Море хвилюється раз: як людство вирішує глобальні біди води купальниками, роботами і дисками

АвторКатерина Марченко
6 Серпня 2019
Теги:
База знань еко планета

Забруднення давно стало однією з головних проблем людства. Ми вже розповідали про те, що не так із нашим повітрям, і як це виправити. Ще одне дуже небезпечне забруднення стосується води, адже без цієї рідини прожити у людини шансів теж немає. Тому Platfor.ma публікує матеріал про дивні, проривні та навіть абсурдні способи очищати воду в Україні та світі.

Уявімо, що всі океани Землі раптом загадково зникли. По-перше, де тепер купатися. По-друге, загинули усі синьо-зелені водорості, які виділяють близько 50% кисню і є значною складовою океанічного планктону. Тож скоро рівень кисню різко знизиться, а вуглекислого газу – зросте. Крім того, саме океани поглинають основну масу сонячної енергії і регулюють розподіл температури по планеті. Без води сонячні промені підсмажать екватор, а полюсам не залишиться енергії, температура повітря може піднятися до 60-100°С, а майже все живе помре.

Хороша новина: світовий океан досі на місці і займає 71% поверхні Землі. Втім, розслаблятися не варто – з усієї води на планеті тільки 3% прісної, з них більшість заморожена в льодовиках. Лишається 1%, який щороку все менше підходить для споживання.

Згідно експертним висновкам, які схвалені ООН, до 2030 року глобальний попит на прісну воду перевищить пропозицію на 40% через ряд чинників: зміни клімату, діяльність людини і зростання чисельності населення.

І поки одні люди забруднюють воду, інші шукають способи її очистити. Platfor.ma розповідає про декілька дивовижних варіантів, як врятувати воду, а врешті й нас самих.

Як очищають воду в світі?

 

«Питна книга» 

Всі багато разів чули, що книжки – це корисно. Але хімік Террі Данкович з Університету Карнегі-Меллона вивела цей вислів на новий рівень, бо вона створила книгу, яку можна не тільки читати. «Drinkable Book» – це збірка порад з очищення та безпечного використання води, яка надрукована нетоксичними чорнилами на папері, що виконує роль фільтра.

Його мета – очистка води від збудників тифу, холери та інших інфекцій. Книга видається двома мовами: англійською та хінді й розповсюджується волонтерами в регіонах Китаю, Індії та Африки.

Як це працює? У складі паперу знаходяться наночастинки срібла і міді, які знищують бактерії під час проходження води через пори паперового фільтра. Одна сторінка здатна очистити 100 літрів води. Тобто всієї книги на 20 сторінок вистачить, щоб забезпечити чистою водою одну людину протягом чотирьох років.

 

3D купальник 

Інженери Каліфорнійського університету в Ріверсайді розробили купальник, який очищає воду, поки його власниця насолоджується плаванням.

Еко-купальник складається з двох частин: ажурного каркаса з еластичного пластику, надрукованого на 3д принтері, та вставки з матеріалу Sponge, який виготовляють на основі розігрітої сахарози. Інноваційний матеріал всмоктує в себе все, крім води, тому шкіра власниці купальника в безпеці. Але при цьому його структура дозволяє поглинати забруднюючі речовини, які в 25 разів перевищують вагу самого матеріалу. Один фільтр можна використовувати до 20 разів, перш ніж відправити його на переробку. 

 

Океанічний «прибиральник»

В 14 років Боян Слат з Нідерландів потрапив в Книгу рекордів Гіннеса, коли запустив одночасно 213 водяних ракет. В 16 в нього з’явилась ідея створення пристрою, який зможе очищати світовий океан від пластика, а у 19 винахідник покинув університет і заснував некомерційний фонд  The Ocean Cleanup. В 21 рік він став наймолодшим в історії переможцем премії «Чемпіон Землі», якою ООН нагороджує видатних екологічних активістів.

В 2018 році Бояну виповнилось 24, а його перший океанічний «прибиральник» відчалив від каліфорнійського берега. Система складається з 600-метрової гнучкої труби, яка тримається на поверхні завдяки поплавкам. Під нею закріплена спеціальна решітка для збору сміття. По плану шматки пластику осядуть в «сачку», після чого його очистять і занурять заново.

Однак випробування показали, що решітка не утримує сміття, і пластик рухається швидше за систему. А потім ще й 18-метровий шматок труби відколовся. Тож пристрій повернули в порт для ремонта і роботою над помилками. Однак Слат налаштований рішуче і обіцяє доправити на сушу перший улов пластикового непотрібу вже восени цього року. 

