Эко самое: как манипулируют тягой к здоровой еде и где ее все-таки найти

АвторВарвара Барышнева
18 Серпня 2016
Теги:
База знань знання підприємництво технології

«Ты – это то, что ты ешь», – сказал как-то Гиппократ. Тогда люди еще ничего не знали о чудо-смузи и пользе водоросли спирулина. По инициативе Magic Garden мы решили разобраться, как же жителям большого города можно обеспечить себя здоровой и полезной едой. Чем экологическая еда отличается от органической, почему лучше покупать в супермаркетах, а не на рынках, а также где и как выбирать фрукты и овощи, так, чтобы протянуть еще хотя бы лет десять? На вопросы Platfor.ma отвечала эксперт по развитию органического рынка в Украине Татьяна Ситник.

ЧТО ВООБЩЕ ТАКОЕ ОРГАНИЧЕСКАЯ ЕДА?

Органическая еда – это сертифицированная сельскохозяйственная продукция, выращенная или изготовленная по определенным правилам. В каждой стране эти правила отличаются, но фундамент везде примерно одинаковый –   нельзя использовать минеральные удобрения, синтетические пестициды, ГМО, антибиотики в целях профилактики, а также гормоны, консерванты, красители, усилители вкуса и ароматизаторы. Проще говоря, органическая еда – это пища, по чистоте и экологичности производства максимально похожая на ту, что ели наши предки, а органическое фермерство – просто уважительное отношение к природе при производстве продуктов питания.

По данным Федерации органического движения Украины, сегодня в нашей стране под органическое производство отведено около 1% сельскохозяйственных земель. При этом 95% органического сырья, полученного на них, уходит на экспорт. Нам остаются только крохи из той здоровой еды, которую мы же и производим. Нельзя винить фермеров за это – сегодня в Украине этой деятельностью выгодно заниматься именно для продажи за границу.

Однако здоровый образ жизни и забота о себе становятся, наконец, важной частью жизни украинцев. Они готовы заниматься спортом и ответственно относиться к своему питанию. Эта потребность становится наконец базовой и растет невероятными темпами. И даже намного быстрее, чем адаптируется рынок продуктов питания, поэтому спрос на здоровую еду сегодня стал больше, чем предложение. В связи с этим некоторые производители начинают спекулировать на тяге к здоровой жизни, лепят где ни попадя наклейки «Эко» и «Органик», а люди, в силу своей неосведомленности, это покупают. Доверчивость – наш порок.

И КАК ОТЛИЧИТЬ ОРГАНИЧЕСКУЮ ЕДУ ОТ НЕОРГАНИЧЕСКОЙ НА ПОЛКАХ В МАГАЗИНЕ?

Читайте этикетки и, пожалуйста, запомните вот этот знак. Это – евролисток. Маркировка, которая свидетельствует, что продукт прошел проверку, является органическим и отвечает стандартам Европейского союза об органическом производстве. Этому знаку можно и нужно доверять, ищите его на упаковках.

 

А КТО В УКРАИНЕ СЛЕДИТ ЗА КАЧЕСТВОМ ПРОИЗВОДИМОЙ ЕДЫ?

Правовая база, регулирующая этот вопрос в Украине, сейчас обновляется. С начала 2014 года в силу вступил Закон «Про производство и оборот органической сельскохозяйственной продукции и сырья», но, очевидно, его недостаточно. В 2015 году начала работу новая структура – Держпродспоживслужба. Это орган, который будет проверять поставщиков и производителей продуктов питания, защищать права потребителей.

Пока не ясно, как будет проходить эта проверка. В Украине надо переписывать всю законодательную базу, поскольку и по сегодняшний день в пищевой промышленности, не нарушая закон, производители умудряются использовать запрещенные в других странах пищевые добавки, а в сельском хозяйстве – пестициды.

Теоретически к концу этого или началу следующего года на еде в магазинах должны появиться отметки #OrganicMadeinUkraine – маркировка, которая позволит нашим фермерам без внешнего вмешательства Евросоюза проходить проверку, сертифицироваться и производить органическую продукцию.

