Хлопці, все добре: 5 героїв із нової книжки про те, що чоловікам треба бути хорошими, а не сильними

АвторPlatfor.ma
9 Вересня 2020
Теги:
Люди книги книгосховище

У видавництві Книголав вийшла популярна у світі книжка Роба Кемпа “Хороші хлопці: 50 героїв, що змінили світ добротою“. Історіями з усього світу автор доводить, що головні якості чоловіка – не сила чи безстрашність, а людяність та доброта. Серед героїв як люди, знані по всій планеті, так і маловідомі особистості, про які варто знати. До української версії увійшли також історії українських “хороших хлопців”: медика Миколу Пирогова, письменника Сергія Жадана, педагога Антона Макаренка та інших – над ними працював головред Platfor.ma Юрій Марченко. З дозволу видавництва ми публікуємо декілька розділів цієї книги.

Микола Пирогов. Хірург-віртуоз

(1810-1881)

Микола Пирогов — одна з ключових постатей світової медицини за всі її часи. Якщо ознайомитися з його біографією, то здається, що Микола увесь час кудись поспішав. Він народився 1810 року в Москві, а вже у 1823, зовсім юнаком, вступив на медичний факультет місцевого університету. За п’ять років він продовжив навчання у Берліні й Дерптському університеті в естонському місті Тарту. 

Вже у 26 років Микола Пирогов був доктором наук і професором цього університету. Далі Пирогов наробив стільки всього, ніби цих Пирогових було аж декілька. Він активно проводив анатомічні дослідження на заморожених трупах, заснувавши цілу нову галузь — топографічну анатомію, і видав кілька відповідних атласів. Очолив Київський навчальний округ й реформував освіту. Вилікував національного героя Італії Джузеппе Гарібальді, за що той дякував Миколі в спогадах. Виховав незліченну кількість професіоналів і допомагав лауреату Нобелівської премії Іллі Мечнікову.

А ще докорінно переробив чимало традиційних хірургічних методів. Микола Пирогов навчав військових хірургів, та й сам працював з пораненими на кількох війнах. Колосальний практичний досвід, допитливість і уважність дозволили Миколі серйозно поліпшити ситуацію з військовою хірургією та ввести ряд дійсно проривних інновацій.

Саме він першим почав у польових умовах оперувати поранених зі знеболенням етером. Завдяки цьому вояки менше страждали і видужували швидше. Пирогов одним із перших придумав використовувати гіпс для фіксації кісток — цей метод все ще допомагає в загоєнні переломів. 

Взагалі, чимало ідей Миколи Пирогова виявилися настільки проривними, що актуальні й зараз. Скажімо, винайдений ним метод ампутації гомілки й досі називають «операцією Пирогова». Близько 20 останніх років життя лікар прожив у невеликому маєтку «Вишня» — зараз це територія Вінниці, і постійно безкоштовно лікував усіх, хто цього потребував.

Тепер на честь Миколи Пирогова названі вулиці в багатьох країнах світу, медичний університет у Вінниці, різноманітні нагороди і навіть астероїд. А головне — ім’я Пирогова назавжди стало символом гуманізму та відданості своїй справі — порятунку життя людей.

Оскар Шиндлер. Промисловець і майстерний рятівник  (1908-1974)

Оскар Шиндлер похований на єврейському цвинтарі на горі Сіон в Ізраїлі. Це може здивувати: член нацистської партії — політичної групи, яка переслідувала та знищила мільйони євреїв, — похований на священному для євреїв місці. Але надзвичайна історія життя Оскара пояснює, за що йому віддали таку пошану.

У 1930-ті роки Оскар став шпигуном нацистської Німеччини, коли втратив роботу. Він видавав німцям інформацію про оборону своєї батьківщини, Чехословаччини, а за це отримував гроші та довіру в нацистських колах. Але сам Оскар не довіряв нацистам, а особливо їхній кривавій поліції, гестапо.

