fbpx

Як Білорусь проведе літо: чому вибори президента раптом стали цікавими

АвторАнтон Кашліков
23 Червня 2020

У Білорусі – знову боротьба добра зі злом. Напередодні чергових виборів президента, які призначені на 9 серпня, два головних опоненти Олександра Лукашенка вже опинилися за ґратами, десятки активістів і випадкових громадян заарештовані, люди виходять на вулиці, а соцмережі вибухають від обурення. Багато з цього вже відбувалося під час попередніх кампаній (наприклад, виборів 2006-го і 2010-го), але є і чимало важливих відмінностей. На прохання Platfor.ma видавець білоруських інтернет-журналів 34mag.net і 34travel.me Антон Кашліков написав про те, що ж нового в подіях 2020-го.

Версію матеріалу російською мовою можна прочитати за посиланням

Коротка передісторія для тих, хто не знайомий із ситуацією в Білорусі. Олександр Лукашенко керує країною 26 років. Єдині вибори в Білорусі, визнані світом, пройшли саме у 1994-му році, коли його обрали. Відтоді чесних виборів не було. Зате було все інше: переписування Конституції, безвісти зниклі опоненти, кримінальні справи та тюремні строки для всіх реальних і номінальних лідерів опозиції, переслідування за інакомислення, звільнення і відрахування з вишів за участь в протестах, повальна еміграція.

Важлива деталь, яка буде не дуже зрозумілою читачам з України, де голоси на виборах підраховують. У Білорусі цей етап пропускають, і просто пишуть потрібні цифри, які потім озвучують по державному ТБ. Усіх незгодних пакують в автозаки і закривають на 15 діб (або й на більші строки).

Від виборів 2020-го мало хто чекав змін і якихось нових ходів. Але в Білорусь прийшов коронавірус, який показав, наскільки правитель, м’яко кажучи, відірваний від реальності й очікувань суспільства. Кульмінація цієї відірваності – коли Лукашенко дозволив собі хамські висловлювання з приводу перших офіційних загиблих від коронавірусу в Білорусі. Низький рейтинг підтримки Лукашенко зараз – значною мірою результат його власної риторики останніх місяців. Не тільки тим, хто й раніше щось підозрював, а і багатьом вірним прихильникам влади стало очевидно: нагорі бардак і хаос, з усієї державної системи справно працює тільки репресивний апарат, рятуватися від пандемії потрібно самотужки, а на допомогу зверху розраховувати не можна.

Приблизно в таких умовах і було оголошено президентські вибори. Однак крім Лукашенка і кількох невиразних кандидатів-спойлерів, про участь заявили троє цікавіших персонажів. І ось тут уже починаються відмінності від усіх попередніх кампаній.

Перший з них – блогер Сергій Тіхановський, такий «народний білоруський Навальний», який попередні роки їздив країною, розмовляв з людьми й знімав «картинку, яку не показують по ТБ». Через досить високу популярність його швидко закрили на 15 діб, щоб він не міг податися на реєстрацію кандидатом в кандидати. Від безвиході подалася його дружина. Дружину, Світлану Тіхановську, зареєстрували. Чоловік став головою ініціативної групи, але так і знаходиться за ґратами з 29 травня. Чому? Тому що.

Другий – Валерій Цепкало, екскерівник білоруського Парку високих технологій, місцевої «Кремнієвої долини», до цього довгий час працював у владних структурах. Поки що на свободі.

І третій, мабуть, найнесподіваніший «кандидат в кандидати» – Віктор Бабарика, який 20 років до цього керував Белгазпромбанком, однією з найбільших фінустанов країни. Людина з репутацією інтелектуала і мецената. За останні роки він підтримав багато важливих культурних і соціальних проєктів, наприклад, за його ініціативи в Білорусь повернулися картини Марка Шагала та Хаїма Сутіна. Щоправда, нині вони «заарештовані» в межах кримінальної справи (так, ви все правильно прочитали: в Білорусі до справи долучили Шагала і Сутіна).

Фото: EPA

За кілька днів до ініціативної групи Бабарика вступили 10 тис. людей, які за місяць зібрали понад 400 тис. підписів (для висунення потрібно 100 тис.). За лічені тижні банкір провів настільки яскраву, красиву й інтелігентну кампанію, що його перебування на свободі влада стала вважати небезпечним. Разом з сином Едуардом, керівником його штабу, Віктора затримали вранці 18 червня. Чому? Тому що. Серед звинувачень на його адресу офіційно прозвучало таке: «Намагався зняти гроші з підконтрольних йому рахунків».

