Після 17 днів прокату «Барбі» Ґрети Ґервіґ зібрала понад мільярд доларів. Ґервіг стала першою жінкою у режисурі, яка сягнула такого результату. «Барбі», як і загалом всі фільми Ґрети — характерні приклади жіночої оптики у кінематографі. Освітня платформа «Культурний Проект» разом з лекторкою Альоною Шиловою, культурологинею та теоретикинею кіно, провели відкриту онлайн-лекцію «Чоловічий та жіночий погляди у кіно: історія та ознаки». Platfor.ma публікує найцікавіше з неї.
У 1975 році британська дослідниця, феміністка та теоретикиня кіно Лора Малві у своїй роботі «Візуальна насолода і наративні фільми» дала визначення терміну «male gaze» — чоловічий погляд. Її теорія передбачала, що жінки на екрані були зображені та естетизовані через патріархальну, маскулінну та гетеросексуальну оптику та ідеологічно припускала, що вони присутні в кадрі лише заради того, щоб бути сексуально об’єктивізованими.
Згідно з ідеєю, яку пропонує Лора Малві, чоловічий погляд у кінематографі — точка зору глядача-чоловіка, відтворена як у кінематографі, так і в наративних конвенціях кінематографа, у яких чоловіки є і джерелом погляду, і тими, хто формує дію, а жінки — об’єктами погляду та тими, хто сформований дією.
Простими словами: чоловік — це той, хто дивиться і водночас задає тон, формує дію для жіночого персонажа, а жіночий персонаж просто виконує дію, підкоряючись його погляду.
Ми всі були певною мірою зрощені на перспективі чоловічого погляду, тому що саме так нас «виховало» традиційне кіно. І ми можемо відстежити цю схему протягом всієї історії цього мистецтва. У контексті кінематографа фільми, які ми дивимося, здебільшого створені чоловіками, зрежисовані переважно чоловіками, і цільовою аудиторією зазвичай є чоловіки. Усе це об’єднується в єдину — гетеросексуальну чоловічу оптику — точку зору, яка транслює погляд на жіночих персонажів.
Чоловікам зазвичай дають головну роль в самих історіях, тоді як жіночим персонажам призначають функції, які обмежуються виконанням цілей цих героїв-чоловіків.
Свою сюжетну функцію жінки повинні виконувати, водночас дотримуючись гетеросексуальних чоловічих сексуальних фантазій. Просто бути красивою або «сексуальною» — це все, що потрібно.
Камера часто фокусується на частинах тіла жінки, які є сексуалізованими у нашій культурі — груди, ноги, сідниці. Якщо це обличчя, часто фокус йде на губи, або обличчя жінки має бути супер конвенційно-привабливим. Таке зображення жінки є фрагментованим, воно підкреслює те, що сподобається чоловікові та чоловічій аудиторії.
Краса акторки нарочито підкреслюється навіть там, де сюжет цього абсолютно не потребує. Довгий час чоловіків акторів часто підносили саме за їхню майстерну гру, акторок — за їхню красу. Це частково пов’язано й з тим, що для жінок довгий час вибір був обмежений традиційними жіночими ролями, які жінкам приписує чоловічий погляд. Мати, дочка, дружина, коханка — основні типажі, які пропонували акторкам, за дуже рідкісними винятками.
Де побачити чоловічий погляд?
Відповідаючи на питання, що таке чоловічий погляд, американська телепродюсерка та режисерка Джилл Соловей сказала: «Буквально все». Переважна кількість фільмів, серіалів, реклами, усього, що ми бачили та продовжуємо дивитися — це чоловічий погляд. Ось кілька прикладів:
— Культовий фільм «Апокаліпсис сьогодні» Френсіса Копполи. Це класика, масштабний та якісний фільм, що отримав безліч нагород та визнання. У фільмі переважно немає жінок, а якщо вони все ж з’являються, то показуються як радість для солдатів і не відіграють важливої сюжетної ролі. Фактично це просто об’єкти в оточенні чоловіків.
— Роботи Мартіна Скорсезе. Меріл Стріп колись жартувала, що, напевно, не доживе до того дня, коли Мартін Скорсезе зніме фільм із жінкою у головній ролі. Всі ключові персонажі його фільмів — чоловіки, а жінки також часто зводяться до ролі прикраси. Гарна жінка символізує статус та успішність чоловіка — як у фільмі «Вовк з Волл-стріт», де на початку картини у головного героя одна дружина, але із тим, як росте фінансовий статус героя, з’являється вже інша, модельної зовнішності. Часто героїні Скорсезе обмежуються ролями дружин або коханок і не мають якихось цікавих глибоких рис.
— «Обличчя зі шрамом» Браяна Де Пальми — культовий фільм з Аль Пачіно у головній ролі. Жінки тут показані у трьох ролях: сестра, мати, дружина. Існують вони у світі головного героя тільки як сестра, яку треба захищати, мати, яку треба поважати, і дружина, якою він спочатку захоплюється, а потім, коли розчаровується в ідеалі, який він на неї проєкціював, починає її зневажати.
Жіночий погляд у кіно
Якщо протягом століть чоловіки транслювали певне бачення жінок у медіа, а жінки судили себе за цими стандартами, то як саме можуть зараз виглядати історії, які транслюють «жіночий погляд»?
Часто люди помилково припускають, що «жіночий погляд» означає просту зміну акцентів, коли жінки стають головною цільовою аудиторією, а чоловіки об’єктивізуються і виконують функцію сексуального об’єкта. Насправді це не так. Якщо ми будемо дивитися сцену у фільмі, де дівчина милується оголеним чоловіком, розглядає його м’язи та інші частини тіла, це все одно буде «чоловічий погляд». Бо патріархальна оптика, яку транслює чоловічий погляд, не має гендеру.