Коли почалася Друга світова війна, Оскар переїхав до Польщі, у Краків. Він скористався приписом нацистів, за яким євреї не мали права мати власний бізнес. Оскар придбав єврейську фабрику з виготовлення посуду, використав зв’язки з нацистами, щоб забезпечити підприємство замовленнями від армії, та найняв дешеву робочу силу з євреїв для збільшення вигоди від фабрики. Але те, що він зробив потім, залишилося в історії як неймовірний прояв доброти. Коли нацисти почали збирати євреїв у Кракові та відправляти їх до концтаборів, Оскар забув про свої інтереси у бізнесі й почав операцію з порятунку.

Знаючи про звірства гестапо, він взяв на роботу ще більше євреїв, і запевнив нацистів, що це необхідно для задоволення воєнних потреб. За це Оскара могли заарештувати і навіть стратити, але він знав, що так дає своїм єврейським працівникам шанс вижити. Коли хід війни повернувся проти нацистів, Оскар запевнив їх, що безпечніше перенести його підприємство до Чехословаччини. Він склав список з 1200 працівників та наполіг, щоб вони переїхали на нову фабрику разом з ним.

Нацистів, які ставали на його шляху, Оскар підкупав. План був успішно виконаний, хоча опісля Оскар збіднів і збанкрутував. Коли через багато років він повернувся до Німеччини, єврейські чоловіки, жінки та діти, яких він врятував, зібралися разом, аби підтримати його грошима. Їм вдалося пережити жахи нацистського режиму лише тому, що вони потрапили у «список Шиндлера». А отже, вони завдячували Оскарові життям.

Антон Макаренко. Вихователь хуліганів (1888-1939)

У 1988 році ЮНЕСКО назвала чотирьох педагогів, які найбільше вплинули на розвиток освіти у 20 столітті. Серед них був і українець — Антон Макаренко. Він народився у місті Білопілля нинішньої Сумської області. Вже у сімнадцять років отримав право викладати у початковій школі й тоді ж почав працювати вчителем. Пізніше він з відзнакою закінчив педагогічний інститут у Полтаві й отримав можливість очолювати виховні заклади і самостійно визначати методи роботи.

Після Першої світової війни в Україні з’явилось багато безпритульних дітей і підлітків, яким часто доводилося добувати собі їжу, порушуючи закон. Методи роботи з ними були досить жорсткими, а вихователі практикували побої й інші покарання. Однак у 1920-х колонію для неповнолітніх у Полтавській області очолив Антон Макаренко. І змінив усе. Антон вважав, що повага до вихованців, демократичні засади, спільна праця і гуманізм можуть творити дива — навіть коли мова йде про малолітніх злочинців, які звикли нікому не довіряти. У його колонії діти працювали разом з вихователями, обирали собі лідерів, вчилися взаєморозумінню і життю в колективі.

За сім років роботи Антон розробив власну методику виховання дітей, яка прославилася на весь світ. «Моя робота з безпритульними дітьми аж ніяк не була спеціальною роботою з безпритульними дітьми. Я з перших днів роботи встановив, що жодних особливих методів щодо безпритульних вживати не потрібно», — писав Макаренко.

Будь-яку дитину він найперше поважав, довіряв їй та виховував у ній найкращі якості. І це спрацювало. Вихованці Антона ставали успішними в найрізноманітніших сферах: від інженерії і медицини до пілотування літаків. А кілька його учнів самі стали видатними педагогами й активно застосовували методику вчителя.

Втім, новаторські ідеї Антона подобалися не всім. Врешті його усунули від безпосередньої роботи з дітьми й не давали публікувати власні ідеї як книжки для педагогів. Тому найвідоміший його твір «Педагогічна поема» написаний як художня книга. Антон Макаренко прожив лише 51 рік, однак ці роки він витратив, щоб допомогти багатьом колишнім злочинцям і хуліганам стати успішними й, головне, щасливими людьми.

