fbpx

Війна як загадка: прості та складні питання про збройні конфлікти як явище. З відповідями!

АвторТетяна Капустинська
АвторЮрій Марченко
4 Жовтня 2022

У багатьох з нас в голові не вкладається, як у 21 столітті досі може існувати війна. Невже немає якогось механізму, який це регулює? Невже війна — це законно? А чи може бути таке, що ми побачимо світ, у якому завжди буде панувати мир? Безліч запитань, на які складно знайти однозначну відповідь. Але Platfor.ma спробувала це зробити за допомогою філософів, економістів та правозахисників. 

Чому держави взагалі воюють?

Найбільш популярна відповідь така — щоб за допомогою зброї досягти своїх цілей, коли цього не можна зробити мирним шляхом. А от цілі можуть бути досить різними, зовнішніми та внутрішніми, персональними та загальнонаціональними. 

Зазвичай одна країна воює проти іншої для того, щоб заволодіти її ресурсами. Це може бути територія, населення, казна, технології, енергетика тощо. Проте є й інші причини конфлікту, наприклад, релігійні розбіжності. 

Причини збройних конфліктів можуть бути й абсолютно безглуздими. Так, у 1969 році сталася так звана Футбольна війна між Сальвадором і Гондурасом. Фінальною причиною для ескалації і без того напружених стосунків стала поразка останнього у футбольному матчі. Війна тривала лише шість днів, але коштувала обом сторонам 2000 загиблих. 

Якщо ж розглядати причини війни більш поглиблено, то існують різні погляди на їхнє виникнення. Деякі прихильники поведінкових теорій, наприклад, стверджують, що люди взагалі за своєю природою істоти досить агресивні. Тому свою роздратованість вони часто конвертують у ненависть — зокрема до рас або релігії. Так в тому числі вважав Зигмунд Фройд і був певний, що саме завдяки цьому війни ніколи не припиняться. А от італійський психіатр Франко Форнарі думав, що все через велику любов, яку ми прагнемо захищати. Мовляв, війни виникають тоді, коли ми завзято боронимо те, що любимо — наприклад, батьківщину. 

Деякі ж експерти взагалі вважали, що миру як такого не існує, а будь-який період, який ми так називаємо, є підготовчим етапом до наступної війни. Але одну з найпопулярніших поведінкових теорій розробив Моріс Волш, коли припустив, що у всьому винен лідер, який приходить до влади. Якщо він має психологічні розлади та сам прагне втягнути свій народ у війну, то бути біді. Такими можна вважати зокрема Гітлера та Наполеона. 

А є ще й фактор зростання населення та нестачі ресурсів. На ньому як на головній причині воєн наголошує одна з демографічних теорій. Інша стверджує — є занадто велика кількість молодих і працездатних чоловіків і занадто мало мирної безпечної роботи. Це так звана теорія переважання молоді. 

Існують також раціоналістичні теорії. Їхній висновок простий — всі сторони конфлікту усвідомлюють свої дії, щобільше, вони прораховують наслідки війни та свідомо йдуть на цей крок, щоб отримати вигоду. Їм недостатньо дипломатичних договорів, якщо держави не можуть щось між собою поділити, не довіряють одна одній або мають військові секрети.

Прихильники економічних теорій впевнені — вся справа у грошах. А якщо не у них, то у ресурсах, які їх можуть принести. Тобто країни воюють за право володіти багатством. Теорій та причин може бути безліч, але точно зрозуміло: жодна з них не виправдовує війну.

Війна – це законно?


Олександра Романцова
виконавча директорка Центру громадянських свобод

На жаль, так. Війна вважається законним методом взаємодії держав на рівні з дипломатією, якщо вона відповідає Міжнародному гуманітарному та Міжнародному кримінальному праву. Але зараз майже всі війни стали гібридними — у конфлікті таємно беруть участь інші держави, використовуються економічні, інформаційні, психологічні війни тощо.

Війна — законна, але залежить від того, що ми вважаємо за неї. З часом все стає тільки складнішим. Ми власне для того і створили Женевське та Гаазьке міжнародне гуманітарне право, щоб війни не мали незворотних наслідків. Тому й забороняються фосфорні та касетні бомби — бо результат їхнього використання буде мати довгі наслідки. Іноді ті, хто виграють війну, страждають не менше, ніж ті, хто програють. У війні насправді немає переможців.

