В курсі лікування:
як антибіотики можуть і допомогти, і зашкодити

1 Листопада 2019
Теги:
База знань антибіотики

До винайдення антибіотиків – справжньої революції в медичній сфері – десятки тисяч людей гинули від хвороб, які сьогодні трапляються надзвичайно рідко. Холера, туберкульоз, сифіліс поклали на лікарняні ліжка мільйони мешканців Землі. Це картина ще початку XX сторіччя. І, як не лякаюче це звучить – абсолютно реальна перспектива антибіотичного апокаліпсису XXI. Platfor.ma підтримує Всесвітній тиждень інформування про резистентність до антибіотиків та пояснює, чому ці ліки здатні не тільки рятувати життя, а й забирати їх, якщо ви використовуєте їх неправильно.

Історія питання

Антибіотики – це речовини, що виробляються деякими живими організмами або ж синтезуються людиною і використовуються для профілактики та лікування бактеріальних інфекцій. Антибактеріальні речовини існують довше, ніж людство, але їх відкриття для всіх нас пов’язане з ім’ям британського бактеріолога Александера Флемінга. Під час досліджень він помітив, що спори плісняви, які випадково потрапили до чашки Петрі, де дослідник вирощував бактерії стафілококу, продукують спеціальну речовину та не дають бактеріям розростатися. Так Флемінг відкрив пеніцилін, перший сучасний антибіотик.

Це сталось у 1928 році, але молекула пеніциліну була дуже нестабільною. Лише за 10 років співробітникам Оксфордського університету Говарду Флорі та Ернсту Чейну вдалося синтезувати з грибів перші антибіотики. В результаті усі троє дослідників отримали Нобелівську премію, а людство – можливість лікувати людей від хвороб, що раніше вважалися смертельними. Це неабияк знадобилося під час Другої світової війни. Протягом неї антибіотикам вдалося зберегти більше життів, ніж усім рятувальним операціям загалом.

 

Зліва направо Александр Флемінг, Говард Флорі, Ернст Чейн

Великі винаходи тягнуть за собою великі прибутки. Після війни навколо антибіотиків почалася справжня лихоманка: кожен хотів знайти новий більш ефективний антибіотик та збагатитися. За наступні 30 років вчені, медики та фармацевти створили понад 140 видів антибіотиків, чим, здавалося би, забезпечили людство надзвичайно могутнім здоров’ям до кінця його днів.

Антибіотики спричинили народження нової масштабної фармацевтичної індустрії, а з нею – і однієї з найбільших загроз здоров’ю людини XXI століття – резистентності, тобто стійкості, бактерій до цих препаратів.

 

Реклама пеніциліна у післявоєнні роки
Реклама пеніциліна у післявоєнні роки
Реклама пеніциліна у післявоєнні роки

У важкі післявоєнні часи фермерам довелося шукати нові способи виростити худобу та птахів, витрачаючи менше коштів на поживну їжу. Якось Томас Дьюкс, один зі співробітників фармацевтичної компанії, з цікавості вирішив підмішати залишки антибактеріальних препаратів до їжі курчатам, і помітив, що вони виросли в два рази більшими, ніж ті, яких годували звичайним кормом. Антибіотики і тут стали у пригоді, одночасно захищаючи свійських тварин від хвороб, які несуть бактерії, та допомагаючи їм виростати більшими, тобто давати більше їжі для людей. 

У 1976 році американський мікробіолог Стюарт Лівінг провів дослідження впливу антибіотиків у кормі курчат на їхній стан здоров’я. Він знайшов сім’ю, яка створила штучну ферму і там вирощувала курчат, годуючи одних нормальною їжею, а іншим підмішуючи антибіотики. Коли настав час перевірки, сім’я зібрала для мікробіолога свою і сусідську групи курчат. Лівінг виявив, що у внутрішніх органах курчат, яких годували кормом з додаванням антибіотиків, розвинулися особливі бактерії, стійкі до їхньої дії. Такі ж бактерії він знайшов у сусідських курчат, які не взаємодіяли з контрольною групою. За кілька місяців резистентні бактерії були виявлені і у людей, що працювали на фермах.