 

Друге життя компакт-дисків

Коли нащадків грамплатівок витіснили флешки і торренти, виникло питання, куди подіти диски з безсмертними хітами Іво Бобула і Павла Зіброва. Тайванські вчені знайшли спосіб використовувати їх для очистки стічних вод.

На блискучій поверхні диска науковці виростили нанопалички оксиду цинку, які в тисячу разів тонші за людську волосину. Оксид цинку виконує роль фотокаталізатору, який під дією ультрафіолету руйнує органічні сполуки, що містяться у воді.

Диски знаходяться в спеціальному реакторі, який відповідає за їх обертання і циркуляцію води. За розрахунками науковців, подібний пристрій зможе очищати воду зі швидкістю 150 мл за хвилину.

 

Водяний  робот ROW-BOT

Вчені Бристольського університету розробили робота, який «харчується» мікробами і бактеріями. На його створення винахідників надихнули гігантська акула і маленький клоп-гребляк.

Уявімо, що робот – це живий організм. Він рухається завдяки плавникам і п’є забруднену воду. Далі вона потрапляє в шлунок з мікробним паливним елементом, де за певний час забруднення «перетравлюється» і одночасно стає джерелом енергії для подальшого руху робота. Очищена вода повертається у водойму через (тут обійдемось без аналогій) спеціальний отвір. І так по колу.

 

Плавучі будинки-медузи Jellyfish Lodge

Ідея створення Jellyfish Lodge належить філіппінському архітектору Джанін Ханг. За її планом, плавучі будинки будуть працювати на сонячній енергії та здатні очищати воду і повітря. 

«Шляпка» медузи складається з сонячних батарей, які живлять всю систему. Під нею знаходиться аквапонний сад, який не тільки вирощує продукти, а й очищає повітря за допомогою електростатичної системи. Для поливу використовується вода, за яку відповідають «щупальці медузи». 

Вони виконують ще декілька функцій:

– збирають сміття, яке знаходиться на поверхні;

– перевіряють рівень забрудненості води;

– за допомогою камер мікробіологічного травлення фільрують воду, щоб потім повернути її у водойму.

 

А що в Україні

В 2018 стартував проект «Чиста вода», завдяки якому будь-хто може перевірити якість води в річках свого регіону. Крім того, на мапі позначені підприємства, які, на думку Державного агентства водних ресурсів, найбільше забруднюють воду.

Але є в Україні і приклади не про сумне.

Диво-адсорбент

В 2018 році на науковому конкурсі в Мексиці винахід студента Київського політехнічного університету Миколи Іванченка визнали найкращим серед 120 претендентів. Юнак запропонував технологію очистки води від нафтопродуктів завдяки недорогому адсорбенту.

В його основі перліт – пориста гірська порода, широко поширена  в Україні. Для того, щоб матеріал відштовхував воду і всмоктував тільки нафту, юний винахідник його вдосконалив. Як саме – тримає в таємниці. Але завдяки цьому один грам адсорбенту поглинає 7 грам нафтопродуктів. Щоб очистити водойму, адсорбент треба просто висипати на поверхню води. Коли він вбере в себе нафту, то утворяться тверді грудочки, які необхідно зібрати і віддати на переробку.

 

Розумна чашка 

Два винахідника Антон Скрипник і Роман Савченко створили чашку Н2Оmetr, яка аналізує склад води, дезинфікує її та відправляє звіт на смартфон власника. 

В основі винаходу звичайна термокружка об׳ємом 400 мл. Але в її дно вмонтували мікросхему, яка за допомогою слабкого струму аналізує якість води, зокрема рівень солей, кислотність, вміст нітратів.  Не хвилюйтесь, хлопці запевняють, що потужність струму менша, ніж статичний струм від «наелектризованого» одягу. Тож покалічити себе кружкою неможливо.

Дезинфекцію забезпечує ультрафіолетова лампа, яка знаходиться в кришці. Також девайс оснащений безпровідною зарядкою та підсвіткою. Вся інформація передається через мобільний додаток.

 

Робот для очистки річок

У 17-річного Руслана Коптєва з Кропивницького було трохи пластикових пляшок, сонячна батарея, пару гвинтів і GPS-навігатор. З усього цього він примудрився створити робота, який очищує річки від сміття. Ім’я йому Riveroni. 

Принцип роботи простий, як все геніальне: посередині прямокутного каркаса знаходиться сітка, яка вловлює сміття. Рух робота по воді забезпечують гребні гвинти, які розташовані по обидва боки конструкції.  На плаву каркас тримають зв’язані пластикові пляшки.

