Штучний інтелект чи штучний хайп: як головна інновація світу виглядає з України

АвторМарта Кобринович
11 Січня 2018
вперед технології точка зору

Останніми роками штучний інтелект став чи не головним н’юсмейкером світу: технології стрімко розвиваються, а нейромережі роблять вже що завгодно у майже всіх сферах. Platfor.ma вирішила перевірити, що про ключову інновацію планети думають українські спеціалісти з IT, етики, та юриспруденції.

Майже 100 років тому, 25 січня 1921 року, у Празі відбулася прем’єра п’єси «R.U.R.» чеського письменника і драматурга Карела Чапека. За сюжетом твору, люди живуть у цілковитому достатку й безтурботності, а всю роботу виконують людиноподібні роботи, яких сьогодні ми б назвали андроїдами. Врешті вони піднімають повстання і виявляються здатними на емоції, створюючи своїх Адама і Єву.

Саме Карел Чапек був першим, хто вжив слово «робот», після чого воно увійшло в активний вжиток. При цьому термін «штучний інтелект» приписують Джону Маккарті, якого й вважають піонером цієї сфери. Якраз він у 1956 році організував першу тематичну подію – Дартмундський семінар, де й зібралися науковці, які почали розвивати цей напрям.

А от перший робот з’явився лише через 13 років – у 1969 науковці Стендфордського дослідницького інституту представили Шекі. Шекі міг рухатися і пересувати предмети, щоправда, на людину він був не дуже схожим. Пізніше почали з’являтися й роботи-андроїди, а японська компанія Honda розробила робота ASIMO, який зміг ходити на своїх двох. Ну а далі роботи почали грати у пінг-понг, футбол і навіть опанували скрипку.

25 жовтня 2017 року гіноїд (тобто робот з жіночою зовнішністю) Софія отримала громадянство Саудівської Аравії. Ця подіє підсилила побоювання противників розвитку штучного інтелекту. Мовляв, такими темпами роботи швидко не лише зрівняються у правах з людьми, але й займуть їхнє місце. То чи є розвиток подій, описаний у «R.U.R.», реальним, а передбачення Стівена Хокінга – правдою?

Зе­новій Ве­рес, кан­ди­дат технічних на­ук, ди­рек­тор освітнь­ого нап­рямку в Львівсь­ко­му ІТ клас­тері

На мою думку, поняття штучний інтелект є маркетинговим. Адже взагалі-то це лише набір математичних формул – достатньо складних, але все-таки формул. Мабуть найгучнішим прикладом застосування штучного інтелекту є автомобіль Тесла. Також згадайте – коли ви заходили переглянути той чи інший товар в онлайн-магазинах, то потім бачили рекламу цього товару на різноманітних сайтах. Це все результати роботи штучного інтелекту. Юриспруденція, медицина, сфера продажів також активно застосовують ці розробки, а аналіз поведінки злочинців допомагає поліції в розкритті злочинів.

Будь-який винахід можна використати як в добрих, так і злих намірах. В певний момент наші розробки стануть розумнішими за нас, їх творців. І тоді на перший план вийде питання моралі – як саме штучний інтелект розрізнятиме добро і зло. Наприклад, яке рішення прийме штучний інтелект в безпілотному автомобілі, коли йому доведеться обирати, хто має вижити в ДТП: пасажири чи пішоходи – за умови, що ДТП неможливо уникнути і в ньому постраждають люди (до речі, тут розробники вже просили допомоги у всіх нас). Розвиток розумних будинків та розумних міст спровокують ріст безробіття. Багато людей втратять роботу – і перед суспільством постане питання, як саме ці люди зможуть себе реалізувати.

