У межах серії матеріалів «Платформа добра» Platfor.ma ходить в гості до хороших проєктів, допомагає їм особисто і пише про це — аби більше людей дізнавалися про важливі ініціативи й бачили, що допомагати — легко. Цього разу ми завітали в Бровари під Києвом, аби випити кави в Кафе 21.3. А головне — поспілкуватися з тими, хто ним опікується — активістами ініціативи Перспектива 21.3 та людьми з порушеннями інтелектуального розвитку.

— Все почалося у 2003 році з Петра. Він народився в родині Андрія та Аренди Василенків. Вона з Нідерландів, тому ім’я для нас незвичайне. Коли Петро народився, їм майже одразу принесли документи: у вашого сина синдром Дауна, здавайте в дитбудинок, а собі ще народите здорового. Звісно, вони не збиралися нікого нікуди віддавати. Втім, дуже швидко з’ясувалося, що для таких дітей в Україні тоді не було фактично нічого — ніякого раннього втручання, якісних ініціатив допомоги. Тоді Андрій та Аренда разом з іншими батьками почали будувати все самі, — розповідає Ольга Соколова, яка в Перспективі 21.3 займається комунікаціями та фандрейзингом.

Синдром Дауна — це не хвороба і не наслідок способу життя батьків, а генетична аномалія, що спричиняє характерну зовнішність і певні порушення інтелектуального розвитку. В цифрах 21.3 саме ця аномалія і зашифрована. Синдром Дауна — це додаткова 3 хромосома у 21-й парі. А ще саме 21.03 у світі відзначають Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Ну а слово «перспектива» в назві означає саме це — плани та надії.

Адже місія Перспективи 21.3 — показати, що люди з порушеннями інтелектуального розвитку можуть мати повноцінне життя та реалізувати себе.

Кава з перспективою

— Мені капучино, будь ласка, — дівчина робить замовлення в кафе.

Вже за пару хвилин перед нею стоїть одноразовий стаканчик з напоєм. Бариста «пробиває» каву на планшеті, приймає оплату карткою і трохи нерозбірливо дякує. Його звати Толя, у нього порушення інтелектуального розвитку, і він — один зі студентів Перспективи 21.3 та практикант в броварському Кафе 21.3, що у 2021-му створила ця благодійна організація.

На вид це майже звичайний просторий і світлий заклад з кавою, десертами, випічкою, меню ланчів та вечерь. Лише при вході — тематичні листівки, а на стіні — плакат із проханням підтримати людей із порушеннями інтелектуального розвитку. До того ж чверть прибутку йде на підтримку Перспективи 21.3, а каву часто подають люди із синдромом Дауна. Їх тут називають студентами і колегами.

— Зі студентами працювати весело й приємно, — говорить одна з постійних співробітниць кафе. — Дечому вони вчаться дуже швидко, а до дечого треба докласти зусиль, щоб запам’ятали, але далі вже все вдається.

Згодом двоє практикантів сідають штампувати фірмовими печатками пакетики для виделок та ложок. Також серед їхніх обов’язків, скажімо, прибирати чи накривати столи. Клієнти особливої уваги на молодих людей не звертають.

— Все погане від страху. Люди не розуміють — і тому бояться. Коли ми запустили проєкт з кафе, то гості спочатку теж були налякані. А потім подивилися, що ніхто не буйний, що навпаки всі посміхаються, приязні, ще й каву тобі готують — і все, тепер це найкращі друзі, — констатує Ольга Соколова.

Практика для людей з порушеннями інтелектуального розвитку — один із ключових напрямків Перспективи 21.3. Список партнерів вже солідний: готелі Radisson, магазини Auchan, Goodman Steak House, громадський ресторан Urban Space 500.

— Для всіх партнерів ми спочатку проводили тренінги. І на одному з них я бачила, як по коридору до мене в кімнату йшли страшно перелякані працівники. Просто вони не розуміли, чого чекати — який синдром Дауна, які підлітки?! І я пам’ятаю, які вони з тренінгу виходили — натхненні й радісні. Ми й досі співпрацюємо з цією компанією, — розповідає Ольга.

Наприклад, з Radisson практиканти прибирали номери та сервірували столи в кафе. В Goodman і Urban Space також прибирали та допомагали з сервіруванням. В Auchan розкладали товар і слідкували за відділом квітникарства — врешті саме в цих магазинах були офіційно працевлаштовані перші в Україні дев’ять людей з синдромом Дауна.