Вся електроніка (сенсори, GPS і модулі зв’язку) знаходиться в пластиковому боксі і працює на енергії від сонячних батарей. Поки що Riveroni потребує допомоги оператора, який може дистанційно керувати роботом на відстані до 5 км, але надалі апарат може досягти й повної автономності. 

 

Що може зробити кожен з нас

Незначні зміни в наших щоденних звичках здатні суттєво вплинути на ситуацію. Давайте почнемо вже сьогодні:

– Під час прибирання намагайтеся використовувати поменше хімічних засобів. Натуральні чистячі засоби типу соди і оцту чудово виконують ту ж роботу, не забруднюючи довкілля;

– Економте воду і перевіряйте, чи справно працює сантехніка. Навіть струмінь води товщиною в сірник спричинить витік близько 200 літрів в день;

– Утилізуйте відходи правильно. Не варто змивати в каналізацію фарби, аміак, ліки і інші речовини.

 

Бонус. Як мрія маленької дівчинки врятувала тисячі людей

Незадовго до свого дев’ятого дня народження Рейчел Беквіс з Сіетла побувала на лекції Скотта Харрісона – керівника благодійної організації «Charity:water», яка займається збором коштів для забезпечення водою найбідніших країн Африки. До цього вона навіть уявити не могла, що є регіони, в яких 4,5 тис. людей щодня помирають через забруднену воду. Кадри, на яких діти п’ють просто з калюж, настільки вразили дівчинку, що вона вирішила діяти!

«Charity:water» запропонували оригінальний спосіб: святкувати день народження не заради себе, а заради тих, кому потрібна допомога. Для цього на сайті фонду Рейчел створила аккаунт і попросила друзів замість подарунків жертвувати гроші на добру справу. Вона хотіла зібрати 300 доларів, щоб 15 людей у Африці змогли отримати доступ до чистої води.

День народження закінчився, і всього 80 доларів не вистачило, щоб досягти мети. Рейчел засмутилась, та пообіцяла собі наступного року зібрати більше. Крім того, дівчинка двічі відрощувала і віддавала волосся на перуки онкохворим дітям.

Через деякий час місто сколихнула жахлива новина: на шосе зіткнулися  13 авто. Єдиною жертвою ДТП стала маленька благодійниця Рейчел Беквіс.

Про останнє бажання дівчинки дізнались спочатку в рідному місті, а потім в усьому світі. Тисячі людей захотіли допомогти здійснити її мрію. На сторінку Рейчел почали надходити пожертви, і за місяць сума досягла $1,2 млн. Цього вистачило, щоб 60 тис. людей з більш ніж 100 африканських поселень отримали доступ до чистої води. Тепер справу Рейчел продовжує мама благодійниці, Саманта Пол, яка активно займається збором коштів для буріння нових колодязів.

Найцiкавiше на сайтi

Хто зіпсував повітря: як людство шукає ефективні, дивні й смішні способи не задихнутися

Проблема забрудненого повітря – одна з найсерйозніших для людства. І з кожним роком її актуальність тільки зростає. Більшість джерел забруднення атмосферного повітря не можуть контролюватися окремими людьми і вимагають спільних дій з боку влади, особливо в таких секторах, як транспорт, утилізація відходів енергетичної промисловості, міське планування і сільське господарство. Та як сказала німецька активістка Петра Келлі: «Якщо наше покоління не зробить неможливого, то на нас очікує немислиме». Природа не пробачає помилок. Platfor.ma розповідає, як світ бореться за чисте повітря і що може зробити кожен із нас.

Ви любите експерименти? Вмостіться зручніше, розслабтеся і зробіть повільний глибокий вдих і видих. А тепер ще раз. Відчули, як повітря наповнює ваші легені? Чи задумались ви в цей час, що саме вдихнули? Крім життєво необхідного кисню, там у різних концентраціях знаходяться бензол, чадний газ, окиси азоту, тверді частинки, летючі органічні сполуки та інші елементи таблиці Менделєєва. І так близько 20 тис. літрів. Щодня.

Транспортні, виробничі, побутові, хімічні та інші забруднювачі потроху вбивають не тільки планету, але й нас самих, створюючи сумну статистику Всесвітньої організації охорони здоров’я:

– 91% населення планети живе в районах з повітрям, яке вважається забрудненим;

– 4,2 млн людей помирають щороку внаслідок негативного впливу забрудненого повітря, зокрема через хвороби серцево-судинної, нервової і дихальної систем, а також онкозахворювання;

– 3,8 млн випадків передчасної смерті зафіксовані в 2016 році внаслідок забрудненого повітря всередині приміщення.