Чому все так погано 

Бактерії – надзвичайно гнучкі організми. У війні, що триває між бактеріями та їх ворогами протягом мільярдів років, величезна кількість бактерій загинула, проте ті, що вижили, стали сильнішими і «хитрішими». Вони адаптуються та навчаються. І, як наслідок, еволюціонують.

Анастасія Лебедь, дослідниця магістерської програми «Молекулярна біологія» Києво-Могилянської академії

«Окремі групи антибіотиків по-різному впливають на певний спектр бактерій. Наприклад, відомі у всьому світі антибіотики пеніцилінового ряду порушують синтез клітинної стінки бактерій. Інші пригнічують синтез білків бактеріальної клітини (тетрацикліни, аміноглікозиди, макроліди). Окрім того, існують антибіотики, які придушують синтез нуклеїнових кислот бактерій. Проте вже протягом кількох десятиліть активно вивчається такий феномен як резистентність мікроорганізмів до антимікробних препаратів», – пояснює дослідниця магістерської програми «Молекулярна біологія» Києво-Могилянської академії Анастасія Лебедь. Загалом резистентність до антибактеріального препарату виробляється у хворобоутворюючих бактерій через два роки після того, як його починають широко використовувати у медичній практиці.

Стратегічним здібностям бактерій міг би позаздрити сам Олександр Македонський. Коли одинична резистентна бактерія потрапляє до організму, вона певний час лишається зовсім нешкідливою. Бактерія ховається від кров’яних антитіл у тому місці організму, яке вважає гарним для самозбереження і розмноження. Але існуючи так непомітно, вона відсилає сигнали іншим бактеріям і зчитує сигнали від них. А коли інші бактерії також потрапляють до організму і збираються біля її місцезнаходження, вони всією популяцією атакують організм.

Бактерії вміють «спілкуватися» та навчати інших і, як наслідок, резистентність бактерій до антибіотиків – це спадкове явище. Тому стійкість до антибіотиків поширюється серед бактерій надзвичайно швидко і передається зовсім не обов’язково під час прямого контакту живих організмів. Часом навіть бактерії мікрофлори людини передають чужорідним бактеріям гени резистентності, які виникли колись через те, що ця людина приймала антибактеріальні препарати.

 

Бактерія блідої трепонеми, що викликає сифіліс
Бактерія лістерії, що викликає лістеріоз
Золотавий стафілокок
Пневмокок
Бактерія клострідіума, що викликає гангрену

Лікарі зі страхом констатують – рано чи пізно прийде момент, коли антибіотики не матимуть жодного впливу на бактерії. Це значно знизить тривалість життя та призведе до смерті великої кількості абсолютно здорових людей, оскільки навіть глибокий поріз може стати причиною зараження у світі без антибіотиків.

За останні кілька десятків років курси антибіотиків до і після операції дозволили лікарям уникнути інфікування організму пацієнтів – без антибактеріальних препаратів навіть така проста операція як видалення апендиксу буде смертельно небезпечною. Курси антибіотиків, які допомагають ослабленій імунній системі продовжувати захищати організм від бактеріальних інфекцій, прописують навіть у лікуванні раку за допомогою хіміо- та радіотерапії. Всі ці надбання можуть просто зникнути, постантибіотичний світ зміниться до невпізнаваності.

Наразі така перспектива гіпотетична, спеціалісти з усього світу працюють над тим, щоб цього не сталося. Але без спільних зусиль всього людства епідемічна ситуація початку ХХ століття стане новою страшною реальністю на початку третього тисячоліття. Вже зараз близько 700 тисяч людей щорічно помирає від впливу стійких до антибіотиків бактерій, і це число буде тільки зростати.

