Time Well Spent: почему уведомления крадут наше время и как их победить

АвторМаша Фронощук
28 Березня 2018

В среднем человек проверяет смартфон 150 раз в день. И это только смартфон, а есть ведь еще и уведомления на ноутбуках и других гаджетах. Год назад соосновательница Platfor.ma Мария Фронощук попыталась взять под контроль влияние технологий на свою жизнь, а затем случайно обнаружила движение Time Well Spent. Его идеологи призывают менять сервисы таким образом, чтобы они не отвлекали людей, а помогали им сфокусироваться на важном. Чего Мария вам и желает. ось тут цей текст можна прочитати українською.)

Представьте, что выдающиеся ученые прошлого начинали бы день не с размышлений о том, как устроена гравитация, атомы или еще что-то важное, а с разглядывания фото в Instagram и листания ленты Facebook. Затем они разбирали бы почту от уведомлений Групона и LinkedIn, а за секунду до величайшего открытия их отвлекало бы уведомление из Slack. Момент гениального озарения был бы потерян навсегда. Приблизительно такими словами создатели Dropbox объясняют, как современные технологии отчаянно борются за наше внимание и отбирают его у других занятий, изобретая для этого все больше манипуляций.

Я совсем не выдающаяся, но около года назад заметила, что слишком часто отвлекаюсь. Какие-то минутные дела затягиваются на час, а рабочий день – до полуночи. Начиная с безобидного TED-ролика на YouTube, ты заканчиваешь десятичасовым ретро-видео по аэробике, а потом находишь себя безнадежно скролящей ленту Facebook и напрочь забывшей, зачем вообще его открывала. На встречах твой телефон всегда должен быть на виду – вдруг кто-то напишет, и даже на отдыхе, где ты вроде и так отвлечен, нужно обязательно отвлечься еще на что-то, например, посмотреть новые фото друзей.

Gmail, Slack, Asana, Facebook, Messenger, Instagram, Telegram, Pinterest, Pocket, Viber, Skype – это даже не полный список сервисов, которыми я пользуюсь каждый день. Все они шлют мне какие-то уведомления тогда, когда запланировано алгоритмом, удобно каким-то людям или изданиям. Но не мне. Мне это почти всегда неудобно – я либо работаю, либо учусь, либо отдыхаю. Если абстрагироваться от навязчивого желания быть всегда на связи, то можно задать себе вопрос: с какой стати вообще кто-то может считать свои дела, просьбы и напоминания настолько важными, чтобы я должна была все бросить и уделить внимание именно ему?

В какой-то момент, после очередного дня со шквалом звонков и сообщений, я просто разозлилась и удалила со смартфона все приложения соцсетей и отключила абсолютно все уведомления. А потом составила себе короткий график того, когда буду проверять каждый из сервисов. Для экстренных ситуаций оставила только звонки. К счастью, за последнее время звонящих столь многие и столь часто посылали гореть в аду, что звонков стало намного меньше.

Первый месяц такой детокс давался мне сложно, но скоро кровная привязанность к смартфону, порывы проверить почту или ленту, страх, что я упускаю нечто важное, куда-то испарились. Сейчас я часто могу выйти из дома в выходной вообще без телефона, а на встречах к нему даже не прикасаюсь.

Это удивительно, и я сама была поражена, но за все этого время, за целый год, не было еще ни одного дела, которое пострадало бы из-за того, что я не была на связи в сию же минуту и круглосуточно.

Кроме прочего, во многом достичь такого дзена мне помог Тристан Харрис и его движение Time Well Spent. Этим мысли показались мне настолько ясными и уместными, что я решила пересказать самое важное.

 

Кто такой Тристан Харрис

Харриса и его движение называют чуть ли не единственным, что есть общего у Кремниевой долины и совести. Харрис окончил Стэндфорд по специальности «Компьютерные науки», где изучал в том числе поведенческую экономику, социальную психологию, а также способы изменения привычек и поведения людей в Лаборатории технологий убеждения.

До 2016 года Харрис работал в Google, исследуя, как можно проектировать технологические продукты так, чтобы этически уберечь миллионы людей от манипуляций. А после основал некоммерческую инициативу Time Well Spent – движение, которое стремится ввести новые стандарты этического дизайна. Именно показатель time well spent (хорошо проведенное время) Марк Цукерберг провозгласил главной дизайн-целью Fаcebook на 2018 год – большая победа, даже несмотря на то, что до цели еще далеко.

 

Борьба за внимание

Объяснение Time Well Spent Тристан Харрис обычно начинает издалека: «Сегодня огромное количество инженеров работает над тонной продуктов, которые способны управлять мыслями людей во всем мире. Когда вы берете в руки свой смартфон, именно они дизайнят то, что будет в вашей ленте. Это как планирование маленьких отрывков времени в сознании пользователя: если вы видите уведомление, оно направляет ваши мысли туда, куда вы, может, и не хотели бы. Если вы свайпите это уведомление и открываете приложение, то проводите еще немного времени за этим занятием – чего, вполне возможно, делать не собирались. Вас засасывает».

Всему, что создается сегодня – каждому новому сайту, выпускам TED, политикам, играм, даже приложениям по медитации, – приходится бороться за человеческое внимание. Вот только его количество ограничено.

