– Як ви вирішили присвятити свою кар’єру дослідженню космосу?

– Мабуть, вирішальним для мене був момент, коли я побачив, як Ніл Армстронг ходить по поверхні Місяця. Хоча ще до цього я зрозумів, що ці люди роблять щось дійсно важливе, що це буде історична подія. Я навіть подумав, що це найважливіше, що відбувається у світі, і відтоді мав намір дізнатися про це більше. Я ходив до бібліотеки, відвідував музеї з батьками і мріяв стати космонавтом. Однак через кілька років я про це забув, але не думаю, що ідея підкорення космосу мене насправді покинула. Вважаю, що це рішення — результат чесної відповіді самому собі щодо того, що я вважаю дійсно важливим. 

Звісно, людини можуть назвати вам речі, які важливіші за позаземні дослідження. Однак для мене вивчення космосу — це справа життя. Я просто хотів бути частиною цього. Я міркував так: якщо я зможу стати саме космонавтом — чудово, ні — я маю стати тим, хто допоможе іншим людям це зробити. На мій погляд, дослідження космосу людиною — це найкрутіша річ, що відбувається, і саме цьому я хотів присвятити своє життя.

– Розкажіть про це відчуття, коли вас на ракеті викидає у відкритий космос?

– Це неймовірно. Це ніби якийсь звір чи монстр схопив вас та забирає від вашого дому — а ви не розумієте, що станеться далі. Це саме те, що я відчував, коли ми розганялися від нуля до 28 тис. км на годину за вісім з половиною хвилин. Я був просто шокований, наскільки це потужно.

– Яка їжа в космосі? Там все теж про правильне харчування, чи схема інша? 

– Насправді, здається тільки я та ще один знайомий космонавт набрали вагу в космосі — і я це зробив двічі! Що я можу сказати? Мені сподобалася їжа на орбіті! В результаті я набирав майже половину кілограма за кожен свій політ. 

Але перед виходом у космос я був у найкращій формі за все життя, тому будь-яка зайва вага не сильно вплинула б на мене. Це вже коли я потрапив у космос, то почав їсти. Наприкінці місії я їв ще більше, адже їжа мені сподобалась. Чимало людей скаржаться на неї, але, як на мене, вона чудова.

А коли я повернувся з відкритого космосу, для мене настав час їсти макарони та сир. Ще я відчув, що пора з’їсти більше тістечок, і саме це і зробив. 

– Як це — спати у космосі?

– У другий мій політ у мене було більше часу на сон, ніж у перший. Вдруге ми налагодили вахту сну. Я думаю, це було тому, що ми були більш готові впоратися з викликами. У нас також був трохи більший космічний корабель, оскільки ми мали повітряний шлюз. Під час мого першого польоту в нас існував лише повітряний затвор, який був внутрішнім і турбулентним, тому було важко займатися багатьма справами. Тож, так, у своєму другому польоті я спав більше — і сон для космонавтів дуже важливий. Цілий день ви «на ногах» і заплановано лише вісім годин на сон, тому потрібно зробити все, щоб вчасно лягти спати. 

Сон у космічному шатлі й на станції відрізняється. Уявіть, що ви лежите у ліжку-коконі, який закріплений між двома частинами шатлу — по суті, ви спите на стелі. Виглядає це на кшталт сонної вечірки — у нас, як правило, п’ять товаришів екіпажу відпочивають на середній палубі, а потім до двох-трьох нагорі, на льотній палубі. 

Однак на космічній станції інший варіант, оскільки ми там знаходимося по пів року — у кожного члена екіпажу є своя кімната. Насправді кімната – це така собі шафа. Але все ж на МКС космонавти можуть усамітнитися, що є недосяжним для екіпажу шаттлу. Ви знаходитесь у спальному мішку для білизни, і він прикріплений до стіни чи якоїсь конструкції, щоб ви не плавали по кораблю і не пробуджували один одного або себе, врізавшись у щось. Для мене це досі найчудовіший спосіб спати і відпочити.

– А займатися спортом в космосі легше чи складніше?

– Скажімо так, якщо ви, наприклад, на біговій доріжці або велотренажері в космосі, ви маєте прикріпитися до нього, або ж вас унесе. Вправи в просторі можуть бути складними, тому що може статися так, що ви зробите один крок і опинитесь на стелі! Тож вам дійсно потрібен якийсь джгут, який буде вас стримувати. 

Водночас силові тренування з вагою у сотні кілограмів для космосу з нульовою силою тяжіння — зовсім неефективні. Ви можете принести штангу вагою 200 кг, і вона нічого важитиме. Тож спеціально для космонавтів розроблений досить просунутий спортивний комплект під назвою Advanced Resistive Exercise Device з системою Thera-Band. Це досить цікавий комплект обладнання, який може ніби чинити вам опір, щоб ви могли нарощувати силу м’язів та підтримувати форму. 

– Наскільки для вас важливо те, що ви стали значною частиною історію космосу, коли не тільки потрапили туди, а й полагодили знаменитий телескоп «Хаббл»?

