Критика – це болісна тема, особливо для творчих людей. Часто вона буває аж надто суб’єктивною, не піддається логіці або не підкріплюється аргументами. Та навіть коли вона виправдана, від цього не легше. Ми спитали в працівників креативних індустрій в Україні, як вони сприймають критику, працюють з клієнтом і не псують собі нерви.
Що допомагає вам справлятися з суб’єктивної критикою?
Я досить спокійно ставлюся до критики. Часто суб’єктивна на перший погляд критика є дуже об’єктивною. Замовник «вариться» в цьому, він розуміє своїх клієнтів, у нього є їхні психологічні портрети. Або просто замовник не любить щось, наприклад, котиків, а ми йому варіант фірмового стилю з цими тваринками намагаємося продати. Ну як йому потім з цим жити? Він буде дивитися щодня на це та ненавидіти свою роботу.
Часто я намагаюся переконувати замовника, а якщо після пари аргументів він все одно стоїть на своєму – доводиться переробляти. Але якщо я бачу, що він просто «грає зі шрифтами», то пропоную повернути частину грошей і розійтися по-хорошому. Є такий тип людей, які говорять: «Все відмінно, але …», – і роблять ще сотні правок, змінюючи роботу до невпізнаваності.
Що ви робите, коли ваша ідеальна робота натикається на критику без аргументів – в дусі «не дуже»?
Навіть якщо проект, який, на мою думку, зроблений відмінно, клієнту не подобається та він говорить «не дуже» – треба дізнатися, що для нього «дуже». Клієнт часто вже має в голові картинку того, як усе має виглядати, але не говорить, а потім довгими правками підлаштовує під свою модель. Як в анекдоті про паровоз, який напилком треба переробити в літак.
Тому я відразу вимагаю у клієнта варіанти, які йому подобаються. У 80% випадків він уже знає, що йому треба, але думає, що ви ж дизайнер і самі до цього прийдете. У нашому російськомовному просторі люди чомусь часто думають, що дизайнер – це просто фотошоп-ясновидець.
Розкажіть про найяскравіший випадок, коли вашу роботу критикували.
З критикою доводиться стикатися постійно, часто аргументи дуже смішні або дурні, але ж вони важливі замовнику. Один з найскладніших для мене випадків трапився кілька років тому, на зорі мого творчого шляху. Прийшли до мене два таких класичних ортодоксальних євреї: в шапках, з пейсами, чотками – все, як ми звикли бачити в пародіях. І їм треба було зробити їхній єврейський календар для якогось навчального центру. При тому просто дати завдання та піти додому вони не хотіли, а сіли зі мною та почали надиктовувати, що треба робити.
Я розставляв по колу незрозумілі для мене ланцюжки символів, а ці двоє мене лаяли за те, що я десь потягнув знак не туди або неправильно поставив, нахилив або догори ногами розмістив. І при кожному зручному випадку намагалися збити ціну через те, що витратили на мене багато часу. Я досить спокійна людина і вже точно ніколи не дозволю собі лаятися з клієнтом, тому я кілька разів виходив у дальню кімнату, де у нас було виробництво, і просто лупив стіну кулаками, потім повертався та з посмішкою на обличчі продовжував.
Для мене було абсолютно незрозуміло, що я роблю, як воно має виглядати в кінці та що це за символи я обертаю. Зараз я б відправив клієнтів додому, а сам порився б в інтернеті та зрозумів, що я повинен робити, а вже потім взявся за такий проект.
Що допомагає вам справлятися з суб’єктивної критикою?
Останній рік я працюю з більш-менш постійними замовниками, тому вже знаю, чого від них можна очікувати та з якого боку підійти, але і в роботі з ними буває, що не вгадаю з першого разу, і тоді доводиться боротися.
Я люблю доводити свою точку зору і пояснювати, чому зробила саме так. Ненавиджу отримувати критику від людей некомпетентних. В цьому випадку я максимально силою знань і переконання намагаюся донести свої ідеї: чому такі кольори, чому такі елементи й таке їхнє розташування.
Також я ненавиджу вислуховувати критику по телефону – так взагалі сприймати не можу (рішення знайшлося швидко – я просто перестала брати слухавку, це допомагає). Люди завжди пишуть менше й більш конструктивно, ніж говорять. Багато дзвонити перестали, але є і дуже наполегливі, хто все ще намагається мене навіть розбудити правками з ранку.
