Щороку фонд «Таблеточки» проводить День перемог. Люди, що подолали рак, зустрічаються, святкують і вкотре підтверджують, що онкологія – це не вирок. Цього разу фонд влаштовує цілий Тиждень перемог. Аби підтримати цю ініціативу, 11 українських ілюстраторів намалювали те, як вони бачать перемогу над раком, а також пояснили, чому саме так. Platfor.ma приєднується до Тижня перемог і публікує ці зображення, а також історії дітей, які є справжніми переможцями.
Маргарита Левчук:
Перемогу над раком можна порівняти хіба що з завершенням Всесвітнього потопу. Про що може мріяти щире дитяче сердечко, яке пройшло такий тяжкий шлях?
Маргарита Левчук
Маргарита Левчук
Марія Фоя:
Сподіваюсь, що кожен, хто зустрінеться з цією жахливою хворобою, зможе впоратись з таким небезпечним суперником як рак, та залишити його далеко позаду. Але яка б людина не була сильна та вольова, підтримка та любов ближніх — необхідний інгредієнт для одужання.
Марія Фоя
Анна Мейсон:
Діти – маленькі супергерої, які доводять, що все можливо!
Анна Мейсон
Євгенія Гайдамака:
Для тих, хто попри всі перешкоди і складнощі не втомлюється піклуватись про себе і знає, що навіть з маленької квітки обов’язково виросте прекрасний сад.
Євгенія Гайдамака
Валерія Морозова:
“Все можливо, треба тільки не опускати руки”. Власне, на моїй ілюстрації – хлопчик, який вже на коні, а страшний звір – рак – не спроможний більше до нього дотягнутися і змушений зникнути.
Валерія Морозова
Олена Осадча:
Нехай для кожної дитини, що зараз проходить лікування, хвороба, крапельниця і лікарняна палата залишаться лише страшною тінню, яка їх більше не торкнеться. І вони зможуть втілити всі свої намальовані мрії в життя.
Олена Осадча
Олександр Грехов:
Ще маленькі, але вже сміливі рибалки, які знають, як це – перемагати щодня монстра.
Олександр Грехов
Настя Вінокурова:
Це портрет мого дідуся, який пішов від раку, коли мені було десять років. Мене не залишає думка, що якби цього не сталося, то все моє життя склалося би інакше. Дідусь багато чого не застав – ні мого дорослішання, ні моїх кар’єрних успіхів, ні мого чудового сина. У нас нема спільних фото, про які б я пам’ятала. На портреті біля дідуся силует дівчинки, який кожна людина може у своїй уяві наповнити всім, що відбувається завдяки перемозі над хворобою – наповнити життям у всіх його проявах, головний з яких – можливість бути.
Настя Вінокурова
Юлія Чередниченко:
Діти – це прекрасні квіти. Хочеться, щоб кожна дитина мала свою квітку, щоб кожна дитина розцвіла, як найкрасивіші квіти у світі.
Юлія Чередниченко
Юлія Чередниченко:
Все реально, коли є підтримка, коли є можливість розділити ношу з кимось ще. Немає значення, близька це людина або просто перехожий – це стосується кожного. Тому що за кожною перемогою стоять допомога, турбота і підтримка. Тоді навіть найважчий тягар стає легшим.
Юлія Чередниченко
Саша Годяєва:
Перемога – це процес безперервного пізнання себе. Дослідження. Я вірю, що людина, яка пройшла через складні випробування, отримує супер здатність бачити ширший спектр відтінків світу і розуміти життя на іншому рівні.
Саша Годяєва
Тетяна Денисенко:
Дитячі цілі і бажання здатні подолати будь-яку хворобу.
Тетяна Денисенко
Справжні переможці
Гліб, Божена та Марина ще не почали доросле життя, але вже перемогли свого головного ворога – рак. Всі троє героїв живуть зараз звичним життям і радіють дитинству. Так і має бути, у всіх дітей.
Гліб, 9 років
Мені пояснили, але я нічого не зрозумів – мама сказала, що треба пройти лікування.
Лікарі давали чупа-чупси за уколи, а ще у мене були круті волонтери, які допомагали побороти страх аналізів та допомагали з уроками. Пам’ятаю, як змайстрував ресторан з картону на задньому дворі та заробив свої перші гроші. Дуже сумував за татом, старшим братом та кішкою Мухою. Через хворобу я не міг ходити до школи і займатись футболом. А зараз можу, адже я одужав. Мені допомогли перемогти хворобу лікарі та дружба.
Божена, 9 років
Коли я дізналась про діагноз, я не зовсім розуміла, що сталось. Але коли зрозуміла, що потрібно лягати в лікарню і робити операцію, мене наче розривало зсередини. Під час лікування я інколи відчувала пустоту та безсилля. Дуже боялась процедур, крапельниць. Багато чого вже не пам’ятаю. Але пам’ятаю, як іноді ми з іншими дітьми, що проходили лікування, виходили на дах. Вихід на нього є прямо з відділення. Коли на вулиці тепло там можна гуляти. Це було классно. І все ж, хотілося скоріше повернутися додому!
Зараз я здорова, у мене все добре. Я ходжу до театральної та акторської студіій і мрію стати актрисою. Моє життя зараз не відрізняється від життя більшості дітей. Однак моєму імунітетові потрібен ще час для відновлення. Тому я не ходжу до школи і займаюсь з вчителями індивідуально. З одного боку це непогано, а з іншого – я скучила за однокласниками. Мені не вистачає спілкування.
Марина, 16 років
Я захворіла у 13 – діагноз сказали мамі, мене лікар до кабінету не пустив. Через лікування треба було дотримуватись жорсткої дієти, і я влаштовувала мамі ще ті істерики. Іноді нишком їли те, чого не можна. Згадую маленьку дівчинку Яну із сусідньої палати, якій було, мабуть, роки 3. Нам не можна було контактувати і ми спілкувались через коридор, гралися і розмовляли от так на відстані. Іноді виникали думки: «Що, якщо я помру?». Але була впевненість, що я точно виживу.
Дуже вдячна друзям, сім’ї, лікарям, які підтримували і терпіли всі мої витівки. Коли мене виписали, я подивилась на світ наче заново. Почала зривати кульбабки і посміхатися. Радію, що все позаду. Зараз я навчаюсь в 11 класі, готуюсь до ЗНО і мрію стати хіміком.
З 16 по 22 листопада фонд «Таблеточки» святкує «Тиждень переможців», присвячений дітям, що одужали від раку. Вони — приклад того, що рак — не вирок. А допомагати, аби переможців було більше, можна за посиланням.