fbpx

Побратими наші менші: як разом із людьми воювали слони, дельфіни й навіть бджоли

АвторДар’я Якуніна
15 Березня 2023

Наближати перемогу в Україні допомагають навіть тварини, а пес Патрон став одним із символів українського спротиву. Втім, це не перший збройний конфлікт, де звірі відіграють велику роль. Під час Першої світової війни понад 16 млн тварин допомагали людям як на полі бою, так і в тилу. Кінні та верблюжі війська воювали в пустелях, віслюки доставляли людям на фронт їжу, медикаменти та амуніцію, а голуби були відповідальними листоношами. І хоча після цього тексту Патрон точно відчує конкуренцію, Platfor.ma розповідає про тварин, які впродовж століть воювали разом із людьми.

Коні

Жодна інша тварина не відіграла такої ролі в історії війн, як кінь. Ще за часів шумерської цивілізації, близько 2500 років до нашої ери, коней та віслюків запрягали у вози, а згодом — й у колісниці, які використовували як мобільні платформи для бою з луками та списами, своєрідні пращури танків. З часом винахід сідла та стремена, а також поява більших коней, які могли витримати на собі воїна, призвело до появи кавалерії.

Відтоді тривалий час кінноту залучали до майже всіх великих війн — під час гунських та монгольських походів, у хрестових походах, Наполеонівських війнах та сотнях інших по всьому світу. У деяких країнах коні навіть ставали основою всієї військової доктрини, оскільки кавалерія була найбільш мобільною у наступальних операціях. І це тривало впродовж століть.

Втім поступово, у міру розвитку зброї, ефективність кавалерії ставала меншою, і тепер коней залучають хіба що до різноманітних перевезень. Одним із останніх випадків успішного використання вершників безпосередньо на полі бою був наступ італійського кінного полку на Східному фронті проти радянської піхоти у 1942 році.

Слони

Образ схожих на слонів величезних бойових тварин Джон Толкін використав у «Володарі перснів» не просто так. З 3 ст. до н.е. слони брали активну участь у багатьох битвах. Вони могли топтати ворожих солдатів, відкидати їх хоботами, а деякі навіть несли на спині бойову платформу для стрільців.

Важливою бойовою одиницею слони були в армії карфагенян. Під час битви з римлянами під Замою вони використали аж 80 слонів, однак римський полководець Сципіон Африканський був готовий завдяки попереднім зіткненням з цими тваринами. Він наказав своїм легіонам стати в колони й змусив їх кричати та стукати в каструлі. Гучні звуки настільки налякали тварин, що їхні вершники втратили контроль, а самі слони розбіглись, затоптавши своїх же карфагенських солдатів.

Згодом цих тварин перестали залучати до битв, адже їх продовжували лякати гучні звуки й вони могли завдавати шкоди своїй же армії, як це стало з карфагенянами. Між іншим, одна з останніх згадок бойових слонів стосується України. Під час Хотинської битви 1621 року війська Османської імперії намагались атакувати ними козаків, однак тварини злякались артилерії та розбіглися.

Дельфіни

Під час холодної війни дельфіни стали служити розмінувальниками та захисниками кораблів. За допомогою прикріпленого гідролокатора вони могли патрулювати райони навколо та виявляти ворожих плавців, а також вчиняти диверсії.  

В ході випробувань виявилось, що інтелект та військові здібності афалін були найвищими порівняно з 19 іншими видами тварин, включно з птахами та акулами. Основною військовою перевагою дельфіна є його точне чуття ехолокації, яке дозволяє знаходити такі об’єкти під водою, які не зміг би побачити найпрофесійніший водолаз. Дельфіни використовують під водою й очі, але завдяки ехолокації можуть створити уявний образ об’єктів, яких вони навіть не бачать.

Тож разом із військовими вони патрулювали гавані та шукали, наприклад, морські міни або вибухівку, прикріплену до корпусів кораблів. Якщо ж дельфіни помічали дивний обʼєкт, вони могли позначити його розташування буйком. Це стало у пригоді під час війни в Перській затоці та війни в Іраку, коли дельфіни ВМС США допомагали розмінувати порт на півдні Іраку. 

