Пороблено: дивні історії, які відкривають очі на світ

АвторТетяна Капустинська
25 Січня 2019
пороблено

Редагування геному, навчання спеціалістів із магічного мистецтва, секта напівсліпця, перегони між «швидкою» та доставкою піци, феномен гіпнотичних відео – дивні, але вражаючі явища в нашому світі. Platfor.ma ділиться знаннями про фантастичні речі поряд із нами.

3 смертельні хвороби, які людство не розуміє

Війни між людством і хворобами тривають вже багато століть – у більшості випадків ми перемагаємо, але бувають вірусні катастрофи, які вчені досі не можуть зрозуміти. Це також означає, що ліків проти них не існує. Ми дізналися про три захворювання, які вганяють лікарів у депресію: танцювальну чуму, пітницю та Еболу.

 

Найдивніші спеціальності світових навчальних закладів

Спеціаліст із НЛО, переглядач телесеріалів, фахівець із магічного мистецтва, майстер із вирощування марихуани – це не мрія, а реальні спеціальності. Університети по всьому світу готові навчити вас не тільки програмуванню, філології та мистецтву, а й більш новітнім і, на перший погляд, фантастичним дисциплінам. Розповідаємо про деякі з них.

 

Що таке дивні повільні відео для перепочинку від світу

В мережі популярності набрали так звані АСМР-відео – на них люди годинами їдять, дихають у мікрофон, шурхотять папером, шепочуть або роблять інші монотонні рухи (та звуки). Такі ролики заспокоюють людей та знижують рівень тривоги – Platfor.ma звернулася до науки та розібралася, чому це працює.

 

Науковиця про секс і кохання

Ми записали найцікавіші думки біологині Ольги Маслової щодо сексу та кохання – як ці два феномени сприймає мозок, чому кохання дійсно схоже на наркотик, чим самозадоволення відрізняється від партнерського сексу та що про все це думає наука.

Як напівсліпець створив найвідомішу секту в історії

Влітку 2018-го в Японії стратили Сьоко Асахару – лідера всесвітньо відомої секти «Аум Сінрікьо», яка у 1995 році розпилила газ зарин у токійському метро. Platfor.ma переказує історію маленької людини, яка стала великим монстром.

 

Як українці вперше дізнавались про секс

Ми продовжуємо відкривати нові грані сексуальної культури і цього разу розпитали відомих українців про те, як вони дізналися про секс – із фільмів, від друзів, із газети «Speed-інфо» чи з підручника для студентів-медиків.

 

Як наука навчилась творити суперлюдей і чому це лякає саму науку

Розповідаємо про неймовірну технологію редагування геному, яка водночас дуже лякає. Ця система може перемогти рак, ВІЛ, вірус Зіка, спадкові генетичні захворювання та малярію, а також завдяки ній батьки можуть «розробити» собі ідеальну дитину. Але що це – спасіння чи небезпечна зброя?

 

Хуліган про расизм, наркоторговлю та бійки

Platfor.ma взяла анонімне інтерв’ю у футбольного хулігана, щоб дізнатися, як з’явилася ця течія, навіщо фанатам потрібні бійки та за що вони деруться, а також чому це – стиль життя зі своїми політикою та ієрархією.

Стереотипи про культуру

Ми поговорили зі спеціалістами про поняття «культура», його роль і місце в українському суспільстві та розглянули основні стереотипи, з якими щодня стикаються культурні менеджери. Спойлер: ні, художник не має бути голодним.

 

Як осетри пережили динозаврів, а тепер вимирають

Лідери думок, зірки та царі у підводному світі Дунаю – усе це осетрові риби. Вони пережили динозаврів та існують мільйони років, але вже не мають сил боротися з жорстокістю людства, тому знаходяться під загрозою зникнення. Ми приготували історії та цікаві факти про осетрів, а також інструкцію для людей, які не хочуть, щоб цей вид зовсім зник у дикій природі.

 

Анонімне інтерв’ю з лікарем служби 103

Лікар швидкої допомоги чесно розповів нам про такі аспекти роботи, які нам навіть не снилися. Зокрема ми з’ясували, хто першим приїде на виклик – «швидка» чи доставка піци, почули смішні та не дуже історії з практики, дізналися про лікарські забобони, а також про те, що необхідно змінити у нашій системі охорони здоров’я.

