«In M we trust»: як світ підсів на смартфони і що це змінило в медіа, продажах і політиці

АвторЕліна Багмет
6 Червня 2018
Теги:
Люди реклама технології точка зору

Засновник та керівник цифрової агенції Postmen Ярослав Ведмідь розповів на Lviv Media Forum про «три M» – три історії мобільності сучасного світу: mCommerce, mElections і mMedia. Platfor.ma записала основні думки експерта у сфері комунікацій.

Як тільки смартфон опиняється у мене в руках, починаються дива. В найгірших випадках це може дійти до покупки квитків невідомо в які країни, а як мінімум – закінчиться підпискою на якийсь новий додаток. Таким чином я бачу, що із контентом і його споживанням щось сталося.

Якщо ми подивимось, як змінювались за останні десятиліття  тривалість і кількість контенту, ми побачимо, що ще років 50 тому він був «довгим», а його кількість була невеликою. Люди ходили в кіно, дивилися довгі передачі і дебати. Але з часом кількість контенту почала збільшуватися, а його тривалість почала зменшуватися. Зараз замість довгих фільмів ми всі дивимося серіали, які виходять пачками, а сам темп життя ніби оновлюється щогодини. Наприклад, якщо школярі не побачать на перерві нічого нового у Snapchat, Instagram або Vine, то вирішать, що у світі щось пішло не так. Вони очікують, що контент генерується ледь не в реальному часі.

Раніше компаніям, щоб отримати зворотній зв’язок, потрібно було зібрати фокус-групу, сісти за скло і подивитися, як цільова аудиторія взаємодіє з тим, що їй показують. З появою онлайн-платформ дослідження змінилися. Прямо в теперішньому часі Google і соцмережі розказують нам набагато більшу історію. Через інтернет ми буквально можемо бачити, як люди використовують наші продукти, спостерігати, як вони з ними взаємодіють, зберігати їхні дії і випробовувати в онлайн-режимі багато різних гіпотез та ідей. Але навіть Facebook не розкаже нам стільки, скільки розповість смартфон.

Чим же відрізняється інформація зі смартфонів від усього, що нам дають інші пристрої? Тим, що він – це і є ми. Він знає, де ми знаходимося, він знає наші паролі й наші контакти через додатки, якими ми користуємося, він може показати наш настрій, нашу щоденну активність, і ще масу всього іншого, для чого можна розробляти спеціальні додатки.  

Я торкнуся трьох основних М, тобто мобільних історій, які змінилися завдяки появі смартфонів і розвитку технологій. Це – сучасні медіа, комерція і голосування.

 

mMedia

Якщо ми подивимося на детальні медійні й мобільні показники, то більшість з них буде стосуватися поширеності смартфонів. На цей час у світі існує 5 125 000 000 смартфонів, тобто 68% населення планети мають таку штучку. Останні три роки щороку продається приблизно 1,4 млрд пристроїв. 90% всієї медіавзаємодії – не одностороннього expose, а саме взаємодії, тобто коли ми даємо слово споживачеві – відбувається саме через екран мобільного. Українська картинка приблизно така: станом на минулий рік 41% українців використовують смартфони, і ця цифра приростає дуже стрімко. Двома пристроями користуються 28% наших співвітчизників, а трьома – близько 10%. Тобто у нас вже є тенденція мультиекранності.

Наразі саме смартфон є тим засобом, який повністю перевертає медійне споживання. Якщо раніше найбільш глибока взаємодія зі споживачем відбувалася через телевізор, то сьогодні вона відбувається через телефон. Тобто смартфон все більше є тим девайсом, на який ми орієнтуємося, коли робимо наш контент, наші діджитальні платформи чи розробляємо наш креатив.

Агенція Havas Worldwide провела дослідження, і виділила серед споживачів контенту дві основні течії: це просьюмери, або ті люди, які швидше і вільніше випробовують нові продукти, та мейнстрімери – ті, хто пливе за загальною течією. У 96% просьюмерів і у 94% мейнстрімерів є смартфони, а це величезна проникність серед основної аудиторії, яка споживає контент. Що дуже цікаво, так це те, що і просьюмери, і мейнстрім основним джерелом новин та інформації загалом називають соцмережі. (Читайте більше про результати дослідження і просьюмерів тут – Platfor.ma.)

 

mCommerce

Ще декілька років тому шопінг на десктопах виглядав приблизно так, як прогулянка по супермаркету: ви брали візочок і могли довго ходити зі своїм списком вподобань, за півгодини набирали потрібні продукти, йшли на касу і розплачувалися. Але зараз шопінг у мобільному світі схожий на перебування у прикасовій зоні, де покупки мають дещо іншу логіку. Це місто, де ви постійно знаходитеся під атаками повідомлень, і чим більше часу ви проведете там, тим більша ймовірність, що ви візьмете щось на кшталт «кіндер-сюрприза», льодяників Halls або жувальної гумки.

