У межах серії матеріалів «Платформа добра» редакція інтернет-журналу Platfor.ma ходить в гості до хороших проєктів, допомагає їм особисто і пише про це — аби більше людей дізнавалися про важливі ініціативи і бачили, що допомагати — легко. Цього разу ми відвідали штаб Зграї — волонтерського руху за покликом серця, що розрісся до організації всеукраїнського масштабу та штабу у три поверхи.

— Ми тут відчуваємо себе як вдома. Кожен приходить за бажанням, за натхнення і в міру своїх сил. У нас, по суті, немає спеціального графіка, просто у Зграї завжди можна знайти собі якесь заняття, — розповідає один із волонтерів.

Здається, це і є філософія Зграї. Кожен робить, що може, аби зробити свій внесок у перемогу та допомогти там, де це потрібно. І з цієї свободи та взаємної підтримки раптом ніби самі собою з’являються нові напрямки, а проєкт розростається все більше й більше.

Вперше волонтери зібралися у Зграю під час Революції гідності — тоді активісти чергували на Майдані, а з початком війни у 2014-му точково допомагали військовим у зоні АТО. Коли гостра потреба у такій підтримці зникла, розбіглися по власних справах і проєктах. Засновниця Зграї Євгенія Таліновська, наприклад, активно займалася допомогою дитячим будинкам та координувала різні проєкти у фонді «Кожен може», в тому числі їздила на Схід до дітей з інвалідністю. Кілька років тому Зграю знову згуртувала надзвичайна ситуація — у зоні відчуження горіли ліси, тож волонтери долучилися до гасіння пожеж та допомоги пожежникам і місцевим довкола Чорнобиля. Знову об’єднатися змусило повномасштабне вторгнення.

О третій ранку 24 лютого Євгенія зачинила двері своєї кавʼярні, а о пʼятій — все почалося. У той же день організувався склад, стали додаватися спочатку знайомі, а потім і нові люди. З чим хто міг, з тим і допомагав. В перші ж дні створили чат з водіями, які за запитом відвозили допомогу. Він існує і досі. Пізніше створили чат «Добросусідської доставки» — у ньому було понад півтори тисячі людей пішою, авто- та мотодоставками допомагали сусідам на районі.

Спершу волонтери покривали лише Київ та допомагали з евакуацією цивільних з Чернігова, а потім пішла деокупація Київської області, тож почали їздити у населені пункти, зокрема маленькі, які часто не помічали. Зараз пріоритети Зграї — це допомога військовим, лікарням та підтримка цивільних у прифронтових зонах. Втім, нові люди постійно привносять і нові ідеї.

Степлєр, Муха та Мурчик

У штабі Зграї нині тихо, тому що триває друга за день тривога, відсутнє світло, а три штабні поверхи тримаються на генераторі. Та тут ніколи не буває порожньо, тож нас зустрічає Степлєр – біленький собака з кумедним прикусом.

— Вона з-під Бахмута, її привезли парамедики. Жінка з характером. Їй вже близько пʼяти років і вона щодня обирає собі нового хазяїна і до нього лащиться. Любить свободу і дивно проявляти свою любов. Якщо кусає, значить, що ти їй сильно сподобалася. Ми хочемо віддати її в добрі руки, адже їй все ж буде краще з одним власником на всі дні, а не окремим на кожний, — розповідає координатор штабу Саша.

Один із напрямів діяльності фонду — евакуація тварин із прифронтових зон. В усі експедиції волонтери беруть корм, аби підгодувати безпритульних тварин. Готові й перетримати когось у своєму невеличкому притулку — клітки та переноски тут є. Та кожній тваринці стараються якомога швидше знайти дім. Зараз у штабі мешкає троє собак, окрім Степлєра — ще Муха з Мурчиком.

— Муха евакуйована з нульової позиції неподалік Словʼянська. Вона жила в бліндажі з військовими і вони дуже просили її забрати. Коли тільки ми її привезли, вона дуже стресувала — зайшла в туалет і не хотіла назад в приміщення, а зараз її вже не загониш, бо вона відчуває себе тут як вдома.

Муха дійсно відчуває себе тут по-хазяйськи: обгавкує незнайомих собак, а до людей лащиться і виляє хвостом.

— З часом вона почала гладшати, — згадує Сашко. — Ми думали, що вона небагато рухається і добре їсть, тож це логічно. Але вирішили все ж відвезти її до ветеринара вдруге (всі тварини відвідують ветеринара одразу після приїзду до Києва). І вже за день вона народила трьох.

Двох цуценят із приплоду вже забрали. Залишився двомісячний ласкавий Мурчик. «Мій котик», — називає його Саша. І Мурчик, і Муха, і Степлєр шукають свій постійний дім.

Є приміщення, можете гратися

Оминаємо стоси корму, отримуємо схвальний лизь від Степлєра і заходимо до головної зали. На початку повномасштабного вторгнення Зграя базувалася в приміщенні однієї з IT-компаній, але у травні мали змінити приміщення, бо людям потрібно було виходити в офіс працювати.

— Ми почали шукати, і один зі знайомих Жені Таліновської запропонував це приміщення. Воно було майже повністю розбите, бо його збиралися перебудовувати під коворкінг, але не встигли. Тож нам сказали: «Є приміщення — можете гратись». Ми винесли будівельне сміття й зробили домашній затишок. Навіть настолки поставили, щоб не було сумно під час тривог. Гуманітарна бібліотека є. Одна дівчина принесла з дома приставку, інколи граємо.

Перший поверх відведений під велику вітальню, стелажі з гігієною, кухню й продуктовий склад. У штабі прохолодно, але температура допомагає не псуватися їжі.

