Не рви сеть: правила этикета современного интернета

22 Жовтня 2016
знання пороблено технології

Интернет – особый мир, где есть свои правила, нормы и этикет. Platfor.ma сформулировала десять пунктов, на которые стоит обратить внимание, чтобы вас считали человеком разумным даже в таком безумном месте как интернет.

Писать гору сообщений по паре слов в каждом

Времена изменились. Множество людей практически переселились в интернет и чат для них – не только способ швырнуть другу видео о том, как совенок играет с котиком (кстати, вот оно), но и рабочий инструмент. Поэтому не стоит продолжать писать так же, как будто на дворе все еще времена ICQ.

 

Привет

как дела?

:))))

слушай

есть вопрос

точнее, идея

а!

хотя стоп

я ж сам могу

все, уже не надо

:))

 

Безудержно нажимать Enter при отправке своих посланий, особенно малознакомому человеку – невежливо. Здороваться в интернете вовсе необязательно, а сакральный вопрос «как дела» вводит в ступор слишком многих, чтобы мучить им всех людей. Попробуйте писать сообщения из более чем двух слов – и люди отблагодарят вас развернутыми и полезными ответами, даже если вы будете просить денег в долг.

Тэг всему голова

Иногда в мире случаются праздники. Вы человек добрый и общительный, поэтому хотите всех поздравить. Разумеется, вы размещаете открытку красивого зайца в переливающихся сердцах, пишете «С Новым годом!» и отмечаете на этом снимке всех друзей: одного на ухе, другого на хвосте, а кому-то и что-то похуже достанется. Скажем, нога. Но вместо благодарности все почему-то негодуют. Все просто – отмечать людей на фотографиях, которые напрямую к ним не относятся, – это невежливо.

Лайкать старые фото

Механизм Facebook таков, что старые фото навеки исчезают в пучине забвения, пока их не лайкнет или прокомментирует кто-то специально забравшийся в дебри вашего профиля. Сделать такое для особы другого пола равносильно вывешиванию из окна плаката «Я от тебя без ума». Более того, об этом узнаете не только вы и ваш партнер по этой игре, но и весь интернет – поскольку старое фото всплывает в ленте и у них. Ворошить былое – сильное средство, которое, как и положено сильным средствам, может и помочь, и навредить. Лайкайте мудро.

Ответить всем

В рабочей и не только переписке часто множество адресатов. Используя кнопку «Ответить всем», вы действительно отвечаете всем. Старайтесь делать это только тогда, когда это действительно важно. Если организатор какого-либо мероприятия интересуется, кто сможет прийти, то вовсе необязательно сообщать всем остальным, что вы бы хотели, но не уверены, что получится, потому что в четверг много дел, плюс вы уже обещали знакомому зайти помочь поднять рояль на семнадцатый этаж, но если быстро управитесь (это, кстати, вряд ли), то, наверное, придете, просто чуть попозже. В общем, темы, важные для всех участников – это «ответить всем», а вот ответ на вопрос автора письма – просто «ответить».

Бессмысленное «нет»

Иногда желание поговорить возникает даже тогда, когда говорить нечего. Если ваш знакомый в соцсети спрашивает в своем посте, нет ли у кого-то хорошего антикварного примуса, то не стоит вторгаться в комментарии с текстом в духе: «У меня нет, но я в любом случае сейчас в Испании, сорри». У человека и примуса-то нет, а тут еще вы со своим пляжем. Отклик на вопрос о примусах должен нести хоть какую-то информацию о примусах. В идеале – о том, что он есть и да, вы готовы его отдать.

Храните чужие тайны

Деловая переписка – штука непростая. Во-первых, нельзя написать неприятному козлу, что он неприятный козел. Во-вторых, по неписанным правилам отвечать нужно в течение суток. В-третьих, будьте очень осторожны с отправкой писем многим адресатам. Лет пять назад какой-то неосторожный пиарщик разослал свой пресс-релиз на половину журналистов страны, открыто указав их почтовые адреса. От развернувшейся безумной дискуссии еще долго страдали все те, кто не хотел ни пресс-релиза, ни последующих идиотских острот неразумных коллег. «Скрытая копия» – очень полезная кнопка, используйте ее. И, если уж влипли в деловую переписку, не забывайте четко артикулировать, от чьего имени вы сейчас говорите: от своего как личности, от своего как должностного лица или от лица всей компании.

Писать всюду сразу

С развитием других каналов коммуникации телефонный звонок все больше превращается в исключительно экстренное средство связи. Общение все активнее перемещается в почту и чаты социальных сетей. И одно из главных прегрешений современного пользователя – это пытаться пробиться к собеседнику через абсолютно все каналы. Отправили письмо, написали этому человеку в Facebook, что отправили письмо, позвонили и спросили, получил ли он все это – а когда многострадальный собеседник открывает полученное, то там фото енота или ссылка на видео о том, как кот играет с совой (напоминаем, оно вот здесь). Такой информационный шквал из разных средств связи допустим только в случае чего-то совсем уж экстренного. В ином случае отправьте письмо или сообщение в чат. Выжидайте. Звонок – крайняя мера. Вполне возможно, что человеку ваша идея просто не очень интересна или вы ему вообще не нравитесь. И с каждым сообщением нравитесь все меньше.