Но и это не панацея. Во всем мире люди уже поняли, что только сама общественность может и должна себя защищать. Никто кроме самих потребителей не может нормально регулировать предложение рынка. Только сознательный отказ от некачественной и вредной еды поможет нам очистить супермаркеты от мусора.

 

ПРАВДА ЛИ, ЧТО ОРГАНИЧЕСКАЯ ЕДА СТОИТ ДОРОЖЕ?

Есть такой миф. Он возникает от незнания и непонимания принципов производства органической еды. Давайте разберемся.

В наших магазинах действительно можно встретить много дорогой органической еды – в основном это импортная продукция. Тут, думаю, не стоит объяснять? Растаможка, все налоги – и вот вам овсянка за 150 грн.

Что касается наших производителей – их просто очень мало. То, что они выращивают и правда стоит больше, но ненамного – всего на 10-20% дороже обычной еды. Эта наценка возникает по нескольким причинам. Во-первых, урожай созревает медленней, чем если использовать химию. Соответственно, за сезон фермер продает чуть меньше других – это повышает стоимость. Плюс добавьте сюда цену сертификации. Есть миф, что она сказочно дорогая. Но раз уж мы сегодня развеиваем мифы – давайте по полной. Для маленького фермера сертификация его продукции сегодня стоит от 8 до 15 тыс. в год, в зависимости от того, что именно он производит.

Вообще, чтобы вырастить органический продукт, затрат требуется даже меньше – достаточно просто знать, как общаться с природой так, чтобы не нарушить ее стабильность.

А ЧТО ТАКОЕ ЭКО-МАРКИРОВКА? ЧТО ВООБЩЕ ОЗНАЧАЕТ ЗНАЧОК «ЭКО»?

Надеюсь, вы уже поняли, что просто надписи «Эко», «Органик», «Екологічний продукт» не значат ничего. Это лишь слова без подкрепления, направленные на то, чтобы заставить вас совершить покупку. Другое дело – маркировка. В Украине с ней вообще очень интересная ситуация. Дело в том, что практически нигде в мире эко-маркировка на продуктах питания не используется. Знаете, почему? Потому что эко-маркировка – это отметка, свидетельствующая о том, что производство определенного изделия, товара или услуги отвечает прописанным нормам безопасности для окружающей среды. Грубо говоря, что природа не страдает от производства этого товара, что завод, где его производят, лоялен к окружающей среде. Что создавать, использовать и утилизировать этот товар можно без угрозы для будущих поколений. Стиральный порошок, бумага, краска могут быть экологичными или не экологичными. А вот яблоки или молоко – только органическим или нет. Эко-маркировка касается социальной ответственности перед планетой и будущим, а не вопросов здорового питания.

НУ А ГДЕ БЕЗОПАСНЕЕ ВСЕГО ПОКУПАТЬ ЕДУ – НА РЫНКЕ ИЛИ В СУПЕРМАРКЕТЕ?

Вопреки расхожему мнению о «здоровой» пище, выращенной бабушками на своем огороде, по моему мнению, лучше все-таки закупаться в супермаркете. Еда «из села» на наших официальных и стихийных рынках намного опаснее магазинной. Это происходит потому, что жители сел и недобросовестные фермеры все равно используют пестициды, но делают это не по технологическим картам, а «на глаз». Большая часть пестицидов в Украине – это контрабанда. Селяне не знают, как ими пользоваться, в каких пропорциях разбавлять, куда распылять. Что хуже всего, многие из них даже не знают, что используют эти самые минеральные удобрения, не знают, как это вредно в первую очередь для них, как опасно это для тех, кто съест их урожай. Для них «с грядки» по умолчанию синоним «здоровой еды».

Хуже всего то, что в своем незнании они искренни. Вот мой папа, например, говорит, что у него натуральнейшие из продуктов. Я спрашиваю: «А как ты от жуков в этом году избавлялся?» «Ну, побрызгал немножко», – отвечает. Ну и о чем тут спорить?