Простой пример – YouTube. Его создатели хотят, чтобы вы проводили на сайте как можно больше времени – это главный показатель успеха. И что они делают? Автоматически воспроизводят следующее видео. Предположим, такой прием работает, и YouTube получает немного больше вашего внимания.

Если вы, к примеру, Netflix, то смотрите на все это и думаете: хм, это же сокращает мою долю рынка, наверное, я тоже буду сразу включать следующий эпизод. На что реагирует Facebook: так, это вообще никуда не годится, это же посягательство на мой рынок! Я знаю, что делать: я буду автоматически показывать все видео в ленте, не дожидаясь, пока пользователи нажмут на плей!

Все эти приемы говорят о том, что интернет не развивается случайно. Причина, по которой нам кажется, что сервисы и приложения засасывают время, в том, что это действительно так – их создатели идут все дальше и дальше в погоне за вниманием человека.

 

Сила инстинктов

Если Facebook показывает вам уведомление, то сложно устоять и не кликнуть на него – вдруг вас отметили на каком-то ужасном фото. Но вы не просто смотрите фото, вы проводите в сервисе еще минут двадцать. Если вы заходите проверить свою почту или ленту на мобильном, то рефлекторно обновляете содержимое. А через минуту зачем-то делаете так еще раз, и еще. Но почему?

Попробуйте догадаться, какая сфера в США приносит больше денег, чем кино, парки развлечений и бейсбол вместе взятые? Ответ прост – игровые автоматы, принцип которых основан на изменчивой выгоде: вам то везет, то нет. Именно поэтому так приятно пробовать и гадать, что вам попадется в этот раз.

Так вот, каждый смартфон – это игровой автомат. Каждый раз, когда вы проверяете телефон, вы играете в игру «Интересно, что же мне попадется в этот раз». Вдруг там что-то важное, вдруг что-то интересное, вдруг вы пропускаете что-то?

К примеру, в Snapchat, который стал главным инструментом для общения подростков в США, не так давно придумали Snapsrteaks – функция показывает количество дней подряд, на протяжении которых два человека общались друг с другом. Иначе говоря, Snapchat дали пользователям что-то, что они не захотят потерять. Если вы подростки, и у вас накопилось 150 дней общения, то вы не хотите, чтобы эта цифра просто так испарилась. Только представьте себе эти маленькие промежутки времени, расписанные в сознании и памяти детей: они должны запостить что-то, чем-то поделиться, чтобы поддержать поток. Все это происходит не только в теории, но и в реальной жизни: среди пользователей Snapchat есть те, кто, уезжая куда-то в офлайн, дают пароль от своего аккаунта друзьям – так они могут продолжать постить.

Нам, конечно, может показаться, что это в порядке вещей – подростки сейчас, наверное, снепчатятся так же, как мы когда-то сплетничали по телефону. Но разница в том, что в вашем детстве по ту сторону процесса не находилась сотня инженеров, точно знающая, как устроена ваша психика, и не управляла вашими действиями.

Facebook никогда не признает тот факт, что сегодня соцсеть конкурирует не другими соцсетями, а с вашим работодателем, университетом и семьей. В то же время в Netflix даже не скрывают, что их конкуренты — не YouTube или телевизор, а ваш здоровый сон.

 

Это возмутительно

Если вас как-то возмутил факт о детях и Snapchat, то попытайтесь осознать, как легко это произошло. Возмущение – отличный способ привлечь внимание. И если вы дизайните Facebook-ленту, то, хотите вы этого или нет, но вы только выигрываете от контента, который вызывает противоречивые и часто негативные эмоции.

А когда нас что-то возмущает, нам не хочется испытывать это чувство в одиночестве – мы хотим поделиться этим с миром. И конечно, если у инженеров Facebook есть возможность показать вам ленту, полную эмоций и возмущений, или спокойную, нейтральную ленту, то выбор очевиден.

И это не значит, что Facebook как-то идеологически поддерживает ненависть и споры, просто эти инструменты лучше других справляются с привлечением внимания. Люди в Facebook, YouTube, Netflix и многих других компаниях вполне могут каждый день приходить на работу с мыслью сделать мир лучше, но бизнес-модель, по которой они работают, неизбежно приводит их к гонке за вниманием. И побеждает в ней тот, кто готов пойти дальше и опуститься до самых примитивных эмоций.

Дальше будет только хуже. Система, работающая с такой целью, умноженная на количество смартфонов в мире, на каждое устройство, лежащее в наших карманах и на наших столах, способна почти на все.

 

Все или ничего

Еще одна проблема заключается в том, что даже если вы понимаете, как работают подобные механизмы, и хотите использовать их меньше, вам все равно очень тяжело устоять. Такие системы ставят людей в положение «все или ничего»: вы либо постоянно на связи и постоянно отвлекаетесь, либо не на связи и боитесь что-то упустить (FOMO – fear of missing out), третьего не дано.

Харрис же заявляет, что людям нужно вернуть выбор. Как это сделать, он объясняет на примере чата. Предположим, есть двое людей – Нэнси, которая работает над каким-то важным документом, и Джон, который вдруг вспоминает, что должен спросить у Нэнси что-то важное, пока не забыл. Когда Джон отправляет Нэнси сообщение с вопросом, он отвлекает ее. Так делают все, каждый день.