Ай Вейвей. Митець-активіст (1957)

Ай Вейвей — митець, який відкрито висловлюється проти порушень прав людини, особливо на його батьківщині, у Китаї. У мистецькому доробку Ай Вейвея є і фільми, і скульптури, і навіть цілі архітектурні проєкти. Вперше Вейвей прославився за межами Китаю, коли допоміг розробити дизайн відомого Пекінського національного стадіону, де проходили Олімпійські ігри 2008 року.

Коли світ звернув увагу на творчість Вейвея, він скористався цим, щоб публічно засудити владу Китаю після землетрусу у провінції Сичуань. Землетрус знищив дуже багато шкіл, побудованих державою з дешевих, неякісних матеріалів, а тисячі дітей загинули під уламками. Китайські політики свідомо приховували точну кількість загиблих, але Вейвей створив блог на цю тему і запросив охочих допомогти йому дізнатися правду. У 2009 році Ай Вейвей презентував свою нову мистецьку роботу. Він наніс на фасад німецького музею величезну фразу, сказану матір’ю однієї із загиблих школярок: «Нехай світ пам’ятає, що вона щасливо прожила сім років». Невдовзі після цієї мистецької акції на Ай Вейвея напали поліцейські й заарештували його. За критику китайської влади Вейвею довелося тяжко розплатитися. За злою іронією, за засудження жорстокості влади він зазнав катувань. Отримані травми призвели до небезпечного набряку мозку, але з часом Вейвей одужав, а медичні знімки свого мозку використав для нових протестних творів.

У 2010 році в лондонській галереї «Тейт Модерн» Ай Вейвей створив свою найвідомішу роботу. Він покрив підлогу галереї насипом приблизно зі 100 мільйонів порцелянових соняшникових насінин. Вейвей прагнув показати, що кожна насінина особлива й унікальна, але у купі вони мають велику силу — так само як і голоси окремих людей, які всі разом перетворюються на потужний хор. 

Виставка мала й інше значення. У цій роботі Ай Вейвей згадує насильницьку «культурну революцію», яка відбувалась у Китаї, коли йому було десять років. Це був період бідності та невизначеного майбутнього, але митець добре пам’ятає, як люди ділилися одне з одним смаколиками з соняшникового насіння, і як у ці складні часи між людьми розквітали доброта та дружба.

Бенедикт Камбербетч. Актор і активіст (1976)

Бенедикт Камбербетч — актор, який власним прикладом доводить, що бути добрим справді класно. Бенедикт відомий завдяки ролям детектива Шерлока Голмса і магічного супергероя Доктора Стренджа, а ще — завдяки людяності у реальному житті.

Бенедикт народився у родині актора Тімоті Карлтона й акторки Ванди Вентем в одному з найбагатших районів Лондона — Кенсінгтон і Челсі. Дитинство Бенедикта пройшло у престижних приватних школах, де він навчався з дітьми із так само забезпечених родин. Бенедиктові дуже пощастило, але він усвідомлює це і щиро допомагає тим, кому пощастило значно менше.

Бенедикт, зокрема, бере участь в акціях підтримки жертв гуманітарних катастроф, бореться за права жінок і допомагає благодійним організаціям для хворих на рак. Часом його надихають на активізм персонажі, яких він втілює на екрані. Наприклад, Бенедикт Камбербетч зіграв у кіно відомого професора Стівена Гокінга, що провів багато років у інвалідному візку через рідкісне захворювання — бічний аміотрофічний склероз (БАС). Після роботи над цією роллю Бенедикт став членом Асоціації БАС. Так само після зйомок фільму про героя Другої світової війни Алана Тюрінга, якого переслідували за гомосексуальну орієнтацію у 1950-ті роки, Бенедикт виступив на захист прав спільноти ЛГБТ+. Іноді Бенедикт Камбербетч навіть починав нову благодійну кампанію просто на театральній сцені. Коли у Сирії спалахнула громадянська війна і багато її жителів змушені були покинути свої домівки й тікати до Європи небезпечним морським шляхом, Бенедикт захотів їм допомогти. Тоді він багато грав у театрі й щовечора з’являвся на сцені перед сотнями людей. Тож коли сталася ця гуманітарна криза, Бенедикт після кожної вистави закликав глядачів пожертвувати кошти для біженців. Так він зібрав понад 150 тисяч фунтів. Через свою пристрасть до акторської роботи Бенедикт також вирішив підтримувати дітей із погано забезпечених родин, які мріють стати митцями чи виступати на сцені.

