меня, например, автобус в университет отъезжает от остановки каждые 10 минут в одно и тоже время, в 2, 12, 22, 32 … минуты, а весь маршрут занимает ровно 22 минуты, так что я точно знаю, во сколько мне надо выйти, чтобы успеть на пары.

Сдаешь бутылки

Все предельно просто, бутылка газировки – 1 евро, в нее включена цена бутылки – 25 центов, то есть просто вернув четыре бутылки в специальный автомат, ты получаешь одну бутылки газировки бесплатно. Но круче всего сдавать всю тару одним махом, например, раз в 2 недели. С нынешним курсом очень приятно получить за бутылки 100–200 грн.

www.shutterstock.com

Привыкаешь сидеть в общественном транспорте

Это становится заметно не сразу и некоторое время даже кажется, что тебе просто везет. Но спустя месяц «сидения» очень непривычно зайти в стоячий вагон метро, что, конечно, тоже случается, но только в час пик и в центре. Однако даже в такое время вместе с вами едут люди с велосипедами, самокатами и так далее. А теперь представьте кого-то с велосипедом утром в вагоне поезда где-то в промежутке, скажем, Дарница-Университет.

Больше не хочешь машину и ищешь на Ebay велосипед

Раз мы уже вспомнили о велосипедах, то их здесь множество. На улицах, на парковках, в метро, привязанных к столбам, возле клубов и баров. Берлин, в отличие от Киева, редко встретит тебя огромным склоном или горкой – местность здесь достаточно равнинная. Так вот, если сравнивать машину и велосипед, то жить в городе и постоянно ездить на автомобиле – это неприлично, особенно если ты «молод и красив». По мнению жителей Берлина, машина – это дорого, вредно для окружающей среды, она занимает много места и вообще мешает передвигаться и наслаждаться городом. В тему к этому можно добавить, что при любом ДТП здесь действует негласное правило: «велосипедист всегда прав».

Подсознательно экономишь на всем

И это не только потому, что ты начал сдавать бутылки – просто так здесь живут все, вне зависимости от уровня дохода. Акции, скидки, специальные предложения, любая возможность сэкономить – принимается все и всеми.

Можно пить воду из-под крана

Это очень удобно и вообще класс, но привыкнуть к такому действительно не так-то просто. Поначалу особенно удивляли в университете очереди к умывальникам с пустыми бутылками.

Гречка – деликатес

Как и в большинстве европейских стран, гречка – продукт исключительно заморский и непонятный для простого немецкого человека. Не исключено, что иногда ее можно найти и в обычных супермаркетах, но наверняка она есть только в русских магазинах. Цена, кстати, кусается – 3–5 евро за килограмм. Так что, если кто-то хочет заняться бизнесом в Европе – welcome, ниша открыта, зарабатывайте на ностальгических чувствах соотечественников.

shutterstock.com

В воскресенье и правда отдыхаешь

Так происходит из-за того, что закрыто почти все вокруг, и ты не тратишь выходной на покупки, шоппинг или еще что-то. В воскресенье некоторые кафе открываются к обеду, а молодежь до последнего валяется в кровати и выходит на завтрак-бранч-ужин к 16–17 часам. Здесь даже местный фестиваль еды начинается только в 17:00.

Отвыкаешь от социальных сетей и интернета

Для немца считается вполне нормальным ответить на твое сообщение в Facebook спустя неделю – на выходных, когда он зайдет проверить свою страницу. В чем-то ты начинаешь и сам перенимать такой стиль поведения. Единственное, на чем здесь все помешаны – это WhatsApp, им пользуются все, а мобильные операторы даже продают специальные тарифные пакеты для этого мессенджера. Кстати, используют WhatsApp в Берлине тоже по-особенному, большинство не утруждает себя написанием сообщений, а просто отсылают голосовые послания.

