Якби РФ не завдала превентивного удару, то напали б на неї

Знаєте, хто ще використовував аргументацію про превентивний удар, аби виправдати несподіваний напад рано вранці? Нацистські генерали під час Другої світової, ось посилання навіть на російськомовну Вікіпедію.

Підготувати напад — це довго, дорого і помітно. Адже треба пригнати війська, техніку, забезпечити припаси та логістику — і все це чудово видно, наприклад, з супутників. Жодні джерела не повідомляли про те, що Україна нібито стягує сили для раптової атаки хоч на когось. Натомість кілька місяців до 24 лютого міжнародні та українські експерти буквально кричали, що РФ підводить війська до кордонів України.

Ну і ще щодо того, що Росія нібито ніколи не починає війни. Тільки за останні 30 років ця держава роздмухала Придністровський конфлікт, почала дві чеченські війни, війну проти Грузії у 2008 році, анексувала Крим, вторглася на Донбас у 2014 році та втрутилася в конфлікт у Сирії. До того ж територія самої Росії за 350 років з 16 століття виросла в сім разів — і в основному через кров та терор.

В Україні не війна, а спецоперація, на війні все було б інакше

Так-так, спеціальна військова операція, «всерьез еще ничего не начинали». Вторгнення готувалося заздалегідь, у бойових діях беруть участь авіація, флот, артилерія, танки, ракетні війська, є фронт, гинуть десятки тисяч бійців і мирні жителі — здається, таки схоже на війну, як це не називай. 

Крім того, є резолюція Генасамблеї ООН №3314, і вона формулює, що якщо є будь-який з цих пунктів: вторгнення збройних сил на територію іншої держави, бомбардування, блокада портів — то це акт військової агресії. Причому незалежно від того, оголосили війну чи ні.

Тож всі ці евфемізми направлені в основному на внутрішню аудиторію РФ. Одна справа, коли твоя держава без попередження рано вранці пішла війною на сусіда, інша — коли десь там відбувається якась спецоперація. Тим паче, що росіяни давно могли до такого звикнути, бо знаєте, як офіційно називалась Друга чеченська війна? «Контртерористична операція на території Північнокавказького регіону».

А чому ж Україна не оголосила війну? — можуть спитати опоненти. Що ж, прямо з 24 лютого в Україні запроваджено воєнний стан, а агресію Росії проти України офіційно назвали справжньою війною.

Україна хотіла вступити до НАТО

Дійсно, Україна заявляла про бажання в перспективі вступити в НАТО — в основному через побоювання щодо можливої агресії РФ. Здається, ці побоювання були не такими вже й даремними. Однак в першому реченні цього абзацу дуже важливими є слова «в перспективі». На момент початку повномасштабного вторгнення Україна була дуже далекою від членства в НАТО, і найближчими роками навряд чи б цього досягла. З різних причин — через обережність самого альянсу, наявність українських громадян, які цього не хотіли, та через незавершений конфлікт на Сході України.

Втім, після вторгнення прихильність українців до НАТО різко зросла. А країни альянсу почали масово допомагати Україні, що фактично переозброїло наші війська із застарілої радянської техніки на сучасні зразки.

Крім того, процедуру вступу до НАТО вже почали Швеція та Фінляндія, що впритул наблизило альянс до кордонів РФ — чого, здається, російська влада якраз і не хотіла.

До речі про це. Знаєте, хто ще говорив про можливий вступ до НАТО? Владимир путін у 2000 році.

РФ атакує лише військові об’єкти. Високоточною зброєю!

За даними на початок вересня, внаслідок обстрілів російськими військами загинули понад 7 тис. мирних жителів, ще 5,5 тис. отримали поранення. Ракети прилітали в центри міст і на околиці, в університети, школи, дитячі садки, лікарні, музеї, культурні центри, житлові будинки — всього за пів року війни було пошкоджено понад 24 тис. цивільних об’єктів. Причому по всій країні. Єдина область, де, на щастя, досі не було вибухів — Чернівецька.

Через можливий брак хоча б відносно високоточної зброї росіяни з літа застосовують проти наземних об’єктів ракети, які взагалі-то до цього не дуже пристосовані. Наприклад, комплекси С-300 були розроблені проти літаків, однак РФ стріляє ними й по наземних цілях — із сумнівною точністю.

Крім того, серед інших епізодів нападу Росії на Україну — використання вакуумної та касетної зброї, яка є надзвичайно небезпечною для мирних жителів. 

Все це разом дало привід останньому живому прокурору Нюрнберзького трибуналу заявити, що Путін за його злочини повинен сидіти у в’язниці.

В Україні нацисти, йде денацифікація

Нацистська ідеологія в Україні взагалі-то заборонена законом. Крім того, якщо українці й нацисти, то успішно це приховують, бо на останніх парламентських виборах у 2019 році всі разом узяті праві партії отримали лише трохи понад 2% голосів. А загалом у Верховній Раді лише одна людина представляє таку політичну силу — Оксана Савчук з об’єднання Свобода. Та й вона пройшла в парламент не за списком партії, а в одномандатному виборчому окрузі.

Цікаво також звернути увагу на склад делегації, яка їздила на перемовини з росіянами — у ній були українці, грузин, росіянин, єврей та кримський татарин. А відправив їх туди російськомовний єврей на посаді Президента України.