Володимир Хіцяк, керівник Центру етики і технологій Львівської бізнес-школи

Перш за все треба визначити, що ж таке штучний інтелект, щоб розуміти, як до нього ставитися. В цій сфері існує кілька концепцій. Є так звана загальна концепція штучного інтелекту – General intelligence, і галузевого – Domain intelligence. Якщо говорити про друге, то ми вже ним активно користуємося. До прикладу, автофокусування фотоапарату – це теж приклад штучного інтелекту, який навчався розпізнавати об’єкт. А от основні дилеми виникають стосовно суперінтелекту, General intelligence.

Справа в тому, що він зможе сам приймати рішення і навчатися, а згодом це буде важко контролювати. Є ціла концепція трансгуманізму, яка говорить про те, що настане певна точка, коли технології стануть настільки розвинутими, що людина зіллється в єдину сутність з машиною. Тобто люди вберуть якісь риси роботів, а їх ми навпаки гуманізуємо. Це є фантастичною, ідеалістичною картиною того, як може розвиватися штучний інтелект.

За концепцією трансгуманізму, суперінтелект, який своїми можливостями перевершить людський, допоможе нам звільнитися від страждань, смертності та інших неприємних речей. Тут і є загроза ідентичності людини з точки зору релігії: ми є певною мірою детерміновані нашою природою і будь-яке намагання подолати нашу людськість і природу – це зло.

Є ще один аспект. Якщо поєднати штучний інтелект з іншими технологіями, він може мати несподівані наслідки. До прикладу, якщо з генною інженерією, то це дасть змогу програмувати людину ще задовго до її народження, що не вітається з боку релігії. Проте навіть якщо ізолюватися від релігійних концепцій, неконтрольований розвиток може бути небезпечним. General intelligence зможе сам приймати рішення і самонавчатися, що згодом буде важко контролювати. Навіть зараз вже існують програми, які можуть себе навчати. Найпростіший  приклад – це Google Translate, де ми приймаємо певні варіанти перекладу і програма таким чином навчається та щоразу видає кращий результат. Тут також слід говорити про емоційний інтелект: чи можемо ми делегувати машині вирішення моральних питань? На це питання вам не дасть відповіді жоден розробник.

Андрій Гарбадин, кандидат педагогічних наук, доцент Львівського національного університету, політичний філософ

Саудівська Аравія стала першою країною, яка надала громадянство роботу. І ця новина викликала цілком прогнозоване та логічне обурення. Передусім у жінок – робот Софія не була одягнена у хіджаб та перебувала на заході без чоловіка-опікуна. Таких прав не мають «живі» жінки у цій країні. Що основне у цій історії? Властивий людській природі страх перед невідомістю, перед штучним інтелектом. Від конспірологічних відхилень до цілком логічних, первинно етичних, а вже потім політичних питань. Які, зокрема, постають у контексті останньої історії. Загалом, звужуючи проблематику штучного інтелекту до політичного підтексту, ми зіткнемося із трьома найпоширенішими запитаннями.

По-перше, чи можемо ми використовувати штучний інтелект замість чиновників, оптимізувати з його допомогою державну структуру загалом? Відповідь очевидна – можемо і вже використовуємо. Навіть в Україні: електронне декларування, системи типу Prozorro. Важливо прийняти як факт – роль штучного інтелекту, інформаційно-електронних технологій і у політиці, і у нашому житті буде лише посилюватися.

По-друге, чи можна використовувати штучний інтелект як інструмент для політичного маніпулювання? Відповідь – так, безумовно. Інше питання у ефективності таких технологій прямо зараз.

Ні для кого не секрет, що у політиці все частіше використовують ботів – несправжні сторінки із несправжніми інтересами та друзями, що активно коментують усе на світі. Цей інструмент політичної боротьби застосовують майже всі. Однак роль ботів у формуванні суспільної думки сильно завищена – вони зазвичай несуть лише ненависть, критику та образи. Відповідно якщо у людини сформована власна ідентичність, політична зокрема, жоден бот не переконає її у зворотному. Скажімо, російські боти у американській президентській кампанії діагностували реальні лінії проблемного розмежування американського суспільства – зламати його підвалини несправжнім людям просто нереально, скільки їх би не було. Ці боти просто вдарили по проблемах та ненависті, які є характерними для будь-якого суспільства. Втім, по суті, ми стаємо свідками формування абсолютно нових технологій, нових механізмів маніпуляції, спричинених штучним інтелектом.