Найцiкавiше на сайтi

Пишатися не можна облажатися: що ви не знали про Україну, а дарма

У вічному колесі Сансари, циркулюючи між зрадою і перемогою, легко забути, що факти можуть бути просто цікавими, а не тільки хорошими чи поганими. Platfor.ma зібрала кілька історій про Україну, українців, минуле і сучасність, які ви можете оцінити самостійно. Пишатися чи обурюватися не заборонено.

Українознавство: тест за дивовижними фактами про нашу дивовижну країну

В історії України є чимало wow-фактів. Але чи відомі вони вам? Пропонуємо пройти тест і відповісти, наприклад, на такі питання: що пов’язує батька поп-арту Енді Воргола з нашою країною або в чому полягав перший український флешмоб, вигаданий Маркіяном Шашкевичем?

 

До мозку кісток: як Марк Твен, Бальзак і Моцарт проводили час в Україні

А ще ви, напевно, не знали, що в Україні в різні часи бували представники відомих родин. Так, Марк Твен заїжджав в Одесу, а Моцарт-молодший, син великого композитора, прожив у Львові 30 років. «Царство хлібів, мовчазні прерії Фенімора Купера», – а це вже про Україну пише Бальзак, якого сюди привело кохання.

 

Ми вам писали: історія одного листа за кордон від українських школярів 30-х років

Звичайна історія про звичайних українських школярів, які написали звичайного листа у 1932 році (між іншим, мовою есператно), а через 86 років українка знайшла цей текст в архіві національної бібліотеки Вейльсу і прочитала. Надзвичайний документ епохи.

 

Дороги, вареники та права жінок: іноземці про дивну Україну

Повертаємося в сьогодення. Ініціатива GoGlobal спитала іноземців, що їм подобається у нашій країні, а від чого вони не в захваті, які з їхніх очікувань не справдилися і чому. В головних ролях – інфраструктура, архітектура, їжа і люди (звісно, гостинні). А іншого разу один менеджер Amazon навіть розповів нам, що у Кремнієвій долині спокійніше, ніж у Києві.

 

Близькість до Великого: як і чому я працюю на адронному колайдері

Як відомо, українці скрізь. Навіть на Великому адронному колайдері. Ми поставили людині, яка там працює, свої дилетантські запитання про науку, а також отримали фотографії робочого простору та навіть обіду із їдальні, яка після дев’ятої вечора перетворюється на бар для вчених. А якщо ви раптом хотіли дізнатися, як українські дизайнери працюють з Röyksopp и Adobe, то ось, будь ласка.

 

Не на своєму місці: у чому Economist помилився з Києвом в рейтингу міст

Щороку журнал The Economist публікує рейтинг найбільш зручних для проживання міст. В 2018-у виявилося, що за останні п’ять років Київ показав найбільше зниження рівня комфортності серед усіх 140 учасників рейтингу. Головний редактор VoxUkraine Борис Давиденко готовий оскаржити цю думку.

 

Фарс і Енгельс: як я вислала ідеолога комунізму в Англію і чому нам не потрібна така декомунізація

Це слово на літеру Д, мабуть, найчастіше зустрічається в статтях про сучасну українську культуру, але єдиного розуміння, що таке декомунізація, досі не існує. Арт-менеджерка Катя Тейлор вирішила піти від часткового до загального і розповісти історію одного пам’ятника, щоб показати, як робити не варто.

 

Всі в курсі: як онлайн-освіта Prometheus робить дива для півмільйона українців

Якщо ви досі недостатньо попишалися, то тут без шансів: ми поговорили з засновником найбільшої української платформи безкоштовних онлайн-курсів Prometheus Іваном Примаченком про те, яких результатів вони досягли за чотири роки, куди йде навчання та як реформувати українську освіту. Прочитайте, а ще краще – пройдіть якийсь курс.

 

Не звалювати, а боротися: навіщо Onuka зняла кліп на сміттєзвалищі

Іноді зірки роблять щось дивне. Інколи просто так, а інколи – заради великої мети. Наприклад, знімають кліпи на сміттєзвалищі, щоб привернути увагу до проблеми переробки відходів. Саме так вчинила Onuka, а ідеологиня ініціативи «Україна без сміття» Євгенія Аратовська пояснює, чому це важливо і як нам усім нарешті почати сортувати.

 

Розмальовка: 50 сучасних українських ілюстраторів

Ілюстрація: We Bad

Ми зібрали інформацію, портфоліо та навіть контакти крутих українських художників, які здатні ідеально прикрасити своїми роботами будь-що – від пляшки вина до складного інтер’єру. Можна дивитися, надихатися і безкінечно повертатися до цього списку в пошуках референсів.