Коли Бенедикта питають про його благодійну діяльність, він відповідає несподівано скромно: «Я роблю небагато, коли маю вільний час, але ставлюся до цього дуже серйозно». Та попри його слова, це «небагато» дуже впливає на світ.

Читайте більше цікавого

Першокнижково: що українці читали під час карантину

«Під час карантину з’явиться набагато більше часу – стільки всього прочитаю!», – наскільки справдився цей прогноз, сказати складно, а от що з книжок люди найчастіше купували з березня й до сьогодні – цілком реально. Ми спитали у книгарень Yakaboo, «Моя книжкова полиця» та «Буква», що найшвидше змітали з полиць у карантинному ув’язненні та які твори стали ізоляційною класикою. 

Передчасний висновок: у всіх трьох магазинах серед найпопулярніших карантинних книжок зустрічається роман Елізабет Ґілберт «Місто дівчат», головною героїнею якого є дівчина, яка потрапляє до богемного світу та пізнає значення поняття «жіноча свобода». У двох випадках з трьох повторюються ще дві книжки – Тара Шустер «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось» про любов до себе та, несподівано, всім відома «Чарлі й шоколадна фабрика» Роальда Дала. А ось і всі три топ-списка від магазинів Yakaboo, «Моя книжкова полиця» та «Буква»:

1. Юлія Ярмоленко – «Малечі про інтимні речі»

Книжка, що допоможе відповісти на всі «незручні» дитячі запитання: звідки беруться діти, як влаштовані жіночі та чоловічі статеві органи, чому виникає ерекція та що таке менструація. Також у ній висвітлені важливі теми кібербезпеки та те, що не буває неправильних чи некрасивих людських тіл. Завдяки яскравим картинкам та простим текстам, книжка буде зрозумілою дитині, але краще прочитати її разом та обговорити. 

Видавництво: Талант

 

2. Колін Тіппінг – «Радикальне прощення»

Радикально пробачити когось — це значить перестати звинувачувати інших в якихось неправильних діях та взяти відповідальність за власне життя. Обіцяють, що запропоновані в цій книжці прості та доступні методи допоможуть вам позбутися емоційного вантажу минулого і відчути радість повного прийняття всього, що приносить життя. В результаті чого ви можете стати набагато щасливішою людиною. 

Видавництво: Софія

 

3. Елізабет Гілберт – «Місто дівчат

Інтригуючий роман про жіночу свободу та сексуальність від авторки бестселера «Їсти, молитися, кохати». Роман починається з 1940 року, коли дев’ятнадцятирічну Вівіан Морріс виганяють з престижного коледжу і вона опиняється у справжньому вирі довоєнного богемного життя: знайомства із зірками, незвичайні театральні постановки, нестримний секс, ріки алкоголю та відчуття цілковитої свободи. Цей шлях необхідно пройти, щоб зрозуміти: ти не мусиш бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною.

Видавництво: Видавництво старого лева

 

4. Тара Шустер – «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось»

Перетворитись на чемпіонку з любові до себе можна в будь-який момент. Тара Шустер з гумором та підтримкою розказує про прості щоденні ритуали, які змінять ваше тіло, свідомість та стосунки. Нарешті почати їсти овочі, писати листи вдячності, приймати розкішну ванну, оточити себе люблячими друзями та перестати нарешті спілкуватись з поганцями — прості, на перший погляд, методи, але вони реально працюють. 