Это чревато для Нэнси не только раздражением. Дело в том, что человек, которого отвлекли, тратит в среднем 23 минуты, чтобы сосредоточиться вновь. Если же вы постоянно отвлекаетесь на что-то, то вырабатываете плохую привычку отвлекаться, и даже когда вас никто не дергает, дергаете себя сами.

Гипотетически Нэнси могла бы выйти из чата, но тогда она рискует пропустить что-то действительно важное, а Джон – не достучаться до нее, когда это необходимо.

Дизайн может решить эту проблему. Представим, что Нэнси может установить специальный режим, например, указать, что она сейчас сосредоточена. Тогда Джон все еще может написать ей, но система будет удерживать его сообщения до тех пор, пока Нэнси не закончит работу и не изменит свой статус. А чтобы они оба были доступны, когда появится что-то важное, Джон сможет нажать на специальную кнопку, и сообщения будут доставлены, даже несмотря на статус Нэнси. Да, он все еще будет ее отвлекать, но уже сознательно и только тогда, когда это действительно нужно.

Таким редизайном разработчики могут не только дать людям новый выбор, но и изменить вопрос, на который они ищут ответ, и задачу, над решением которой работают. В случае с чатом вместо цели «сделать отправку сообщений простой и быстрой», которой разработчик руководствуется сейчас, можно замахнуться на более глубокую и человечную – «создать как можно более качественное общение между людьми». Так дизайнеры могут улучшить не только продукт, но и цель.

 

Цель 3.0

Говоря о цели, Харрис приводит в пример Couchsurfing – сайт, объединяющий тех, кто ищет ночлег в путешествии, и тех, кто может приютить гостя. Целью этого бизнеса вполне могло бы быть совпадение интересов: один ищет, второй сдает – готово. Цель хорошая, но ее недостаточно. Тут то же самое, что с чатом – мы всего-навсего делаем путь быстрым и простым. Если же задуматься над более глубокой целью, что и сделали в Couchsurfing, то она будет звучать так: «Создать продолжительный позитивный опыт и отношения между незнакомцами».

В 2007 году в компании придумали, как эту цель измерять – это было необходимо, ведь цель не может существовать без возможности оценить прогресс на пути к ней. В Couchsurfing смотрят на время, которое хозяин и гость провели вместе, а потом просят их оценить, насколько хорошим был этот опыт.

Получив в результате такого подсчета какое-то количество хорошо проведенних часов, команда Couchsurfing отнимает от них время, которое люди потратили, пользуясь их сайтом. Договориться о жилье, уточнить время заезда и адрес – все это цена, которую люди «заплатили» за сервис временем своей жизни. Почему эти затраты должны восприниматься Couchsurfing как успех? Анализируя свою работу таким образом, компания получает «чистую созданную удовлетворенность» или «чистое полезное время», которого просто не существовало бы, если бы Couchsurfing не появился.

Только представьте, каково это – каждый день приходить в офис и измерять свой успех количеством пользы, принесенной людям, которой просто не существовало бы, если бы вы не пришли на работу сегодня. Попробуйте вообразить мир, который функционировал бы по этому принципу.

Соцсеть, например, измеряла бы свой успех количеством постов, о прочтении которых вы не сожалеете, вычлененным из кучи того, что вы прочитали зря или просто проскролили. Сервис для профессионалов ориентировался бы не на количество установленных связей или посланных сообщений, а на то, как много предложений работы получили люди, и сколько из них они были рады получить. А дейтинговое приложение, например, Tinder, учитывало бы не количество свайпов, а количество установленных глубоких позитивных связей между людьми. Причем неважно, какие связи люди считали бы таковыми, – для каждого это будет свое.

Мир, сдизайненный таким образом, помогал бы вам проводить время по-настоящему хорошо и с пользой.

 

Технологическое Возрождение

Но чтобы такой мир стал реальностью, по словам Харриса, придется изменить систему. Сейчас главным показателем успешности для большинства бизнесов является time spent – время, проведенное за использованием какого-то продукта или услуги. Чем больше у вас пользователей и чем больше времени они на вас тратят, тем вы успешнее.

Для того, чтобы выйти на новый уровень, компании могут ввести новую метрику «чистого позитивного вклада» в жизни людей и сместить свои ориентиры. А сами пользователи – требовать этого от брендов, создавать спрос на технологии, которые учитывают интересы людей, и поддерживать их. Может показаться, что это слишком сложно, но в McDonald’s тоже не было салатов, пока люди не попросили об этом. Только поддерживая эту идею, можно будет изменить показатель успешности с «количества проведенного времени» (time spent) на «количество хорошо проведенного времени» (time well spent).

Харрис призывает сдизайнить новое Возрождение в технологических сервисах. Вместо того, чтобы отчаянно бороться за внимание, разработчикам стоит задуматься, как помочь людям в их же начинаниях. Все данные и знания о человеческой природе можно направить не на то, чтобы сбивать людей с толку, а на то, чтобы дать им суперспособность фокусироваться на важном.