Війна і збройний конфлікт — одне й те ж?


Олександра Романцова
виконавча директорка Центру громадянських свобод

Навіть не просто «збройний конфлікт», а «міжнародний або внутрішній збройний конфлікт, який автоматично включає Міжнародне гуманітарне та Міжнародне кримінальне право». Формально, щоб була війна, потрібно, щоб одна країна визнала юридичний статус стосовно іншої держави та оголосила війну. Але нерозумно вважати, що якщо хтось комусь не сказав слово «війна», то вона не відбувається. Тому юридичний термін «збройний конфлікт» — це по факту те, що ми називаємо війною для того, щоб не плутатись.

Яка найжорстокіша війна в історії? А найдовша? А найкоротша?

Конфлікти супроводжують людство з самого його початку. Наприклад, ще 10 тис. років тому на території Кенії відбулася сутичка кількох десятків людей, в результаті якої майже всі вони загинули — свідчення цієї древньої битви знайшли археологи.

Однак найпершою відомою війною в історії вважається конфлікт між Шумером та Еламом. Близько 2700 р. до н.е. дві древні держави вже знайшли причину для масштабного збройного протистояння, в якому перемогли шумери.

Найкоротша війна за історію людства тривала не місяці, не тижні, і навіть не дні, а всього 38 хвилин (хоч деякі історики та стверджують, що 50). Це англо-занзібарська війна, яка сталася 27 серпня 1896 року. За два дні до того помер занзібарський султан Хамад ібн Тувайні, а його місце захопив його ж племінник Халід ібн Баргаш. Британцям це не сподобалося, адже вони бачили у влади іншого кандидата, з яким було б легше співпрацювати. Вони сказали Халіду: «Або ти зрікаєшся престолу, або ми тебе самі “зречемо” силою». Той відмовився, не капітулював у зазначений час, а навпаки зібрав військо. Хвилина у хвилину після закінчення терміну на роздуми (о 9:00 ранку) британці відкрили вогонь, потопили єдиний корабель занзібарського флоту, перетворили султанський палац на руїни та прицільним пострілом збили з нього прапор країни. Султан втік. Від першого пострілу до збитого прапора пройшло всього 38 хвилин, але попри це понад 570 осіб зі сторони Занзібару загинуло.

Натомість найдовша війна у світі офіційно тривала 116 років — і це Столітня війна між Королівствами Англія та Франція. Насправді під цим терміном об’єднують низку конфліктів між сторонами, тобто це не суцільні бойові дії 116 років поспіль, а з деякими перервами. Міцний мир між королівствами ніяк не міг укріпитися, тому війна затягнулася. Почався конфлікт у 1337 році з так званої Едвардіанської війни, коли, власне, англійський король Едуард III вирішив, що йому конче необхідно зайняти ще й французький трон. А завершився четвертим етапом у 1453 році. Столітня війна була виснажливою та призвела до руйнівних наслідків для обох сторін: від населення Франції залишилася третина, а з володінь на європейському континенті Англія зберегла лише Кале. 

Втім, формально є й довший конфлікт. У 1651 Нідерланди оголосили війну британській території Сіллі, де засіли прибічники королівської влади. Однак вже за пару місяців роялісти програли британцям, які виступали за парламент, тож Сіллі програв і сам, без участі Нідерландів. Тільки у 1985 з’ясувалося, що юридично війну ніхто не припинив. Тож посла Нідерландів запросили до Сіллі, де всі разом успішно підписали мирний договір. Так формально завершилася війна довжиною у три з половиною століття.  

Що цікаво, найдовша війна — не означає за замовчуванням найжорстокішу або найкровопролитнішу. Такою стала Друга світова. Воєнний конфлікт, до якого була залучена 61 держава, набув статусу трагедії світового масштабу. Втрати тільки України у Другій світовій становили 3-4 млн осіб військових та 5 млн цивільних.

Який найважливіший міжнародний воєнний документ?


