Загадка №1

Ця будівля стала відома завдяки ЇМ, хоча ЇХ ані всередині будинку, ані ззовні немає і ніколи не було. Напишіть назву будинку і його автора.

Владислав Городецький полюбляв полювання і мріяв взяти участь в африканському сафарі. Він також був причетний до створення мисливського товариства у Києві. Саме тому, можливо, Городецький і оздобив фасад власними ж мріями. Будував будинок для себе, на своє 40-річчя.

Архітектор жив у квартирі №3, а решту шість здавав в аренду. Кожній сім’ї, що арендувала приміщення тут, надавали винний підвальчик, склад для дров, стайню, сарай для екіпажу, кімнатку для кучера і навіть корівник.

Загадка №2

У прізвищі цієї відомої художниці дуже часто роблять помилку, та й сама вона час від часу по-різному називала своє прізвище. Вона була правшою, але малювала лише лівою рукою. Кажуть, її роботами захоплювався Пабло Пікассо, а от сама художниця, побачивши картини Пікассо, сказала, що в її селі таку творчість би не зрозуміли.

Марія Примаченко належить до найкращих художниць-примітивісток світу. Її творчість стала настільки популярна, що одного разу з будинку художниці вкрали аж 77 картин! На жаль, це не єдина крадіжка, з якою стикалась Марія Примаченко та її нащадки – справи з нелегальним використанням творів художниці виникають ледь не щороку.

Наприклад, одного разу фінський авіаперевізник FinnAir наніс малюнок Марії Примаченко на свої Аеробуси-330, які літають до Нью-Йорка та на Далекий Схід. Авжеж, не погодивши це зі спадкоємцями мисткині. Хоча історія мала й позитивний наслідок – одразу після неї у «Вікіпедії» з’явилася сторінка про Марію Примаченко фінською, а скандал відкрив світові українську художницю.

Загадка №3

Ця композиція звучала в серіалах «Південний парк», «Сімпсони», «Менталіст» і точно запам’яталася вам за фільмом «Один удома». А все завдяки тому, що у 1936 році американець українського походження створив англійську версію слів цієї пісні.

У 1921-му «Щедрик» Петра Вільховського вперше почули у США – в нью-йоркському Карнегі Холі. А у 1936 році народна щедрівка, музику до якої написав Микола Леонтович, стала всесвітньо відомою під назвою «Carol of the Bells».

У «Щедрика» є п’ять авторських варіантів, а сам композитор присвятив їй 18 років життя: перший варіант з’явився 1901 року, а останній – 1919-го.

Загадка №4

В назві цієї картини відомого українського художника математики одразу помітять неточність. Втім, і альтернативна назва цього твору, що написана на звороті картини, зовсім не відповідає зображеному на ній. Назвіть картину і художника.

У 1915 Казимир Малевич написав «Червоний квадрат» – картину, на якій зображений червоний чотирикутник на білому фоні. На звороті твору художник зазначив альтернативну назву – «Жінка у двох вимірах». У каталозі виставці «0, 10», що пройшла у тому ж році, картина була вказана як «Живописний реалізм селянки у двох вимірах».

Загадка №5

Коли ця відома українська кінострічка виходила у французькому прокаті, виявилось, що перекласти її оригінальну назву точно майже неможливо – вона повністю втрачає сенс. Тому тут фільм отримав назву «Вогняні коні» і став неймовірно успішним – газета «Правда» того часу писала: «Скромні українські кінематографісти навіть і не уявляють, що на їхній фільм “Вогняні коні” в Парижі стоять у чергах усю ніч».

Ця кінострічка стала знаковою для історії українського кіно, і для цілого дисидентського руху, який пізніше отримав назву «шістдесятництво».

Як називається цей фільм?

Це «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова! До речі, режисерові не дозволили бути присутнім на нагородженні «Тіней» на Міжнародному кінофестивалі в Аргентині. Коли він дізнався про нагороду, то радісно відреагував: «Мені можна квиток лише в одну сторону!». Фраза швидко дійшла до керівництва і режисер, авжеж, не отримав жодного квитка(

Загадка №6

Її називають великою леді абстракціонізму та арт-деко. Творчість цієї художниці вкрай різностороння — вона створювала моделі одягу та взуття, малюнки до гральних карт, писала фрески, проєктувала театральні костюми, ткала килими і що найдивовижніше — займалася тюнінгом автомобілів.

А ще вона — перша українська художниця, яка мала персональну ретроспективну виставку в Луврі за життя.

Ну що, маєте здогадки?

Так! Це Соня Делоне, художниця та дизайнерка єврейського походження, яка народилася в Одесі.

Відомою вона стала завдяки своїм «сукням-віршам» в дусі сюрреалізму. Наприклад, ковдра, яку вона зробила для свого новонародженого сина, зберігається в Музеї сучасного мистецтва в Парижі, а американський журнал Vogue розмістив її сукню на обкладинці.

Сама Соня неодноразово підкреслювала, що якби не її враження від української культури та яскравих українських весіль — вона ніколи не змогла би створити такі образи. Після її смерті польські газети писали: померла видатна українка Соня Делоне.

До слова, прямо зараз у Києві в галереї Set Art Space триває виставка присвячена творчості Соні Делоне.