«Будущее? Либо в гетто, либо учиться»: важный разговор про образование 21 века

АвторТетяна Ендшпіль
15 Листопада 2018

Киевлянка Татьяна Эндшпиль успешно занималась проектным менеджментом, а несколько лет назад пошла работать в школу учительницей информатики. По ее словам, не покидает ощущение, что украинское образование застряло в Средневековье, а большая часть изменений – это попытка поставить повозку на новые колеса, пока весь мир уже пользуется беспилотными автомобилями. В этом плане ее заинтересовали идеи Алексея Крола, основателя инкубатора Serendipity University и автора книги «Теория каст и ролей». Вот разговор Татьяны с ним о важных вещах, связанных с настоящим и будущим образования.

– За последние годы жизнь стремительно изменилась, но не школа. Сможет ли образование выжить, не меняя концепцию?

– Пока государство финансирует школу, она будет выживать в том виде в котором она существует. Школа – это один из самых крупных институтов любого государства. Сейчас по всей планете в детских садах, школах и университетах обучается около одного 1,3 млрд человек.

При этом нынешняя школа сформировалась более ста лет назад. Понятно, что она уже абсолютно не отвечает ни запросам государства, ни запросам бизнеса, ни, тем более, людей. Поэтому сейчас так стремительно развивается частное образование, оно просто более конкурентное.

Современная школа – это скорее анахронизм. Как правило, преподаватели – это люди, которые вообще далеки от реальности и запросов рынка. Конечно, школа будет меняться, это неизбежно, но достаточно медленно, поскольку это очень большая неповоротливая структура.

– Игры, виртуальная и дополненная реальность – какие полезные навыки могут дать школьникам современные технологии?

– Игры, дополненная реальность и другие современные технологии могут дать все полезные навыки, которые сейчас нужны. Школа их дать не может. Подростки уже давно живут в мире этих технологий. Попытки навязывать детям свои представления о вещах, о которых взрослые не знают, – это смешно и глупо. Сейчас дети в некоторых контекстах воспринимают родителей и взрослых как идиотов.

– Мы воспринимаем детей как тех, кто глупее, чем мы, стараемся принимать за них важные решения, например, выбор будущей профессии. Возможно, это неверно. Чему нам стоит поучиться у подростков?

– Современная профориентация – это оксюморон: человек, которому 40 -50 лет, который вообще не понимает, что творится в нынешнем мире, пытается давать профессиональные советы о выборе карьеры.

У детей способность к обучению очень высока. Они всегда с радостью принимают новое и довольно быстро адаптируются к реальности. У взрослых с этим проблемы. Я бы посоветовал всегда иметь открытый ум.

– Учитель должен быть добрым или требовательным? Какой окажется полезнее для будущего работника?

– Я вообще не понимаю, что такое добрый учитель. У преподавателя есть цель и некая ответственность, которая заключается в том, что его ученик должен достичь результатов. Если учитель на это не способен, то он профнепригоден. У хорошего педагога много инструментов. Он может мотивировать, стимулировать. На кого-то нужно надавить, чтобы получить результат. Для кого-то наоборот нужно создать определенные условия помягче. Нет такого понятия – «добрый учитель» или «злой учитель». Очень часто обучение может быть болезненно трудным. Ну, потому что учиться – это вообще трудно.

– Меня впечатлил ваш пост про буллинг в школе. Вы говорили, что это  отработка модели поведения «испытательного срока», которая часто встречается на реальной работе. Как ребенку правильно реагировать на буллинг?

– Буллинг – это просто типичная проверка, испытание. Может быть две реакции. В первом случае ребенок становится жертвой. Во втором он преодолевает булинг, у него получается постоять за самого себя. Буллинг может принимать абсолютно разные формы. И в школе – это самая примитивная форма. На самом деле школьный буллинг, дедовщина, вписаться на новой работе – феномены одного порядка. Всегда есть проверка «на вшивость» в новом коллективе. Создавая препятствия, общество пытается проверить, на что способен человек. Его задача – не провалить это испытание. И если он справится, то завоюет уважение.

– Сейчас много споров о том, нужно ли преподавать в школе творчество. Сокращаются часы рисования и музыки, подобные задания заменяются техническими. Насколько важна творческая составляющая в любом занятии?

– Очень важна. Очевидно, что когда детей слишком начинают загонять в технологии, они наоборот теряют креативные способности. Всегда должен быть баланс. Поэтому известная аббревиатура STEM сейчас формулируется как STEAM (S – science, T – technology, E – engineering, A – art и M – mathematics, больше про эту методику можно прочитать тут. – Platfor.ma).