Свобода

И главное – тебе становится все равно, как ты одет и как ты выглядишь, но еще важнее, что окружающие не будут на тебя косо смотреть даже если ты зайдешь в вагон метро верхом на коне-альбиносе. Здесь появляется очень странное, но приятное чувство полной свободы.

 

И благодаря всему этому Берлин приводит к еще одному важному изменению: ты влюбляешься в этот город.

Найцiкавiше на сайтi

Інспектори змін: що думають учні опорних шкіл про нові ініціативи

У перетворенні «старої» школи на «нову» зацікавлені різні сторони: учителі, батьки, громада, але насамперед зміни спрямовані на дітей. У проекті «Шкільна re:форма» Platfor.ma разом із Центром інноваційної освіти «Про.Світ» і фондом WNISEF вирішили дізнатися, як опорні школи за рік змінилися для дітей.

Ініціатори проекту «Пілот 24», спрямованого на підтримку сільських опорних шкіл, на старті програми наголошували, що саме учні стануть «інспекторами» прогресу. І ті, хто сьогодні сидять за партами, не чекають компромісних рішень, повільних законодавчих перетворень чи змін у вчительских підходах. Часто вони стають тими, хто активно долучається до змін чи навіть ініціює їх.

«Учні мають можливість керувати своїм навчанням, вони отримують різні типи мотивації», – ділиться досвідом Ельміра Пилип, учителька словацької мови в селі Тур’я-Ремета на Закарпатті. Її колега, учителька німецької мови Марія Федушка реалізувала у школі на Закарпатті проект «Ровесники, відгукніться» для онлайн-спілкування школярів з підлітками з інших країн. Вона розповідає, що учні активно долучилися до процесу перетворень, стали більш ініціативними і залученими у навчальний процес і постійно обмінюються досвідом. Учтелька вказує на важливий компонент успіху: «Учитель має бути партнером для учня».

«От краще б ви…»: навіщо допомагати котикам, коли страждають люди

На шляху до доброї справи можна зіштовхнутись з безліччю питань і суперечностей. Краще врятувати одне життя зараз чи сто потім? Чи треба допомагати тваринам, якщо страждають люди? Як обрати тих, кому підтримка потрібна найбільше? Ми вирішили спитати про внутрішню конкуренцію у доброчинності тих, хто кожен день із цим працює, – співробітників благодійних організацій.

 

Чи допомагаєте ви іншим благодійним сферам?

Я допомагаю там, де можу допомогти – фінансово, морально і фізично. Ділюся досвідом, беру участь у зборах коштів та іншої допомоги у вигляді різних необхідних речей, ліків і продуктів, в поширенні інформації, буваю волонтером інших проектів. Не афішую це, бо вважаю допомогу іншим природною потребою людини та неодмінною частиною свідомого життя.

Що ви думаєте про те, що одні сфери благодійності важливіші за інші?

Ми живемо в такому часі та в такій країні, де допомоги та співчуття вимагає практично кожен третій. Міркувати на тему, що важливіше – кинуті тварини, незаможні, переселенці, багатодітні сім’ї, люди похилого віку або діти, – безглуздо. Потрібно робити те, що хочеш, і бути корисним тим, кому хочеш. Тут немає і не може бути градації за значимістю. А будь-які розмови на цю тему – популізм і розкидання слів на вітер.

Чи були у вас випадки, коли люди говорили, що важливіше допомогти іншій організації, а не вам?

Ні, я такого не пригадую. У нас у фонді є правило: ми нормально ставимося до відмов і вибору людини щодо допомоги іншим. Без необхідності міркувати на цю тему і робити висновки. Можливо, тому я не бачу і не помічаю подібних речей у своєму житті.

Якщо у людини є обмежена сума на добру справу і вона не може допомогти всім одразу, що б ви порадили?

Допомогти комусь одному. Не обов’язково потрібно вирішувати всі проблеми життя, брати на себе весь тягар. Досить участі в міру сил та можливостей – це та ж увага, вклад часу, добрі слова. У міру можливостей – ключовий компонент. Іноді навіть найнезначніша, на перший погляд, участь здатна докорінно змінити життя людини. І ось це по-справжньому важливо.

