— Розкажіть, будь ласка, чим вже пишається ваш фонд?

— Ми дуже пишаємося, що можемо допомогти тим, хто, власне, зараз найбільше допомагає всій Україні — українським воїнам. Це чоловіки та жінки, які ризикують своїм життям, щоб захистити рідну країну, і найменше, що ми можемо, — це зробити все необхідне, щоб забезпечити їх припасами та знаннями, необхідними для перемоги.

З 24 лютого і до початку серпня The UFF зібрав на підтримку українських військових вже близько $1,6 млн. Команда фонду доставила понад 300 бронежилетів, 200 індивідуальних аптечок, 125 БПЛА, різноманітне тактичне спорядження для екіпірування 50 солдатів, 20 транспортних засобів, а також набори спеціалізованих хірургічних інструментів. Плюс разом з партнерами ми розробили спеціальний додаток «Мінібібліотека українського військового» з необхідними знаннями для українських бійців. Усім цим ми також пишаємося.

— Звідки в основному взялися ці $1,5 млн? Яка була найбільша одноразова пожертва?

— Ми отримуємо пожертви з усього світу, але на сьогодні основна маса наших благодійників живе у США та Канаді. А найбільша разова пожертва склала понад $100 тис. Той, хто її зробив, точно відзначив нашу здатність виконувати те, що ми обіцяли, і надавати пряму допомогу солдатам на передовій.

— До речі про це. На сайті вашого фонду підкреслюється, що він здатний уникнути бюрократії та логістичних проблем, з якими постійно стикаються інші волонтери. Як це і чому?

— Ми дійсно маємо найвищу доведену ефективність на отриманий долар — наші логістичні та інші витрати складають менше ніж 5%! Все це стабільно підтверджується аудитом міжнародної компанії Crowe. Цього вдалося досягти завдяки надійній мережі партнерів, яку ми створили. Плюс офіс в Лондоні, який напряму працює з виробниками, і робочі контакти з керівництвом НАТО, аби уникнути дублювання зусиль. А ще тут я хотів би відзначити, що працювати з українцями з усієї країни, які мають мотивацію допомагати та спільну мету — це чудовий досвід.

— Як американський ветеран взагалі дізнався про Україну? І як було прийнято рішення почати допомогати?

— У вересні минулого року я переїхав в Україну, щоб зайнятися тут бізнесом. Але коли почалася війна, я подумав, що, маючи військовий і бізнес-досвід, я маю залишитися і допомагати, чим зможу. Потім я поговорив зі своєю подругою в ООН, розпитав, як вони справляються з ситуацією, і остаточно зрозумів, що потрібна допомога саме у розбудові ланцюжка постачання гуманітарної допомоги.

— А в чому, на вашу думку, зараз найбільша потреба України, аби наблизити перемогу і нову щасливу державу?

— Гадаю, ця потреба виглядає так: добре екіпірований військовослужбовець, який вміє надавати першу допомогу. Вміння рятувати життя на полі бою — це точно хороший спосіб допомогти Україні перемогти. Крім того, ми бачимо свою конкретну задачу в тому, щоб знаходити виробників та постачальників всього необхідного для фронту в самій Україні. Так ми зможемо стимулювати місцеву економіку, забезпечувати українцям зарплати і податки для держави.

— Ви самі регулярно їздили по Україні вже після повномасштабного вторгнення. Які три історії ви б розповіли своїм друзям у США про цю війну чи її наслідки?

— Перше — що українці справжні патріоти. Я зустрічав людей, які полишили своє спокійне життя в Західній Європі, щоб повернутися в Україну і допомогти. У них не було необхідності повертатися, але вони це зробили, навіть знаючи, що не можуть виїхати назад, поки не буде скасовано воєнний стан. Такі приклади мене справді вражають.

Друге — українці витривалі. Я вражений тим, як швидко ви почали все відбудовувати та відновлювати. Ваш народ майже моментально адаптувався до нового повсякденного життя, роблячи його наскільки можливо нормальним — як-от відновлення громадського транспорту чи інших міських послуг. І це всупереч всьому тому, що продовжує робити Росія.

Третє — українці інноваційні. Армія дронів України та різні проєкти й підрозділи, які виникли після початку вторгнення, повністю змінили хід війни своїм використанням безпілотників. Ви показали, що можна навіть просто за невеликі гроші переробити комерційні дрони — і використовувати їх на фронті!

— Як ваші друзі та знайомі ставляться до війни в Україні? Чи ця тема взагалі ще актуальна? 

— Американці все ще зацікавлені в успіху України. Президент Байден вже виділив вашій державі майже $10 млрд допомоги — і тепер витратити ці гроші лише питання часу. А моїм друзям і знайомим, гадаю, допомагає підтримувати зацікавленість, коли я показую конкретні проєкти. Особливо ті, на які я прошу у них гроші.

Ну а американці, які воюють на боці України, чітко знають, що це не просто війна між Україною та Росією, а битва демократії проти тиранії. І вони точно не хочуть, щоб тиранія перемогла.

— Ви ветеран ВМС США. Що можете сказати про війну в Україні з точки зору бійця?

— Україна чітко показала не тільки Росії, але й усьому світу, що її боєздатність недооцінена. Українські військові добре впоралися з наявними ресурсами, але їм потрібно більше, щоб була надія скоро закінчити війну. Росія заробляє близько $1 млрд на день на продажі нафти. Це забезпечує роботу їхньої військової машини, тоді як Україні наразі важко експортувати своє зерно. Відновлення експорту для України матиме вирішальне значення, щоб допомогти перемогти. Ну і, звісно, якщо Україна зможе знищити Кримський міст, це призупинить надходження припасів із Росії до Криму, і тоді ви матимете набагато більше шансів швидше повернути Херсон.

— Цю війну часто називають унікальною через те, що вся вона відбувається фактично онлайн, а велике значення набуває нова зброя. Що ви про це думаєте?

— Ця війна показала усім, що поле бою відтепер поширюється і на кіберпростір. ІТ-армія України зробила величезну роботу, аби досягти хоча б відносної безпеки. Я думаю, що для вас цю війну ускладнює ще й те, що вона ведеться не тільки на полі бою, а й у кіберпросторі та на економічних ринках. Тож тут необхідна стратегія, яка дозволить битися в усіх цих трьох сферах — і такого ми раніше не бачили. Плюс вам треба ще й боротися з російською дезінформацією, і не лише в Україні, а й по всьому світі, щоб міжнародна підтримка залишалася сильною.

— До речі про дезінформацію. Знаю, що ваш фонд атакували боти. Відомо, хто це зробив і навіщо?

— Якщо зайти на нашу сторінку у Facebook, то ви побачите, що понад 90% коментарів до наших публікацій залишають російські боти. І взагалі-то це майже смішно, настільки очевидно, що вони боти: у них немає справжніх фотографій, коротка історія облікових записів і вони постять інформацію, яка не підтверджена жодним нормальним джерелом. 

Тому в цілому у соцмережах вони відносно нешкідливі, але наша система обробки платежів і сайт теж кілька разів ставали мішенню. І ось це вже на деякий час безпосередньо вплинуло на нашу здатність збирати пожертви. З усім тим, ми на 100% захистили всі транзакції та дані, оскільки використовуємо провідні американські фірми для обробки платежів.

— Яким може бути успішний кінець роботи UFF?

— Я думаю, що після перемоги України UFF продовжить надавати допомогу українцям у відбудові, коли ми побачимо, що є сфера, де ми будемо ефективні.

Обкладинка: Depositphotos