— Усі партнери дають нашим практикантам реальні задачі. Все серйозно. Ніхто нікого не називає «дєточка». Вони колеги й вчаться безпосередньо працювати. І працюють — якщо правильно навчити, то ніхто за ними нічого не переробляє.

Ще один великий партнер Перспективи 21.3 — Ялтинська європейська стратегія (YES). Кілька років тому вони самі подзвонили й запропонували стати ексклюзивним постачальником усіх хлібних виробів на конференцію. Так пекарня людей з порушеннями інтелектуального розвитку стала годувати світових лідерів та візіонерів.

Наостанок я питаю у баристи Толі, що йому найбільше подобається в роботі у кафе. «Те, що гроші дають», — хіхікає він у відповідь, закриваючи чек.

«Ми ж віримо в те, що у Толі все вийде?»

Ще у 2010-му на базі спецшколи-інтернату №26 у Києві відкрився перший експериментальний клас для дітей із синдромом Дауна. Завдяки тому, що ініціаторами були Андрій і Аренда Василенки, а також інші батьки таких дітей, їх навчали відповідно до всіх потреб. Згодом створили вже три таких класи, а підручників, які написали на основі досвіду роботи Перспективи 21.3, вийшло кілька накладів.

Тим часом Петро, який своїм народженням мимоволі запустив усі ці процеси, дорослішав. І врешті стало зрозуміло, що після закінчення школи таким підліткам фактично нікуди діватися. Тож Перспектива 21.3 і сфокусувалася на людях із порушеннями інтелектуального розвитку старше 18 років та їхній адаптації до дорослого життя.

Для цього в Броварах під Києвом і відкрився центр, де з молодими людьми щодня займаються заради їхньої соціальної адаптації та напрацювання корисних навичок. У двоповерховому приміщенні соціальна адаптація студентів починається одразу — на першому поверсі знаходиться не тільки Кафе 21.3, а й відділення Укрпошти, навколо якого весь час бурлить життя.

Головне приміщення центру — довгий зал з кухнею біля входу і великим столом посередині. Коли ми заходимо, дев’ять студентів саме стоять в колі. Це — щоденний ритуал. Всі вітаються, розказують, як пройшов вечір, які новини, обговорюють плани на день. Після цього — легке прибирання, яке роблять самі студенти, аби звикнути до наведення порядку. Далі — чаювання в рідному кафе на першому поверсі та зарядка.

— Спорт та активність є дуже важливими, — пояснює одна зі співробітниць Перспективи 21.3 Віталіна. — Ми регулярно їздимо у два спортзали — в одному студенти займаються тенісом, в іншому катаються на велосипедах.

На стінах приміщення — різноманітна інформація. Наприклад, відлуння війни: два розклади занять — на випадки наявності й відсутності світла. Є вільний час на настільні ігри чи просто відпочинок, а серед предметів — українська мова, математика, практична діяльність, літературне читання, малювання. Наголос — на тому, що може бути корисним у житті.

В навчальних зошитах завдання саме про це. Теми занять, наприклад, такі: «Як одягатися та взуватися зі смаком і по сезону?», «Знаходження вартості покупки. Решта. Порівняння цін товарів, певних сум», «Емоції подиву і сорому (зацікавлений, здивований, сором’язливий)», «Розвиток діалогового мовлення, застосування етикетних норм культури спілкування», «Створення документа Word, уведення та редагування тексту, друкування».

Ми потрапляємо саме на урок інформатики. Студенти дістають з полиць ноутбуки, діляться на команди по двоє та за допомогою викладачки починають створювати коротеньку презентацію про екскурсію в Ботанічний сад.

У Толі — баристи з кафе — щось не виходить.

— Толю, ну давай, ми в тебе віримо! — підтримує вчителька. — Ми ж віримо в те, що у Толі все вийде?

— Та-ак! — моментально відгукується аудиторія. Толя зосереджено зітхає.

Питаємо в інших співробітниць Перспективи 21.3, що найцікавіше в їхній роботі.

— Найцікавіше — спілкуватися з людьми, які думають не так, як ми, сприймають світ по-іншому. Я рада їм допомагати, однак і вони нам допомагають. Ми ж звикли мислити дуже плоско, але на все можна подивитися по-іншому. Наприклад, якщо на уроках починається якийсь гамір, то всі зазвичай сказали б: «Так, ану тихо!» А студенти натомість придумали спеціальну пісеньку: «Не стукай, не грюкай» — і співають її. Замість агресії — смішна пісенька.