Кроме того, если вы уж начали общаться в почте, то не стоит внезапно переносить диалог в Facebook. Сами потом запутаетесь, кто кому контракт сорвал.

Званые гости

У вас 5000 друзей в Facebook. И одно мероприятие – слет любителей мадагаскарских тараканов. Тема, безусловно, важная и актуальная, но не стоит звать на специально созданный ивент всех своих друзей. Большинству из них это все-таки будет не очень интересно. Возможно, из вежливости кто-то отметится, что придет или что ему это «интересно». В таком случае каждая ваша публикация в этом мероприятии с внутренним юмором о тараканьих усиках будет всплывать уведомлением у этих несчастных. Пощадите. Любите тараканов с теми, кто любит тараканов, остальные ни при чем.

Образ в интернете – это образ

Человек в интернете и в реальности – зачастую совершенно разные персонажи. Опустим то, что вместо двухметрового брюнета с фото при встрече собеседник может оказаться всего лишь двухметровым блондином. Десятки смайлов в каждом сообщении вовсе не гарантируют того, что в жизни человек жизнерадостный и компанейский. Не требуйте от онлайн-друзей неистового общения в офлайне. Быть занудой в жизни – это неотъемлемое право каждого.

Самолайк

Любить себя – это хорошо. Демонстрировать эту любовь всем – так себе. Если вы что-то написали, то вам это по умолчанию небезразлично и интересно. Подтверждать это лайканьем собственного высказывания равносильно ментальной мастурбации. Особенно нелепо это выглядит, когда ваш лайк долго так и остается единственным.

Подытожим – будьте нормальными людьми.

Найцiкавiше на сайтi

Конструктивізм vs. Баугауз: як у 1920-х дизайн одночасно виникав в Україні та Німеччині

АвторДарина Якимова
19 Квітня 2019

Перш за все, конструктивізм – це не зовсім стиль. Це радше мистецька програма, до якої долучилися художники-авангардисти, які на хвилі революції зайняли свою домінуючу нішу і підключилися до революційних перетворень. Гасла художників, їхні маніфести, жести, заклики доєднатися до побудови нового устрою згодом були вдало апропрійовані більшовиками.

Якщо говорити про Радянський Союз та Українську радянську республіку, тут конструктивізм виник на ґрунті нової економічної політики, яка сприяла розвитку індустріалізації. З’являється велика кількість заводів, зростає промисловість, активізується і виходить на перший план новий суспільний клас – пролетаріат.

Сам термін «конструктивізм» з’являється у 1921 році, коли відбуваються гострі та активні дискусії з приводу місця художника, яким чином він може бути корисним в побудові нового світу і нового побуту. Конструктивізм вперше артикулюється учасниками Товариства молодих художників у Москві, де саме й відбувалися дискусії. Майже відразу з’являються і теоретичні обґрунтування конструктивізму. Борис Арватов (1896-1940), незабаром один із речників виробничого мистецтва, точно підсумував історичне значення моменту. Художник, зазначав він, не потрібен промисловості, поки він не пройшов підготовку в політехнічному інституті, однак його робота цінна ідеологічно: «Це ситуація людини на березі річки, яка повинна якось перебратися на інший берег. Потрібно закласти фундамент і побудувати міст. Тоді історичне завдання буде виконано». Такий фундамент шукали та закладали художники-конструктивісти.

Конструктивізм розробляє свою власну мову – мову матеріалу, мову конструкції. Художники відмовляються від станкового живопису, який, на їхню думку, вже був абсолютно не в змозі відобразити зміни і значущість нового прошарку, нової побудови світу, нової парадигми. Художники-конструктивісти долучаються до виробничого процесу, починають використовувати такі матеріали як залізо, скло, дерево, наголошуючи на правдивості самого матеріалу. Відбувається майже істеричне самозречення професії «художник». Художники стають виробниками та конструкторами.

З’являється нова архітектура, яка має відповідати потребам нового суспільства та водночас вирішити житлову кризу, яка виникла після революції.

Конструктивізм породжує дизайн – з’являється нова форма візуальної культури, яка має амбіцію оформити життя нової людини. Він проявив себе не тільки у створенні предметного світу, тобто меблів, розробки помешкань і будівель, але й у поліграфії. У цей час активно розвивається реклама, друкована продукція. Це була певна пропагандистська машина, яка активно залучала художників і заохочувала  розвиток реклами як пропаганди.

 

8 правил приборкання непростого: уривок книги «Опанувати складність» про логіку в дизайні

АвторPlatfor.ma
17 Квітня 2019

Життя складне, каже дослідник та апологет людиноорієнтованого дизайну Дон Норман, і немає сенсу ускладнювати його ще більше. Так, дизайнери відповідальні за проектування речей, але всі інші відповідальні за подальше користування ними. Тому, як зробити новий досвід осмисленим, присвячена книга «Опанувати складність», що вийшла у видавництві ArtHuss. Platfor.ma публікує уривок, який допоможе побачити логіку майже у будь-якому непростому процесі.