– Многие профессии исчезнут через несколько лет. Учителя могут оказаться менее эффективными, чем индивидуальные системы образования, основанные на нейросетях и AI. Как вы считаете, нужен ли будет преподаватель-человек, и каким он должен стать?

– Надо понимать, что использование искусственного интеллекта в образовании – это пока мифология. Сейчас нет нормальных кейсов, алгоритмизация – это набор простых функций и сбор данных. Пока что единственной ключевой фигурой, которая способна чему-то научить, является человек. Конечно, потреблять образовательный контент можно без участия человека, если нужно научить кого-то рутинным вещам и процессам но, когда речь идет о творчестве и более серьезных вещах – пока что человек на первом месте. Я думаю, эта роль будет только возрастать, но содержание ее будет меняться. Учитель должен быть на переднем крае технологий, он должен быть в курсе всех новинок, исследований и открытий.

– Безработица и конкуренция за рабочие места. Какими знаниями и навыками должен обладать школьник, чтобы стать успешным и востребованным на рынке труда (к слову, почитать об этом можно еще в интервью нашего главреда с экспертом из UNICEF)?

– Есть Soft skills: креативность, адаптивность, способность к обучению, способность к социализации и есть набор неких Нard skills, которые сейчас составляют целый комплекс знаний связанных с компьютерами и информационными технологиями. Набор таких знаний и навыков сейчас становится универсальным, умение работать с компьютером – это как вторая грамотность. И если школьник, оканчивая школу, не знает определенных программ, как использовать технологии и программировать, у него просто очень мало шансов попасть в индустрию и устроиться на хорошую работу. Это будет касаться всех, даже представителей гуманитарных профессий, потому что искусственный интеллект и автоматизация сейчас проникают во все сферы.

Анімагія: як створюються сучасні мультфільми – на прикладі «Зоотрополісу»

АвторТорі Польська
31 Жовтня 2018

Скільки людей, годин та ресурсів потрібно, щоб створити анімаційний фільм з рейтингом 99% на Rotten Tomatoes? Разом з художницею американської студії Magic Hill Animation та ілюстраторкою в Disney Publishing Торі Польською ми зазирнули всередину мультфільму «Зоотрополіс» та на його прикладі розклали роботу аніматорів по поличках.

Місто Зоотрополіс. У центрі подій – кролиця Джуді Хопс, яка з дитинства мріяла стати поліцейською. Незважаючи на занепокоєння батьків, вона закінчує поліцейську академію з відзнакою та їде на пошуки щастя.

Як виходить, що ми віримо та співпереживаємо кроленятку-поліцейському? Як вигадана історія змушує плакати, сміятися та тим часом збирає мільйони доларів у прокаті? Створення мультфільмів – це, звісно, романтично, але перш за все це конвеєр. В хорошому сенсі.

Виробництво анімаційного кіно недаремно називають «pipeline». Пайплайн, він же конвеєр – це виробнича система, у якій робочий процес розділений на послідовні стадії, щоб підвищити продуктивність.

Від студії до студії, від режисера до режисера, від проекту до проекту виробничий процес змінюють і адаптують під потреби й можливості. Незмінними залишаються лише три основні етапи:

1. Препродакшн – формування ідеї та концепції;

2. Продакшн – робота над усіма задачами;

3. Постпродакшн – корекція, збір готового матеріалу.

Але відмотаємо трохи назад. Перед запуском конвеєр потрібно продумати та знайти кошти на запуск. Саме з планування починається виробництво анімаційного кіно.

Ідея – універсальне паливо для запуску будь-якого продакшну. Світла, свіжа, актуальна ідея, що запалить світло і натисне кнопку ON.

Анімаційний пайплайн

Важливо розуміти, що «ідея» – це і стартовий майданчик, і наставник на кожному етапі процесу. Ідея підказує, куди можна йти, а куди ні. Якщо дотримуватися цього простого правила – фінальний результат буде цілісним.

Розглянемо нудну попередню схему на прикладі дуже цільного та ідейного мультфільму студії Disney – «Зоотрополіс».

Кадр із фільму «Зоотрополіс»

Антибіотики це вам не котики: прості правила вживання ліків у гіфках

17 Листопада 2018

З 12 по 19 листопада в усьому світі триває Тиждень відповідального вживання антибіотиків. Простою мовою і гіфками Platfor.ma розповідає, як правильно вживати антибіотики, і яких помилок при цьому варто уникати.