Кто-то может предположить, что люди бесконечно скролят Facebook-ленту именно потому, что им это интересно, они получают от этого удовольствие. Но проблема в том, что даже если Facebook предложит вам самый интересный пост в ленте или Youtube покажет вам просто фантастическое видео, для них это будет просто еще один способ удержать вас у экрана. Это их единственная цель, тогда как у вас в жизни есть и другие.

 

Что можете сделать вы

Тристан Харрис и команда Center for Humane Technology предлагают не только критику, но и решения. Для начала вам стоит осознать, что все мы поддаемся убеждению. А дальше – попробуйте вернуть себе контроль над технологиями, в первую очередь над смартфоном.

Описанные ниже шаги могут показаться слишком экстремальными, возможно, вы справитесь и без них, как это получилось у меня. Но это не отменяет того факта, что они работают.

 

1. Отключите автоматические уведомления

Уведомления отображаются в красных кружках, потому что красный – это цвет, который моментально привлекает внимание. Но большинство уведомлений генерируются алгоритмами, а не настоящими людьми, их цель – заманить вас в приложения, которые вам на самом деле не так уж и нужны.

Откройте Settings > Notifications и отключите все уведомления, баннеры и значки, за исключением приложений, в которых реальным людям требуется ваше внимание – например, в FB Messenger, WhatsApp и так далее.

 

2. Переведите экран в монохромный режим

Из-за того, что иконки приложений яркие и красочные, человеческий мозг чувствует положительные эмоции каждый раз, когда разблокирует экран. Установите на нем монохромный режим, чтобы избавиться от этих положительных подкреплений. Такой прием помогает многим людям меньше проверять свой смартфон.

Откройте Settings > General > Accessibility > Accessibility Shortcut (bottom) > Color Filters. У вас будет возможность вернуть цветной экран или снова установить черно-белый, трижды нажав кнопку Home.

 

3. Оставьте на первом экране только самое важное

Часто вы можете открывать приложения бездумно, только потому что они – первое, что вы видите, когда разблокируете свой телефон. Оставьте на первой странице только те приложения, которые вы используете для быстрых задач. Переместите остальные, особенно бессмысленные, с первой страницы на последующие или даже поместите их в папки.

 

4. Запускайте приложения через поиск

Вбивайте в поиск на смартфоне название приложения, которое вы хотите открыть. Ввод текста требует достаточно усилий, чтобы заставить вас сделать паузу и задать себе вопрос: «Действительно ли я хочу этого?».

 

5. Заряжайте гаджет за пределами спальни

Заведите отдельный будильник, который справлялся бы со своей функцией, а смартфон заряжайте в другой комнате (или на другой стороне комнаты). Так вы можете проснуться и не залипнуть в свой телефон, прежде чем вставать с кровати.

 

6. Удалите приложения соцсетей со своего телефона

Этот жесткий, но эффективный метод. Если вы действительно хотите использовать смартфон меньше, стоит удалить все основные приложения соцсетей. Приучите себя заходить туда только с компьютера (если заходить вообще). Плюс можно пользоваться не самим Facebook, а Facebook Messenger, чтобы поддерживать общение с людьми.

 

7. Отправляйте звуковые записи вместо текстовых

Исследования показывают, что люди часто неверно истолковывают текстовые сообщения даже от близких людей, в то время как в голосе всегда слышна эмоция, и его легче правильно интерпретировать. Записать голосовое сообщение часто быстрее и легче, чем печатать, кроме того, это не требует вашего полного внимания. Вы сохраняете живость разговора, но при этом не отвлекаете человека, он может прослушать сообщение тогда, когда ему будет удобно. В случае со звонком – если вы уважаете время того, кому звоните, то будете использовать эту меру только тогда, когда это действительно нужно.

 

8. Используйте быстрые реакции как ответ

В сообщениях (iOS, Facebook messenger) нажмите на реплику и удерживайте – появится меню возможных реакций. Это быстрее, чем писать ответ, и эмоционально больше похоже на живой разговор с мимикой и жестами. К тому же, так вы сможете побыстрее ответить и отложить гаджет в сторону.

Приложения и расширения, которые помогают не отвлекаться

Flux (Mac, Windows)

Компьютерные экраны сконструированы так, чтобы человеческое зрение воспринимало их свечение как солнечное. Днем такой вариант вполне подходит, но вечером наши глаза, видя яркий голубоватый свет экрана, искусственно настраивают организм на бодрствование – из-за этого люди часто засиживаются у компьютера дольше, чем стоило бы. Flux помогает решить эту проблему, приспосабливая цвет дисплея ко времени суток.

 

Freedom (Mac, Windows)

Дает возможность временно блокировать определенные сайты или приложения на рабочем столе, планшете и телефоне.

 

Moment (iOS)

Помогает увидеть, сколько времени вы действительно тратите на свой смартфон.

 

RescueTime (Mac, Windows)

Показывает, сколько времени вы тратите на разные приложения и сайты.

 

Функція enable «Send + Archive» (Gmail)

Архивирует электронное письмо сразу после отправки. Сообщение появится в папке «Входящие» снова только тогда, когда человек ответит на него.

 

Calm (iOS, Android)

Одно из ведущих приложений для медитации. Помогает выкроить свободное и спокойное время на протяжении дня.

