Дім з водоростей, крематорій, віскі: наскільки альтернативною буває альтернативна енергія

АвторКатерина Марченко
12 Серпня 2019
Теги:
База знань еко креатівіті планета

З кожним днем доля альтернативної енергетики у світі зростає. Все більше держав і приватних компаній розуміють важливість переходу на нові способи видобутку енергії, серед яких є і досить незвичайні. Сьогодні Platfor.ma розповість про декілька з них.

Щодня ми прокидаємся завдяки будильнику. Після душу сушимо волосся феном і п׳ємо каву з кавоварок, гортаючи стрічку соцмереж з котиками. Коли щось болить – йдемо на УЗД чи до стоматолога і його бормашини.

Кількість електроенергії, яка споживається світом, невпинно зростає з кожним роком. Традиційні джерела поки що покривають попит, але при цьому наносять шкоду довкіллю: теплові електростанції спалюють величезну кількість природного палива, гідроелектростанції порушують ландшафт і заважають природній течії річок, а атомні електростанції втрачають довіру після аварій в Чорнобилі і Фукусімі.

Саме тому науковці всього світу почали шукати альтернативні джерела. І мова не тільки про сонячні батареї та вітряки. На зміну нафті і газу приходить енергія від іноді надзвичайно дивних джерел. Platfor.ma розповідає про деякі з них.

Незвичний спортмайданчик

Англійські інженери компанії TGO створили в Лондоні спортивний майданчик Green Heart з особливими тренажерами, які дозволяють не просто спалювати калорії, але й освітлювати при цьому прилеглі вулиці. Тренажери приєднані до динамо-машини, яка заряджає великий акумулятор. Також вони оснащені дисплеєм, який показує, скільки електроенергії згенерував спортсмен.

Схоже обладнання використовується в Нідерландах. Щоправда, там електрику отримують з безкінечної дитячої енергії – для цього на майданчику встановили спеціальну карусель.

 

Опалення з крематорію

В Швеції вигадали дещо моторошний спосіб добування енергії. Для цього печі крематоріїв поєднали з системами центрального опалення. 

Раніше тепло від води, яка охолоджує дим крематорію, просто викидалось в атмосферу, разом з токсичними речовинами, що вивільнялись під час кремації. 

З початку 90-х для очистки диму від шкідливих сполук почали використовувати електрофільтри. Попередньо дим охолоджується з 1200 до 150 градусів в теплообміннику, підігріваючи тим самим вторинний теплоносій – воду. Та в свою чергу віддає тепло в систему центрального опалення.

 

Будинок з водоростей

Більшість людей сприймають водорості  з річок тільки як зелену слизьку субстанцію. Та тільки не британська інженерна компанія Arup, яка в співпраці з австрійською архітектурною компанією Splitterwerk Architects знайшла спосіб видобувати з них енергію. Перший диво-будинок, який назвали  BIQ House,  з’явився в Гамбурзі. 

Облицювання будівлі складається з 129-ти двосантиметрових акваріумів-панелей, які заповнені водоростями з ріки Ельба.  Вони встановлені в південній частині будинку, і займають площу 199 квадратних метрів. В акваріуми автоматично подаються поживні речовини і вуглекислий газ. Під дією сонця водорості швидко ростуть і розмножуються. Отримана біомаса подається в спеціальний біореактор з ферментами, де з неї отримують біогаз, який  використовується для опалення і генерації електроенергії.

Щоправда квартирантам доведеться звикнути до постійного монотонного булькання, та це єдина плата за енергію, яку від них вимагає будинок.

Тепло з віскі

Цей проект віскі відмінно поєднує корисне з приємним – зігріває холодними вечорами і здатен генерувати енергію. Все завдяки спільним зусиллям компанії Helius Energy і конгломерата Rothes Whisky. 