Патріархальні уявлення, які транслюють об’єктивацію та дегуманізацію, у фільмах можуть йти як від чоловіків, так і від жінок. Вони залишають домінацію, коли одна сторона є сильнішою, вона дивиться, вона отримує задоволення, тоді як інша сторона є лише інструментом цього задоволення.
Американська сценаристка, режисерка та продюсерка Джилл Соловей стверджує, що жіночий погляд — це «бути побаченою», а не просто акт «бути поміченою». Це зміна ставлення жінок до їхнього тіла як суб’єкта.
Завдяки відомому руху #MeToo, який з’явився саме у Голлівуді у 2016 році, у кіноіндустрії суттєво зросла кількість жінок — зокрема, режисерок, продюсерок, сценаристок. Через це в останні роки на екранах та кінофестивалях по всьому світу побільшало глибоких, змістовних фільмів про жінок.
Жінки в кіноіндустрії мають здатність транслювати більш автентичний жіночий досвід, а не ідеалізовану картинку. Жіночий погляд показує, як це — існувати у тілі, а не просто на нього дивитися. Тільки з останніми роками з’явилося більше відвертих історій та розмов про жіноче тіло та зміни, яке воно проживає.
Важливою частиною жіночого погляду є «погляд у відповідь». «Я бачу, що ти бачиш мене» — відчуття суб’єкта, який дивиться на об’єкт. Це інтенсивне усвідомлення зростаючих сил головної героїні.
Це ідеально ілюструє фільм «Портрет дівчини у вогні».
За сюжетом молода художниця Маріанна приїжджає в розкішний маєток на острові, щоб написати портрет доньки господині будинку — Елоїзи. Портрет пишуть для того, що Елоїза могла вийти заміж за багатого чоловіка з Мілану, а цю картину планують відправити нареченому. Однак Елоїза відмовляється позувати для Маріанни, оскільки зовсім не хоче цього весілля.
У цій історії Елоіза — жінка, з якої мають намалювати портрет, тобто вона є об’єктом, яка, при цьому виступає проти своєї об’єктивації. Але навіть коли героїня погоджується позувати для портрета, вона каже, що цей погляд працює у дві сторони. У фільмі звучить така фраза: «Якщо ти дивишся на мене, то на кого дивлюся я?»
Сексуалізація для жінок
Як в межах цієї оптики зображена привабливість та сексуальність? Жіночий погляд більше фокусується на різних, менш сексуалізованих культурою частинах тіла. Наприклад, у серіалі «Погань» («Fleabag») головній героїні дуже подобається шия її об’єкта закоханості.
У центрі уваги опиняються також вуста та руки, бо саме ці частини тіла можуть виступати основними джерелами для сексуального задоволення жінки (значно більшими, ніж фалосоорієнтоване суспільство нас привчає).
Сцени сексу для чоловіків зосереджені на плоті. Аналогічні епізоди, орієнтовні на жінок, фокусуються на насолоді, а не на виставлянні напоказ жіночого тіла. Такі сцени не обов’язково містять відверту оголеність, вони скоріше наповнені емоційною напругою та підтекстом. «Чоловіче бажання об’єктивізує жінок, жіноче бажання персоніфікує чоловіків».
Приклади жіночого погляду
«Володар бурі», Кетрін Бігелоу. Кетрін Бігелоу є першою жінкою, яка отримала «Оскар» за режисуру. Того ж року на цю нагороду за «Аватар» номінували і її колишнього чоловіка Джеймса Кемерона, але Оскар отримала саме вона. Цей історичний момент також називають ідеальною помстою колишньому.
«Чого хочуть жінки» та «Відпочинок за обміном», Ненсі Маєрс. Якщо ми подивимося фільм з Мелом Гібсоном «Чого хочуть жінки» з сучасної перспективи, насправді «жіночого погляду» там не буде. Більшість сцен із цієї стрічки мають відвертий сексистський контекст, а більшість жартів — про те, що головний герой може чути думки жінок, пов’язані саме з оцим стереотипним зображенням фемінності та «жіночих проблем».
Схожа ситуація виходить і з фільмом «Відпочинок за обміном». Однак ми пам’ятаємо, що Ненсі Маєрс була жінкою в індустрії, де домінують чоловіки, а студії, які схвалюють та видають бюджети на зйомки фільму, керуються чоловіками. І так чи інакше, їй потрібно було грати за правилами індустрії, якщо вона хотіла знімати великобюджетні фільми, як її колеги-чоловіки. Вона не могла розповідати відверті, просунуті історії з феміністичним контекстом і при цьому залучати великі бюджети та відомих акторів.
Що про це почитати
1. «Візуальна насолода і наративні фільми», Лора Малві;
2. «Women’s Cinema, World Cinema: Projecting Contemporary Feminism», Патрісія Вайт;
3. «Women’s Pictures: Feminism and Cinema», Аннетт Кун;
4. «Film and Female Consciousness: Irigaray, Cinema and Thinking Women», Люсі Болтон;
5. «Women in the Picture: Women, Art and the Power of Looking», Катрін Маккормак;
6. «Why Have There Been No Great Women Artists?», Лінда Нохлін;
7. «Pink-Slipped: What Happened to Women in the Silent Film Industries?», Джейн Гейнс;
8. «Watching Rape: Film and Television in Postfeminist Culture», Сара Проянські;
9. «Феміністична кінокритика: що відбувається на Заході та який контекст у східній Європі», матеріал Moviegram;
10. Журнал «Camera Obscura, a Journal of Feminism and Film Theory».
Повністю послухати лекцію Альони Шиловою «Чоловічий та жіночий погляди у кіно: історія та ознаки» можна на YouTube-каналі освітньої платформи «Культурний Проект».