По-третє, чи існує етична дилема стосовно використання штучного інтелекту? Чи несе він у собі потенційну загрозу? Відповідь на ці питання містить у собі дві складові.

Потрібно мати на увазі, що етична складність притаманна абсолютно всім інноваціям, які виникають у процесі еволюції, особливо якщо їх можна політизувати – від етики «прав людини» до біополітики. І єдиний вихід тут лише у процесі вільного та демократичного осмислення цих явищ. Повертаючись до вищезгаданої Саудівської Аравії – коли у країні жінки досі не мають реальної політичної дієздатності, усі інші інновації виглядають лише як спроба формування прогресивного іміджу перед світом.

 

Іван Городиський, юрист, керуючий партнер Dexis Partners

На цьому етапі розвитку не можна говорити, що в найближчій перспективі штучний інтелект може зрівнятися в правах із людьми чи взагалі отримати той чи інший захист поза прав власності чи прав інтелектуальної власності на нього. Сучасний технічний розвиток не дозволяє говорити, що він може виступати як самостійний суб’єкт правовідносин. Навіть в резолюції Європейського парламенту 2017 року щодо робототехніки та штучного інтелекту мова йде про «вияви штучного інтелекту» (manifestations of artificial intelligence), а не про штучний інтелект в повному його розумінні.

Загалом глобальних документів з цього приводу поки не приймається, але кроки, як бачимо, вже робляться. На цьому етапі можливе лише прийняття тих правових актів, які регламентують використання штучного інтелекту, мінімізацію шкідливих наслідків (насамперед соціальних), щодо його застосування та, в першу чергу, відповідальність за порушення спричинені його використанням, наприклад, у випадку машин з автопілотом.

Олександр Жолудь, член редколегії VoxUkraine

Насправді штучний інтелект уже впливає на наше життя. Просто більшість людей сприймають його як щось на кшталт комп’ютера, що може розмовляти. Взагалі-то кожен із нас кожен день стикається з цими технологіями. До прикладу, той же пошуковик Google видає результат, що, як він вважає, найкраще підходить не лише для цього запиту, але й для цього клієнта. Так само й з Facebook. Ці компанії заробляють на рекламі, тому їм вигідно, аби ми якнайдовше залишалися на ресурсі. Ось простий приклад того, як ми зустрічаємося з штучним інтелектом, але, можливо, цього не усвідомлюємо.

Ми все-таки очікуємо не просто витіснення штучним інтелектом людини, а суміщення. Тобто він буде допомагати, пропонувати варіанти, але остаточне рішення буде за нами. Очікується, що зовсім скоро штучний інтелект буде активно використовуватися у перевезеннях. До прикладу, алгоритми замінять водіїв вантажівок. Також дуже швидко він замінить тих працівників, чия робота не вимагає варіації чи не потребує позапланових рішень, тобто де ми можемо чітко приписати дії.

Цікава ситуація із встановленням діагнозів. Штучний інтелект тут працює краще, адже спирається на правила, а не на персональний досвід, як це можуть робити лікарі. Загалом з’явиться цілий клас людей, які стануть непотрібними через те, що їхня освіта та навички більше не будуть економічно вигідними. Через роботизацію ми можемо опинитися у ситуації, що матимемо надлишок робочих рук. Тільки не треба думати, що найлегше буде замінити ручну працю. Насправді простіше роботизувати офісного працівника, ніж перукаря з індивідуальним підходом. Тому ми не можемо говорити, що ті, хто працює розумово, будуть у кращому становищі, ніж ті, хто працює руками.