Ну і наостанок — головні світові дослідники нацизму ще у лютому випустили спільну заяву, в якій заперечили звинувачення на адресу України. «Ми рішуче відкидаємо цинічне зловживання російським режимом терміном “геноцид”, зловживання пам’яті про Другу світову війну та Голокост, а також спроби прирівняти українську державу до нацистського режиму, щоб виправдати неспровоковану агресію Росії. Подібна риторика не підтверджується жодними фактами, вона огидна з морального погляду та глибоко образлива для пам’яті мільйонів жертв нацизму».

Всім українцям промили мізки, вони не бачать правди

Ще на початку вторгнення був такий невеселий жарт: джерело інформації росіян — це телевізор, а українців — вікно. Мільйони наших громадян стали свідками обстрілів мирних кварталів та інших злочинів росіян. Досить важко маніпулювати людиною, якщо вона на свої очі бачить, як ворог руйнує її дім.

При цьому у РФ уже багато років діє державна цензура. А тільки за перший тиждень війни були заблоковані десятки ЗМІ, які навіть не були опозиційними — просто не займалися пропагандою. Також заблоковані Facebook і Instagram, зайти в які можна тільки через VPN. Втім, з VPN в Росії теж починають потрохи боротися.

В результаті масштабна система державної пропаганди на всіх рівнях — від телебачення до виставок просто неба чи тематичних уроків в школах, — заблоковані найбільші соцмережі світу і закриті ЗМІ чомусь дають росіянам привід казати, що саме українці відрізані від правдивих новин.

Української армії фактично немає, воюють неадекватні нацисти й радикали

Майже на будь-якому брифінгу міноборони РФ звучать слова: «знищено стільки-то націоналістів», а в пропагандистських джерелах постійно розповідають про нацистів та наркоманів в українському війську. Що ж, фронт з активними бойовими діями тягнеться на 1,3 тис. км, а в середині травня в Збройних силах України було 700 тис. бійців. Де б військове командування взагалі знайшло таку кількість нацистів й радикалів та як налагодити для них наркотрафік?

Українська армія була в жахливому стані на початку війни — у 2014. Однак з того часу вона пройшла серйозний шлях, і тепер є однією з найпрофесійніших у світі. Коли Росія вторглася в Україну в лютому, вона певною мірою стала жертвою своєї ж пропаганди — бо не очікувала зустрітися з вмотивованими та умілими солдатами. Адже по телевізору російська армія бачила лише історії про нездар, які до того ж тільки й чекають приходу руського миру.

Україна сама собі обстрілює

Це одна з методик, як російська пропаганда засмічує інформпростір, аби уникнути відповідальності. Зверніть увагу — після особливо резонансних трагедій з Росії одразу лунають кілька різних гіпотез, які суперечать одна одній. Збитий малайзійський боїнг? — Це фальсифікація, яку влаштували Нідерланди! Це український винищувач! Це український ЗРК! Удар по вокзалу в Краматорську? — РФ не стріляла по цьому об’єкту! РФ стріляла по цьому об’єкту, але там був тільки військовий ешелон! Це не російська ракета!

Поява великої кількості альтернативних версій ніби розмиває правду і змушує сумніватися навіть в очевидних речах. Тож заяви про те, що Україна нібито обстрілює свої ж об’єкти — це просто пропагандистська технологія.

На боці України й Міжнародний кримінальний суд, який вже розслідує злочини Росії на цій війні. А загалом на нашій території вже просто кількісно вибухнуло більше ракет, ніж Україна мала до війни в принципі.

Де ви були 8 років

Звинувачення в нібито геноциді Донбасу — одні з найбільш популярних в російській пропаганді, а захист його жителів називали одним із приводів для вторгнення. Втім, жодна міжнародна організація — від ОБСЄ до ООН — ніколи не вважала події на Сході України геноцидом. Бо вони ним, звісно ж, не були.

Щобільше, на 2021-й конфлікт перейшов в дещо заморожену фазу. І навіть за даними самих так званих ДНР і ЛНР у 2020 та 2021 від обстрілів загинули 5 та 8 людей відповідно. Кожна смерть — це трагедія, однак геноцидом це назвати якось складно.

Ну а де ми були 8 років в культурній сфері — можна прочитати тут.

РФ перемагає

Від істеричних криків про взяття Києва Росія поступово перейшла до заяв про тріумфальне зайняття околиць селища на Сході. При цьому завдяки сучасній західній зброї щодня надходять повідомлення про вибухи на складах чи штабах окупантів, а у вересні Україна взагалі почала масштабний контрнаступ.

При цьому з російської армії постійно лунають історії про втрати, дезертирство, жахливе керування і брак нормальної техніки. Поповнення збройних сил шукають за ґратами, а на фронт перекидать розконсервовану стару техніку. Наприклад, на Запорізькому напрямку помітили десятки танків Т-62. Якщо вам цікаво, цю модель можна побачити й у Києві — в Музеї історії України у Другій світовій, адже розробили її ще у 1961 році, понад 60 років тому.

А 26 лютого РИА Новости помилково опублікували текст фактично про перемогу над Україною. Тобто підкорити нашу державу планували за 2 дні. Матеріал оперативно видалили, однак він зберігся в у вебархіві, й тепер, через понад пів року війни є своєрідним віртуальним меморіалом російської пихатості.