 

Чому ще не все втрачено

Стійкість бактерій до антибіотиків – це закономірне явище, проте є і фактори, що пришвидшують цей процес. Майже неконтрольоване використання антибіотиків у сільському господарстві, готовність лікарів виписувати їх навіть без критичної необхідності, безвідповідальне вживання ліків самими пацієнтами – все це тільки стимулює поширення резистентності бактерій.

Донедавна Нідерланди були другою країною у світі за величиною експорту м’яса, а отже фермери на повну використовували «чудодійний» вплив антибіотиків. Врешті, усвідомивши можливі наслідки, уряд країни вирішив це припинити і видав постанову, за якою використання антибіотиків у сільськогосподарському секторі мало скоротитися на 20% протягом двох років. А ще за п’ять років – наполовину. Урядовці підключили консультантів, разом з якими створили стратегію змін, аби перехід на нову систему не виявився занадто болісним для фермерів. Разом вони створили базу даних, яка показувала інформацію про використання антибіотиків усіма виробниками м’яса в країні, а потім «прикріпили» кожного фермера до певного ветеринара, який мав право виписувати антибіотики тваринам лише у випадку серйозної хвороби. Якщо фермер звертався до іншого ветеринара і той погоджувався виписати ліки, обох одразу ж позбавляли ліцензії на подальшу роботу. План спрацював, і за декілька років годування тварин антибіотиками скоротилося на 60%.

Якщо це змогли зробити Нідерланди, економіка яких значною мірою залежить від тваринництва, то може зробити будь-яка країна. Проте, за невтішними прогнозами, Індія, Бразилія, Китай, Росія та ПАР до 2030 року планують навпаки подвоїти використання антибіотиків у сільському господарстві.

Але є ще одна причина, що пояснює поширення резистентності до антибіотиків, які вже відомі людству. Річ у тім, що, як правило, пацієнти приймають ці ліки рідко, а тривалість лікування недовга. Тому фармацевтичним компаніями вже не так вигідно вкладати гроші у пошук та розробку нових антибіотиків, як на початку антибіотичної ери. Саме через це нові види ліків, до яких бактерії не мають стійкості, не випускалися вже протягом багатьох років.

Проте дослідники ведуть пошуки нових речовин із новими властивостями. Із ґрунтових мікробів та нижчих грибів людство вже взяло все, що можна були взяти, тому наразі увага шукачів антибактеріальних властивостей звернена до секретів отруйних тварин. Напевне, тому що в їхньому організмі є речовина, яка придушує дію цієї отрути – припускають вчені. Однак досі важко сказати, чи закінчаться їхні пошуки успіхом.

Що може зробити кожен з нас

Що більше використовується антибіотик, то частіше виникають і поширюються бактерії, які втратили чутливість до нього. На побутовому рівні дуже важливо правильно використовувати антибіотики для лікування – це залежить і від лікарів, і від пацієнтів. Лікарі часто виписують антибіотики тоді, коли цього можна уникнути, нерідко під натиском хворих, яки хочуть скоріше встати на ноги. Часом такі ліки радять приймати навіть при застуді чи грипі, незважаючи на те, що антибактеріальні препарати жодним чином не впливають на віруси. Пацієнти в свою чергу вживають препарати не так, як прописав лікар, а як трапиться, часом самовільно скорочуючи термін прийому пігулок або їхню дозу. А це – найкоротший шлях до появи в організмі резистентних бактерій і до передачі їх іншим.

Сергій Гончаров, молодший науковий співробітник Інституту фізіології ім. Богомольця НАН України

«Безвідповідальне вживання антибіотиків призводить до мультирезистентності бактерій. Якщо неправильно вживати антибіотики, кожного разу з усього пулу мікробів хтось виживає, і його нащадки будуть нечутливі до цього антибіотику наступного разу. Крім того, люди часто використовують антибіотики там, де це не потрібно, і, як наслідок, мають проблеми з мікрофлорою кишечнику, яка складається з корисних бактерій, що також знищуються антибіотиками. Хоча частіше антибіотики не знищують бактерії, а лише стримують їх ріст. Тому приймаючи антибіотики, необхідно обов’язково дотримуватися всіх рекомендацій лікаря», – розповідає молодший науковий співробітник Інституту фізіології ім. Богомольця НАН України Сергій Гончаров.

