fbpx

Платформа добра: як «Київ Волонтерський» з альянсу ресторанів виріс у мульти-функціональний фонд

АвторОлена Тищук
13 Грудня 2022

У межах серії матеріалів «Платформа добра» редакція інтернет-журналу Platfor.ma ходить в гості до хороших проєктів, допомагає їм особисто і пише про це — аби більше людей дізнавалися про важливі ініціативи й бачили, що допомагати — легко. Цього разу ми з донатом завітали до столичного благодійного фонду «Київ Волонтерський», що з обʼєднання ресторанів трансформувався у повноцінний благодійний фонд із різними напрямами, проєктами та грандіозними планами на майбутнє.

— Ми довго думали, як описати «Київ Волонтерський» однією фразою, — розповідає комунікаційниця фонду Дарина. — Це складно, бо ми займаємося усім. Якщо потрібен хліб в Ізюм, то Bakehouse випікає хліб, а ми його веземо. Якщо комусь треба екіп, то ми беремо запит і працюємо над ним. Якщо термуха — то термуха, а дрон — то дрон. Тож ми дійшли до того, що «Київ Волонтерський» — це організація, яка оперативно реагує на будь-які запити суспільства. І, мені здається, нам потрошку вдається закривати їх усі.

Ще весною та на початку літа «Київ Волонтерський» готував і годував. Десятки тисяч порцій теплої їжі щодня вирушали до ЗСУ, ТРО, лікарень, волонтерів та простих цивільних. А почалося все з того, що у хаосі перших днів повномасштабного вторгнення архітектор і співвласник закладів «Дублер» і «Дилетант» Слава Балбек, а також Олександр Боровський, керівний партнер цих кафе, вирішили відкрити кухню, аби допомагати тим, чим вміють. До них відразу доєдналася Лейла Туваклієва, яка у мирні часи працювала проджект-менеджеркою в компанії «Бюро вин».

Уже 28 лютого «Дублер» запрацював у новому форматі — волонтерської кухні. Тут же утворився штаб, що курував 26 закладів, 3 пекарні та понад 500 волонтерів, які готували, розкладали та розвозили їжу наступні кілька місяців. 

— Я була менеджеркою штабу, — ділиться Оля, нині проджект-менеджерка проєкту «Зроби тепло». — Займалася запитами, координацією готових порцій і водіїв. Щодня, залежно від місяця, ми готували від 8 до 13 тис. порцій. У нас були команда водіїв, склад, а логістичну систему створили у Balbek Bureau.

Після деокупації Київської області гостра потреба у гарячих обідах відпала. Тож фонд почав переформатовуватися під проєктну допомогу. Зменшилася команда, змінився й офіс — перемістилися до просторої локації неподалік Золотих воріт, де традиційно сиділи компанії з креативних індустрій. Це логічно — адже тепер доводиться вигадувати, які проєкти запускати та як збирати на них пожертви. Втім, слово «просторо» з цього офісу потроху зникає, адже місце регулярно перетворюється на склад — із кімнатою, виділеною під медицину, чи із купою коробок біля входу, які чекають своєї черги на видачу.

— Із початку серпня ми перестали працювати як обʼєднання ресторанів і більше не потребували кухні, тому переїхали в офісне приміщення. Тут було видавництво «Основи», потім офіс продакшену Shelter. Зараз у них не дуже активна діяльність і офіс непотрібний, тож вони зробили пост, що є приміщення, а ми його тоді саме шукали. Це вже наш третій переїзд, — зазначає Оля.

Більшість команди, що залишилася, а це близько 30 осіб, до 24 лютого не займалися волонтеркою на постійній основі. Частина — вихідці з індустрії гостинності, частина — конкретно з проєктного менеджменту. І проєктний мозок потребував проєктних рішень. 

— Ми сіли думати, що буде далі. І якось пішло так, що почали робити те, що відгукувалося запиту суспільства. Наприклад, помітили, що тимчасово переміщеним особам потрібно десь залишити діток на день, щоб знайти роботу. Так виникла ідея організувати три зміни літнього денного табору. За цей час 50% батьків знайшли роботу. Теплі речі — теж необхідність. Ми побрейнштормили, що саме це може бути, обрали проджект-менеджера і погнали.