Сейчас по всей Украине открылось большое количество специализированных и онлайн-магазинов, торгующих здоровой едой. По моим наблюдениям, из них только Natur Boutique дотошно следит за качеством и маркировкой своей продукции. Все остальные, конечно, продают на порядок более качественную пищу, чем в обычных супермаркетах, но читать там этикетки все равно необходимо. Это бизнес, построенный на вашей потребности в безопасности.

Я думаю, что лучшее, что сегодня могут сделать жители больших городов – это налаживать личные контакты с фермерами. В Европе это распространенная практика. Семья знакомится с семьей из деревни, и одни для других специально производят какую-то продукцию. Торговля, построенная на личных отношениях, улучшает качество товара – фермер заинтересован, чтобы вы покупали именно у него. Тогда поставки становятся регулярными – он застрахован от пере- или недопроизводства, а городской житель, в свою очередь, получает 100% натуральный продукт. Моя семья, например, пользуется сервисом Семейная корзина – раз в неделю в Киев привозят органические фрукты, овощи, молочку, бездрожжевой хлеб из печи. Но я понимаю, что для тех, кто живет один – это неудобный формат. В таком случае можно договариваться о нужном вам количестве продуктов питания.

Или выращивать пищу дома. За границей очень развито домашнее огородничество. Это когда с помощью гидропонических установок выращивают зелень, овощи, клубнику на протяжении целого года. Это будет еда вашего домашнего производства, где используется специальный раствор, а не грунт. Но там вы, по крайней мере, сами регулируете то, сколько и каких удобрений использовать, какие семена и сорта растений садить.

Но органическое мясо, например, в квартире вы все равно не вырастите. Вам все равно придется налаживать контакты с фермерами. Очень хорошо это делать на ярмарках, выставках, когда можно познакомиться с производителями и выбрать наиболее подходящий для себя вариант. Ближайшее такое мероприятие – Всеукраинский ярмарок органических продуктов, который состоится 10 сентября на Контрактовой площади.

КАК ПОНЯТЬ, ЧТО ПЕРЕДО МНОЙ НИТРАТНАЯ МОРКОВКА?

Нитраты есть везде и всегда. Для осознанного потребления надо понимать, что есть нормы нитратов в морковке, которые не должны превышаться. Вы никогда не сможете почувствовать вкус нитратов или пестицидов. Но я мечтаю, чтобы каждый хоть раз в жизни попробовать органический помидор или яблоко и сравнил его вкусовые и ароматические качества с магазинными. Пожалуйста, рассматривайте еду, которую покупаете, и мыслите логически. Не покупайте фрукты и овощи, если:

  • их размеры неадекватно огромны. Например, помидор размером с арбуз и огурец толщиной в кабачок;
  • корнеплоды или кочерыжки имеют трещины;
  • все единицы в ящике выглядят одинаково, как на подбор;
  • продукция может долго храниться;
  • зелени у бабушки или на прилавке много, при этом она к концу дня не увяла.

Тут мы подошли к еще одной важной проблеме – наши супермаркеты, магазины и базары просто не приспособлены к тому, чтобы продавать органическую и натуральную еду. Настоящая зелень вянет часов через шесть после того, как ее срезали, фрукты, в зависимости от сорта, портятся за несколько дней-недель, непастеризованное молоко киснет за 72 часа. Для того, чтобы это продать, нужно правильно переоборудовать прилавки, установить новые холодильники, наладить короткую логистику. Это все непросто. И поверьте, никто никогда не начнет этого делать, пока вы не разбираетесь в маркировках и покупаете что попало. Если рентабельным бизнесом станет именно производство здоровой еды, то и законодателям, и фермерам, и магазинам придется модернизировать свои подходы. А пока каждый должен заботиться о себе самостоятельно.

 

Фото: depositphotos.com

Найцiкавiше на сайтi

«Тобі що, більше всіх треба?»: чому в Україні легше бути негідником

Активіст Віктор Артеменко координував програму «Відкритий університет реформ», працював у команді проєкту USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я в Україні», організував візити реформаторів з ЄС до України та був менеджером адвокації Реанімаційного пакету реформ. Для Platfor.ma він поміркував про те, чому, на його думку, в нашій країні легше бути негідником – і як це змінити.

