Люди досі не навчилися ефективно підтримувати одне одного та використовують для цього банальні фрази, які не працюють, а іноді й роблять тільки гірше. Це настільки щільно засіло в нашій культурі, що слова вискакують самі, а чим їх замінити – ми й гадки не маємо. Тож ми поспілкувалися з психологом, який працює в методі когнітивно-поведінкової психотерапії, Євгеном Пілецьким і психологинею Оксаною Єфремовою та попросили їх замінити вирази-архетипи більш корисними порадами.
«Все буде добре», «Комусь складніше», «У всіх свої проблеми», «Не думай про погане», «Ти сам себе накручуєш» – ці фрази, не дивлячись на те, що вони дуже розповсюджені, є прикладом токсичних відповідей на реальні проблеми, потреби та запити людини. У них є спільні риси.
Перша – всі вони знецінюють почуття людини, яка до вас звертається. Як правило, вона це робить в критичній або неприємній для себе ситуації та звертається по допомогу або завірення. Коли ви їх кажете – ніби показуєте, що те, про що людина переживає, нічого не варте. Це може призвести до багатьох неприємних наслідків: до почуття провини, сорому, відчуження, самозамкнення тощо. Замість цих фраз можна почати свою відповідь зі слів «Я дійсно бачу, що тобі погано», «Я бачу, що тобі сумно», «Я бачу, що тебе щось засмучує» – показати людині, що ви справді переймаєтеся та приймаєте її проблему.
Друга спільна риса – ви фактично транслюєте людині, що вам ця ситуація є байдужою. Ви залишаєте людину сам на сам з її проблемою, всупереч тому, що вона звернулася по допомогу й сама з цим не справляється. Спробуйте перепитати: «Що саме тебе тривожить?», «Чому тебе це тривожить?», «Які у цього можуть бути наслідки?».
Коли ви відповідаєте банальними фразами на тривожний або сумний запит людини, то даєте зрозуміти, що її безпорадність є абсолютною. Що насправді треба зробити – дати людині зрозуміти, що ми бачимо цю проблему та співчуваємо їй. Друге – визначити, що це за проблема.
Варто перевести стрілки на раціональне та адекватне розв’язання проблеми. Тут доцільно запитати: «Яким чином ти/ми можемо зарадити цьому випробуванню? Що ми можемо зробити та яким чином?» У цьому випадку доречним буде мозковий штурм – треба накидати альтернативне бачення проблеми. Так, замість того, щоб просто споглядати та тривожитися, ми зрушимо розум людини, яка до нас звернулася, в бік активного втручання, який ми можемо контролювати.

Цю фразу зазвичай говорять людині у стані невизначеності, яка переживає за можливі катастрофічні наслідки. Таким чином, коли ми говоримо «все буде добре», ми ніби вмикаємо магічне мислення та робимо завірення, яке в такому випадку насправді не дуже допоможе. Якщо ми говоримо, наприклад, про тривожні розлади, то завірення є однією з захисних моделей поведінки людини. Але з тривогою це спрацює так, що вона не буде вирішена, а тільки підкріпитися.
Тут краще проаналізувати, які є можливості й альтернативи, чи може людина впоратися з цією проблемою, якщо та дійсно настане, які є ресурси, хто їй може допомогти і чи можете ви це зробити. Від відмахування на кшталт «Все буде добре» ми переходимо у конструктивне русло та запитуємо: «Як я можу тебе підтримати?»

Знову ж таки ми знецінюємо проблему, а ще й людину. Ми ніби говоримо, що вона слабка та не може впоратися з такою дурницею. Ми таким чином не тільки нав’язуємо людині провину, а ще й сором через свої якості. У цьому випадку краще заспокоїти та сказати: «Дивись, ця проблема дуже неприємна, але в цілому з нею можна впоратися, в тебе точно є сили і я в тебе вірю».
Треба підбадьорити та сказати, що якщо не вистачить сил, то можна звернутися по допомогу або показати альтернативні варіанти розв’язання цієї проблеми, але ні в якому разі не присоромлювати людину.

Це взагалі поганий варіант байдужості, який говорить про те, що «до тебе взагалі нікому не має справи». Людина в такому випадку ніби ізолюється від цього світу, стає безпорадною. І ми скоріше підтримуємо цей стан, замість того, щоб мотивувати людину на справжнє розв’язання проблеми. Знову ж таки, краще перейти у конструктивне русло: «Чи можу я тобі допомогти?» або «Як можна розв’язати цю проблему?»

Це не тільки шкідлива, а й безглузда порада. Річ у тім, що існує так званий мисленнєвий когнітивний парадокс – коли ми намагаємося про щось не думати, це викликає зворотний ефект. Це порада на кшталт «спробуй контролювати себе» або «не будь собою». У цьому випадку найбільш конкретною та дієвою фразою буде «Що ти можеш зробити прямо зараз?», тому що як і попередні – це фраза про невизначеність та тривожне майбутнє. Тому варто перемкнутися і не думати, як ми можемо змінити майбутнє, яке ще не наступило – натомість, які кроки ми можемо зробити прямо зараз.

Це такий класичний газлайтинг, який означає, що ти не можеш довіряти власним почуттям та думкам. Краще у цьому випадку спитати, чому саме людина перебуває у цьому стані, та які є можливі підстави для того, щоб вона так думала. Зазначити, що «я бачу, що ця ситуація має для тебе суттєве значення». Можна провести те, що називається когнітивна реструктуризація, де є докази «за» і «проти» цієї ситуації. Але ні в якому разі не просто кидати «ти сам себе накручуєш». У цьому випадку, якщо ти критикуєш – пропонуй щось.
Ось ще список неконструктивних та руйнівних на етапі підтримки фраз і більш дієвих аналогів:
- Могло бути й гірше — «Це було непросто, але тобі вдалося через це пройти»
- Тримайся! — «Якщо потрібна допомога — я поруч»
- Не нервуй / заспокойся — «Я бачу, що тобі тривожно, тому давай подумаємо, що ми можемо з цим зробити»
- Розслабся — «Чи корисно зараз переживати про це?»
- Не сумуй / вище ніс — «Як я можу тебе підтримати?»
- Нічого страшного — «Як ти себе почуваєш?»
- Все на краще — «Що допоможе тобі з цим впоратися?»
- Не переймайся — «Що в цій ситуації залежало від тебе, а що — ні?»
- Не бери це близько до серця — «Розумію, що тобі неприємно»
- За чорною полосою буде біла — «Як тебе підтримати у цій ситуації?», «Не знаю, як буде далі, але хочу, щоб у тебе все було добре»
- Не звинувачуй себе — «Давай подумаємо, чи дійсно вся відповідальність лежить на тобі?»
- Все минеться — «Я тобі співчуваю і хочу, щоб ця ситуація позитивно завершилася»
- Не звертай уваги — «Я відчуваю, що тебе ця ситуація зачіпає. Як можна її безпечно вирішити?».