Ось, скажімо, відео від Всесвітньої організації охорони здоров’я про те, як забруднене повітря впливає на наш організм:

Але остаточно засмучуватися рано. Атмосфера не залишається нерухомою, адже дують вітри, випадають опади. Тому навіть найбільш забруднені міста на певний час можуть стати чистішими І навпаки, чисті райони забрудняться отруєним вітром, що дме замість свіжого бризу. Втім, мусимо визнати: з часом все важче знайти місце, де повітря буде дійсно чистим. Саме тому людство приділяє цій темі все більше уваги.

 

Впадати в еко: чому з електрокарами, заміною пластику та енергозберіганням все не так просто

Наша планета – величезна система, де одна ланка залежить від іншої, а будь-які зміни у природному балансі ми врешті відчуваємо на собі. Все частіше ми вигадуємо нові способи збереження довкілля, використовуємо альтернативні види енергії, аби не спричинити руйнівні процеси у навколишньому середовищі. Platfor.ma вирішила розібратись, чи справді переробка сміття та енергозберігаючі лампи зможуть врятувати природу, а електрокари назавжди позбавлять людство від продуктів нафтової промисловості.

Вчені вже давно б’ють на сполох, застерігаючи нас, що з кожним роком людство споживає більше, ніж природа може давати. Це призводить до зникнення лісів, забруднення повітря й води і вимирання багатьох видів тварин. З такими темпами вже у цьому сторіччі сотні мільйонів людей будуть змушені шукати іншу планету для життя. Саме тут на допомогу приходять екологи зі своїми ідеями порятунку планети.

 

Останніми роками виробництво й використання матеріалів з пластику починають обмежувати, оскільки все більше відомо про його згубний вплив на довкілля. Проте його кількість в світовому океані продовжує зростати. За даними дослідників, в океанах вже зараз знаходиться понад 150 млн тонн пластику і з кожним роком ця кількість невблаганно збільшується. Аби зрозуміти усю масштабність проблеми, уявіть, що кожну хвилину в океан скидають цілу вантажівку таких відходів. Згідно з останніми прогнозами, за десять років пластику в океані стане майже вдвічі більше.

Все це врешті відбивається й на людях. Так, дослідження питної води по всьому світу показало, що частки пластику містяться в 83% з проб. Крім того, пластик накопичується в тканинах їстівних риб, з якими також потрапляє в раціон людей.

Більшість захисників довкілля вважають, що найдієвіший спосіб порятунку планети – це переробка пластикових відходів. Один з ключових елементів – сортування сміття. Всі знають, як відбувається цей процес – наприклад, ви купили пляшку газованого напою, а після використання викинули її в потрібний контейнер. Далі замість того, аби розкладатись на звалищі майже 500 років, її подрібнюють і повторно використовують для створення меблів, канцелярський товарів і навіть одягу.

Проте для того, щоб процес переробки відбувся правильно, слід пройти довгий шлях від сортування до використання отриманої сировини в іншій галузі виробництва. Зазвичай це не дуже вигідно. Наприклад, для того, щоб переробити одну тонну відходів у такому мегаполісі як Нью-Йорк, вам доведеться заплатити на $300 більше, ніж просто вивести сміття на звалище або спалити його. З роками ця сума перетвориться на мільйони доларів.

Якщо більшість екологів впевнені, що переробка сміття подолає забруднення планети, то чому ж ми не бачимо позитивних змін? Адже по всьому світу вже не перший рік працюють потужні станції, де відходи піддаються безпечній переробці. Відповідь дуже проста – цього замало. Наприклад, щоб компенсувати величезну кількість шкідливих вихлопів, яка виділяється під час авіаподорожі з Нью-Йорку до Лондона, слід переробити близько 40 тис. пластикових пляшок. Ознайомившись з розкладом рейсів будь-якого аеропорту, одразу можна зрозуміти – наше покоління навряд чи стане свідком екологічного дива.

Що можемо зробити ми?

Для початку, варто обмежити щоденне використання виробів з пластику у господарстві. Позбудьтесь, нарешті, вашого «пакета для пакетів» і візьміть за звичку брати з собою на шопінг торбинку з тканини. По-перше, це досить зручно, а по-друге, це справді мінімізує кількість пластикових відходів у вашій оселі. Звичайно, це лише крапля в морі, проте великі зміни завжди починаються з маленьких кроків.

 

Село в шоколаді: арт-хутір і еко-село як мрія створити дещо неймовірне

Неосело – це не про відновлення пам’яті чи реконструкцію будинків, а про переосмислення. Так говорять ті, що покидають своє звичне життя у місті і переїжджають у село, де прагнуть побудувати щось цілковито нове. Platfor.ma дослідила цей феномен і те, в чому різниця між різними видами таких незвичайних сіл.