Енергію отримують не з самого напою, а з побічних продуктів дистиляції віскі, а саме величезної кількості вуглеводних і білкових мас, спалюючи які, і отримують електроенергію. Щороку таким чином утилізується 115 тис. тонн вторинної сировини, генеруючи при цьому 7,2 мегаватт енергії. Цього досить, щоб забезпечити електроенергією 9 тис.будинків.

М᾽яч для живлення

Якщо ви любите поганяти в футбол і ваше кредо «Збережи планету», то у мене гарні новини. Випускники Гарварда і засновники компанії Uncharted Play створили м׳яч Soccket, який зі звичайного атрибуту гри перетворюється на портативне джерело енергії, здатне за півгодини гри згенерувати  електроенергію, якої вистачить, щоб три години живити LED-лампу.

М᾽яч збирає кінетичну енергію за допомогою індукційного механізму з котушкою. Коли м᾽яч котиться – магніт рухається всередині, що і створює струм, який потім зберігається в акумуляторі.

Енергія океанів

На Гаваях побудували електростанцію, яка отримує кіловати завдяки різниці температур води в океані. Рідину з низькою температурою кипіння (в даному випадку аміак), пропускають через теплообмінник з теплою морською водою (близько 25 градусів) і рідина перетворюється на пару. Його направляють в турбіну, що обертає генератор. 

Далі пара переправляється в інший теплообмінник, по якому курсує крижана вода (5 градусів) з глибини близько одного кілометра. Пар конденсується, і цикл починається з самого початку. Комплекси такого плану називаються системами конверсії теплової енергії океану (Ocean Thermal Energy Conversion – OTEC).

Також Гаваї  реалізували проект використання енергії хвиль, потужності яких  підключені до центральної електромережі.

Турнікети

Щодня тисячі людей проходять через турнікети. Японська компанія East Japan Railway Company скористалась цим для виробництва електроенергії. Все, що для цього потрібно – просто пройти через турнікет. Під підлогою знаходяться п᾽єзоелементи, які генерують енергію за рахунок вібрації і тиску під час ходьби. 

Китай використовує схожу технологію, але фішка не в підлозі, а в дверях, штовхаючи які, виробляється енергія. Перші такі двері-генератори з᾽явились в Natuurcafe La Port, кожна з яких генерує 4600 кВт/ч електрики на рік.

Україна

За квітень-червень 2019 року Україна ввела 656 МВт потужностей відновлюваних джерел енергії, з яких: 71 МВт вітроелектростанції, 568,3 МВт – сонячні установки, 16 МВт – біогазові. Ці показники вшестеро більші за аналогічний період минулого року, тобто альтернативна енергетика в Україні стрімко розвивається. Наші винахідники теж не дрімають.

Вежа, що іонізує хмари

В 2013 році восьмикласник з Олександрії Кіровоградської області Самуїл Кругляк побачив уві сні ідею електростанції, яка отримує енергію з атмосфери. Школяр по пам᾽яті намалював схему, хоч і не дуже розумів, що до чого. І почав розбиратися, в чому винахіднику допомагали викладачі Малої академії наук. 

«Електростанція складається з 50-метрової вежі, навколо якої розташовані електроди висотою 150 м. На цій висоті знаходяться краплі води, які мають позитивний заряд. Вони притягуються до вежі, що навпаки має негативний заряд. Внаслідок цього над вежею виникає хмара, яка притягується до неї і викликає в електродах струм», – пояснює винахідник.

За підрахунками Самуїла, собівартість електроенергії буде всього 3 копійки. А через два роки після того доленосного сну винахід школяра отримав бронзу на Олімпіаді геніїв в США. 

Ротор Оніпка

Українському винахіднику і  доктору технічних наук Олексію Оніпко знадобилось 10 років, щоб  сконструював унікальний вітряк, схожий на гігантське свердло. Саме завдяки незвичній формі «Ротор Оніпка» генерує електроенергію навіть при слабкому вітрі. Серед переваг перед звичайним вітрогенератором:

– Ефективність при вітрі різних напрямків;

– Потужність від 50 до 10 000 Вт;

– Низький рівень шуму;

– Високий коефіцієнт перетворення енергії вітру;

– Необхідна швидкість вітру лишень 0,3-20 м/с;

– Турбіну можна виготовляти з різних матеріалів: металу, армованого скловолокна (композиту), пластмаси;

– Безпечний для птахів.