Прості правила

Якщо коротко сформулювати найважливіші правила, яким варто слідувати кожній людині, то їх буде всього декілька:

1. Вживати лише ті антибіотики, які призначає лікар.

2. Завжди доводити курс лікування до кінця, навіть якщо вже почуваєте себе добре.

3. Ніколи не використовувати антибіотики, що залишились з минулого разу, або після лікування когось із членів вашої родини.

4. Дотримуватись особистої гігієни та робити щеплення.

Оскільки бактерії прогресують здебільшого через здатність до комунікації, вчені працюють над ліками, які матимуть на меті пригнічувати цю їхню здатність. За прогнозами Кім Харді, мікробіолога з Нотінгемського університету, такі ліки з’являться на ринку приблизно за десять років. Якщо зупинити чи придушити спілкування між бактеріями, це зможе уповільнити процес їхньої адаптації, що в свою чергу дасть людству час на вирішення проблеми резистентності. Крім того, завдяки біотехнології, антибактеріальні речовини з часом можна буде отримувати, просто вбудовуючи гени антибіотика в геном бактерій. І тоді бактерії мікрофлори людини ставатимуть мікрофармацевтичними фабриками, які в процесі життєдіяльності продукуватимуть необхідні лікувальні речовини. Отже, поступове розуміння того, як функціонують бактерії, дає науковцям величезну перевагу у боротьбі з ними. Проте, щоб перемогти, необхідний внесок кожного з нас.  

1 Листопада 10:51
База знань антибіотики
Найцiкавiше на сайтi

Розкрийте очі: хто та як рятує великі екрани України – від KISFF до аніме

За останні кілька років в Україні показали безліч крутих, соціально важливих, документальних та мистецьких стрічок – в тому числі відбулися Фестиваль короткометражних фільмів, KyivMusicFilm, 100 фільмів за 100 хвилин, а на великих екранах неочікувано транслювалися опера, балет і музичні концерти. А що, якщо ми скажемо, що можливим все вищеперелічене рік у рік робить одна команда? Вам варто у це повірити, тому що Platfor.ma поспілкувалася з її засновниками Кирилом Марікуцею та Алікою Харченко про непростий шлях від фільмів про науку до величезних кінофестивалів, про неймовірних режисерів, короткий метр, розвиток індустрії, мудаків і стрічки, які змушують не відводити погляд від екрану. 

Кирило Марікуца та Аліка Харченко

– Фестиваль короткометражних фільмів (KISFF), KyivMusicFilm, 100 фільмів за 100 хвилин – розкажіть, хто ж стоїть за організацією всіх цих подій?

– Це робить одна й та ж команда, яка починала працювати над фестивалем короткометражних фільмів та продовжила роботу вже над іншими – в тому числі над KyivMusicFilm та INTRO. Ми не хотіли створювати одну організацію, яка займається кіно в цілому – у кожного з наших проєктів є певний фокус, який у такому випадку загубився б. Це різні за своїм наповненням напрями – короткий метр, повнометражні фільми про музику, а тепер ще й кіно про культуру. 

 

– Але як ви самі себе називаєте, коли розповідаєте про свою діяльність?

– Це залежить від контексту. Якщо у нас хтось запитує «хто ви?» в березні, перед фестивалем короткометражних фільмів, то ми скоріш за все будемо так занурені в роботу над ним, що асоціюватимемо себе саме з цим проєктом. А протягом решти року ми представляємося як KyivMusicFilm.

 

– Презентуйте, будь ласка, повний перелік проєктів, якими займається ваша команда. 