 

Техноетика: чи потрібно у XXI столітті вміти писати від руки?

У рубриці «Техноетика» Platfor.ma разом з експертами з різних сфер шукає відповіді на нові запитання епохи технологій. У четвертому випуску ми вирішили з’ясувати, чи важливо у сучасному світі вміти писати від руки та як часто це роблять люди різних професій.

Каріна Шустрик, школярка

Писати в ХХІ столітті – це необхідність. За допомогою письма люди розвиваються, спілкуються, працюють, навчаються, зв’язуються з минулим. Я навчаюся, тому постійно перебуваю в колі ручок та паперів. Я змушена писати часто та багато, бо без цього не буде подальшого мого розвитку. В моєму випадку, як і у  інших школярів, процес письма відбувається безупинно.

 

Володимир Глеба, програміст

Подібні питання звучать постійно. Не так давно люди замислювалися, чи вийде вижити книгарням, кав’ярням і маленьким затишним магазинам в нерівній боротьбі з інтернетом, супермаркетами та фастфудом. І в якийсь час відповідь здавалася очевидною, але все вийшло навпаки. Те ж і з письмом від руки. Це не так зручно, не так швидко, не так сучасно. Люди втрачають навички до цього і я – не виняток.

Довгий час для мене взагалі єдиним місцем для практики письма залишалися державні органи: податкова та інші не найпрогресивніші заклади в країні. Потім деякий час періодично списував зошит всякими завданнями. Для різноманітності. А так, навіть незамінний листок з покупками не встояв перед Trello. Не так давно відкрив для себе заново блокнот з олівцем і протягом декількох місяців навіть записував собі туди потокові справи, але потім комп’ютер все одно переміг.

Навіть дивно, як навик, що виробляється роками, можна запросто розгубити. Писати від руки я можу спокійно, але почуття буденності та легкості в процесі цього заняття вже немає. Проте, вміти це робити найближчим часом необхідно, як не крути. У нас поки що не зовсім цифрове майбутнє, але навіть коли воно настане, ця навичка все одно не буде зайвою, тому що недогарок і рівна поверхня будуть в наявності навіть після ядерної війни, а ось комп’ютер і клавіатура – навряд чи. Ну і потім, як ще написати на асфальті «Зайчик, я тебе люблю!»? Клавіатурою?

 

Дім-музей: як подивитись світові колекції у себе вдома

У ці вихідні по всьому світі відзначають День музеїв. Чимало таких закладів працюють безкоштовно і радо запрошують усіх охочих. Але сьогодні, щоб відвідати деякі з них, можна навіть не виходити з дому. Необов’язково, наприклад, їхати в Париж, щоб порапити в Лувр – достатньо зробити кілька кліків мишкою. Ми не гарантуємо тих же відчуттів, що й у реальності, але віртуальна екскурсія допоможе ознайомитися, роздивитися зблизька дрібні деталі або ж спланувати реальний маршрут у майбутньому.

 

Один із найвідоміших та найпопулярніших серед туристів художніх музеїв світу. Його колекції нараховують близько півмільйона експонатів, з яких побачити можна лише 35 тис. Тут знаходяться легендарні «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі, Венера Мілоська, Ніка Самофракійська та інші шедеври світового мистецтва.

Також Лувр – один із найбільших світових музеїв. Щоб обійти його повністю (а це 58 тис. квадратних метрів) знадобиться багато часу. Тому на сайті www.louvre.fr можна потрапити у Париж і відвідати виставкові кімнати та галереї музею віртуально. До прикладу, пройти онлайн-тур експозицією стародавнього Єгипту чи ще деякими цікавими місцями Лувра.

Також музей має 1,6 млн фоловерів у Instagram. Тут можна побачити фото експонатів та самої будівлі, прочитати новини про виставки чи надихнутися французькими висловами.