Винахід отримав багато нагород, серед яких  медаль «Леонардо Да Вінчі» від Асоціації Європейських винахідників і премія «Зелений Оскар» Міжнародної федерації асоціації винахідників.

Що далі?

За прогнозами консалтингової компанії McKinsey, до 2050 року глобальне споживання електроенергії зросте вдвічі. Його забезпечать саме відновлювані джерела енергії, які до 2035 року будуть виробляти 51 % енергії, а в 2050-му році – 73%.

Автори дослідження впевнені, що поступово вітрові і сонячні електростанції дешевшатимуть, тож ставатиме вигідніше будувати нові станції, ніж обслуговувати традиційні. 

Ясно одне: світовий процес розвитку нової енергетики незворотній, і до нього варто доєднатися. 

Найцiкавiше на сайтi

Эко самое: как манипулируют тягой к здоровой еде и где ее все-таки найти

«Ты – это то, что ты ешь», – сказал как-то Гиппократ. Тогда люди еще ничего не знали о чудо-смузи и пользе водоросли спирулина. По инициативе Magic Garden мы решили разобраться, как же жителям большого города можно обеспечить себя здоровой и полезной едой. Чем экологическая еда отличается от органической, почему лучше покупать в супермаркетах, а не на рынках, а также где и как выбирать фрукты и овощи, так, чтобы протянуть еще хотя бы лет десять? На вопросы Platfor.ma отвечала эксперт по развитию органического рынка в Украине Татьяна Ситник.

Органическая еда – это сертифицированная сельскохозяйственная продукция, выращенная или изготовленная по определенным правилам. В каждой стране эти правила отличаются, но фундамент везде примерно одинаковый –   нельзя использовать минеральные удобрения, синтетические пестициды, ГМО, антибиотики в целях профилактики, а также гормоны, консерванты, красители, усилители вкуса и ароматизаторы. Проще говоря, органическая еда – это пища, по чистоте и экологичности производства максимально похожая на ту, что ели наши предки, а органическое фермерство – просто уважительное отношение к природе при производстве продуктов питания.

По данным Федерации органического движения Украины, сегодня в нашей стране под органическое производство отведено около 1% сельскохозяйственных земель. При этом 95% органического сырья, полученного на них, уходит на экспорт. Нам остаются только крохи из той здоровой еды, которую мы же и производим. Нельзя винить фермеров за это – сегодня в Украине этой деятельностью выгодно заниматься именно для продажи за границу.

Однако здоровый образ жизни и забота о себе становятся, наконец, важной частью жизни украинцев. Они готовы заниматься спортом и ответственно относиться к своему питанию. Эта потребность становится наконец базовой и растет невероятными темпами. И даже намного быстрее, чем адаптируется рынок продуктов питания, поэтому спрос на здоровую еду сегодня стал больше, чем предложение. В связи с этим некоторые производители начинают спекулировать на тяге к здоровой жизни, лепят где ни попадя наклейки «Эко» и «Органик», а люди, в силу своей неосведомленности, это покупают. Доверчивость – наш порок.

Читайте этикетки и, пожалуйста, запомните вот этот знак. Это – евролисток. Маркировка, которая свидетельствует, что продукт прошел проверку, является органическим и отвечает стандартам Европейского союза об органическом производстве. Этому знаку можно и нужно доверять, ищите его на упаковках.