Видання: Yakaboo publishing

 

5. Лоран Гунель – «Бог завжди подорожує інкогніто»

Напрочуд позитивна історія, що починається за крок до самогубства. Після того, як загадковий незнайомець рятує Алана від стрибка з Ейфелевої вежі, на знак вдячності він обіцяє виконувати різноманітні завдання, які дивовижним чином змінюють його життя. Тепер він краще розуміє колег, мотиви вчинків оточуючих і щиро переймається проблемами власної компанії. Ця історія — не підручник із саморозвитку з чіткими вказівками, тут не буде прямих закликів «переосмислити своє життя». Але обіцяють, що саме це ви і зробите, прочитавши книгу.

Видавництво: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»

 

6. Роальд Дал – «Чарлі і шоколадна фабрика»

Так, ця історія буде до смаку і тим, хто сто разів бачив фільм із Джонні Деппом, і тим, хто його не дивився взагалі. Роальда Дала не дарма вважають «літературним батьком» Джоан Роулінг, тож чарівна атмосфера забезпечена. Отже, жив собі бідний хлопчик, якому раз на рік, на його день народження, дарували єдиний дарунок — маленький шоколадний батончик. Але хлопчик мав добре серце, і тому з ним трапляється неймовірна пригода.  Кажуть, що в книгах Дала є тільки один мінус — вони дуже швидко читаються.

Видавництво: А-ба-ба-га-ла-ма-га

 

7. Всеволод Нестайко – «Тореадори з Васюківки»

Культовий твір, що увійшов до переліку золотої класики української літератури, в новій авторській редакції та з новими епізодами. Книга розповідає про шкільні роки двох нерозлучних друзів, Яви та Павлуші, які пристрасно бажають прославитися на весь світ. Історія починається з відчайдушного інженерного проєкту хлопців — спорудження гілки метрополітену під сільським свинарником. У результаті 50-кілограмова свиня провалюється у безодню «інженерного задуму». 

Видавництво: А-ба-ба-га-ла-ма-га

 

8. Джеймс Борг – «Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування»

Бізнес-тренер Джеймс Борґ, відомий своїми відкриттями в галузях спілкування, особистісного розвитку, мови тіла та «контролю мислення», пропонує прості і дієві поради для покращення комунікації. Автор навчає правильно викладати свої думки, не боятися говорити, робити це красиво та правильно, багато уваги приділяє мові тіла, тембру голосу та тонкощам невербальної комунікації. Запевняють, що методика допоможе змінити спосіб мислення і поведінку в особистому житті й на роботі, зробить життя цікавішим, насиченішим і позбавить зайвого стресу, а ваші навички спілкування сягнуть геть нового рівня.

Видавництво: Фабула

 

9. Луїза Мей Олкотт – «Маленькі жінки»

Роман, на якому виховувалося не одне покоління читачів по всьому світу. Завдяки новому перекладу Ірини Безсмертної з характерними для того часу жаргонізмами, ви поринете у атмосферу XIX століття. В сімействі Марч підростають чотири дружні, але не схожі одна на одну сестри: романтична Мег, шалена Джо, тихенька Бет та норовлива Емі. Разом з матір’ю, чекаючи на повернення батька з війни, дівчата проходять непростий шлях дорослішання, на якому будуть справжні друзі, смертельна небезпека, безкорислива допомога, перші розчарування і, звісно, любов.

Видавництво: Азбука

 

10. Люко Дашвар – «#ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ»

Людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і перше, і друге? Життя Галі перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? 

Видавництво: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»

1. Богусь Янішевський – «Мозок. Те, про що тобі не розкажуть дорослі»

Найгарячіша новинка цього літа та продовження книжкової серії «Економіка» та «Політика». Про мозок важко розповідати, бо він дуже складний. Окрім того, щоб зрозуміти, як працює мозок, мусимо скористатися… мозком. Тобто мозок повинен зрозуміти сам себе! Мозок – це твій персональний суперкомп’ютер, найдосконаліша модель, яка не припиняє розвиватися. Погодься, що тобі знадобиться інструкція з використання цієї дивомашини, аби не мозок керував тобою, а тим ним. Отже, цю книгу можна сміливо вважати найцікавішим та найдотепнішим довідником з мозковедення. Читайте уважно та поступово, аби мозок був готовий увібрати в себе силу силенну важливої інформації.