 

Facebook Newsfeed Eradicator

Удаляет ленту новостей Facebook, размывает боковые панели и уведомления, позволяя использовать только самые важные функции Facebook и не отвлекаться.

 

uBlock Origin (Chrome, Safari, Firefox)

Удобный блокировщик интернет-рекламы. Помогает сохранить 30-40% вашего внимания, пока вы читаете или смотрите что-то.

 

InboxWhenReady (Gmail)

Сервис, который скрывает папку «Входящие» и показывает ее содержимое только тогда, когда вы нажимаете специальную кнопку. Это позволяет не отвлекаться на новые письма, даже если окно почтового клиента открыто.

 

THRIVE (Android)

Помогает на время превратить ваш смартфон в старый добрый телефон без дополнительных функций. Можно автоматически информировать близких о включении такого режима.

 

Distraction-Free YouTube (Chrome)

Удаляет рекомендуемые видеоролики с боковой панели YouTube – меньше вероятности, что вас затянет в недры контента, который вы не собирались смотреть.

 

Gboard (iOS, Android)

На 50% быстрее, чем обычная клавиатура. Позволяет очень быстро ответить на сообщение и отложить смартфон подальше.

 

Calendly

Дает возможность быстро договариваться о встречах, бронируя время в календаре через специальную ссылку. В среднем помогает каждому пользователю сэкономить на планировании 10-15 минут.

 

АвторМаша Фронощук
28 Березня 12:46
Найцiкавiше на сайтi

Як вивітрюється нафталін: Шевченківська премія ексклюзивно про свої зміни

Шевченківська премія – головна культурна нагорода України. Цього року вона відзначилася тим, що конкурс серед інших виграли представники дещо альтернативної культури: режисер Владислав Троїцький та етно-гурт ДахаБраха. Аби дізнатися, чи це разова акція, чи новий тренд найбльш значущої премії країни, ми задали організаторам премії 13 запитань. А вони відповіли: про роль відпарювача у нагороді, премію за хіп-хоп та те, куди лауреати витрачають грошову винагороду.

ДОВІДКА:

Шевченківська премія – найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року. Упродовж 1962-2018 років відзначено 648 осіб і 8 колективів. Серед них 196 письменників, літературознавців, мистецтвознавців, журналістів і публіцистів; 119 діячів образотворчого мистецтва та майстрів народного мистецтва; 136 діячів театру і кіно; 114 музикантів; 82 архітектори, інженери комплексних ландшафтів, поліграфісти та музейні працівники. У 2020-му грошовий розмір премії склав 200 тис. грн. Нинішній склад комітету премії працює з грудня 2019 і налічує 18 осіб, з яких двоє раніше отримували премію.

Виступ Pianoбой на церемонії нагородження Шевченківської премії 2020
Вручення Шевченківської премії Тарасу Прохаську
Виступ Національного театру опери та балету ім. Т. Шевченка на церемонії нагородження Шевченківської премії 2020

Чому Шевченківська – дійсно головна премія країни?

Авторитет і престиж премії досягається не відразу, якщо стартувати з нуля, а якщо з від’ємної позначки, поготів. Не сказати, що лауреати попередніх років геть усі не гідні нагороди. Були Павло Маков, Вікторія Польова, Анатолій Криволап і ще дуже, дуже багато гідних і вибухових митців, але вони не монтувалися з рештою. Та якщо вдасться зберегти нинішній вектор, усі точно погодяться з тим, що головна премія країни – саме Шевченківська.

Хіба це не радянський рудимент?

Радянщина – це коли митця митцем призначає начальство. І хоча принаймні за попередніх три роки жодного впливу згори на Шевченківський комітет не було, осад все-таки був. Тож треба визнати, що емоційне тло залишалося старосвітським, тобто вельми радянським.

 

Переможцем премії серед інших є Хрущов. А чи є ще хтось, хто зараз виглядає дещо сумнівно?

Хрущов навіть для тих рептильних часів був ексцесом. Хіба що Брежнєва нагороджували преміями за книги, яких він не писав, але це було в Москві. Проблема ж якраз не в тому, що в списку лауреатів за 59 років набралося багато поганих митців. Проблема в тому, що хороші митці загубилися серед нудних.

 

ДахаБраха (до речі, ось наша розмова. Цікава! – Platfor.ma) і Троїцький дещо незвичайні переможці для такої класичної премії. Як так сталося і чи не знецінить це нагороду для мастодонтів культури?

Академічне середовище в цілому легко ображається. Хтось – через реальну бідність (усі ми знаємо, що чисте мистецтво мало прибуткове), а хтось – через страх стати бідним, втратити свою значущість, привілеї. Але за бідність дають не премію, а пенсію. 

Троїцький – видатний режисер. ДахаБраха збирає оплески у світових столицях. Спочатку підкоріть Нью-Йорк, а потім уже ображайтеся. 

Влад Троїцький із оперою «Йов» та етно-гурт ДахаБраха подались на цьогорічну Шевченківську премію за особистим запрошенням від представників комітету. Раніше ця премія для них не мала істотного значення, але після ребрендингу та смислового оновлення митці наважилися взяти участь, оскільки, за їхніми словами, вона почала мати відношення не до якихось абстрактних досягнень, а відображати сучасне культурне обличчя України.