Минулого року я балотувався у Верховну Раду. Я приїхав у своє рідне місто – Старокостянтинів, Хмельницької області, – де я виріс, закінчив школу, де знають мене та моїх батьків. Приїхав і сказав, що хочу піти у політику. В один момент на мені ніби опинився ярлик негідника – мене стали обливати відрами бруду та кидатися фразами на кшталт «Ти ніхто і звати тебе ніяк» і «Ти нічого не зробив».

Виглядало так, ніби я автоматично став частиною чогось поганого. У нашого суспільства, на жаль, немає розуміння, що в політику може піти хтось нормальний і той, хто дійсно бажає впровадити позитивні зміни в країні. Такими ярликами мислять бабці біля під’їзду – вони вішають їх на кожного. Хоча давно варто позбавлятися цих стереотипів.

Я бачу корені цього в комунікаціях, споживанні інформації та її сприйнятті. Умовно, негіднику легше бути політиком, тому що від нього ніхто нічого хорошого не очікує. Що б він не зробив, суспільство це влаштовує, тому що «а, ну це очікувано». Він не має обмежень в тому, що каже чи робить: від жмакання прутня до називання геноцидом всього підряд. І кожного разу будь-якою своєю дією негідник підтверджує цей ярлик.

Віктор Артеменко

Ми зараз говоримо про публічну сферу, адже поняття «негідник» на побутовому рівні не так яскраво виражено. І якщо в публічній площині з’являється хтось нормальний і робить щось хороше, то відразу кажуть «а, так це для піару». Немає розуміння, що голосно можна говорити й про якісь хороші речі.

Ми в Україні звикли страждати. Український герой, оспіваний у літературі та піснях, завжди на амбразурі й першим помирає – а про покійників «або добре, або ніяк». Тому він герой. Але існує така теза: «Є багато людей, які готові померти за Україну, і мало, які готові жити за неї». Мається на увазі, жити так, щоб ще й змінити потім щось на краще. Зараз ситуація склалася так, що в публічній сфері ти маєш не висовуватись, мати середню зарплату й нічим особливо не вирізнятись. Якщо ти поїхав за кордон та досягнув успіху, то в очах суспільства ти вже не такий як всі й менше страждав.

Якщо хтось займається благодійністю, робить добрі справи та допомагає іншим – це круто, але тільки в нашій бульбашці проактивних та свідомих громадян. Тобто в нашому таборі, де волонтерство, розбудова держави, реформи – це є цінністю. А для іншого табору ми «соросята» (від імені американського фінансиста Джорджа Сороса, який координує декілька грантових проєктів. Соросятами спочатку називали тих, хто отримував гранти від фондів Сороса, а потім – хто отримував будь-які західні гранти, – Platfor.ma) та грантоїди. 

Необхідна культурна зміна. Я все списую на освіту – що ми сьогодні закладаємо в голови в школах, те й вилізе в майбутньому. Зараз важко знайти людину, яка не просто буде формально виконувати завдання чи писати звіти, а буде хотіти зробити роботу. У нас в школах розвивається культура, коли діти вчаться виключно для здачі іспиту, а не для того, щоб щось знати та застосовувати.

У цій же школі все заради формалізму, і наголошують: «Не висовуйся» та «Тобі що, більше всіх треба»? Це узагальнення, звісно, тому що є багато вчителів, які роблять правильно: хвалять, коли це потрібно, і дають зворотний зв’язок. Саме на цьому, коли дитина дійсно заслужила, а не просто «з хорошими батьками», і формується розуміння – якщо зробиш щось добре, отримаєш визнання.