Олександра Романцова
виконавча директорка Центру громадянських свобод

Насправді важливих документів досить багато. Напевно, варто виділити Римський статут, бо його підписали лише 24 роки тому, і він дає механізм, як розбиратися з війною. Римський статут ініціює персональну відповідальність за те, що хтось на посаді головнокомандувача розпочав війну. Проте, крім того, зараз ми маємо суперечку між Росією та Україною в Міжнародному суді ООН щодо Конвенції по геноциду. А ще є конвенції про людей, які зникли, але при цьому хтось постарався, щоб вони зникли. Є Женевські конвенції щодо статусу військовополонених і, відповідно, збереження їхнього життя — це теж важливо. Є окремі конвенції по ненападу на цивільних, по захисту медичних об’єктів тощо.

Коли війна стає геноцидом?


Олександра Романцова
виконавча директорка Центру громадянських свобод

Геноцид можна влаштувати й окремо. Якщо говорити про геноцид вірмен в Туреччині, там не було війни. У війні з’являються його елементи, коли виділяють якусь групу за певною ознакою і мають безпосередню задачу її знищити. Але і, відповідно, війна — не завжди є геноцидом. Під час війни може загинути хто завгодно.

Інша справа, коли конкретну групу людей методично знищують за якоюсь ознакою — і це не обов’язково релігія або етнічність, це може бути комбінація. Наприклад, в Сребрениці в Боснії та Герцеговині вбивали чоловіків мусульман певного віку — це було визнано геноцидом саме цієї групи. Це дуже схоже на Бучу, тому що більшість загиблих, яких знайшли, чоловіки українці призовного віку. 

Тому окремо існують воєнні злочини, окремо — злочин геноциду, окремо — злочини проти людяності, як-от стріляти по мирному протесту в окупованому Херсоні. Щодо останнього, звісно, суд буде вирішувати, але під час протесту ніхто не намагався отримати воєнну перевагу та не вів бойових дій.

У якій кількості війн брала участь Україна?

Ще з часів античності на території України боролися у різних конфліктах. Анти у V-VI сторіччя брали участь в остгото-антській війні, а вже у слов’ян були рейді на володіння Візантії. В складі Київської Русі відбивали монгольську навалу, здійснювали рейди та билися на Синіх водах. Запорізькі козаки брали участь у десятку повстань та морських походів, а також були втягнуті в безліч збройних конфліктів — навіть захищали Відень від турків. Гайдамаки та опришки боролися проти іноземної влади, а УНР — за свою незалежність у 1917-1920 роках. Ну і, звісно, як забути Другу світову зі всіма її жахами та втратами. А російсько-українська війна, нагадаємо, триває з 2014 року.

Що треба, щоб воєн більше не було? 


Михайло Кольцов
філософ і консультант Світового банку у сфері кібербезпеки й аналізу даних

У 1933 відбулося листування між Альбертом Ейнштейном та Зігмундом Фройдом «Чому війна?». Перший просив пояснити другого, чому люди воюють. Фройд висловив позицію англійського філософа Томаса Гоббса, що це є природний стан, а відмовлятися від війни означало б відмовитися від природи. 

Якщо подивитися з точки зору сучасних досліджень, то я, наприклад, не схиляюся до такої думки. Мене бентежить те, що це твердження означає — якби людина не була в соціумі, вона б все одно перебувала у стані війни. Ми маємо багато в тому числі давніх суспільств, які щасливо проживали та розвивалися без воєн. Виходячи з цього балансу — що це може бути природний стан або неприродний, — з’являються дві відповіді на запитання «Що робити, щоб воєн більше не було?».

Перше, що потрібно, — щоб суспільство було орієнтовано на майбутнє. Основна проблема всіх соціальних груп, які ведуть бойові дії та бачать у них сенс, — це орієнтація на минуле. У їхньому уявленні немає фіксованого образу майбутнього, який би говорив про їхнє місце там. Це добре видно на прикладі Швеції та Норвегії. Коли люди думають у ключі «тут і зараз», а їхня свідомість спрямована вперед, вони починають рахувати та оцінювати баланс. Так вони перестають гнатися за абстрактними поняттями на кшталт комунізму, а думати про ресурси та win-win ситуацію, тобто «що я отримаю, якщо дам оце». Орієнтир на себе і на позицію «я хочу в цьому житті пожити добре» нівелює війну як засіб розподілу можливостей. 