Теплий проєкт

Один з перший проєктів, які запустив фонд після переформатування — «Зроби тепло». Думати про нього почали ще у серпні, адже наближалася зима і фронт треба було починати забезпечувати термобілизною та іншим теплим одягом й екіпом.

— Спершу ми провели дослідження, які саме і кому потрібні речі, — ділиться менеджерка проєкту Оля. — Склали списки і почали шукати, де можна придбати, де звʼязатися напряму з виробництвами й відшити. Паралельно наша pr-команда пророблювала комунікаційну стратегію, бо стоїть питання, як збирати пожертви. Не всі розуміють, навіщо теплий одяг — формою наче ж забезпечують. Та завжди є деталі: наприклад, у дівчат і хлопців абсолютно різні розміри, а якщо термобілизна не підходить за розміром, то й не гріє. І те, що видають, може бути зовсім не по розміру, або в меншій кількості, ніж потрібно. 

У пріоритеті — якість, а не кількість, тож команді довелося ставати експертами у зовсім нових сферах. Наприклад, у сфері теплого одягу для військових.

— Тепла кампанія для нас усіх — це щось нове. Ти замовляєш щось тестове, дивишся, чи не полізе воно за пʼять днів від того, що неякісне. Ми обираємо лише класну термобілизну, фліски. А у своїх соцмережах розповідаємо, чому це важливо. Чому термобілизні потрібні два шари, а фліска за 500 гривень не підходить. Чому це, зрештою, так дорого. Часто люди просто не знають, чому один комплект може коштувати 3 тис. грн. Здавалося б, лише 7–8 запитів від підрозділів, але для них нам потрібно 1 млн 300 тис. грн. 

Запити здебільшого групові, тож коли тут скромно кажуть про один запит — може йтися про потреби від 30 до 70 військових. 

Аби рухати проєкт активніше за рахунок ресторанного бекграунду, у дружніх закладах запустили акцію «Тепла страва». Протягом тижня чи місяця вони обирають певну страву із меню, відсоток з продажів якої йде на теплий проєкт.

— Ми класно почали рухатися. Зараз уже стабільно збираємо 100 тис. грн на тиждень на рахунок пожертв. Це, по суті, наш перший суто донатний проєкт. Тож один із головних меседжів, що нас можуть підтримувати ресторани, бізнеси, але може й підтримати кожен індивідуально. Ми розклеїли по місту постери, що кожен донатик супер важливий. Зробили також віртуальні айтеми і кожен може придбати щось від хімічної грілки до буржуйки. 

У фонді потурбувалися, щоб кожен допомагав в міру своїх можливостей. Наприклад, маленька пекарня з Ірпеня побачила теплу кампанію — і почала шити. Так фонд отримав 30 бафів для військових, ще й з дитячими малюнками.

Дитячо-святковий проєкт

Паралельно у «Києві Волонтерському» набирає обертів проєкт Kids for kids, метою якого є подарувати українським дітям свято.

— У багатьох в дитинстві був досвід, коли тобі присилали коробку, яку збирала дитина з якогось європейського містечка. Там різні фломастери, солодощі, власне, все, що захочеш.

Принаймні такий досвід був у Лейли — директорки фонду. Саме вона започаткувала цей проєкт та розвиває його у межах «Києва Волонтерського».

— Суть Kids for kids в тому, що діти за кордоном можуть зібрати те, що самі хотіли б отримати на свята. А ми передамо ці коробки у Центр для дітей-переселенців у Мукачево. Я це називаю «подарувати свій всесвіт іншій дитині». Ми ці коробки навіть не розпаковуємо, щоб діти отримали їх в оригінальному стані, як складала дитина за кордоном, — констатує комунікаційниця фонду.

Достатньо коробки з-під взуття, заповнити її усім, чим заманеться дитині, вказати стать та вік, на які розрахований вміст, та відправити фонду. А десь у 20-тих числах грудня посилки поїдуть до адресатів.