IKEA, Apple, Lego та Adidas: 6 прикладів того, як компанії очищують планету від свого ж сміття

АвторЯна Червінська
26 Червня 2020

Світ у смітті й небезпеці. З 1950 року залишки пластику складають 9 млрд тонн – тільки 9% з них переробляється, а решта спалюється або лежить на смітниках, отруюючи ґрунт. Наприклад, поліетиленові пакети: якщо з них зв’язати мотузку, нею можна буде обернути планету 7 разів. Пластикові відходи – зло, яке дуже вигідне для масового виробництва. Однак навіть великі світові бренди розуміють, що потрібно щось змінювати заради безпеки всього людства. Яна Червінська, дизайнерка одягу, засновниця Sustainable Fashion Pad і платформи Беззайве розповідає, які компанії та як очищають нашу планету від свого ж сміття.

Колекція називається Bottle Source («пляшкове джерело»). Вона складається з футболок і худі, зроблених із переробленого пластику. The North Face та National Geographic зібрали 75 кг пластикових пляшок у чотирьох національних парках США і відправили на перероблення. Вартість футболки, наприклад, становить $35. З кожної проданої одиниці одягу творці колекції жертвують $1 до Фонду національних парків США.

«Голі-босі у вогні»: пізнавальні монологи чотирьох пожежників

АвторPlatfor.ma
25 Червня 2020

Вогонь, вода, мідні труби – через все це та навіть більше проходять українські пожежники на своєму професійному шляху. Вони постійно ризикують життям, змагаються з полум’ям, страждають від корупції та протестують для того, щоб їх та їхні потреби поважали. У проєкті «Геометрія Л» від Bihus.Info чотири пожежники з різних регіонів України анонімно, але чесно та щиро, розповіли про справжні будні вогнеборців. Ми наводимо вижимку найцікавішого.

Пожежник 1. Максим – голова профспілки рятувальників, зараз не на службі й буде поновлюватись, але максимально в темі. Запоріжжя.

Пожежник 2. Сергій – Київська область.

Пожежник 3. Олександр – Чернігів.

Пожежник 4. Іван – вийшов на пенсію рік тому за станом здоров’я, Полтавська обл.

– Розкажіть, в чому насправді полягає робота пожежного та як часто він виїжджає на виклики?

Пожежник 1. Пожежник чергує в стандартному режимі: робоча доба, потім три дні вихідних. Також у різних гарнізонах трішки відрізняється час заступання на чергування. Як часто пожежі відбуваються, залежить від району та геолокації пожежної частини. Якщо це густонаселений район міста, то там виклики можуть бути практично на кожній зміні та по декілька разів, 3-4 стабільно.

Пожежник 2. У районі, де я працюю, пожежі бувають не дуже часто. Але є «спалахливі» періоди, наприклад, навесні, коли сходить трава. Потім взимку і влітку невеличка перерва, тож у нас в середньому 80 пожеж на рік.

Пожежник 1. Чим менше людей і об’єктів, тим менше пожеж. Кожен випадок індивідуальний – навіть легкий на перший погляд інцидент несе в собі дуже багато ризиків. Наприклад, ми виїжджаємо гасити якийсь сарай: я вночі біжу проводити розвідку й падаю у відкритий люк. Чіпляюся за землю та дивом рятуюся від переломів. Підіймаюся та знову біжу в напрямку вогню, а робити це треба швидко, адже кожна хвилина на рахунку. Рухаюся в темряві, огинаю мотузку для білизни, що прямо на рівні голови – якщо з каскою щось не те, можна й отримати. Тобто ризиків купа: горить трансформатор – падає цеглина на голову, ліземо в підвал – несправні труби в будинку, задимлення, ями тощо.

– Що найгірше відбувалося на вашій практиці?

Пожежник 1. Найгірше, коли ми приїжджаємо та не можемо надати кваліфіковану допомогу внаслідок того, що немає технічного забезпечення та професійної підготовки. Уявімо, що людина затиснута в машині, а ми не можемо її нормально, швидко, ефективно дістати. Або гасимо якусь будівлю, а наша машина та водопостачання ламаються. Чи відбувається величезна пожежа, але немає нормального керівництва для її гасіння, адже професіоналів, практично, вже не навчають. І таких випадків купа, і всі вони реальні.