Давайте спочатку коротко нагадаємо, з чого все почалось. Перший антибіотик у 1928 році відкрив британський вчений Александер Флемінг. Проводячи рядовий дослід зі стафілококом, він помітив, що до посудини з бактеріями випадково потрапила звичайна пліснява – і виявилось, що їй якось вдається ці бактерії знешкоджувати. З плісняви Флемінг і виокремив пеніцилін, який згодом врятував безліч життів.

Вже у 1943 антибіотки почали вироблятись у промислових масштабах. Завдяки цим препаратам людство змогло лікувати холеру, туберкульоз, сифіліс та багато інших хвороб. Антибіотики прописували усім і від усього – а чому б і ні, якщо вони діють. Але врешті-решт бактеріям набридло весь час помирати. І вони вирішили пристосуватись. Десятиліттями бактерії поступово вчилися протистояти антибіотикам і виробляли щось на кшталт імунітету до ліків. А потім передавали його своїм нащадкам. Так виникла проблема резистентності – стійкості бактерій до препаратів.

Це призвело до того, що лікувати інфекції, які викликають такі бактерії, стало набагато важче, довше, дорожче, а іноді навіть безрезультатно – проти стійких бактерій антибіотики вже не діють. Більше того, не діє ніщо, адже кращих антибактеріальних ліків людство ще не винайшло. Сьогодні через це гине близько 700 тисяч життів щорічно. Деякі дослідники навіть попереджають про наближення пост-антибіотичної ери, коли звичні препарати вже не зможуть нікого лікувати, а найменша подряпина і найбанальніша інфекція будуть спричиняти смерть.

Зараз перед людством стоїть задача призупинити розвиток бактерій, яким байдуже на сучасні антибіотики, і дати час вченим знайти вирішення цієї проблеми: чи то розробити нові ліки, чи придумати інший спосіб обманути інфекції. Але от що важливо пам’ятати – війна проти хвороб залежить від кожного. Аби бути на боці людства, а не бактерій, потрібно виконувати кілька простих правил.

Правило #1

ВЖИВАЙТЕ АНТИБІОТИКИ ЛИШЕ ЗА РЕЦЕПТОМ

Пити антибіотики можна тільки тоді, коли до вас підійшов лікар, зазирнув вам прямо в душу і сказав: «Приймайте антибіотики!» А якщо ви самі вирішили, що якісь ліки зможуть вам допомогти – сусіду ж після них стало краще – то цілком можливо, ви не боретесь з хворобою, а робите її тільки сильнішою, аби потім вона вдарила ще раз, але з набагато більшою потужністю. Отже, запам’ятайте, антибіотики – тільки якщо їх прописав лікар. У випадку, коли медик каже, що антибіотики не потрібні, а ви вирішили потай ковтнути трішечки якого-небудь блабламіцину, ми вам не заздримо. Насправді такі препарати діють тільки курсом, а не окремим «зараз з’їм – і полегшає».

Правило #2

ДОПИВАЙТЕ ПРИЗНАЧЕНИЙ КУРС ДО КІНЦЯ

Ще одна типова помилка. Припустимо, ви порядна і хороша людина – починаєте пити антибіотики тільки тоді, коли їх дійсно призначив лікар. Але десь на середні шляху, відчувши, що вже почуваєтеся краще, раптом вирішуєте не закінчувати курс, кладете залишки препаратів в аптечку і забуваєте про них. І про бактерії теж забуваєте. А от вони ваші антибіотики запам’ятали – не сумнівайтеся. Скоріше за все, в майбутньому бактерії вироблять імунітет до цих антибіотикив і більше не будуть на них реагувати. Тому, щоб не ставати ходячим інкубатором для нового виду інфекції, завжди треба допивати призначені ліки до кінця. А не призначені – і не починати.

Правило #3

НЕ ДОПИВАЙТЕ АНТИБІОТИКИ ЗА КИМОСЬ

Буває і так, що ви не тільки порядна людина, а й щедра. Тоді ви можете просто взяти і віддати залишки препаратів комусь з родичів. Хай теж вилікуються, чому б ні. Але от яка штука: не факт, що антибіотки, які подіяли на бактерії в вашому організмі, взагалі підходять для знешкодження тих бактерій, які розплодилися, припустимо, у вашої тітки (з усієї поваги до неї). Вживайте тільки ті ліки, що вам прописали, і допивайте курс до кінця. У цьому реченні важливе кожне слово.