fbpx

Платформа добра: як фонд Життєлюб одягає, годує та забезпечує, бо не може інакше

АвторТетяна Капустинська
15 Грудня 2022

У межах проєкту «Платформа добра» редакція інтернет-журналу Platfor.ma ходить в гості до хороших проєктів, допомагає їм особисто і пише про це — аби більше людей дізнавалися про важливі ініціативи й бачили, що допомагати — легко. Цього разу ми завітали до Центру допомоги людям зі статусом ВПО від фонду «Життєлюб». Це місце, де переселенці можуть безоплатно отримати одяг, взуття, ковдри, рушники, засоби гігієни, постіль, посуд та іноді навіть продуктові набори, а всі небайдужі — допомогти. 

Благодійний фонд «Життєлюб» вже майже 10 років активно допомагає в основному людям поважного віку. Їх в організації ласкаво називають «Ба» і «Ді» та вигадують різноманітні проєкти, щоб підтримати матеріально, психологічно та фізично. Наприклад, є напрямок «Трудолюб», де вони можуть отримати нові професії та знайти роботу. Тепер він також направлений на переселенців віком 50+. Або проєкт «Обід без бід» — безплатна роздача гарячої їжі для людей поважного віку, а зараз і для переселенців.

Завдяки Агентству дорослих моделей «Життєлюб», до якого залучають моделей 50+, ба та ді доводять, що краса поза віком, а бути топмоделями можна завжди. Тож напрямків роботи багато, проте головною метою фонду до повномасштабної війни було змінити ставлення суспільства до людей золотого віку, а також зробити їхнє життя наповненим сенсами та подіями.

Після повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що підтримка зараз потрібна всім, тому з’явився новий проєкт фонду — центр допомоги людям зі статусом ВПО «Життєлюб піклується». Адже зазвичай люди евакуюються фактично ні з чим, мало хто мав змогу взяти з собою все необхідне. Вони потребують допомоги, а в центрі можуть обрати собі одяг та взуття, ковдри та рушники, побутові засоби й іноді їжу, отримати безоплатну юридичну консультацію та й просто поспілкуватися з волонтерами.

Сам центр зараз знаходиться в одному з торговельних центрів, куди переїхав зовсім недавно. Просторе приміщення з високими стелями фонду надали безплатно — заради доброї справи. До цього волонтери тіснилися у меншій кімнаті, яка вже не відповідала масштабам роботи.

Ми заздалегідь запитали у Життєлюба, чим можемо допомогти, тому прийшли не з порожніми руками — принесли 8 теплих нових ковдр. Прямо на наших очах чотири з них за лічені хвилини розібрали переселенці.

На вході нас зустріла координаторка центру Ганна, яка розповіла подробиці та провела екскурсію. Крім неї є друга координаторка Наталя, яка займається роботою поза межами центру, шукає безпосередньо волонтерів, партнерів і можливості для проєкту. Ганна зазначила, що на цій посаді лише три тижні, до цього чотири роки волонтерила в «Життєлюбі», але вже встигла перейнятися ідеєю центру та пишається його здобутками.

— Вперше двері центру відчинилися у травні, адже тоді це була нагальна потреба, і багато людей були змушені переїхати з окупованих територій, особливо зі сходу України. Від початку відкриття і по теперішній час зареєструвалося понад 10 тис. переселенців, з яких вже половина отримала допомогу.

Центр працює три рази на тиждень: вівторок, середа, четвер з 13:00 до 16:00. Щоб отримати допомогу, треба заздалегідь зареєструватися. Після цього з переселенцями зв’язуються та назначають день і час для відвідування центру. Щодня на локацію викликають близько 300 осіб, приходить половина. Хтось міг вже поїхати з Києва назад додому, хтось — евакуюватися за кордон, а у когось може вже немає потреби.

А от речі приймають у вівторок і четвер з 11:00 до 18:00. Їх закликають приносити у чистому та придатному для використання вигляді: посуд, дрібна побутова техніка, теплі ковдри та покривала, канцелярські приладдя для дітей, розвиваючі ігри. Нові, не розпаковані: засоби для прання та прибирання будинку, мило і шампуні, дитячі та дорослі підгузки, постільна білизна, рушники. А от збір одягу поки що призупинено, адже його вже забагато.

— Речі ми збираємо безпосередньо від мирного населення, люди радо відгукуються на це прохання. Несуть чоловічий, дитячій, жіночий одяг, взуття, багато іграшок, посуд, книги тощо. Волонтери все це сортують, перевіряють на придатність до другого життя та вивішують або виставляють в залі. Одяг у поганому стані, нам, звісно, також приносили, але ми віддаємо його на плетіння сіток. Ось сьогодні ми ще видаємо нові набори постільної білизни, які закупили на виторгувані на благодійному ярмарку кошти. З незвичного нам приносили вібратор і батіг. А ще сумочку Діор, яка була вже не в дуже гарному стані, але її все одно забрали. Можливо, зараз хтось носить її і навіть не здогадується, що це Діор.

Весь час, поки ми з Ганною спілкуємося, до неї з різними запитаннями підходять гості центру та волонтери. Координаторка відповідає ввічливо та з незмінною щирою посмішкою, а у нас є час роздивитися простір. Це величезний зал, зонований на відділи: чоловічий, жіночий, верхній одяг, зона окремо для немовлят, для дітей до 6 років і підлітків. Також є стенд з іграшками, зокрема м’якими, конструкторами та книгами українською мовою. А ще у залі висять кілька весільних суконь і ніби натякають, що попри все життя триває.