Наприклад, якось ми гасили пожежу в гуртожитку на 8-9 поверсі – там горіло ціле крило. Спалах почався з балкону однієї кімнати та перекинувся на весь коридор – було дуже жорстко. Коли у всьому цьому пеклі ми проходили повз однієї з кімнат, ручка від її дверей стала смикатися. Відкрили та побачили там дитину, але дим у приміщення ще не зайшов і все було добре. А могло б і не бути. Страшно все те, що пов’язано з людським життям.

Пожежник 4. Погоджуюсь із колегами, у кожного підрозділу своя специфіка. Я мав онлайн-перепалку рік тому в інтернеті з одним пожежним з Києва, де він писав: «Та що ви там в сільських районах – у вас один виїзд на місяць». Так, я згоден з тим, що у великих містах більший обсяг роботи, але ризики є всюди. Наприклад, близько року тому влітку молодий робітник місцевої пожежної охорони помер під час гасіння сухої трави. Тож, так, у кожного підрозділу своя специфіка, але життям всі ризикують в однаковій мірі: чи то міські, чи то сільські.

Ще в мене давно була така історія – горіло складське приміщення в 600 квадратів, висотою в 10 метрів, забите вщент гумовими виробами. Склалась така ситуація, що дві ланки ГДЗС (газодимозахисна служба. – Platfor.ma) зайшли в приміщення для гасіння пожежі всередині. Виключно через те, що у водомережі впав тиск, вони вийшли назовні. В момент, коли керівництво пожежі намагалось через водоканал підвищити тиск, впав дах будівлі. Це до питання про ризики. Якби все було добре і тиск у водомережі не знизився, то 7-8 пожежних залишилось би під бетонними плитами. Це лотерея.

Найгірша ж історія, яка була, досі викликає у мене табун мурах по шкірі. Ми заїхали в село, а там на одній вулиці палає близько 10 хат і сараїв. А ми – це одна машина, два бійці та водій. Ми не розуміли, за що хапатися – в такі моменти очі розбігаються і не знаєш, кого рятувати першим і хто цієї допомоги найбільше потребує. Це такий складний психологічний фактор. В результаті три погасили й закінчилася вода, бо це село. Вже сформували загін до річки, але, на щастя, підскочила місцева пожежна охорона, а потім і резервний караул.

Пожежник 1. Нам важко не тому, що ми виснажуємося (хоча це майже завжди так), а через те, що ми фізично і технічно не в змозі надати необхідну допомогу людям. В мене теж таке було, що з поля пішов вогонь і почав горіти населений пункт, всіх треба врятувати, а на це немає ресурсу.

Арт, французький декор, Вес Андерсон: поповнюємо вашу Instagram-стрічку неймовірним

АвторДар’я Бессонова
24 Червня 2020

Чим живуть українські музеї та галереї України? Відповідь на це питання знає Дар’я Бессонова, Senior Creator в Havas Digital Kyiv й, за сумісництвом, авторка Instagram-сторінки @museumsofukraine. У своєму блозі оглядачка культурної спадщини та мистецтва розказує про виставки, замки, фортеці, картинні галереї та цікаві експонати українських музеїв. За словами авторки, цей проєкт не тільки про скарби різних куточків країни, а й пошук нових ідей, яких людина креативної індустрії завжди потребує. Тож для Platfor.ma Дар’я підготувала підбірку цікавих Instagram-акаунтів, в яких саме і варто шукати натхнення.

Очевидно, що моє захоплення мистецтвом та хобі впливає на instagram-стрічку. Саме тому перше, про що я згадала, – це акаунти з живописом. Коли заходиш на сторінки Classic Art Works та Free Limes, складається враження, ніби відвідуєш картинну галерею. Ви не знайдете тут довжелезних текстів про історію картини, «що цим мазком хотів сказати автор» та інший копіпаст з Вікіпедії. Якщо хочеться не тільки подивитися, але й почитати, ненапряжно і коротко це робить ось цей хлопець –  @lets_talk_about_art. А на сторінці mehmetgeren можна знайти першокласні музейні меми.

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от Mehmet Geren (@mehmetgeren)