Другий спосіб — ще парадоксальніший. Це важливість танцювальних і пісенних конкурсів, а також спортивних ігор. Вони добре виконують одну цікаву функцію — громовідводу для агресії. Таким чином люди каналізують залишкову енергію у простір, а все це має змагальний ефект, не передбачаючи вбивства. Більшість суспільств, які не ведуть війни, так і роблять. Тобто треба створити можливості для каналізації агресії через популяризацію спорту, танців і музики.

Що стає з економікою країни, яка воює?


Гліб Буряк
доцент Університету Конкордія, керуючий партнер венчурної студії «HIFE»

Як не дивно, від війни є не тільки негативний вплив на економіку, а й позитивний. Позитивний — війна створює попит і зайнятість, тобто люди починають працювати на військових виробництвах або вступають до армії. Також під час війни зростає кількість банкрутств і економіка в першу чергу чиститься від неефективних підприємств. В принципі, на цьому весь позитив закінчується.

Негативу, звісно, набагато більше. Країна втрачає людей. Для держави це не лише моральна втрата, а й економічна, бо люди — робоча сила і саме вони в основі будь-якої економічної моделі. Чим більше людей, тим більше виробництва, тим більше ринок, тим більше можливостей. Суттєво погіршується захист здоров’я населення, а значить і економічна продуктивність. Окремо можна згадати й психологічний стан населення. Його також можна віднести до фактора виробництва, адже пригнічені та налякані люди менш продуктивні.

Далі, банкрутують не тільки неефективні підприємства, а й нормальні бізнеси. Державний борг стрімко зростає, а це значить, що у майбутньому доведеться підвищувати податки й знижувати якість життя. Плюс руйнація інфраструктури й факторів виробництва — економіка не може функціонувати без доріг, електроенергії, базових державних послуг.

Неоціненна втрата можливостей розвитку. Бо замість того, щоб отримувати нові кваліфікації, задовольняти потреби ринку або поліпшувати свої бізнес-процеси, підприємці змушені рятувати людей, перевозити виробництво та неефективно витрачати ресурси. Також відбувається руйнація логістичних мереж. Інтегруватися у міжнародні цикли виробництва достатньо складно, потрібно організовувати свій бізнес відповідно до вимог партнерів і ринку, тому коли ці ланцюжки руйнуються, недостатньо просто відновити виробництво — потрібно по новій шукати збут і постачання.

З усього цього видно, наскільки війна руйнує економіку. І наскільки післявоєнні країни залежні від міжнародної допомоги. Яку, на щастя, Україні надають і зараз, та зобовʼязуються надавати у майбутньому.

Чи можливо таке, що настане час, коли воєн взагалі не буде?


Михайло Кольцов
філософ і консультант Світового банку у сфері кібербезпеки й аналізу даних

На жаль, проти цього виступає статистика. Як філософ, я б радий покладатися на людську природу і вірити в неї. Але у світі близько двох сотень країн — це занадто багато гравців. Абсолютний мир мені здається статистично неможливим, забагато країн, які мають свої інтереси та не мають однієї платформи, щоб їх узгоджувати. Наприклад, основна ідея ООН полягала у тому, щоб створити майданчик для порозуміння, де всі мають рівні голоси. В результаті ООН не виконує свою функцію, тому що досягти порозуміння у такій кількості різних інтересів практично неможливо. 

До того ж війна не може просто трапитись, вона завжди має ціль. А цілепокладання здебільшого здійснюється верхівкою. Не може місто Гомель у Білорусі сказати «Все, я йду війною на Чернігів». Це рішення має бути прийнято на вищих ланках. А там велика роль ірраціональності, і це добре показала ця війна. Адже у влади можуть стояти люди, які в одну мить відкинуть будь-яку логіку та здоровий глузд, «психануть» і розпочнуть збройний конфлікт.

Обкладинка: Press service of the Ukrainian Ground Forces / AFP
Читайте більше цікавого