 

Фінансова карантиза: економісти KSE про те, як вірус вдарить по наших кишенях

Підступний коронавірус, якби він мав фізичну оболонку, можна було б визнати найвпливовішою істотою у світі. Тільки подумайте – він не тільки поширюється зі скаженою швидкістю та стрімко атакує імунітет людини, а й змушує майже весь світ сидіти вдома та грати за своїми правилами. Більш того, коронавірус напряму впливає на глобальну економіку. А от як саме, що з цим робити та коли насправді варто панікувати – Platfor.ma запитала професорів Київської школи економіки, Володимира Вахітова та Олега Нів’євського.

– Усі навколо панікують і кричать, що світова економіка наразі котиться в прірву. Що думаєте стосовно цього? Чи дійсно котиться і чи дійсно варто панікувати?

– Через поширення вірусу та пов’язані з цим карантинні заходи деякі сектори економіки зазнають серйозних втрат. В першу чергу йдеться про туризм, а отже і транспорт, насамперед – авіаційний. Звісно, постраждає індустрія розваг (концерти, кіно, театри, спортивні події) і мистецтво (музеї, галереї, виставки). Також великого удару буде завдано дрібній торгівлі – це одяг, особливо магазини всесвітніх брендів, оскільки вони дуже залежать від колекцій, що постійно змінюються, – та в цілому ресторанній галузі. Якщо карантин триватиме до літа, то дуже можливо, що велика частка таких підприємств збанкрутує.

З іншого боку, наразі працюють промислові підприємства, а також підприємства для життєзабезпечення та інфраструктури міст. Проте через уповільнення економічної діяльності в них будуть накопичуватись борги клієнтів, що також ставить їхнє функціонування під загрозу. До інших факторів можна також додати уповільнення світової торгівлі через тарифні війни та протекціоністські заходи, які намагаються застосовувати деякі великі гравці, як США і Китай. 

Тому так, світова економіка стоїть на межі величезної економічної кризи. І якщо карантини по всіх країнах триватимуть довго, економічне зростання по всьому світу уповільниться до 1-2% на рік (зараз близько 3%), або взагалі може початися спад.

– Чому у випадку форс-мажору люди в першу чергу мчать в магазин і все скуповують? Як можна мінімізувати цю паніку? Та чому в першу чергу скуповують туалетний папір?

– Паніка досить раціональна. Люди очікують, що будуть введені жорсткі карантинні заходи, внаслідок чого виникнуть проблеми з постачанням базових харчових продуктів у містах, або що можуть вирости ціни. Оскільки гривня останніми днями послаблюється, а причин для стабілізації немає, товари з імпортною компонентою стануть дорожчими, в той час як через уповільнення економіки багато хто прогнозує втрату доходу або навіть роботи.

Щоб мінімізувати паніку, уряду варто було б дати більш чітке бачення, яким чином будуть забезпечувати людей під час карантину всім необхідним, які критерії закінчення карантину (і ні, не лише медичні, але економічні маркери також мають бути озвучені). А от феномен саме туалетного паперу я не розумію. Зрозуміло, накопичення продуктів тривалого зберігання, а у туалетного паперу традиційно є кілька альтернатив. Можливо, це ознака більшого «потягу до цивілізації».

– Окей, а що ви самі зробили в першу чергу, коли дізналися про карантин?

– Переконався, що у нас достатньо їжі та мийних засобів на два-три тижні, а також наявних грошей на картках і готівки. Ми обговорили необхідні гігієнічні заходи з усіма членами родини. В принципі, це все. 

– Як ви гадаєте, Україна та її громадяни були готові до такої ситуації? Можливо, ви помітили щось цікаве в поведінці українців.

– Досить велика частина українців живе у борг або від зарплати до зарплати. Рівень накопичень зазвичай невеликий – їх з’їла криза 2014-2015 років, і з того часу вони суттєво не збільшилися. За оцінкою Держстату, протягом останніх трьох років заощадження домогосподарств збільшувались не більше ніж на 1,5% на рік, а до 2014 року складали 5-7% від доходів в середньому по країні. Але цей показник дуже розрізнявся по групах доходів – для верств з найнижчими доходами заощадження завжди були дуже незначні, в межах статистичної похибки. Тому зараз буде дуже важко, особливо працівникам в галузях, які я згадав у першому питанні. 

Я поки що не бачу особливих відхилень у поведінці, але, скоріш за все, це тому, що епідемія поки що нас майже не торкнулась. Люди активно проїдають свої запаси – у широкому сенсі: продуктові та грошові, а також енергетичні та емоційні. Поки що не було аж надто багато приводів демонструвати стійкість, згуртованість, патріотизм, або ж істерику, жадібність і страх. А от що мене дуже вразило – так це розмах контрабанди масок і абсолютна бездіяльність органів влади з цього приводу. 

– Купа бізнесів наразі закриваються назавжди або просто призупиняють роботу – на вашу думку, наскільки це виправдано?