Те ж саме відбувається і під час шопінгу за допомогою смартфону: люди діють більш імпульсивно, вони роблять покупку прямо тут і зараз або дуже швидко перегорають і розуміють, що, в принципі, ніяка жувальна гумка їм не потрібна. У японців є слово «цундоку», яке позначає придбання і накопичення книг, що ніколи не будуть прочитані. Те ж саме зараз відбувається і з інтернет-покупками.

mElections

В Україні політична і суспільна динаміка дуже часто випереджає комерційну, і часто в ній більше конкуренції. Подивімося на успішний приклад Естонії, яка першою в світі ввела голосування через інтернет. Ця можливість з’явилася через появу у громадян країни ID-карток, і станом на сьогодні вже 30% естонців голосують в інтернеті.

Чому це добре? Завдяки використанню смартфонів контентові історії, які видаються непридатними ні для молодої аудиторії, ні для інтерактиву, ні для здорового аналізу і вивчення, можуть ставати дійсно цікавими. Це дуже просто, адже за допомогою девайсів навіть абсолютно невідповідний контент можна подати доволі інтерактивно: створити кнопочки, можливість поділитися, голосувати, наживо ранжувати інформацію.

Це абсолютно інший підхід, ніж підхід «для бабусь», коли ви приходите на дільницю, і перед вами стоїть полотно з виборчою програмою. Виборча програма у мобільному телефоні є інтерактивною, дозволяє її шейрити, і у якомусь сенсі таким чином стає живою, тому що потім з нею можна працювати і апелювати до пріоритетів, які формує не партія чи кандидат, а сам виборець, сама аудиторія цього додатку. Зрештою, перед ними можна звітувати саме в цій ієрархії або навіть змінювати програму і в такий спосіб забезпечувати щось насправді більше, щось таке, що відповідає цій концепції фідбеку і оновлення продукту.

Останнім часом люди не хочуть носити в кишені гаманець, який протирає штани, вони просто бажають мати все необхідне в руці і в цьому сенсі бути вільними. Я переконаний, що наступне, що нас чекає – це mPeople, тобто об’єднання мобільних пристроїв з людиною як через wearables, так і через спеціальні чіпи. До 2020 року на нас чекають дуже серйозні зміни, і до них треба готуватися.

In M we trust.

Найцiкавiше на сайтi

Креативна освіта: 17 шкіл для тих, хто хоче отримати творчу спеціальність

Якщо ви серйозно налаштовані на роботу в креативних індустріях, перший крок допоможуть зробити школи, в яких діляться не тільки теорією, а й практикою. Platfor.ma зібрала ключову інформацію про місця, де можна отримати творчу професію.

 

Школа дизайну та розробки Projector

Приклади курсів: Арт-дирекшн, Основи веб-дизайну, Urban design, UX architecture, Айдентика, Digital & product marketing, Front-end, Data science, Ігрова 2D-анімація

Вартість навчання: 3 500-12 000 грн на місяць

Тривалість: від 1 місяця до 1 року

Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua

Projector спеціалізується на дизайні, ІТ-розробці, проджект-менеджменті та маркетингу. Крім основної київської локації на Воздвиженці, існують філіали школи в Одесі та Львові, а ком’юніті об’єднують не тільки заняття, а й коворкінг та постійні відкриті події.

Тут вважають, що вчитися потрібно «руками» та на фідбеках досвідчених кураторів. Серед викладачів – дизайнер і засновник школи Олександр Трегуб, ілюстраторка Варвара Перекрест, експерт з UX-дизайну Олександр Іванов, дизайнер київської Студії Артемія Лебедєва Антон Жуков, спеціалістка з комунікацій Надія Перевізник і багато інших успішних професіоналів-практиків.

«Леді і джентльмени, це мій Фейсбук»: якими були перші пости популярних блогерів

Фейсбук – найпопулярніша соцмережа України. Ми відшукали перші пости популярних українських блогерів, щоб подивитись, наскільки їх сьогодення відрізняється від перших кроків серед лайків та коментарів.

 

Це символічно, що я прибув до України і почав користуватись фейсбуком. ) Вітаю всіх. Шукаю в Україні нових друзів )

Gepostet von Майкл Щур am Dienstag, 19. Juni 2012

 

Підручник в сумці…. Що на думці?

Gepostet von Roman Skrypin am Dienstag, 26. Januar 2010

 

Да будет знак: как эмоджи покорили мир и что они говорят про человечество

АвторМикита Богданов
27 Серпня 2017

Эмоджи по-настоящему появились в нашей жизни только в этом десятилетии, но успели стать неотъемлемым элементом повседневного общения – с трёхмиллиардной аудиторией и вниманием со стороны социологов. Platfor.ma вспомнила, зачем изобрели разноцветные иконки, и что они говорят об обществе и поп-культуре.