Дизайнери роблять свою роботу, створюючи зрозумілі продукти й послуги, але й ми повинні робити свою, витрачаючи необхідний час на їх вивчення й опанування. Хоч би яким якісним не був дизайн, хоч би якими досконалими не були концептуальні моделі, зворотний зв’язок і модуляризація, —  складну діяльність все одно треба освоїти, і це часом вимагає багатьох годин, днів або й місяців навчання і практики. Саме так усе влаштовано в нашому складному світі.

Після того як дизайнери виконали свою частину угоди, настає наша черга як користувачів системи. Шлях до приборкання складності —  це головним чином шлях прийняття: прийміть той факт, що на опанування складних речей потрібні час і зусилля, і що битву вже наполовину виграно. Якщо хочете правила —  то вони дуже прості.

Як дозріти до життя: чому вам потрібен емоційний інтелект
і хто така зріла особистість

АвторАнна Шийчук
16 Квітня 2019

Як вижити у скаженому світі, зберегти психіку неушкодженою та ще й отримувати від цього всього задоволення? Щопонеділка на Urban Space Radio психологиня Анна Шийчук відповідає на питання про емоційний інтелект та soft skills у житті та роботі в авторській програмі «Хтознаяк». У першому епізоді – про те, як стати зрілою особистістю та навіщо це потрібно. Platfor.ma ділиться найцікавішим.

Ще Чарльз Дарвін зазначав, що емоційний інтелект необхідний для виживання і адаптації. Науковець одним із перших помітив, що вміння розуміти свої емоції та емоції оточуючих істот (він також досліджував тварин) є дуже важливим. А першим «зареєстрованим» дослідником емоційного інтелекту в 1995 році став американський психолог Деніел Гоулман. Саме він почав вживати цей термін і пояснювати через нього усю сферу емоцій людини.

У цей час людство на чолі з науковцями досліджувало різні форми інтелекту. Зокрема те, що робить і що може зробити людину розумною. Власне, емоційний інтелект був противагою до когнітивного інтелекту як розуміння логіки, освіченості та розуму як такого. Емоційний інтелект розширює уявлення про те, як бути розумним і що це означає. Якщо розуміння своїх емоцій це рефлексія, то розуміння емоцій оточуючих це емпатія. В сумі маємо: рефлексія плюс емпатія дорівнює емоційний інтелект.

З іншого боку, Джон Д. Майєр, один із дослідників емоційного інтелекту, розвіює міф про його надзвичайну значимість у нашому житті. Він каже, що тільки від 1% до 10% (а за іншими даними – 2-2,5%) найважливіших життєвих патернів і результатів залежать саме від емоційного інтелекту.

Design the world:
Дон Норман про відповідальність дизайнерів і краще майбутнє

АвторPlatfor.ma
12 Квітня 2019

Минулого тижня школа Projector влаштувала в Києві велику конференцію Krupa для UI- та UX-дизайнерів. Хедлайнером події став Дон Норман – один із піонерів human-centered design, автор культової книги «Дизайн звичних речей» і дослідник у сфері когнітивних наук. Platfor.ma записала найцікавіше з його виступу.

Приблизно 50 років тому Віктор Папанек написав книгу «Дизайн для реального світу». І перше речення книги було – «Немає професії шкідливішої за дизайн». Чому? Тому що дизайнери роблять речі, якими користуються у всьому світі. Наприклад, ми руйнуємо навколишнє середовище, щоб видобути рідкісні матеріали для виробництва смартфону. А потім викидаємо його через два роки і купуємо новий.

Я вирішив, що не збираюся більше займатися або писати про дизайн споживчих товарів із двох причин: по-перше, я сказав усе, що я маю сказати, по-друге, я не хочу продовжувати руйнувати навколишнє середовище. Тому я збираюся поглянути на такі важливі питання, як голод, освіта, здоров’я.

Людиноорієнтований дизайн має чотири основоположні принципи. І те, що мені в них подобається, – вони підходять майже до всього.

1. Зосереджуйтесь на людях. Це може бути очевидним для дизайнерів, але не для інженерів та інших професіоналів.

2Запитуйте «чому?» і шукайте головну причину проблеми. Коли вам кажуть вирішити проблему, питайте: чому це проблема? Коли вам відповідають, питайте: чому те, що ви сказали, є відповіддю? Дуже легко вирішити неправильну проблему, дуже легко лікувати симптоми, а не причину.

3. Все взаємопов’язане – думайте про всю систему. Ви можете оптимізувати маленький компонент, який є проблемним, але зробити гірше для цілої системи.

4. Змиріться з тим, що ви будете помилятися. Життя занадто складне і умови будуть змінюватись, тож завжди припускайте, що ви будете й далі спостерігати і змінювати. І перш ніж випустити продукт або послугу ви повинні протестувати їх, щоб вони працювали якнайкраще. Але навіть після випуску ви будете їх змінювати. Завжди є речі, які будуть неправильними.