●     Фестиваль короткометражних фільмів (KISFF) – велика подія, яка триває 5 днів у квітні; 
●     Від KISFF є «100 фільмів за 100 хвилин», який ми проводимо щороку – з назви можна здогадатися, що це фестиваль однохвилинних стрічок;
●     Також від KISFF ми іноді організовуємо тематичні перегляди короткого метра, наприклад, фестиваль австралійського кіно, «анімаційне божевілля»;
●     KyivMusicFilm – ми показуємо те, що називається івент-сінема. Це різні події в кіно, на кшталт концертів, опери та балету, фільмів про мистецтво, документальних стрічок і дуже рідко художніх, якщо вони нам дуже запали в душу та знаходяться на  перетині з музикою й культурою. 
●     Разом з Планетою Кіно ми організовуємо регулярні покази культових фільмів, а самостійно —  представляємо довгу ретроспективу аніме. А також від KyivMusicFilm робимо документальний кінофестиваль «INTRO» про музику та культуру. 

Висока планка: актор із «Мої думки тихі» про наше кіно та те, як дивно жити з ростом 205 см

16 січня на великі екрани країни виходить стрічка режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі», яка вже отримала високі відзнаки престижних кінофестивалів і полонила серця глядачів. Platfor.ma поспілкувалася з головним актором фільму, Андрієм Лідаговським, про вибір між режисурою та акторством, улюблені сцени, етап розквіту українського кіно та складне, але цікаве життя з ростом 205 см.

Виконавець головної ролі – актор і режисер Андрій Лідаговський

 – Андрію, розкажи трохи про себе. 

– Я вчився на режисурі в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого разом з Антоніо Лукічем, режисером фільму – щоправда, він пішов вже з першого курсу, а мене вигнали пізніше, десь на 4-му. Довгий час, 7-8 років, я працював за спеціальністю – режисером-рекламником, але останнім часом намагаюся змінити фокус на арт-дірекшн. Днями мене покликали працювати художником-постановником і я думаю погодитися, але крім всього цього, звичайно, хочу зніматися в кіно. Коли Антоніо покликав мене на головну комедійну роль в короткометражку «У Манчестері йшов дощ», я зрозумів, що це, напевно, той напрямок, яким я найбільше захоплююся. Серед іншого, це менше відповідальності – ти прийшов вже на все готове і можеш креативити. А от коли ти режисер, то тримаєш стільки технічних речей у голові, що на творчість залишається менше енергії.

– Ти характеризуєш себе як творчу особистість?

– У мене сім’я така: старший брат – режисер, батько – скульптор, мати – живописець. Тому з дитинства мене налаштовували на цю хвилю, я не уявляв, що буду займатися чимось іншим. В школі я був круглим двієчником, а якби мені запропонували спробувати програмування – я б не зміг.

– Чому ти пішов з інституту?

– Понад усе мене цікавили перші три курси, які були акторськими. А після нам давали купу теорії, показували якісь стрічки та говорили знімати студентські фільми, але не викладали предмет кіновиробництва: як зробити аніматіки та розкадровування, як намалювати флор-плен із напрямами, з кого складається знімальна група, як працює виробництво, що робити ось цими руками. А я дуже сильно хотів знімати, тому був ображений, що нам цього не читають. В той самий час у мене було багато роботи та зйомок – я розумів, що на майданчику з практикою можу отримати набагато більше, і не міг суміщати. Це були нерівноцінні речі, попри крутого майстра, який і на Антоніо дуже сильно вплинув – Романа Ширмана. 

– Як ти отримав головну роль у фільмі «Мої думки тихі»?

– Антоніо до цього зняв кілька студентських фільмів зі мною, але переймався, що його будуть звинувачувати в тому, що він повторюється. Тому цей проєкт задумувався спочатку зовсім з іншим актором. У мене була лише маленька роль – я повинен був грати стоматолога у вступній сцені і як би передаватися пас із попереднього фільму в цей. Але так вийшло, що Антоніо посварився з головним актором і запропонував мені знятися в тизері, який потрібен для пітчингу. Взагалі це було так: я як раз йшов по Рейтарській, коли він мені подзвонив і став вмовляти. Коли Антоніо запропонував мені знятися в «У Манчестері йшов дощ», я дуже сильно пручався і говорив: «Та якого біса, я ж не актор, у мене не вийде». Але цього разу я швидко погодивя та навіть готовий був сам заплатити, щоб знятися у стрічці. Після досвіду в короткому метрі, я вже розумів, що це найцікавіше, чим я можу займатися.