— Одна жінка нам надіслала відео, як її племінниця запаковує подарунок. Ця дівчинка поклала туди іграшку, яку взагалі-то ніколи нікому навіть не давала в руки. А тепер сказала, що ця іграшка потрібніша українській дитині. Я одразу від цих історій тану. Спочатку плачу, потім думаю, як класно, що ми запустили таку глобальну штуку.

У особистих повідомленнях інстаграму проєкту таких історій безліч. Ось ще одна: дитина з Німеччини попросила маму перекласти фразу, щоб написати її українською на листівці.

— Це така вмотивованість маленької людини, щоб дитина в Україні її точно зрозуміла. Цей лист з помилками, написаний каракулями, але настільки щирий, що дійсно починаєш вірити в краще.

Реді ту хелп

Крім цих двох проєктів у фонді із самого початку займаються медициною. Їй тут відведені окремі напрям, координаторка та кімната. 

— Юля координує і закупку, і доставку, і сама їздить роздає ці медикаменти людям з деокупованих територій. Нещодавно була медична місія, пів штабу поїхало на Харківський напрям. Відбувається це так. Збираємо тут усе. Приїжджаємо бусом в заздалегідь домовлене селище. Двері буса відкриваються, до нього підходять люди і беруть, що їм треба. Кому інсулін, кому від серця, кому від щитівки. Запит величезний, у людей дійсно багато чого немає.

А ще в межах «Києва Волонтерського» та його офісу відбуваються дуже багато разових історій: книжкова ярмарок, благодійні маркети, колаби із закладами, збори на дружні фонду проєкти. Нещодавно допомагали зібрати на безпілотник Punisher. 

— У квітні ми почали в «Дублері» писати диктанти, — пригадує Оля. — Я принесла книжку Авраменка, спочатку читали її, потім почали диктувати самі собі й записувати. Зрештою це переросло у два чи три благодійні диктанти. Усі охочі могли прийти за пожертву і написати з нами диктант. А одного разу прийшов хлопець, якому ми дуже подобалися, ,то він просто передав нам каримат і кілька теплих ковдр.

— У нас в штабі завжди якісь активності. Якщо потрібно щось провести, то ми завжди раді надати приміщення. Ми завжди «реді ту хелп» — якщо десь потрібна допомога, тут знайдуться можливості. 

«Київ Волонтерський» пройшов не стільки довгий, скільки насичений шлях, аби стати тим фондом, яким є зараз. А яким він буде згодом — покаже лише час.

— Якщо зайти в акаунт «Києва Волонтерського», то видно, що найперший пост — про чатбот, який мав обʼєднувати запит і волонтера, — згадує Олександр Боровський, співзасновник фонду. — Це ідея Слави Балбека, і коли він його робив, то вигадував чітку і просту назву, аби легше шукалося. Слава відразу залучив свою команду, створили айдентику. Війна — це не привід не звертати на увагу на такі речі. Але до моменту, коли цей чатбот розробили, сама його ідея почала відпадати. Ми на власному досвіді зрозуміли, що люди, яким найбільше потрібна допомога, не вміють таким користуватися. До того часу ми вже валили тисячі порцій, у нас не було акаунта і не було часу його створювати і думати над тим, хто ми. Тому ми просто «віджали» у Слави акаунт «Києва Волонтерського», і все.

Зараз вся команда фонду в один голос говорить, що налаштована на марафон, адже навіть після перемоги «нам ще Україну відбудовувати років десять».

Допомогти фонду легко — донатьте на актуальні проєкти, відвідуйте заходи, аби розважитись та принести користь суспільству, а також долучайтеся до ініціатив поширенням інформації.

— Наприклад, про проєкт Kids for Kids, який поєднує діточок в Україні і дітей за кордоном, потрібно говорити якомога більше, — каже креативна директорка фонду. — Щоб усі ті, хто мають дітей і серце, побачили та долучилися.

— А ще можна взяти бабусю під патронат і забезпечувати її, — підхоплює Олександр. — Можна займатися з дітьми-переселенцями, можна ремонтувати школи, розгрібати завали на півночі Київщини. Просто треба зрозуміти, скільки у тебе є часу, знайти свою маленьку нішу і в ній копирсатися, зрештою знайшовши просвітлення. І це теж буде допомога «Києву Волонтерському» та всій Україні.

Читайте більше цікавого