Найцiкавiше на сайтi

«Мы создаем новую цифровую нацию»: как Эстония манит инновациями и простотой

30 Грудня 2017

Эстония – это страна, в которой цифровые технологии интегрируются в жизнь чуть ли не активнее всего в мире. При этом некоторые инновации доступны не только гражданам. Уже несколько лет в стране действует система e-Residency – это когда кто угодно может зарегистрировать компанию в Эстонии и вести бизнес как житель страны ЕС. Кроме того, эта программа снижает расходы предпринимателей и в целом серьезно облегчает им жизнь.Platfor.ma поговорила про электронное резидентство с IT-директором эстонского правительства Сиимом Сиккутом, чтобы выяснить, зачем это бизнесу и зачем самой Эстонии.

– Вы директор программы e-Residency. Звучит солидно, но что это значит на самом деле? За что именно вы ответственны и какова ваша главная задача?

– Я отвечаю за разработку программы электронных резидентов. Поскольку я запускаю e-Residency в качестве государственного стартапа, то считаю самой важной задачей изучение и развитие проекта в тесной связи с пользователями — нынешними электронными резидентами. Да и вообще нужно постоянно работать над улучшением и расширением возможностей системы e -Residency.

– Какие услуги доступны в рамках электронного резидентства?

– Электронные резиденты могут онлайн регистрировать предприятия за один день, управлять компанией из любой точки мира, подавать заявки на открытие платежных счетов и кредитных карт, использовать электронный банкинг, использовать международные платежные системы (PayPal, Braintree и другие), подавать налоговую декларацию в Эстонии (если есть такая потребность), подписывать любые документы и контракты. Все это можно сделать в цифровом виде и без необходимости нанимать местного руководителя предприятия.

Система e-Residency будет полезна очень многим. Например, деловым людям вне Европейского Союза, которые хотят получить доступ к единому рынку ЕС; фрилансерам из стран с формирующимся рынком, которым необходима возможность принимать оплату по онлайн-кредитным картам, но в их стране такой услуги еще нет; «цифровым кочевникам», которые путешествуют по миру и хотят управлять своей компанией комфортно через сеть, где бы они ни находились в данный момент; начинающим предпринимателям, которые желают получить доступ к трансграничному капиталу, и бизнесменам из ЕС, которые хотят снизить свои расходы на администрирование компании. Как и в случае с цифровыми идентификационными карточками, решения и контракты могут быть мгновенно юридически заверены и подписаны онлайн – это устраняет хлопоты и расходы на отправку документов курьерскими службами.

E-резиденты присоединяются к одному из самых передовых цифровых сообществ и наиболее функциональной виртуальной бизнес-среде в мире. Они становятся частью бизнес-экосистемы ЕС и пользуются согласованными правилами Единого рынка ЕС. При этом расходы на регистрацию и обслуживание своей компании снижаются, поскольку государственная пошлина за оформление предприятия составляет всего 190 евро, а услуги бухгалтерского учета для частного сектора начинаются от 60 евро в месяц.

– Правильно ли я понимаю, что с помощью таких нововведений Эстония намерена стать мощным финансовым центром как, например, Сингапур, только виртуальным? Что делает систему безопасной и благоприятной для ведения бизнеса?

– Система e-Residency создает новую цифровую нацию для всех людей на планете, где никто не ограничен в плане предпринимательского потенциала только из-за места проживания или желания путешествовать. С электронной резидентностью мы стремимся разблокировать глобальное развитие путем демократизации доступа к предпринимательству и электронной коммерции.

– Какое преимущество e-Residency можно считать наиболее впечатляющим и значительным? Что действительно изменило жизнь мировых предпринимателей к лучшему?

– Я бы сказал, что это полная независимость от места расположения и доступ к платежным системам.

Финансовая изоляция — это одна из самых больших проблем, стоящих сегодня перед миром, особенно в среде предпринимателей. Огромное количество людей по-прежнему не может получить доступ к финансовым услугам, в которых они нуждаются, поскольку эти услуги недоступны в том месте, где они находятся.