— Картопля поїде в прифронтові міста, — проводить екскурсію Сашко. — Ось там варення – люди передають, а ми вкладаємо в посилочки військовим. Випікаємо хліб. Буває, просять воду, її теж відправляємо людям. Формуємо продуктові набори, а також отримуємо від партнерів готові, і також за запитами відправляємо військовим та цивільним.

Вітальня більше нагадує простір у коворкінгу. Та стелажі, навантажені допомогою і нескінченні коробки видають, що ми в пункті керування потужним гуманітарним штабом. Також тут стіна подяк і сувенірний куточок із трофеями та подарунками від військових. Все це врешті виставляють на благодійних аукціонах або зберігають.

На другому поверсі — склад медичного напрямку, мілітарної екіпіровки та власне гуманітарка. Усе це зʼявляється тут завдяки донатам, частину віддають люди, а щось Зграя самотужки запитує у різних фірм та компаній.

— У кожного з волонтерів і координаторів є своє оточення, є друзі, які знають, що ми волонтеримо, і ці друзі щось виділяють, — пояснює Саша.

Саша, власне, один із 30 активних координаторів і відповідає за гуманітарний напрям.

— Це одяг, гігієна, дитяче харчування — все, що стосується населення, тимчасово переміщених осіб або мешканців прифронтових міст. Усі запити від цивільних — це до мене. В основному запити надходять із соціальних мереж. Тут навіть не потрібна ніяка реклама, бо людина, якій щось дійсно потрібно, завжди це знайде.

Те, чим займаються в гуманітарному напрямку, залежить від потреб людей. У пріоритеті завжди комфортне та сезонне. Хаотичні надходження тут не схвалюють, адже бувало, що передавали доволі неочікувані речі. Так, волонтери згадують, як дивувалися в гуманітарці весільним сукням, підборам чи нарядам для вечірок. Для такого існує окрема коробка, що зветься фрік-боксом.

Немає часу довго думати

Третій поверх будівлі у Зграї використовувати не планували, але так склалося, що знадобився і він. Зараз тут своєрідна сортувальна станція. Усе, що гарно складено на попередніх двох поверхах, тут ще лежить у мішках та баулах. Потім волонтери розбирають все за категоріями і розкладають у відповідні відділи.

— Останній місяць ми постійно думаємо про обігрів приміщення, бо тут немає опалення. Все з другого будемо перетягувати на третій, щоб координатори не мерзли, — каже Саша, і веде нас до поки єдиних двох облаштованих кімнат на третьому поверсі.

Перша — це приміщення парамедиків. Як і багато що у фонді, напрямок з навчанням парамедиків просто одного разу зʼявився ніби сам собою — і продовжив працювати. Тепер тренінги тут проводять регулярно, а команда, в якій є фахові медики, хірург, анестезіолог, парамеди, працює на медичній евакуації військових та цивільного населення в гарячих точках. Раніше активно діяли в Харківській області, в Лисичанську, зараз основне розташування — Бахмут.

За цей напрям відповідає Олексій Юдкевич — один зі співзасновників Зграї. За його ініціативою проводилися і курси тактичної медицини, і домедичної допомоги.

— Для курсу парамедиків ми влаштували цілий квест із реальними завданнями. Гримували поранення, переодягали. А вони мали, наприклад, за десять хвилин реанімувати або провести евакуацію. Бігали тут, грались. А зараз вони у Бахмуті, рятують людей на бойових позиціях. Бачите, на стіні ключі висять? Це від швидких, які нам передали друзі з Голандії, дві штуки. В них було пряме попадання, на щастя, всі живі, але от від машин нічого не лишилося. Лише ключики.

Ще один напрямок, який теж з’явився ніби сам собою — швейний цех. Тепер тут випускають кавери на шоломи, підсумки під аптечки та інше необхідне.

— Льоша (один із волонтерів фонду. — Platfor.ma), строчив щось собі вдома. Розробив концепцію аптечки, показав нам і каже: давайте таке робити. Хтось задонатив стару машинку, і ми почали шити. Тепер машинок уже багато, а ми щоразу щось нове придумаємо. От вчора вигадали шити нові підсумки, вже є перші екземпляри. Зараз думаємо з приводу бахіл хлопцям на зиму, маскхалатів, балаклав, — розповідає волонтер цього напрямку Ілля. Аптечки, до речі, комплектуються усім необхідним тут же на медичному складі.

— Немає часу довго думати, треба діяти, — підсумовує Саша.

Зграя після перемоги

За час повномасштабного вторгнення Зграя обʼєднала понад три тисячі волонтерів різних професій, віку та досвіду. В команді, наприклад, кіношники, вчителі, провізори, продавці кальянів, дизайнери.

— Волонтери постійно додаються, змінюються. Якщо хтось знайшов нову роботу або його робота відновилася, то ми цьому дуже раді, бо потрібно працювати й донатити. Все одно люди не забувають і приходять волонтерити у вільний час.

Саша впевнений, що і після перемоги Зграя продовжить збиратися, коли країні це буде найбільш необхідно.

— Зграя буде існувати, скільки це потрібно. Ми говорили між собою, що можна продовжувати робити щось, що кожен захоче і вмітиме, разом саме в тому складі, який є зараз. Але зараз про це рано думати.

Якщо ви хочете допомогти Зграї, то можете задонатити на рахунки фонду або запропонувати іншу допомогу. Усі деталі можна знайти на соціальних сторінках та на сайті.

— Зграя особлива тим, що у нас немає конкретної ієрархії. Кожен взаємозамінний і кожен може зробити свій внесок. Ми стараємося брати до уваги рішення кожного і приходити до спільних висновків. Пріоритет в тому, щоб робити усе разом. Тому ж ми і Зграя.