— Для зовсім маленьких дітей є дитяче харчування і підгузки. Також окрема зона для тварин переселенців, адже в більшості люди не кидають своїх улюбленців, а евакуюються з ними. Зараз корму залишилося не дуже багато, але ми поповнюємо наші запаси. Є постійна потреба в постільній білизні, ковдрах, рушниках, посуді. На це ми робимо акцент в зборі, хотілося б людям надавати це у гарному вигляді, а можливо й у новому стані. Не вистачає засобів гігієни: гелів для душу, шампунів, мила, пральних порошків. Просять продуктові набори, адже наразі у нас немає нічого крім молока. Це мають бути продукти, які довго зберігаються: крупи, рибні, м’ясні та овочеві консерви, олія, сухпайок тощо. Тому ми шукаємо партнерів, які б на благодійній основі змогли нам все це надати.

На базі центру працює також юридична допомога, якою займається організація «Право на захист». Тут надають інформаційну консультацію та юридичну допомогу переселенцям. Ми познайомилися з юристкою Лілею, яка поділилася, що запити бувають дуже різні, як загальні, так і глибоко особисті.

— Найчастіше люди звертаються з питань зруйнованого майна, втрати документів, поновлення виплат в разі перереєстрації, отримання свідоцтва про смерть, якщо загинув родич або близька людина. У когось особисті запити на кшталт втрати бізнесу або от людям нараховують податки попри воєнний стан, тому що вони не дають знати, що кудись переїхали. Також бувають запити щодо звільнення, проблем з роботодавцями, виходу зі складу товариства, коли один з засновників в окупації, а інший на підконтрольній території.

Коли ми запитуємо про складнощі, Ганна зізнається, що хвилювалася щодо нашої зустрічі. Вона переймалася, щоб сьогодні наша команда встигла приїхати до повітряної тривоги та відключення світла. Адже ці фактори частенько ускладнюють волонтерам роботу.

— Вчора ми подовжили роздачу на дві години, тому що не було світла і була повітряна тривога. Під час останньої ми, звісно, не працюємо, всі люди залишають центр і торговельний центр в тому числі. В такому разі ми зустрічаємося тільки після відбою. Без світла працюємо з ліхтариками і не переносимо роздачу, бо деякі люди їдуть здалеку, їм важко добиратися. Наші волонтери просто чудові, тому що не опускають руки і допомагають навіть у таких складних умовах.

Більша частина волонтерів, до речі, — це також люди зі статусом ВПО, які на собі відчули, як важко залишитися втратити домівку. Тому вони готові допомагати іншим та полегшити їм життя. Кожного дня на базі центру збирається близько 15 волонтерів. Хтось ходить постійно, хтось долучається іноді. Вони допомагають з сортуванням одягу, працюють з відвідувачами, допомагають підібрати розміри, а іноді й просто підтримують добрим словом. Частина з них — вже пенсіонери. Деякі волонтери часто й самі приносять речі або купують нові шкарпетки та білизну.

— Зараз всі українці хочуть бути корисними для інших та допомагати. Спільна допомога об’єднує людей і наближає нас до перемоги. Я кожного дня пишаюся нашими волонтерами. Деякі з них не пропускають і дня, працюють з нами вже давно та самовіддано допомагають. Я пишаюся тим, що у такій команді ми закриваємо потреби людей при будь-яких умовах. Працюємо до останньої людини, попри відсутність світла та небезпеку.

Окрім надання юридичної допомоги, хочемо запустити ще й психологічну для людей, які будуть приходити до нашого центру. В центрі є інформаційні брошури з номерами телефонів, за якими люди зі статусом ВПО можуть записатися на консультацію до психолога.

За словами волонтерок, після перемоги деякий час люди все ще будуть мати потребу у підтримці. Тому центр працюватиме, поки це буде актуальним.

Поруч з ТРЦ працює ще один проєкт фонду Життєлюб «Обід без бід» — роздача гарячої їжі людям золотого віку, а наразі ще й переселенцям. Усі охочі збираються черги за їжею, яку проєкту надають та готують ресторани-партнери. Борщ, суп, плов, макарони приїжджають кожного дня у сім будиночків по Києву.  Ми познайомилися зі старшою волонтеркою Юлією, яка займається такою роздачею на Оболоні. 

— Я прийшла в «Життєлюб» у квітні, коли переїхала зі Слов’янська Донецької області. Просто запитала, чи потрібна якась допомога, адже я займалася цим з початку повномасштабної війни. На початку травня мені передзвонили й покликали долучитися до команди. Відтоді зона моєї відповідальності — постільна білизна та корм для тварин. Потім мене запросили стати старшою волонтеркою у будиночку з роздачею їжі. Я забираю з ресторанів бідони з їжею, контролюю процес видачі гарячих страв та порядок у черзі наших улюблених ба та ді, відправляю бідони назад, а потім роблю звіти. 

З початком війни я зрозуміла, що можу бути корисною для когось і можу щось робити. Я допомагала військовим, знаходила для них медикаменти та спорядження. Раз на місяць я досі їжджу з гуманітарною допомогою в гарячі точки — Краматорськ та Слов’янськ. Тут я допомагаю ВПО, тому що як ніхто розумію, як вони себе почувають. Особливо Маріуполь, Лиман, Херсон, які приходять, беруть простирадло і мало не плачуть, тому що «я сьогодні буду спати на постільній білизні» та «я сьогодні буду вкриватися ковдрою». Це маса емоцій і людські сльози. Поки можу, я буду допомагати. 

Якщо ви також хочете допомогти центру, а значить і тим, хто потребує підтримки, це можна зробити кількома способами. Стати волонтером, підтримати проєкт інформаційно або закупити те, у чому є найбільша потреба: засоби гігієни, постільну білизну, рушники, їжу. Або ж можна підтримати донатом. Щоб надати допомогу, можна писати менеджерці проєкту Анні Боярчук: aboyarchuk261088@gmail.com.

Читайте більше цікавого