Видавництво: Моя книжкова полиця 

 

2. Тара Шустер – «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, що змогла»

Про цю книжку вже говорилося у минулому топі, тому просто повторимо: авторка розповідає про те, як себе полюбити та користуватися простими, але дієвими методами для того, щоб змінити своє життя.

Видавництво: Yakaboo publishing

 

3. Конамі Кантата – «Чі. Життя однієї киці. Том 1»

Це перша манґа українською – неймовірно мила історія про кошеня, яке залишається одне та в пошуках дому й дбайливих господарів потрапляє у пригоди. 

Видавництво: Nasha Idea

 

4. Містер Тан – «Крута Адель. Геть з дороги, нікчеми! Книга 5»

Комікс про Адель – маленьку дівчинку, зовсім не схожу на звичайну дитину. Вона не те, щоби погана, просто тримається подалі від інших, а також від того способу життя, до якого ми звикли. У неї свій, особливий погляд на світ та безліч геніальних ідей. Вона – порушник спокою: егоцентрична, прямолінійна, неординарна й злопам’ятна. Адель – це маленький монстр, але настільки милий і кумедний, що ми захоплюємося нею.

Видавництво: Nasha Idea

 

5. Олександр Михед – «”Я змішаю твою кров із вугіллям”. Зрозуміти український Схід»

Наприкінці 2016 року Олександр Михед вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи тамтешнє життя, а також історії, заховані в архівах. Розкопуючи пласти історії та нашарування міфів, письменник розповідає дивовижну історію Сходу, приборкати який намагалися британські й бельгійські інвестори, імперські та радянські правителі. Олександр Михед ділиться унікальними розмовами з відомими письменниками, митцями, істориками, які народилися на Сході: Сергієм Жаданом, Алевтиною Кахідзе, Ігорем Козловським, Романом Мініним, Володимиром Рафєєнком та Оленою Стяжкіною. Людьми, які від часу війни допомагають осмислювати жах нової повсякденності та зрозуміти багатоголосся українського Сходу. 

Видавництво: Наш формат

 

6. Богусь Янішевський – «Політика. Те, про що тобі не розкажуть дорослі»

Ця книга про політику має бути прочитана кожним маленьким громадянином, розвіяти міфи та увести у таємничий світ політики. А ще ця книжка – про владу. Про те, звідки вона взялася, навіщо існує, як працює, чому її скрізь так багато. А ще – як від неї захиститися, коли вона аж надто розперізується. Для країни працюють політики, які мають дбати про те, щоб влада якнайкраще слугувала своїм  громадянам. Наприклад, вам. Або мені. І всім іншим людям, з яких складається країна, і для яких вона є спільним домом.

Видавництво: Моя книжкова полиця

 

7. Пітер Мейл – «Рік у Провансі»

Дотепна та відверта розповідь Пітера Мейла – це справжня пригода й захоплююча мандрівка Провансом для кожного читача. У товаристві любої дружини, а також з двома великими собаками автор книжки здійснив свою найзаповітнішу мрію – переїхав з галасливого великого міста в мальовниче село на півдні Франції, у старовинний прованський будинок. Вони поволі пізнають особливості тутешнього життя від традиційної кухні й місцевого французького діалекту до унікальної манери спілкування провансальців. Книжка легко перенесе читача в казкову атмосферу Провансу – з його простими земними насолодами та незвичним ритмом життя, у якому визначальними є примхи природи, а не сюрпризи шалених буднів, як у мегаполісах. 