Це затримання підірвало білоруське суспільство. Протести, про які ви, можливо, читали в новинах, почалися після цього. Влада діє за своїм звичним сценарієм, який не змінювався з 1990-х. Криво сфабриковані кримінальні справи, кийки, міліціонери в цивільному, людей пхають в мікроавтобуси без номерів, залякування. У попередні рази цього вистачало, щоб приборкати непокірних. Але цього разу події відбуваються вже в межах принципово іншої ситуації.

Перше. Рейтинг підтримки Лукашенко ніколи не був таким низьким, це підтверджують навіть офіційні опитування, зроблені, до речі, до коронавірусу. Всі панічні заяви останнього часу, здається, свідчать про те, що це прекрасно знає і сам Лукашенко.

Друге. Грошей на передвиборчі пряники в країні немає, це визнає і сама влада. Залишається тільки батіг, але скільки грошей залишилося на підтримку бойового духу у власників цих батогів, не дуже зрозуміло.

Третє. З виборів 2010 року, що закінчилися сотнями заарештованих і кримінальними справами для практично всіх альтернативних кандидатів у президенти, пройшло десять років. За цей час виросло ціле покоління неляканих і небитих, тих, хто через вік не встиг придбати травмуючий досвід гри в догонялки з ОМОНом.

Фото: EPA

Четверте. Вплив офіційних ЗМІ у 2020-му на думки та настрої – мінімальний, якщо не сказати мізерний. В інтернет-медіа та соцмережах влада не те щоб відсутня, але конкуренцію програє начисто. Для прикладу: у головного державного інформагентства БелТА, такого собі щоденника президента, в Instagram 20 тис. підписників, Віктор Бабарика тільки в одній цій соцмережі зібрав за місяць 239 тис. аудиторії.

П’яте. План дій, який пропонує Бабарика, заснований виключно на законі (білоруси зараз з останніх сил намагаються діяти в його межах). Його юристи розкопали, що до виборчих комісій можна подаватися не тільки спостерігачами, але і тими, хто просто рахує голоси – тисячі громадян кинулися збирати підписи сусідів і реєструватися в дільничні виборчкоми. Пустять їх туди чи ніінше питання, але такого раніше не було.

Шосте. Протести вперше активно і масово проходять не лише в Мінську і великих містах, а й в маленьких райцентрах. Це теж щось новеньке. Ось, наприклад, у 15-тисячних Ганцевичах (це Брестська область) затримали 12 осіб.

Сьоме. Громадяни вже не готові просто мовчки слідувати в автозаки – затриманих починають відбивати у міліції. Такі епізоди були, як мінімум, в Молодечно та Бресті. При цьому важливо розуміти, що масових протестів ще немає – виходять десятки, сотні або тисячі, але ніяк не десятки тисяч.

Імовірність того, що Білорусь чекають наймасовіші протести в новітній історії, помірно висока. Як і те, що цього разу вони можуть піти за непередбачуваним сценарієм. Почитайте колонку політичного оглядача Артема Шрайбмана, в якій він наочно описує можливі варіанти розвитку подій.

Восьме. Вибори в Білорусі до цього завжди проходили в холодну пору року, коли сам вихід на вулицю і стояння на морозі вже був на кшталт подвигу. Цього разу вони призначені на 9 серпня. Очевидно, що розрахунок влади був на те, що це сезон відпусток і поїздок на дачі, коли політична активність населення зведена до мінімуму. Але вийшло так, що літо білоруси через коронавірус проводитимуть у себе вдома. А стояти на майданах в серпні чи в грудні – це дві великі різниці.

І наостанок дві дати.

30 червня – день, коли повинні офіційно оголосити, кого реєструють кандидатами в президенти. Тобто всі, про кого я писав вище, поки лише претендують на те, щоб стати кандидатами.

І 9 серпня – власне, дата президентських виборів.

І якщо поведінка влади в проміжок між двома цими датами або після них навряд чи здивує білорусів, то ось самі білоруси зараз, здається, готові здивувати себе самих.

Читайте більше цікавого