Одной из основных причин роста популярности электронной резидентности является возможность пользователей системы получать доступ к PayPal и финансированию от заграничных заказчиков, в то время как эти услуги ограничены в их стране пребывания. Например, с компанией, созданной через e-Residency, украинский предприниматель может предлагать свои услуги по программированию немецкому клиенту и получать оплату за свою работу, не покидая родины.

Борис Бурда: «Образование — это мост к знаниям. И по нему плохо ходить строем»

3 Квітня 2017

Одессит Борис Бурда – один из лучших знатоков «Что? Где? Когда?» в истории игры и классический эрудит. Platfor.ma поговорила с ним о том, как влияет на человечество развитие технологий, где брать знания и почему во многих нынешних проблемах нет ничего нового.

– Вы классический эрудит – человек, который много помнит. Но существует мнение, что сейчас можно вообще ничего особо не знать, потому что всегда под рукой интернет, в котором есть любая информация…

– Это не так. Дело в том, что если решение интересующей вас проблемы уже где-то существует, вам все равно нужно хорошо осознавать саму задачу, чтобы его найти. Интернет ничего не изменил. Раньше все было в книгах, которые находились в библиотеках. Весь вопрос состоял только в том, чтобы найти нужную. Сейчас поиск этих «книг» стал просто быстрее, а сама процедура, по сути, не изменилась: все равно проблему нужно понимать.

Меня всегда поражают реминисценции по поводу того, что люди стали иначе воспринимать информацию из-за того, что она теперь написана не на бумаге, а на экране. Сразу представляю себе какого-то древнего шумера, который возмущается тем, что все вокруг начали использовать папирусы, и требует вернуться к старым добрым глиняным табличкам. Люди и сейчас все так же читают буквы.

Один из моих приятелей пересказывал слова своего преподавателя: «Вопросы на моих экзаменах всегда одинаковые, а вот ответы каждый год меняются».

– Можем попробовать провести аналогию с появлением калькуляторов. Если раньше вычисления приходилось делать вручную, то после их изобретения все значительно упростилось. Нет ли опасности возникновения таких своеобразных костылей для мозга, которые избавят человечество от необходимости думать?

– Подобные математические упражнения никогда не считались особо творческим занятием. Да, тогда люди лучше считали в уме. Когда Леонард Эйлер скончался, о нем сказали: «Он перестал вычислять и жить». Но теперь-то мы понимаем, что главные достижения этого ученого вовсе не в том, что он много раз хорошо умножал и делил.

– Как должно измениться образование, учитывая распространение интернета и доступ к любой информации?

– Это уже происходит само собой. Самое главное – заранее понимать, что с теми вопросами, которые можно решить интенсивным поиском, стало проще справляться. Но ведь не в таких вопросах были главные затруднения на пути человечества.  Все равно до чего-то приходится додумываться самим. Мы ведь не стали страшно могущественными и грамотными где-то в XIII веке, когда появился нормальный алгоритм деления, позволявший любому делать то, что до этого считалось просто чудом. Тогда тоже случилось нечто радикальное: удел особо способных стал доступен практически всем. Сейчас тонкости деления знают даже в младших классах школы.

– Успокойте меня: развитие технологий к оглупению человечества не приведет?

– Оглупение человечества – это настолько простая, привлекательная и интересующая многих задача, что хотелось бы, конечно, чтобы мы боялись чего-то более грозного и неожиданного. Я все же уверен, что мы совершенно не стали хуже из-за того, что добираемся в другой город не пешком, а на самолете. Мы просто стали быстрее во всем.

– Есть ли некий способ быть всесторонне развитым сейчас, когда ты только что-то выучил, а оно уже устарело?

– Вообще-то так было всегда. На самом деле я не заметил, чтобы изменение знаний человека о мире резко участилось. Смешно опасаться того, что система научных знаний просто выстраивается подробнее. Мы будем с этим жить. Хорошо сказал де Голль: «Мы думаем, что будем решать проблемы, но на самом деле просто приучаемся с ними жить».