Собаки

Якщо сьогодні ми знаємо службових собак як переважно розмінувальників, вартових чи шукачів, то, наприклад, за часів пізньої античності молоських собак навіть відправляли у бій, щоб завдати шкоди ворогам. Ірландці ж виводили вовкодавів на поле бою, щоб збити норманських лицарів з коней. А одна з найбільш ранніх згадок походить зі стародавньої держави Лідія в Малій Азії, коли близько 600 року до н.е. зграя лідійських бойових собак розбила групу загарбників.

Звісно, з модернізацією зброї практика виведення собак на поле бою поступово зникла. Під час Другої світової війни в СРСР намагалися навчити собак приносити бомби під німецькі танки, але незабаром виявили, що тварини або втікали від жахливого шуму техніки, або ховалися під знайомим запахом своїх же танків з бомбами, які ще й досі були до них прив’язані.

Голуби

Українські бойові гуси — то, ясна річ, вигадка російської пропаганди. Однак птахів дійсно використовували під час війн. Тільки не в бою, а в листуваннях, адже вони мають вроджене вміння повертатися туди, звідки вилетіли, а отже могли переносити послання. Дослідники вважають, що саме в такий спосіб ще перський цар Кір звʼязувався з віддаленими частинами своєї імперії.

Під час Першої світової війни голубів активно залучали для доставки життєво важливих повідомлень на фронт та з фронту. Деяких навіть нагородили медалями за заслуги. Як-от голуба на імʼя Шер Амі, який попри кульові поранення зміг передати 12 повідомлень між фортами в регіоні Верден на півночі Франції, що врятувало життя майже 200 американським солдатам.

А впродовж Другої світової війни кількість поштових голубів стала ще більшою — тільки Велика Британія залучила понад 250 тис., 32 з яких нагородили медаллю Марії Дікін, найвищою в країні відзнакою за хоробрість, яку можна присудити тваринам. 

Бджоли

Блискучі наступальні операції бджіл відомі ще з 1 століття до нашої ери, коли греки під час римської облоги випустили комах у вириті під стінами міста тунелі. Через декілька років римляни знову опинились у бджолиній пастці вже на теренах сучасної Туреччини. Тоді супротивник розмістив вздовж їхньої лінії наступу вулики з отруйним медом. І хоч отрута не була смертельною, вона серйозно послабила римлян, що дозволило швидко їх перемогти.

Під час Першої світової війни німецькі та британські війська стали жертвами рою розлючених бджіл на теренах тодішньої німецької колонії в Східній Африці, що зрештою призвело до невдалої атаки британців. Пізніше Британія заявила, що напад бджіл був спланований німцями, які спеціально встановили розтяжки біля вуликів, втім, достовірних відомостей про це немає. А от під час війни у В’єтнамі партизани дійсно використали бджіл як зброю проти американських військових — вони розмістили дикі вулики азійської гігантської медоносної бджоли вздовж стежок, а коли ворожі патрулі наближались, запускали феєрверки, щоб комахи їх атакували.

Звісно, тварини були не лише службовими побратимами військових, а й талісманами, які мали приносити вдачу на полі бою. Втім насправді вони їм були потрібні просто як друзі, які допомагали переживати жорстокі битви. Деякі американські військові незаконно привозили тварин із собою на фронт, але частіше забирали собі місцевих, які через війну залишалися бездомними. 

На знак вірної служби у 2004-му в Лондоні встановили меморіал, присвячений всім тваринам, які впродовж історії служили та загинули в британських військах. На пам’ятнику зображення буйволів, верблюдів, слонів, голубів та інших відважних тварин, а поряд із ним — бронзові скульптури мула, коня та собаки. Один із небагатьох знаків вдячності тваринам, яких людство використовує тисячоліттями — і, на жаль, не тільки для добра.

Читайте більше цікавого