В Україні є два типи неосіл: еко-села та мистецькі хутори. Їх часто плутають, але насправді це зовсім різні речі. Так, люди, які створюють еко-поселення, повністю відмовляються від благ цивілізації: живуть у хатах-мазанках, не користуються електрикою та інтернетом.

Натомість «Обирок» на Чернігівщині, «Гойч» на Житомирщині, «Дідова хатчина» та «Хата-майстерня» на Косівщині, «Хрулі-на-Сулі» та «Баранівка» на Полтавщині – це арт-хутори, засновники яких намагаються створити нове культурне середовище: запрошують митців, проводять фестивалі, соціальні, екологічні проекти. Вони не відмовляються від комфортного життя, а творять альтернативне село як творчий осередок.

Мистецький хутір зазвичай починається з однієї хати, яку викуповують у власника. Згодом, якщо проект розвивається, біля хати добудовують гостели, місця для худоби, сарай для зберігання господарських речей, читальні, майстерні. Зазвичай там постійно живе щонайменше одна людина, яка доглядає за хутором. Інші учасники та учасниці ініціативи можуть їздити до міста на роботу, а на вихідні повертатись у село.

Зазвичай спочатку кошти для облаштування арт-хуторів засновники беруть із власної кишені або отримують грант. Часто проекти таких хуторів згортаються саме через фінансові проблеми. Однак головною причиною невдач є непорозуміння між людьми.

Громадський активіст Валентин Бондаренко заснував арт-хутір «Баранівку» у 2010 році, коли шукав місце для проведення різних культурних та освітніх проектів. Назвав хутір «Будинком гарних людей»: активних, творчих, без поганих звичок. Допомагала облаштовувати місце в Баранівці організація Foundations for Freedom. Однак через два роки порозуміння між людьми, що творили проект, було втрачене, і він почав занепадати. Валентин покинув хутір.

Эко самое: как манипулируют тягой к здоровой еде и где ее все-таки найти

«Ты – это то, что ты ешь», – сказал как-то Гиппократ. Тогда люди еще ничего не знали о чудо-смузи и пользе водоросли спирулина. По инициативе Magic Garden мы решили разобраться, как же жителям большого города можно обеспечить себя здоровой и полезной едой. Чем экологическая еда отличается от органической, почему лучше покупать в супермаркетах, а не на рынках, а также где и как выбирать фрукты и овощи, так, чтобы протянуть еще хотя бы лет десять? На вопросы Platfor.ma отвечала эксперт по развитию органического рынка в Украине Татьяна Ситник.

Органическая еда – это сертифицированная сельскохозяйственная продукция, выращенная или изготовленная по определенным правилам. В каждой стране эти правила отличаются, но фундамент везде примерно одинаковый –   нельзя использовать минеральные удобрения, синтетические пестициды, ГМО, антибиотики в целях профилактики, а также гормоны, консерванты, красители, усилители вкуса и ароматизаторы. Проще говоря, органическая еда – это пища, по чистоте и экологичности производства максимально похожая на ту, что ели наши предки, а органическое фермерство – просто уважительное отношение к природе при производстве продуктов питания.

По данным Федерации органического движения Украины, сегодня в нашей стране под органическое производство отведено около 1% сельскохозяйственных земель. При этом 95% органического сырья, полученного на них, уходит на экспорт. Нам остаются только крохи из той здоровой еды, которую мы же и производим. Нельзя винить фермеров за это – сегодня в Украине этой деятельностью выгодно заниматься именно для продажи за границу.

Однако здоровый образ жизни и забота о себе становятся, наконец, важной частью жизни украинцев. Они готовы заниматься спортом и ответственно относиться к своему питанию. Эта потребность становится наконец базовой и растет невероятными темпами. И даже намного быстрее, чем адаптируется рынок продуктов питания, поэтому спрос на здоровую еду сегодня стал больше, чем предложение. В связи с этим некоторые производители начинают спекулировать на тяге к здоровой жизни, лепят где ни попадя наклейки «Эко» и «Органик», а люди, в силу своей неосведомленности, это покупают. Доверчивость – наш порок.

Читайте этикетки и, пожалуйста, запомните вот этот знак. Это – евролисток. Маркировка, которая свидетельствует, что продукт прошел проверку, является органическим и отвечает стандартам Европейского союза об органическом производстве. Этому знаку можно и нужно доверять, ищите его на упаковках.