Мне ка­жет­ся, что чем мень­ше в об­ра­зова­нии ка­нонов и ог­ра­ниче­ний, тем луч­ше. Лю­ди раз­ные, по­это­му всем под­хо­дят раз­ные фор­мы обу­чения.

Общий путь познания всегда один и тот же. Как выразился Ньютон, мы стоим на плечах гигантов. Прожитый опыт – это очень важный путь постижения истины и без него не обойтись. Меняется только скорость постижения, но это связано даже не столько с революционностью наших изобретений, сколько с темпами передачи информации. При этом мало какое открытие средневековых математиков изменило эту скорость так, как книгопечатание. Раньше с тем, чтобы раздавать информацию, проблемы были просто колоссальные. Сам факт появления книг не то что умножил эту скорость, а изменил ее на многие порядки. От начала умения считать до XIII века, о котором мы уже говорили, человечество шло несколько тысяч лет. Следующий шаг занял десятилетия. Все дело в том, что информацию научились раздавать и сохранять.

Если скорость передачи данных менялась, то вот человеческий мозг особо не трансформировался. Мы не стали думать лучше, мы просто отработали несколько технологий. Фигурально выражаясь, нам все равно нужно перетащить груз из одного места в другое, просто теперь у нас есть автомобили.

– А как вы относитесь к различным методикам воспитания из ребенка гения?

– Сейчас появляется все больше разных соображений по поводу воспитания детей, чтобы они быстрее и качественней усваивали новое и обобщали более глубоко. И, конечно, чтобы они сохраняли ко всему этому интерес. Думаю, здесь есть определенные достижения. С другой стороны, вот скажите, что революционного произошло за последнее столетие в вопросах образования?

– Систематическое включение игровых моментов в учебу?

– Есть масса ссылок на то, что подобное использовали в античной Греции.

– Хорошо, а то, что детям передают не набор фактов, а учат действовать в определенных условиях?

– Это уж точно было еще раньше, чем в античности. Сейчас, к счастью, несколько ослабла тяга изобрести один-единственный универсальный способ учить. Хотя это такое неотъемлемое свойство бюрократии. Мне кажется, что чем меньше в образовании канонов и ограничений, тем лучше. Люди разные, поэтому всем подходят разные формы обучения.

Борьба систем все еще продолжается. Есть французы, у которых министр образования точно знает, что написано на любой странице любого учебника. Есть англосаксы – у них вариативности в учебе намного больше и школы могут пробовать что-то новое, чаще ошибаться, но и проще, не нарушая правил, выйти на новый уровень. Я считаю, что нужны очень разные методики учебы.

Образование – это мост от наших начальных знаний к знаниям большим. Как и по любому мосту, по нему плохо ходить строем.

А вообще безумная идея воспитать гениев из всех противоречит самому определению гения как человека, резко отличающегося в лучшую сторону. А превратить ребенка в гения под угрозой наказаний – метод заведомо неработающий.

– В теме образования часто вспоминают понятие клипового мышления, которое говорит о том, что людям все сложнее сконцентрироваться на чем-то. Что вы об этом думаете?

– Я получил образование в очень традиционные времена. И помню, что эта проблема была у всех детей. Никогда особо не было выбора, за какое время воспринимать информацию, был выбор: а не отложить ли книжку. Я уверен, что в этом плане ничего особо не изменилось. Более того, сейчас в учебе легче, потому что появилась масса технологий, которые помогают подкрепить интерес к образованию, подавать информацию более ярко. Любой хороший преподаватель непременно использует развлекательный элемент, любой плохой всегда его изгоняет. И в целом то, что раньше мог позволить себе только герцог или прелат, теперь доступно каждому.

Согласитесь, если мы волнуемся по поводу того, что человечество столкнулось с каким-то новым вызовом, то это означает, что мы что-то узнали – потому и столкнулись. В советское время было понятие торговли с нагрузкой: хочешь банку икры – возьми еще и три банки морской капусты, а то куда нам ее девать. Так и с познанием.