Загадка №7

2014 року цю українську експериментальну стрічку без сценарію та сюжету назвали найкращим документальним фільмом всіх часів. Так вирішив авторитетний британський журнал про кіно Sight & Sound після того як опитав 300 поважних світових критиків і творців фільмів.

Режисера цієї стрічки вважають символом кіноавангарду. Французький режисер-документаліст Фредерік Россіф так писав про нього: «Усе західне кіно в боргу перед ним за його революційний пошук. До X документалісти знімали зображення — після X вони навчилися знімати ідеї».

Маєте якісь здогадки?

Авжеж, це стрічка «Людина з кіноапаратом» – німий експериментальний кінофільм Дзиґи Вертова 1929 року. У ній Вертов хотів продемонструвати всі можливості людини, озброєної кінокамерою. Саме Вертов першим використав метод «прихованої камери» в кіно.

Робота над «Людиною з кіноапаратом» тривала більше трьох років. Але цікаво, що, незважаючи на колосальну працю команди і світове визнання, оператор Михайло Кауфман так і залишився незадоволений результатом, вважаючи, що їм не вдалося донести ідею.

Загадка №8

Творчість цієї організації вважають золотою добою українського німого кіно. Її учасники були причетними до будівництва Київської кінофабрики у 1930-х — однієї з найбільших кіностудій Європи на той час, яку сучасники називали «українським Голлівудом».

У це складно повірити, але завдяки їхній роботі Україна у 1926 році стала другим після США кінопостачальником для Німеччини. А у 1927-му керівник цієї організації прогнозував, що в найближчі роки можна буде довести темп кіновиробництва до ста фільмів на рік.

Ну що, є здогадки?

Це ВУФКУ! Або Всеукраїнське фотокіноуправління — державна кінематографічна організація, яка всього лише за вісім років свого існування заклала основу національного кіно. Епоху ВУФКУ (з 1922 по 1930) заслужено вважають золотою добою українського німого кіно.

Завдяки діяльності ВУФКУ за 1924 р. число кінозалів виросло зі 110 до 714, а за наступні два роки кількість кіноустановок по селах зросла з 215 до 715. Так, що у липні 1927 в Україні діяло вже 1646 стаціонарних кінотеатрів.

За 2 роки роботи ВУФКУ до прокату потрапили 30 ігрових повнометражних та 38 культурно-освітніх стрічок, які подивляться 16 мільйонів 890 тис. глядачів (при тому, що кіностатистика вважала оптимальним прокатом якого-небудь бойовика 2 мільйони проданих квитків).

54% кінопродукції ВУФКУ було знищено. Навіть попри це, того, що дійшло до нас, з головою вистачило, аби сформувати історію українського арту ХХ століття.

Загадка №9

Якби не ця українська співачка, опера італійського композитора Джакомо Пуччіні могла би так ніколи і не стати всесвітньо відомою.

Ця українка легко перевтілювалась в Аїду, Кармен і Джоконду на сцені. Але справжньою сенсацією для світу стала її партія Чіо-Чіо-сан, після якої жителі італійського міста Брешії сім разів гучними оваціями викликали композитора й артистів на поклін.

Напишіть назву цієї опери та ім’я співачки.

Відгадка — Соломія Крушельницька та її партія у опері «Мадам Баттерфляй».

Кажуть, що тоді разом з українською співачкою «Мадам Баттерфляй» пережила друге народження. Композитору й артистам довелося 7 разів виходити на поклін.

Зокрема співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо і Федір Шаляпін.

Загадка №10

Він працював із деревом та каменем, а Національний банк України випустив срібну ювілейну монету номіналом 5 гривень, присвячену цій людині. На реверсі монети перед скульптурою Янгола стоїть майстер, вражений витвором, що вийшов з-під його різця.

Вгадали?

Це Іоан Георг Пінзель — галицький скульптор середини 18 століття, який започаткував Львівську школу скульпторів. Ви могли бачити кам’яну скульптуру в його виконанні на фасаді собору святого Юра у Львові (або тепер звернете увагу).

Хоча у Львові є цілий музей присвячений його творчості, проте навряд чи багато львів’ян зможуть впевнено пояснити, хто ж він такий. Мало хто знає, що «таємним учнем» геніального скульптора Лоренцо Берніні виявився саме Іоан Пінзель — невідомий нікому скульптор, частини робіт якого стали відомі лише аж через двісті років! У 2011 році його роботи експонувалися в Луврі, але справжнє дослідження про те, хто він і чому галицький скульптор вчився у Берніні — попереду.

Загадка №11

Цього скромного українського співака, якого ще лагідно називають українським соловейком, визнали одним із найкращих тенорів світу. Він виступав на сценах «Метрополітен-опера», «Ла Скала» та у Великому театрі. Йому пропонували залишитися в Італії та Росії, але його серце належало Національному театру опери і балету, де він прослужив 30 років.

А у Донецьку, звідки він родом, є його пам‘ятник. Він вкритий сусальним золотом, тому місцеві часто згадують його як орієнтир і кажуть «Зустрінемося біля золотого хлопця».

Більше творів мистецтва, які ви могли не чути й не бачити, — шукайте у чат-боті, який створили Postmen.

Проєкт створено за підтримки Українського культурного фонду.