 

Впадати в еко: чому з електрокарами, заміною пластику та енергозберіганням все не так просто

Наша планета – величезна система, де одна ланка залежить від іншої, а будь-які зміни у природному балансі ми врешті відчуваємо на собі. Все частіше ми вигадуємо нові способи збереження довкілля, використовуємо альтернативні види енергії, аби не спричинити руйнівні процеси у навколишньому середовищі. Platfor.ma вирішила розібратись, чи справді переробка сміття та енергозберігаючі лампи зможуть врятувати природу, а електрокари назавжди позбавлять людство від продуктів нафтової промисловості.

Вчені вже давно б’ють на сполох, застерігаючи нас, що з кожним роком людство споживає більше, ніж природа може давати. Це призводить до зникнення лісів, забруднення повітря й води і вимирання багатьох видів тварин. З такими темпами вже у цьому сторіччі сотні мільйонів людей будуть змушені шукати іншу планету для життя. Саме тут на допомогу приходять екологи зі своїми ідеями порятунку планети.

 

Останніми роками виробництво й використання матеріалів з пластику починають обмежувати, оскільки все більше відомо про його згубний вплив на довкілля. Проте його кількість в світовому океані продовжує зростати. За даними дослідників, в океанах вже зараз знаходиться понад 150 млн тонн пластику і з кожним роком ця кількість невблаганно збільшується. Аби зрозуміти усю масштабність проблеми, уявіть, що кожну хвилину в океан скидають цілу вантажівку таких відходів. Згідно з останніми прогнозами, за десять років пластику в океані стане майже вдвічі більше.

Все це врешті відбивається й на людях. Так, дослідження питної води по всьому світу показало, що частки пластику містяться в 83% з проб. Крім того, пластик накопичується в тканинах їстівних риб, з якими також потрапляє в раціон людей.

Більшість захисників довкілля вважають, що найдієвіший спосіб порятунку планети – це переробка пластикових відходів. Один з ключових елементів – сортування сміття. Всі знають, як відбувається цей процес – наприклад, ви купили пляшку газованого напою, а після використання викинули її в потрібний контейнер. Далі замість того, аби розкладатись на звалищі майже 500 років, її подрібнюють і повторно використовують для створення меблів, канцелярський товарів і навіть одягу.

Проте для того, щоб процес переробки відбувся правильно, слід пройти довгий шлях від сортування до використання отриманої сировини в іншій галузі виробництва. Зазвичай це не дуже вигідно. Наприклад, для того, щоб переробити одну тонну відходів у такому мегаполісі як Нью-Йорк, вам доведеться заплатити на $300 більше, ніж просто вивести сміття на звалище або спалити його. З роками ця сума перетвориться на мільйони доларів.

Якщо більшість екологів впевнені, що переробка сміття подолає забруднення планети, то чому ж ми не бачимо позитивних змін? Адже по всьому світу вже не перший рік працюють потужні станції, де відходи піддаються безпечній переробці. Відповідь дуже проста – цього замало. Наприклад, щоб компенсувати величезну кількість шкідливих вихлопів, яка виділяється під час авіаподорожі з Нью-Йорку до Лондона, слід переробити близько 40 тис. пластикових пляшок. Ознайомившись з розкладом рейсів будь-якого аеропорту, одразу можна зрозуміти – наше покоління навряд чи стане свідком екологічного дива.

Що можемо зробити ми?

Для початку, варто обмежити щоденне використання виробів з пластику у господарстві. Позбудьтесь, нарешті, вашого «пакета для пакетів» і візьміть за звичку брати з собою на шопінг торбинку з тканини. По-перше, це досить зручно, а по-друге, це справді мінімізує кількість пластикових відходів у вашій оселі. Звичайно, це лише крапля в морі, проте великі зміни завжди починаються з маленьких кроків.

 

«Получил Нобеля, позвонил маме»: разговор с выдающимся химиком о его Украине

Роалд Хоффман – один из самых именитых химиков современности, профессор Корнеллского университета и лауреат Нобеля-1981 за работы в сфере химических реакций. А еще он родился в Золочеве Львовской области и несколько раз приезжал на историческую родину. Platfor.ma поговорила с ученым по скайпу, чтобы расспросить его об украинской семье, изнанке Нобеля и том, почему он чувствует вину за свою фундаментальную науку.