Бе­зум­ная идея вос­пи­тать ге­ни­ев из всех про­тиво­речит са­мому оп­ре­деле­нию ге­ния как че­лове­ка, рез­ко от­ли­ча­юще­гося в луч­шую сто­рону. А прев­ра­тить ре­бен­ка в ге­ния под уг­ро­зой на­каза­ний – ме­тод за­ведо­мо не­рабо­та­ющий.

Давайте завтра: п’ять трендів, які змінять наше життя

Минулого тижня у Fedoriv Hub відбувся семінар авторитетного європейського експерта з трендвочингу Сюзанни Скалскої, який організувала агенція CreaPro за сприяння посольства Королівства Нідерландів в Україні. Platfor.ma записала найцікавіші думки дослідниці про те, як наше життя зміниться вже дуже скоро і чому майбутнє вже поруч.

Після винаходу парового двигуна в нашому  суспільстві відбулись грандіозні зміни. Тоді ми створили феномен, якого не було раніше, – роботу. А що було до цього? Було життя. Тепер у нас є життя, є робота і є «йога». І ми шукаємо баланс між ними.

Нове покоління перестає вірити в маркетинг. Воно відчуває, що все це неприродні структури. Ми спостерігаємо закінчення ери маркетингу і входимо в еру мережі спілкування. Йтиметься не про ціни, не про маркетинг. Поки величезні корпорації не знають, як підійти до кожного окремо. Проте у майбутньому людина вирішуватиме, що саме для неї підходить, і не зважатиме на маркетинг, який прагне нав’язати якомога більше непотрібних нам речей.

Перша зміна. Головні рушії економіки переміщуються із Заходу на Схід. Бразилія, Росія, Індія, Китай – ці країни перебирають на себе важелі економічного розвитку.

Друга зміна. Великий демографічний зсув. Завдяки розвитку медицини ми стали довше жити. У 2030 році людей у віці 55+ буде на 73% більше. Financial Times назвав цю ситуацію «срібним цунамі». Потрібно буде щось робити з нашою пенсійною системою, тому що система, за якою зараз живуть більшість країн, була розроблена 150 років тому. Тоді це мало сенс: людина працювала 40 років, виходила на пенсію, проживала кілька років та помирала. А тепер людина працює 40 років, виходить на пенсію, і живе ще 10-20-30 років.

Третя зміна. Зміна бізнес-середовища. Це означає, що ті, хто хизувався своїми дипломами бізнес-шкіл і шкіл менеджменту, можуть покласти їх на полицю, бо вони не знають, як вирішувати проблеми в сучасному світі.

Зміниться ставлення до дизайну. Дизайн 1.0 – система, де дизайнер і замовник удвох вирішують, що робити, – вже відійшла. Зараз дизайн 2.0. Ми виробляємо не тільки продукт, а й все коло послуг, що з ним пов’язане. Але незабаром ми перейдемо на дизайн 3.0. Це означає, що дизайн повністю трансформує організацію. Вже сьогодні є посади віце-президентів з дизайну, які відповідають за цю сферу в усій компанії. Це означає, що дизайн просякнув всю компанію, адже вона працює на основі його інноваційних рішень. І далі ми будемо стояти на порозі стадії 4.0. У ній дизайн перейде за рамки компаній, і почне працювати над дизайном самого суспільства. На цьому етапі фахівці з дизайну надаватимуть поради тим, хто приймає політичні рішення та оформлює наше суспільство.

Ми переходимо від епохи, коли вважали, що чим більше телевізорів маємо, то ми щасливіші, до моделі, коли люди мають дбати одне про одного

Черная пора: Стивен Хокинг о приходе самого опасного времени для всех нас

АвторЮрій Марченко
5 Грудня 2016

Выдающийся физик Стивен Хокинг написал колонку в британское издание The Guardian, в которой предупредил, что сейчас для планеты настал самый опасный момент. Platfor.ma приводит ее краткое и невеселое содержание.