Якщо я відразу бачу, що суб’єктивної критики не уникнути, що людина просто хоче так, як вона бачить, і не зважатиме на мою думкою взагалі, то я на початковому етапі відмовляюся працювати – це збереже час і настрій.
Насправді, у мене такі кльові замовники, я їх дуже люблю. Є, наприклад, ті, яким я навіть не кажу, що буду малювати. Просто здаю вже зовсім остаточний варіант, який вони ніколи не змінюють. В такі моменти я розумію, що не хочу займатися нічим іншим.
Що ви робите, коли ваша ідеальна робота натикається на критику без аргументів – в дусі «не дуже»?
В цей момент мені хочеться зробити щось таке, що буде дійсно «не дуже», щоб клієнти повернулися до попереднього варіанту і зрозуміли, що це дуже навіть «дуже». Але я, звичайно, жартую – ніколи не віддам роботу, яка мені не подобається. Не приймаю відповідь «мені не дуже», починаю підводити до того, що саме не подобається: колір, композиція, сам малюнок, стиль або взагалі все і потрібно почати спочатку?
На щастя, якщо зовсім критично все, я можу намальовану картинку використовувати в якомусь іншому завданні, якщо вона підходить, тому іноді можу все відкласти та почати з нового документа. Я дуже люблю, коли критикує той, хто розбирається – тоді я на двісті відсотків прислухаюся та питаю про те, в чому сумніваюся. В такі моменти максимально вчишся та запам’ятовуєш дрібниці роботи.
Розкажіть про найяскравіший випадок, коли вашу роботу критикували.
Перше, що прийшло в голову – це афіша для одного фестивалю, який був влітку. Мені часто кажуть: «Малюй, що хочеш, нам подобається твій стиль», і я просто роблю так, як мені хочеться – сама визначаю для себе палітру кольорів і що буде зображено на афіші. Цей випадок не став винятком.
Хлопці написали, що готові експериментувати та зробити щось таке, чого раніше у них не було. Ну я і зробила – інший стиль, а тема залишалася такою ж як і до цього. Домашнім критикам сподобалося. Але коли я скинула замовникам, то отримала відповідь, що це зовсім не схоже на те, що було у них раніше. Мене тоді мало не розірвало на шматки, я намагалася написати, що вони ж самі були готові до нового стилю, що довіряють. Було максимально прикро, я про це думала дні два і вирішувала, що робити далі. Їм не подобалося взагалі нічого з того, що було зроблено, тобто тут не переробити шматочок – тут точно починати спочатку. І я почала! Були думки взагалі відмовитися від проекту, але це занадто просто. Тому я зробила більш наближений варіант до того, що у них було раніше, розуміючи, що навіть новий колір – це вже буде занадто.
Що допомагає вам справлятися з суб’єктивної критикою?
Якщо я розумію, що за цією критикою немає раціонального зерна, то я просто намагаюся не звертати на неї уваги. Неможливо подобатися всім. Вам не красиво, а мені красиво, вам не цікаво, а ось тим хлопцям буде цікаво. Плюс мені допомагає впевненість в якості ідеї чи продукту. Якщо я цю ідею реалізував або приніс продавати клієнту – значить, вона пройшла жорсткий відбір, відповідає купі критеріїв і конкретно в цей момент вирішує поставлені завдання на сто відсотків.
Що ви робите, коли ваша ідеальна робота натикається на критику без аргументів – в дусі «не дуже»?
Нічого не роблю. Не подобається – не дивиться, не їжте, не пробуйте. Інша справа, коли це ще нереалізована ідея і коментар приходить від клієнта. Тоді я вказую на безвихідність такого підходу та привожу доводи, аргументи, дослідження на користь ідеї.
Розкажіть про найяскравіший випадок, коли вашу роботу критикували.
Якось ми визначали роботи, які будемо подавати на фестиваль Cannes Lions, і наша PR-менеджер назвала роботу, яку я придумав, простим «екранчиком з дерев’яними ніжками». Дрібно це було, на її думку, для Канн. Роботу не подали. Трохи пізніше, BRaHM (так називалося пристрій), став найнагороджуванішим проектом агентства. Взяв, наприклад, Red Dot і Golden Drum. Може і Канни міг би взяти.
Що допомагає вам справлятися з суб’єктивної критикою?