— На обіді Антон, який дуже любить хліб, каже: я б хотів дві булочки, — підхоплює розмову інша колега. — Йому пояснюють, що сьогодні вийде тільки по одній, бо так замовили, по одній на кожного. Тоді він каже: ну, добре, якщо так, я розламаю свою булочку пополам — і буде дві. Такий небанальний вихід із ситуації, про який ми б навіть не подумали.

Тим часом студенти завершують презентацію. Фінальне завдання — зберегти файл. Команда Петра і Насті обирає логічну назву: «Презентація Петра і Насті». Втім, по дорозі щось йде не так і створений файл має назву «Презентація Петра».

— Петро, ну як же так. Ти куди Настю подів? — посміхається викладачка. Студенти сміються, а Петро повертає правильну назву і тріумфально вигукує: «Yes!»

Після уроку ноутбуки повертаються на місце, а всі діляться на три команди. Кілька людей йдуть чергувати вниз в кафе. Більшість лишається готувати обід. Для цього на шафах на кухні прикріплені піктограми та написи з назвами побутових предметів чи продуктів, а також послідовність дій. На фоні звучить аудіокнига «Сонце в озері твоєму», яку записали самі студенти.

Тим часом Петро сідає окремо, дістає ящик зі шматками мішковини й починає ретельно розділяти тканину на окремі нитки. Це — ще одна ініціатива Перспективи 21.3. Після повномасштабного вторгнення вони разом зі студентами теж стали боротися за перемогу.

Вистояти й допомогти вистояти іншим

— 24 лютого 2022-го я мала забирати плакати для інформаційної кампанії про працевлаштування людей з особливостями інтелектуального розвитку. Вона мала бути дуже масштабною. Взагалі-то ми хотіли плакати тільки в метро, але жінка, з якою я спілкувалася, раптом подзвонила і сказала: «А ви зможете ще додрукувати наклад? Ми вам додатково розміщення на Подолі дамо безплатно». І тут велика війна. Я дуже боялася, що буде знищено все, над чим ми так довго працювали. Я знаю, про що кажу, я з Алчевська, для мене це все вже не вперше, — говорить Ольга.

З другого ж дня кафе і пекарня взялися до роботи — пекли хліб і готували для тих, кому це було потрібно. Лише за перші два місяці після повномасштабного вторгнення Кафе 21.3 разом з компанією Zeelandiia зварили близько 110 тис. безплатних порцій супу, випекли понад 65 тис. буханок хліба та майже 6 тис. кексів.

Агресорам не вдалося знищити те, над чим працювали у Перспективі 21.3. Попри важкі обстріли Бровари вистояли. І тепер допомагають вистояти іншим.

— Майже щодня кілька студентів або роблять енергетичні батончики, які потім передають на фронт, або розчіпляють мішковину на окремі пасма — щоб потім інші люди сплітали з них маскувальні «кікімори».

— Петро, ти ж це добру справу робиш, перемогу наближаєш! Дякую тобі!

— Будь ласка, — серйозно відповідає він, не відволікаючись від роботи.

Перспективи

— Найбільше ми пишаємося тим, що помічаємо, як змінюється в суспільстві ставлення до людей з порушеннями інтелектуального розвитку. Люди бачать більше їхніх можливостей. Вже менше такого: «Ой, бідна дитина», навпаки: «Ого, а ви молодці»! Не «Який же ти, напевно, нещасний», а «Дякую тобі за каву!» — говорить Ольга Соколова.

Точної статистики щодо кількості людей з синдромом Дауна та загалом з порушеннями інтелектуального розвитку в Україні немає. Однак відомо, що майже щодня в державі народжується одна дитина з такою аномалією. Перспектива 21.3 планує розширятися, аби допомогти з адаптацією більшій кількості таких людей.

Зараз в Броварах йде ремонт іншого приміщення на 900 квадратних метрів, на сусідній вулиці з Кафе 21.3. Відкриття запланували на вересень, а всередині організують і навчальні приміщення, і можливість проживати, і спортивні активності.

— Почалося все зі спецкласу, потім кількох. Далі відкрилася Пекарня 21.3, їй вже сім років. Два роки тому — кафе. У цих закладах у нас принцип — робимо класний продукт, забезпечуємо робочі місця, плюс даємо практику і майбутнє працевлаштування людям з порушеннями інтелектуального розвитку, а частина прибутку йде на організацію. А тепер у нас буде ще й справжня своя база! Ми зможемо робити стільки хорошого! — радіє Ольга. — Це ж наші люди. Наші люди з інвалідністю. Хто ж їх буде підтримувати, як не ми?

Підтримайте Перспективу 21.3 пожертвою або підпискою на щомісячний донат.