Эмоджи – сравнительно новое явление в цифровой коммуникации, хотя и кажется, что они сопровождали нас всегда. Закрепившиеся в мейнстриме с iOS 5 в 2011 году, они успели стать словом года от Оксфордского словаря, заполучить собственную конференцию и день в календаре, а теперь обзавелись и экранизацией.

На самом деле, возрождение идеи репрезентации языка в символах очень встраивается в победоносное шествие визуальной культуры. Клинопись, иероглифы и пиктограммы, появившиеся около пяти тысяч лет назад, стали вдохновителями новой – универсальной – словесности и, по мнению психологов, постепенно занимают в электронной переписке ту роль, которую играют жесты и мимика в живом общении.

История взаимосвязи спектра эмоций и выражений лица началась более столетия назад, когда результаты своих исследований представили Гийом Дюшен и Чарльз Дарвин, изучавшие мышечные сокращения и мимические проявления. Примерно в то же время американский писатель Амброз Бирс в одном из своих эссе в шутку предложит, чтобы опрокинувшаяся скобка стала пунктуационным знаком и обозначала улыбку. В конце 60-х о том же заговорит Набоков, а в 1982 году исследователь университета Карнеги – Меллона Скотт Фалман призовет использовать 🙂 и 🙁 для эмоциональной окраски объявлений возле кампуса, таким образом предложив первый эмотикон – символ, который передает сообщение типографскими возможностями клавиатуры.

Эмотиконы и эмоджи во многом похожи, но отличаются тем, что количество первых неограниченно и зависит от фантазии пользователей, а вторые довольно четко регламентированы и лимитированы.

Эмоджи (от японского e – картинка и moji – знак) в 1999 году изобрел японский инженер Шигетака Курита. В то время огромной популярностью пользовались пейджеры, которыми пользовались как местные бизнесмены, так и подростки. Ввиду ограниченности размера сообщения, идея добавить условные символы витала в воздухе, пока не материализовалась в виде эмоджи сердца. Понимание всей ценности этой затеи пришло немного спустя, когда производители пейджеров решили убрать сердечко из устройств, а клиенты ответили им беспощадным снижением продаж.

Вдохновившись прогнозом погоды, уличными знаками и мангой Курита рисует набор из 176 эмоджи размером 12х12 пикселей для своей компании (а работал он в NTT DoCoMo – одном из крупнейших мобильных операторов Японии). Начальство идею утвердит, но особого энтузиазма не проявит, просто добавив набор в устройства, даже не прибегнув к услугам дизайнера. Позже этим воспользуются операторы-конкуренты, которые перерисуют все чуть красивее и возьмут себе. Но справедливость, в итоге, восторжествует: в 2016 оригинальный набор Куриты на постоянную экспозицию выставит Нью-Йоркский музей современного искусства.

«Креативність – це сміливість»: Petcube, «Основи» та інші українські підприємці про досвід інновацій

АвторІрина Шостак
26 Квітня 2018

Як просувати інновації в консервативній сфері? Навіщо підключати тварин до інтернету? Як творчий підхід може вирішувати бізнес-завдання? Ці та інші питання обговорювали на першій події з циклу Creative innovation factory – спільного проекту Port creative hub та Havas Group Ukraine, присвяченого успішному досвіду креативних підприємців. Platfor.ma записала найцікавіші думки спікерів.

Макс Яковер, співзасновник та член стратегічної групи Radar Tech, CEO та керуючий партнер Unit.city, в минулому – директор з розвитку ВДНГ

У нас давно визріла ідея: давайте збудуємо місто інновацій, місто як коворкінг, місто, у якому ти будеш жити, у якому будеш вчитися, у якому будеш відпочивати. І ми почали таке місто створювати в Unit.city.

Tesla чи iPhone в окремому селі створити практично неможливо. Тобі для цього потрібне середовище, потрібні десятки, сотні, тисячі таких, як ти, на яких ти будеш це «обкатувати». І ми це перевіряли в «Часописі». Але в Unit.city ми це навіть порахували.

До нас заїхали 35 компаній, і з квітня до грудня вони вже розпочали 12 спільних проектів. Ми будуємо екосистему, у якій таланти, компанії, технології, події працюють разом і на виході з’являється щось принципово нове.

Unit.city
Unit.city
Unit.city

Ми дивимося на тих, у кого є технологія, на тих, хто мислить інноваційно і орієнтується на продажі не в Україні або в основному не в Україні. Також ми спрямовані на тих, хто готовий системі щось віддавати, а не тільки брати – хто відкритий до колаборації і сповідує цінності співпраці. Це три основних моменти, хоча насправді їх більше.

Одна з наших місій — закрити ніші,  через які не з’являються масові інноваційні проекти. Чому Petcube у нас один – ну, або подібних проекти два-три максимум? Тому що екосистема в цілому не працює.

Я не знаю, що буде через 20 років, але острівець стабільності ми все ж будуємо.