– Це багато для мене важило. На мій погляд, коли ти космонавт, ти стаєш частиною певної фази великої космічної програми. Перші хлопці були першими в космосі, наступна фаза — людина на Місяці тощо. Я був частиною епохи «Шаттл», «Шаттл і космічна станція» та «Хаббл». Мені було надзвичайно приємно бути учасником місій «Хаббла». Я думаю, що вся команда, поєднана з різних космічних центрів по нашій країні та вчених з усього світу, насправді була особливою групою людей. Тому я дуже вдячний за те, що мав можливість з ними співпрацювати. Особливо визначально було опинитися на «Хаббла» наприкінці програми, коли ми робили завершальні штрихи в налаштуванні телескопу.

– Ви чудово пораєтеся з людьми з різних куточків планети — як вам це вдається?

– Коли ви маєте спільну мету і знаєте, як домовитися про її досягнення, всі відмінності в культурі, світогляді та інших моментах стираються. Виявляється, що розбіжності насправді допомагають у досягненні спільної цілі. Так, один космонавт з Великобританії, Тім Пік, мій хороший друг, завжди може запропонувати точку зору, відмінну від моєї як американця. Цікаві ідеї може запропонувати й росіянин, так само, як і мій друг Соїчі — японський космонавт, який збирається літати на наступному запуску SpaceX. На мій погляд, поєднання людей з різних культур, різного гендеру та з іншими відмінностями насправді корисне, тому що у вас різні точки зору та різний досвід, які допомагають при спробі розв’язувати складну проблему. 

Якщо всі думають однаково, ти нікуди не дінешся. Ви можете дійти якихось висновків, але ви не зможете повноцінно осягнути такі речі як будівництво космічної станції або транспортного засобу SpaceX чи будь-чого іншого масштабного. Відмінності членів команди перетворюються на силу, тому що у вас одна і та ж мета. Як тільки ви зможете домовитись про місію, всі інші речі, які можуть викликати конфлікт, не мають значення. Ви їх навіть не враховуєте.

 – На ваш погляд, яка ймовірність, що космічний туризм почне існувати у наступні 100 років? Це реально? 

– Абсолютно. Багато людей вже давно про це мріяли. Я попрацював з Hilton Hotels, вони запустили печиво в космос минулого літа, і я робив для них певну рекламу. Я дізнався, що Хілтон хотів побудувати першу мережу готелів у космосі ще тоді, коли ми летіли на Місяць. Була надія, що космічний шаттл стане подібним до комерційного космічного корабля, яким керуватимуть авіакомпанії. Тоді люди уявляли, що British Airways, Virgin Atlantic, United Airlines або Delta Airlines будуть мати свої космічні шаттли, але цього не сталося. 

Тобто наші мрії виникли вже давно, але відповідних технологій ще не було. Однак тепер технологічні можливості стали набагато більшими. Цей запуск — погляд у майбутнє. Я думаю, що наразі ми на початковій стадії того, щоб реалізувати всі ці мрії про готелі та туризм, а також про зйомку фільмів у космосі. Я вважаю, ми зробили дійсно великий крок до того, щоб усі ці речі, про які ми мріяли вже стільки десятиліть, могли б відбутися найближчим часом. 

– Могли в б ви більш детально розказати нам про нове шоу на Discovery Channel?

– Шоу висвітлює аспекти підготовки та фактичного запуску у космос у прямому ефірі. Насправді, це була дійсно яскрава подія і я добряче повеселився. Я вже робив інші події у прямому ефірі, і на цей раз я знову зустрівся з багатьма людьми, з якими працював раніше — тож, я зрадів, що працюватиму з тим же режисером та продюсерами. 

Подія вийшла дуже веселою. У шоу я розповів про те, що роблять мої друзі, і про важливість запуску. До того ж, там залучені інші зірки, деякі зі світу розваг, навіть Кеті Перрі з’являлася! На мій погляд, наша команда дуже добре зробила свою справу. Ми також висвітлювали багато питань, про які люди, як правило, не знають. Команда провела величезну кількість ексклюзивних інтерв’ю, а також показала профілі космонавтів та висвітлила, що насправді відбувається за лаштунками космічного запуску.

– Зараз, коли ви на пенсії, сумуєте за космосом і цими пригодами? 

– Сумую. Але не настільки, щоб раптом що повернутися назад. Я думаю, що моє рішення піти було вчасним. Я мав дуже веселу та гарну кар’єру космонавта. Я займався цим 18 років і, думаю, пішов у потрібний час. 

Я вважаю, що був відомий завдяки космічному телескопу «Хаббл» і космічним подорожам, але я був лише на останніх двох місіях. Переді мною були ще три, в яких я не брав участь. У момент першої я навіть не був з НАСА — я був ще в школі! Тож я не мав нічого спільного із запуском цього телескопа, але все ж причетний до нього. 

Я дуже пишаюся своїми друзями, які все ще цим займаються. Але є ще ціла купа нових космонавтів, яких я зустрів. Я думаю, що добре передати справу новим людям і спостерігати, як вони йдуть вперед. А ще важливо щось робити після виходу на пенсію, і мені подобається те, чим я займаюся з того часу (Майкл Массіміно працює в Космічному центрі НАСА в Х’юстоні. Ну і заодно знімався в Теорії Великого вибуху в ролі самого себе. – Platfor.ma). Хоча я, безумовно, сумую за космосом, за своїми друзями, але, принаймні, мені вдається підтримувати зв’язок з ними.

Фото – космічне агентство NASA