Робота – це не завжди похвала та пряники, в нашій справі критика теж присутня. Іноді дають зворотний зв’язок, який не відповідає твоїм очікуванням. Ось ти ніби й старався, робив, а кажуть, що кудись не влучив. Звичайно, це буває прикро. Пов’язано це з тим, що ми не прояснили до кінця побажання клієнта, чого він від нас очікував. Тому я завжди намагаюся копнути глибше та розібратися, де наші дороги починають розходитися та коли ми перестаємо один одного чути. Я зупиняю роботу й налагоджую комунікацію – аж до того, що починаю іноді проект заново. Критика не буває без приводу, як не буває диму без вогню.
Я ніколи не намагаюся довести, що «тут усе добре, то ви не розумієте». Вони пропускають через себе наші пропозиції, а якщо виникає «це не те» – потрібно все міняти. Допомагає впоратися спокій та відкрите серце. Якщо є критика – постраждала первинна комунікація і ми не почули клієнта так добре, щоб відразу йому видати якісний результат.
Що ви робите, коли ваша ідеальна робота натикається на критику без аргументів – в дусі «не дуже»?
Потрібно підключати психологічний аспект. Відповідь на кшталт «мені не подобається» – не аргумент, а ось «мені не подобається, тому що …» – інша справа. Так я можу їм допомогти в побудові тієї концепції, яку вони очікують. Звичайно, все може бути доведено до абсурду, коли клієнт не знає, чого він хоче, але правильно поставлені запитання допомагають це зрозуміти. Наприклад, зараз ми третій місяць знаходимося на розробці приватного будинку для клієнта. І ось тільки нещодавно ми прийшли до цілковитого розуміння та узгодження, почали рухатися далі. До цього ми давали людям бачення на підставі їх запиту, а отримували «це не те».
Розкажіть про найяскравіший випадок, коли вашу роботу критикували.
Нещодавно ми робили серйозний проект, а клієнт не володів технічними знаннями, щоб погоджувати з нами певну інформацію. І ось замовник каже, що у нас усе зроблено неправильно, а я в свою чергу як фахівець і архітектор розумію, що ми видаємо номінально потрібну та правильну інформацію для того, щоб проект реалізовувався. Але я не отримую узгодження від клієнта, тому що йому не вистачає своїх знань, щоб цю інформацію прийняти, та усвідомити, що це повноцінний робочий проект за його завданням. Тому в нас були розбіжності, але ми намагались працювати над цим. Разом проходили все поетапно, звіряли кожен план. Прямо як з дітьми – сидіти та розбирати, що ж означає кожне креслення та чи відповідає воно тому, що ми обіцяли на початку. Це був для мене абсолютно новий досвід, але, знову ж таки, справа в комунікації. Я бачу, що чим більше я йому пояснюю, тим більше він мені довіряє.
Що допомагає вам справлятися з суб’єктивної критикою?
Чесно кажучи, я досить рідко стикаюся з коментарями до моїх статей в дусі «стаття – відстій, автор – мудак». Бувають зауваження щодо помилок, якихось висновків, вибору теми тощо, але це все складно назвати суб’єктивним.
З зовсім абсурдного – іноді звинувачують в «заказушності» статті. Мовляв, ось про них ви написали, тому що вам грошей дали, а про нас не написали, тому що ми не платили. Я завжди спокійно намагаюся пояснювати, що це повна маячня. Тим більше всі платні матеріали ми маркуємо. Але все одно деяким людям так думати зручніше. Ну і let it be, як то кажуть.
Що ви робите, коли ваша ідеальна робота натикається на критику без аргументів – в дусі «не дуже»?
У мене немає ідеальних робіт. Більшість я б і сам охарактеризував як «не дуже». Але якщо вже говорити про реакцію, якщо коментатор мені здається авторитетним, я прислухаюся і врахую наступного разу або ж виправлю помилку в існуючій статті.
Розкажіть про найяскравіший випадок, коли вашу роботу критикували.
Один з найяскравіших випадків був, коли музикант звинуватив мене в повній некомпетентності на підставі того, що я розкритикував його альбом, а зарубіжний блог навпаки оцінив його дуже високо. Він апелював до кількості записаних ним пісень і вартості інструментів, на яких писався альбом, що здалося мені дещо абсурдним. Потім прийшла його барабанщиця, виявила у мене в аудіо «Бі-2» і на підставі цього вирішила, що я в музиці нічого не розумію. Ось правда, на наступний день всі коментарі були затерті. До сих пір не розумію, який сенс було мені розводити холівар в коментарях, коли спочатку було ясно, що ми один одного не зрозуміємо.