74-летний английский ученый признался, что нынешняя картина мира его ужасает. Экономическое неравенство, безработица, вынужденная миграция, популизм, экологические проблемы – все это, по мнению, Стивена Хокинга, должно заставить задуматься всех людей о том, куда мы идем и почему можем прийти куда-то не туда.

Хокинг утверждает, что в основе нынешней ситуации лежат экономические последствия глобализации и технологического роста. Из-за автоматизации производства количество рабочих мест сокращается, оставляя возможности только для креативного класса и управленцев. А это еще больше увеличивает экономическое неравенство. При этом, по его словам, разрыв между властями и обычными людьми растет все быстрее. Ученый полагает, что решение Великобритании о выходе из ЕС и победа Дональда Трампа на президентских выборах в США – это именно выражение гнева людей, которые чувствуют себя брошенными их собственными лидерами.

«Как физик-теоретик из Кембриджа, я всю жизнь прожил в чрезвычайно привилегированном месте. Небольшая группа исследователей, с которыми я работал все эти годы, иногда подвергается соблазну и называет себя настоящей элитой научного мира. С учетом славы, которая пришла ко мне вместе с написанными мною книгами, и вынужденной в силу моей болезни изолированностью, я вижу, как растет моя собственная башня из слоновой кости. Поэтому я чувствую, что растущее неприятие элиты в Британии и в Америке направлено и на меня лично», – поясняет Стивен Хокинг, заслуживший всемирную славу как выдающийся исследователь возникновения мира и популяризатор науки.

Стивен Хокинг поясняет, что распространение интернета и соцсетей провоцирует увеличение неравенства. В Африке к югу от Сахары телефон у людей встречается чаще, чем доступ к чистой воде. Насмотревшись на картины роскоши в Instagram, люди из деревень в погоне за ней переезжают в города. А потом и за рубеж. В итоге экономические мигранты оказываются все более серьезным вызовом для экономики и инфраструктуры стран, куда они приезжают, подрывают толерантность и способствуют росту политического популизма. «Интернет позволяет получать очень большие деньги очень маленькому числу людей, – пишет ученый. – Мы живем в мире растущего финансового неравенства, где теряется не только уровень жизни – теряется сама способность людей зарабатывать себе на жизнь. Неудивительно, что люди ищут способ заключить какую-то новую сделку — и такой им представляется избрание Трампа и выход из ЕС».

Все это приводит физика к мысли о том, что настал самый опасный момент в истории нашего вида. «Именно сейчас человечеству нужно работать всем вместе, больше, чем когда либо, – продолжает Стивен Хокинг. – Мы столкнулись с экологическими вызовами, изменением климата, проблемой с производством продуктов питания, эпидемиями, окислением океанов. Мы придумали технологии, которые позволят нам уничтожить нашу планету. Но мы еще не изобрели способ ее покинуть. Возможно, через пару сотен лет мы отправимся к звездам и создадим свои колонии. Но пока у нас только одна планета, и мы должны работать вместе, чтобы защитить ее».

Для этого, по мнению ученого, следует разрушать барьеры между странами, а не строить их. Большая часть ресурсов находится в руках небольшого числа человек, и нам придется научиться делиться ими. Исчезают не только рабочие места, но и целые индустрии, и нужно помочь людям переквалифицироваться. А поскольку страны не справляются с ростом миграции, нам нужно поддерживать глобальное развитие, чтобы хорошо стало везде – это единственный способ сделать так, чтобы миллионы людей искали благополучие у себя на родине.

«Мы можем сделать это – я, в общем-то, огромный оптимист, – заключает Стивен Хокинг. – Это потребует от элит – от Лондона до Гарварда, от Кембриджа до Голливуда – извлечь уроки из событий прошедшего года. И прежде всего, узнать нашу меру смирения».