– Це питання радше до епідеміологів, ніж до економістів. Математичні моделі вперто показують, що для зменшення пікових навантажень на систему охорони здоров’я потрібно обмежити одночасне перебування людей у закритих просторах. Проте економічні наслідки повного карантину також можуть бути неприйнятними. Що «гірше» – збільшення захворюваності та летальності чи збільшення голоду і громадського непокою, а, отже, злочинності та пов’язаної з нею летальності? Чи захоче Нацгвардія стріляти в людей, що доведені до відчаю відсутністю доходу через карантин і закриттям бізнесів, і вийшли на мітинг або розгромили магазин? Я не певний, що наш уряд прорахував ймовірність таких альтернатив.

Тривалий карантин, довший за пару місяців, несе в собі дуже високі загрози. І я також не певний, що в уряду є достатньо фінансових і організаційних ресурсів на фіскальне стимулювання людей, що залишились без роботи та потребують такого стимулювання найбільше. Тобто зрозуміло, що потрібно роздавати гроші та продукти. Також зрозуміло, що на всіх не вистачить, якщо давати однаково, та й не всім потрібно. Але системи ідентифікації та розподілу немає, тому, в найкращому випадку, збільшиться державний борг. В найгіршому – через певний час ніхто не зможе стримувати всіх на карантині, а ми отримаємо й економічну, й епідеміологічну кризи.

– Багато людей зараз боїться залишитися без роботи або ж що в них впаде рівень доходів. Що з цим робити? Які сфери у зоні ризику та які міри порекомендуєте вжити тим, хто у цих сферах працює?

– Зараз потрібно зрозуміти, що деякі сфери не оговтаються до зими. Найгірше, мабуть, дрібним турагентам і організаторам масових заходів. Тому потрібно зменшити всі неважливі витрати, відкласти необов’язкові покупки (можливо, на рік), і шукати інші форми доходу. Якщо їх немає, то є сенс швидко навчатися новим навичкам. Також хочу застерегти від марнування грошей на шахрайські схеми, лотереї, «швидкі заробітки»

– Що влади різних країн можуть зробити, аби полегшити удар по бізнесу?

– Це непросте запитання, на яке немає однозначної відповіді. Я би зробив наголос на двох тезах:

а) полегшення ведення справ, особливо це стосується малого бізнесу, в якого «запас міцності» менший у порівнянні з великими корпораціями. Це податкові канікули на певний період часу та для певного списку секторів. Також би виділив зменшення податків на споживання, що стимулюватиме його і, таким чином, допомагатиме бізнесу вижити. Крім того, державні замовлення або попит з боку держави також можуть стимулювати роботу бізнесів, тобто дуже обережно потрібно ставитись до, наприклад, секвестру (перегляд державних видатків у бік зменшення через нестачу коштів. – Platfor.ma) державних витрат. Краще зараз державі взяти в борг, профінансувати це замовлення (наприклад, будівництво доріг) і непрямим шляхом допомогти бізнесу;

б) оскільки в нинішній ситуації напряму йдеться про робочу силу, то багато зусиль і інтелекту держави потрібно докладати до проблем захисту та профілактики здоров’я населення країни. Більше ресурсів потрібно на це виділяти, на реформування сектору охорони здоров’я, на науку та дослідження в цій та інших наукових галузях. Людина, її освіта та здоров’я повинні стати пріоритетом для держави.

– Що зараз робить українська влада, щоб полегшити життя бізнесу? Чи допомагає це, на вашу думку?

– Тут двояка ситуація. З одного боку, уряд і парламент справді роблять певні кроки із запобігання поширення вірусу. Проте я не думаю, що «килимковий карантин» в цьому випадку є оптимальним рішенням для бізнесу. Навряд чи багато малого і немалого бізнесу зможуть перенести зупинку економіки впродовж тривалого часу. Щобільше, наразі вже можна знайти симулятивні дослідження, які демонструють невисоку ефективність карантинних заходів. Це не є підхід, на мою думку, на основі ризику, це підхід на основі повного страху та безсилля влади перед вірусом та епідемією.

 

Також був прийнятий законопроєкт із пакетом заходів на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби – COVID-19. Там є непогані, як на мене, рішення. Але разом із тим, він також пропонує контролювати ціни на лікарські засоби, товари медичного призначення та соціально значущі товари. Це зовсім невдалий крок, оскільки зростання цін – це лише наслідок ситуації, яка склалась, а потрібно боротись із причиною. Це ажіотаж з боку споживачів, а також значний короткотерміновий попит на певну лінійку товарів медичного і не тільки призначення. Більш детально про це можна почитати в моєму блозі.

– Що кожна людина вже зараз може зробити зі своїм бюджетом, щоб безболісно вийти з карантину? Де економити, а де навпаки вкладатися?

– Як на мене, потрібно ретельно рахувати свій бюджет, витрачатися лише на товари першої необхідності. До того ж, зараз є гарна можливість інвестувати свій час в освіту, тобто в людський капітал.

– Із чим можна порівняти вплив від коронавірусу на економіку планети і України?

– Наразі, звичайно, ще зарано про це говорити, але для України я би теперішню ситуацію порівняв із 2014–2015 роками, а для економіки планети – це фінансова криза 2008–2009 років.

– Які наслідки для нашої країни можуть бути після епідемії? А для світу?

– Важко щось стверджувати на даному етапі, але є вже багато досліджень поважних організацій, які прогнозують суттєве скорочення світової економіки, що значно сильніше відіб’ється на економіці вже нашій. Для України наразі вкрай важливо зберегти співробітництво із МВФ та іншими донорами – Світовим банком, наприклад. Без цієї підтримки та співробітництва в нас буде гірший сценарій проживання кризи.