– Расскажите, как вы записывали видеопослание жителям Золочева из Корнеллского университета (оно есть чуть ниже. – Platfor.ma).

– Я надеялся заинтересовать молодых людей наукой. В первые годы после получения независимости украинская молодежь хотела изучать скорее бизнес и экономику – все то, что способствовало построению нового общества. Кроме того, тогда поддержка науки была недостаточной. И в результате молодые люди просто в ней разочаровались. Сейчас ситуация улучшилась, но это все равно нужно поддерживать.

Для того, чтобы страна развивалась, ей нужны образованные молодые люди. Какой-то процент из них поедет учиться в европейские страны или США. Кто-то там останется – и это нормально. Но важно, что они будут помнить свою родину и могут вернуться в будущем. Это определённый этап развития страны. 15 лет назад 10% китайских выпускников после окончания университета оставались в США, а теперь больше половины из них вернулись на родину. Дело в экономической ситуации страны – сегодня в Китае очень благоприятная среда для науки и исследований. Я думаю, что Украину ждёт то же самое.

Ро­алд Хоф­фман

А история с видео такая – я записал его в своем университете. Меня об этом попросил Евгений Захарчук – он мой хороший знакомый, работает в западном центре украинской Академии наук. Вообще-то поначалу он и вовсе пригласил меня снова приехать в Украину. Я был очень тронут, но, увы, не мог, поэтому хотя бы записал сообщение.

Село в шоколаді: арт-хутір і еко-село як мрія створити дещо неймовірне

Неосело – це не про відновлення пам’яті чи реконструкцію будинків, а про переосмислення. Так говорять ті, що покидають своє звичне життя у місті і переїжджають у село, де прагнуть побудувати щось цілковито нове. Platfor.ma дослідила цей феномен і те, в чому різниця між різними видами таких незвичайних сіл.

В Україні є два типи неосіл: еко-села та мистецькі хутори. Їх часто плутають, але насправді це зовсім різні речі. Так, люди, які створюють еко-поселення, повністю відмовляються від благ цивілізації: живуть у хатах-мазанках, не користуються електрикою та інтернетом.

Натомість «Обирок» на Чернігівщині, «Гойч» на Житомирщині, «Дідова хатчина» та «Хата-майстерня» на Косівщині, «Хрулі-на-Сулі» та «Баранівка» на Полтавщині – це арт-хутори, засновники яких намагаються створити нове культурне середовище: запрошують митців, проводять фестивалі, соціальні, екологічні проекти. Вони не відмовляються від комфортного життя, а творять альтернативне село як творчий осередок.

Мистецький хутір зазвичай починається з однієї хати, яку викуповують у власника. Згодом, якщо проект розвивається, біля хати добудовують гостели, місця для худоби, сарай для зберігання господарських речей, читальні, майстерні. Зазвичай там постійно живе щонайменше одна людина, яка доглядає за хутором. Інші учасники та учасниці ініціативи можуть їздити до міста на роботу, а на вихідні повертатись у село.

Зазвичай спочатку кошти для облаштування арт-хуторів засновники беруть із власної кишені або отримують грант. Часто проекти таких хуторів згортаються саме через фінансові проблеми. Однак головною причиною невдач є непорозуміння між людьми.

Громадський активіст Валентин Бондаренко заснував арт-хутір «Баранівку» у 2010 році, коли шукав місце для проведення різних культурних та освітніх проектів. Назвав хутір «Будинком гарних людей»: активних, творчих, без поганих звичок. Допомагала облаштовувати місце в Баранівці організація Foundations for Freedom. Однак через два роки порозуміння між людьми, що творили проект, було втрачене, і він почав занепадати. Валентин покинув хутір.