– Як довго тривали зйомки?

– Ми зняли тизер і ще пів року переписували сценарій, він сильно відрізнявся від того, що глядачі побачать на екранах. Спочатку це була історія про дідуся та онука – перший був молодий душею та енергійний, а мій герой, звукорежисер, скептичний і занудний. Все будувалося на цьому конфлікті, а за два місяці до старту препродакшну ми вирішили, що історій про діда та онука вистачає в кінематографі, а ми покоління, яке виховали жінки – хочеться зняти про це. Тому в сюжет інтегрували маму. В результаті в нас було десь два з половиною місяці препродакшну й десь 30 знімальних днів. Це досить багато, насправді, тому що більшість подібних фільмів знімаються днів за 18-19.

– У тебе є щось спільне з твоїм персонажем?

– Я нічого не робив для того, щоб перевтілитися у свого героя. Я в принципі не вірю в акторські перевтілення як явища – мені здається, що цікавіше знайти точку схожості зі своїм персонажем і жити в тих обставинах, які є в сценарії. Цей чувак набагато серйозніший, ніж я, але це єдине, де я відходив від своєї органіки. Ну і крики-істерики мені теж не властиві, адже я спокійний як опосум, тому емоційні сцени мені даються важко.

«З новим щастям»: матеріали, які допоможуть вам змінити життя в 2020 році

Безумовно, для нашого видання 2019 рік був дуже продуктивним та багатим на круті матеріали. Ми вивчали нову інформацію, спілкувалися з неймовірними людьми, проводили справжні журналістські розслідування та створювали матеріали, які можуть спровокувати неконтрольовані позитивні зміни в житті. Останніми ділимося у цій підбірці та пропонуємо не зволікати, а використовувати отримані знання на практиці.

З початком нового року всі гучно кричать «Я зміню своє життя на краще!», але далеко не завжди ці зміни починаються. Тож на шляху до щасливого та якісного існування рекомендуємо не забувати про власні тіло, здоров’я, душу та про оточення. Якщо не знаєте, з чого почати, маємо для вас аж 30 порад, які виведуть токсини з життя та піднімуть його на новий рівень. Поговоримо про гардероб, догляд за собою, інформаційне поле, харчування, дім та інше.

 

Соцпакет: 11 наших текстів про настільки суспільно важливе, що вам точно треба їх прочитати

Platfor.ma – це видання, яке підтримує позитивні зміни в країні та світі. Тож весь рік ми писали про важливі соціальні проекти й різноманітні актуальні проблеми та способи їх вирішити. У цій підбірці–соціальному пакеті ми зібрали дванадцять таких матеріалів, які нам здалися найбільш важливими: про благодійність, зоозахист, критичне мислення та екологію. Ми вважаємо, що їх варто прочитати усім, щоб дізнатися:

Донорство все активніше стає не якимось соціальним героїзмом, а нормою. Жертвувати кров – це нормально і не страшно. Особливо якщо жертвувати її за допомогою соціальної ініціативи «Середи в Охматдиті». Всередині – історія про те, як небайдужі люди об’єдналися навколо ідеї допомоги тим, хто цього потребує. А ще підказки, як стати донором, чого боятися і чим потім пишатися. Ну і єдине прохання від волонтерів: спробуйте хоча би раз. Навіть якщо не станете систематичним донором, ваша кров може врятувати чиєсь життя. А зараз задумайтеся: як часто ви рятуєте життя, просто витративши трохи часу на дорогу і віддавши частинку себе, яка повністю відновиться вже за місяць?