Праматір підбірок: ми зібрали всі списки курсів, книжок та фільмів в одному

АвторОлена Тищук
25 Березня 2020

На хвилі карантинної ізоляції усі навколо радять, що подивитися, почитати, пограти, приготувати, як тренуватися, як розвиватися і як не нудьгувати в оточенні чотирьох стін. Якщо ви це читаєте, значить, у вас є доступу до інтернету, тому зайняти себе буде чим. Шукайте усе – від фільмів до відеоігор, концертів та віртуальних подорожей в ультимативній підбірці підбірок наших колег від Platfor.ma.

 

Підбірка підбірокВи вдома, вам потрібно відволіктися. The New York Times, як Чіп і Дейл, спішать на допомогу, склавши підбірку з усім, що можна дивитися, читати, слухати, вивчати та навіть готувати. Бонусом радять, як розважити дітей, які застрягли разом з вами під час домашньої ізоляції. Підбірка вже містить понад сотню порад і посилань, які стануть в пригоді, в ще вона щодня оновлюється.

ЧИТАТИ

 

Зіграйте хрестики-нолики з котом, влаштуйте домашні олімпійські ігри, натягніть носок на руку та полюйте на автівки за вікном, влаштуйте балконний теніс та ще з десяток геніальних способів провести час. Усе це з наглядними прикладами у відео. Розбирайте!

ЧИТАТИ

 

«Люди не усвідомлюють усю серйозність ситуації»: я українець і у мене коронавірус

Кількість хворих на коронавірус невпинно зростає по всьому світу, вселяючи паніку та параною в людство. Але ж не такий страшний той вірус, як дезінформація, яка вирує навколо нього. Platfor.ma поспілкувалася з українцем, який заразився коронавірусом і наразі перебуває у Німеччині. Він люб’язно, але анонімно, розповів нам про те, як перебіг хвороби виглядає від першого лиця. Спойлер – не так страшно.

Я навчаюся на третьому курсі та вивчаю комп’ютерні науки в УКУ у Львові. Цього семестру по програмі Еразмус для студентів я поїхав у Німеччину, Вюрцбург. Приїхав приблизно другого березня, коли в країні якраз був початок епідемії коронавірусу. Майже відразу ми з моєю одногрупницею пішли на два дні в мовну школу німецької, а на другий день після цього у її викладачки діагностували коронавірус. Моя подруга була з нею в тісному контакті, тому звісно стала підозрювати, що в неї хвороба теж проявиться.

Згодом вона стала помічати перші симптоми. Стандартний пакет: температура, біль у горлі та сухий кашель. Її протестували та виявили позитивну реакцію. Я вирішив теж пройти тест – на той момент в мене теж почалися симптоми, але іншого характеру: основним був головний біль впродовж десь шести днів, слабкість у суглобах і чутливість у носі. Мій результат теж виявився позитивним. 

У нас не було навіть вибору – йти тестуватися або ні. Ми розуміли, що обоє були в контакті з людиною, у якої діагностували коронавірус, і ймовірність, що ми його підхопили, – дуже висока. Це відповідальність, насамперед, перед собою, адже в моїх особистих інтересах дізнатися, є в мене вірус або ні. Якщо ти його маєш, то він зі скаженою швидкістю буде через тебе поширюватися. Наприклад, від моєї одногрупниці точно заразилися кілька людей, при тому, що не мали з нею занадто інтенсивного контакту. З цим треба обережно поводитися. Мені в деякому сенсі пощастило – я мав багато роботи в цей час, тому в період з моменту інфікування до перших симптомів я був вдома. Єдині люди, з якими я контактував – мої сусіди по гуртожитку.

Усе відбувалося приблизно за таким сценарієм. Коли виявилося, що викладачка хвора, моїй одногрупниці повідомили, що вона відтепер має перебувати на карантині. І house of department міста постійно моніторив її симптоми та цікавився, чи все нормально. Коли вона вже стала почувати себе недобре, то сказала, що хоче зробити тест. Їй призначили конкретні день і час, попередили, щоб вона не користувалася ніяким громадським транспортом, надягала маску та уникала контакту з людьми. У мене була абсолютно така ж ситуація, тільки через кілька днів.

Сам тест пройшов дуже швидко – впорався за 5 хвилин. Я прийшов до лікарні, а саме у блок, який спеціально виділено під швидке тестування на коронавірус. Крім мене та персоналу там більше нікого не було. Думаю, у них просто хороший менеджмент, адже, наскільки я знаю, – заявок на тестування досить багато. Там відразу за вітриною мене зустрів чоловік, який попросив надати документи, розпитав про скарги й самопочуття, після чого видав маску, інструкції, талончик із номером і дезінфектор для рук. 

Я дочекався, поки мій номер назвуть, і піднявся нагору. Спочатку мене розпитали про симптоми, потім у сусідньому кабінеті людина повністю в хімзахисному костюмі взяла у мене мазок горла. І все. Оскільки я не є в будь-якій групі ризику, мене відправили додому на карантин і навіть ніякого лікування не призначили.