Видавництво: Vivat

 

8. Елізабет Ґілберт – «Місто дівчат»

Цю книжку ви теж могли бачити в минулому рейтингу. Судячи з усього, роман про жіночу сексуальність і свободу, про відвагу бути собою і право жити так, як тобі хочеться – вкрай популярний нині контент. Ну і, звісно, куди ж без незвичайної історії кохання. 

Видавництво: Видавництво старого лева

 

9. «Minecraft. Довідник Архітектора»

Ця книга допоможе гравцеві пустити в дію максимум можливостей кубічного світу та спрямувати сили на розвиток творчого потенціалу. Довідник поділено на три послідовні частини: «Проєктування», «Декорування», «Будівництво». Прочитавши їх усі, ваш архітектор легко впорається зі складними ігровими конструкціями та почне створювати власні шедеври.

Видавництво: Artbooks

 

10. Оксана Мороз – «Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців»

Ця книжка – посібник від маніпулятора-практика про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами. Прочитавши її ви: дізнаєтеся, що таке ці самі інформаційні віруси, і навчитеся їх розпізнавати; зрозумієте, як захистити себе, дітей і близьких від Індустрії вірусмейкерства; познайомитеся з роботою індустрії, яка створює інформаційні віруси. І без зайвої конспірології дізнаєтеся, як це явище вже змінило кожного з нас.  

Видавництво: Yakaboo publishing

Праматір підбірок: ми зібрали всі списки курсів, книжок та фільмів в одному

АвторОлена Тищук
25 Березня 2020

На хвилі карантинної ізоляції усі навколо радять, що подивитися, почитати, пограти, приготувати, як тренуватися, як розвиватися і як не нудьгувати в оточенні чотирьох стін. Якщо ви це читаєте, значить, у вас є доступу до інтернету, тому зайняти себе буде чим. Шукайте усе – від фільмів до відеоігор, концертів та віртуальних подорожей в ультимативній підбірці підбірок наших колег від Platfor.ma.

 

Підбірка підбірокВи вдома, вам потрібно відволіктися. The New York Times, як Чіп і Дейл, спішать на допомогу, склавши підбірку з усім, що можна дивитися, читати, слухати, вивчати та навіть готувати. Бонусом радять, як розважити дітей, які застрягли разом з вами під час домашньої ізоляції. Підбірка вже містить понад сотню порад і посилань, які стануть в пригоді, в ще вона щодня оновлюється.

ЧИТАТИ

 

Зіграйте хрестики-нолики з котом, влаштуйте домашні олімпійські ігри, натягніть носок на руку та полюйте на автівки за вікном, влаштуйте балконний теніс та ще з десяток геніальних способів провести час. Усе це з наглядними прикладами у відео. Розбирайте!

ЧИТАТИ

 

Як жити після поганих новин із лікарні? Уривок із надзвичайно важливої книги Анастасії Леухіної

АвторPlatfor.ma
3 Червня 2020

Усі ми боїмося походів у лікарні. Боїмося невтішних аналізів, прогнозів і результатів. Боїмося стати обузою і що з нашими близькими трапиться щось погане. Але невтішні новини від лікарів часто стають частиною нашого життя. І як з цими новинами впоратися розповідає «Зовсім не страшна книга про життя, смерть та все, що між ними». А Platfor.ma ділиться уривком із видання з історією лікарки, якій самій довелося зіткнутися з невтішними новинами.

Ми чудово розуміємо, що немає однакових історій хвороби, лікування та смерті. Тому вирішили писати не інструкцію з проживання цього складного періоду, а своєрідний порадник. Зібрали практичні рекомендації і додали до них реальні розповіді людей різного віку, з різними діагнозами (всі вони справжні, на прохання авторів ми змінили лише кілька імен), щоб показати, які є можливості та варіанти розвитку подій. Не деінде, а тут, у нашій країні, в нашому суспільстві і з нашою медициною.

Десять основних тез, на яких виросла ця книжка, можна сформулювати так:

1. Ви не самі.
2. Час – це ресурс. Як і на що ви його витрачаєте, залежить лише від вас.
3. Остаточне рішення про те, що робити і чого не робити, – за пацієнтом.
4. Страх та замовчування – наші головні вороги.
5. Чесність та відкритість, навіть у складних розмовах, – наші друзі.
6. Вдома і стіни допомагають. Там звично, не так страшно, і це не так складно зорганізувати, як здається спочатку.
7. Біль – це мука. Знеболення є. Воно полегшує життя і ви маєте на нього право.
8. Дбати про когось можна тільки тоді, коли дбаєш про себе.
9. Діти та дорослі мають право знати, що з ними та їхніми рідними. Мають право на розуміння і підтримку.
10. Там, де є любов, не так і страшно.

Ми намагалися створити такий собі текст-компас, який не дасть впасти у відчай від стресу і сумнівів, допоможе зорганізуватись і обрати той напрямок руху, що найкраще пасує саме до вашої ситуації.

Видання «Зовсім не страшна книга про життя, смерть та все, що між ними» можна замовити за посиланням.

Авторка книги Анастасія Леухіна

Кому потрібна та Нобелівська премія: уривок з книги «Та ви жартуєте, містере Фейнман!»

АвторPlatfor.ma
19 Березня 2018

У видавництві «Наш формат» вийшов бестселер «Та ви жартуєте, містере Фейнман!» – збірка дотепних автобіографічних історій з життя відомого фізика Річарда Фейнмана. У ній Нобелівський лауреат і один із творців квантової електродинаміки грає на бонго, зламує сейфи, втрачає і знову знаходить любов до фізики та робить ще багато чого незвичайного. Platfor.ma публікує уривок про те, як Нобелівська премія знайшла вченого – навіть попри його спротив.

Мій друг Мет Сендс колись збирався написати книжку під назвою «Ще одна помилка Альфреда Нобеля».

Довгий час я стежив за тим, кому дають Нобелівську премію, але з роками навіть перестав помічати, що настав «нобелівський тиждень». Тому й уявити не міг, що мене піднімуть телефонним дзвінком о четвертій ранку:

— Професор Фейнман?

— Що таке?! Я ще сплю!

— Вам присуджено Нобелівську премію. Я подумав, вам буде приємно про це дізнатися.

— Так, але я сплю! Подзвонили б уранці, — і поклав трубку.

Дружина питає:

— Хто там?

— Кажуть, я отримав Нобелівську премію.

— Та ну тебе, Річарде, хто дзвонив? — моя розумна дружина вже звикла до розіграшів і знає, що не треба вестися, але цього разу я її підловив.

Знову телефонний дзвінок:

— Професоре Фейнман, ви чули, що…

(Незадоволеним голосом). Так.

Тоді я почав думати: як би все це припинити? Навіщо мені ця морока? Першим ділом я зняв телефонну трубку з апарата, бо дзвінки йшли один за одним. Спробував заснути, але не зміг.

Спустився в кабінет, щоб зібратися з думками: що робити? Може, відмовитися від премії? Що тоді? А раптом це неможливо? Поклав трубку на місце — і одразу задзеленчав телефон. Дзвонив журналіст із журналу «Тайм». Я сказав йому:

— Слухайте, у мене проблема: я не хочу, щоб ви про це писали. Я не знаю, що з усім цим робити. Може, є варіант не брати премію?

— Боюся, сер, що відмова від премії здійме ще більше галасу, ніж вручення. Краще лишити все як є, — сказав він.

Це і так було ясно. Ми поговорили хвилин п’ятнадцять- двадцять (і хлопець з «Тайму» не опублікував ані слова з нашої розмови).

Я подякував йому і поклав трубку. Телефон одразу задзеленчав знову: цього разу дзвонили з газети.

— Так, ви можете прийти до мене додому. Так, усе в порядку. Так. Так. Так.

Дзвонили зі шведського консульства. Вони хотіли влаштувати прийняття на мою честь у Лос-Анджелесі.

Я подумав, що раз вирішив прийняти премію, то мушу пройти ці кола пекла.