Маршрути тижня | 26 лютого – 4 березня

26 Лютого 2018
афіша

Хто ви­нен, що ро­би­ти і ку­ди піти на тижні – ось го­ловні за­пи­тан­ня людс­тва. Ре­дакція Platfor.ma на­ма­гаєть­ся відповіда­ти при­най­мні на ос­таннє з них. Ць­ого ра­зу ми ра­ди­мо кіно, лекції та навчання, дискусію про економіку, спортивний турнір із «Що? Де? Коли?» і ще дещо.

Фільм про Ніка Кейва «20 000 днів на Землі»

26 лютого, понеділок

Програма фестивалю «Нове британське кіно» полоскоче нерви документальним фільмом про відомого музиканта Ніка Кейва, чиї фантазії та реальні спогади часто перетинаються. Зрозуміти, де правда, а де вигадка, можна на безкоштовному показі в Будинку архітектора. Фільм буде транслюватися мовою оригіналу з українськими субтитрами.

 

Лекція Павла Гудімова «Мистецтво у сучасному світі»

27 лютого, вівторок

Якщо вам здається, що все сучасне мистецтво – це «будь-яка дитина так може» і просто витребеньки, то можливо, що ви праві. А може й ні. На цій лекції розкажуть, чому сучасна культура – це трохи про інше.

 

Промо: Практикум для менеджерів культури. Creative Management Camp 6.0

Набір розпочався

Раптом ви давно мрієте робити щось творче і приносити цим користь, у Creative Management Camp знають, що для цього потрібно. 19 березня розпочинаються десять тижнів інтенсивних практичних занять, на яких обраних студентів навчатимуть магії культурного менеджменту. Уся теорія перевірена жорстокою українською реальністю, а серед спікерів – організатори Кураж Базару, Книжкового Арсеналу, Closer, IZONE, Port creative hub, школи Projector і Дикого театру. Набір триває до 17 березня.

 

Дискусія «Чи може нестандартне мислення врятувати економіку?»

28 лютого, середа

З нагоди виходу книжки Стівена Дабнера та Стівена Левітта «Фрікономіка» у видавництві «Наш формат» будуть говорити про нестандартні підходи до економіки. А щоб не бути голослівними, слово дадуть першому заступнику Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максиму Нефьодову.

 

«Слухай тіло»: лекція про психосоматику

28 лютого, середа

Це обурливо! Як так можна? В бібліотеці Botan насмілилися влаштувати лекцію про вплив негативних емоцій на організм і будуть розповідати, звідки беруться стрес і депресія, а також як із ними боротися. Жодної поваги до людей, які хочуть злитися!

 

«Основам» – 26!

1 березня, четвер

Знижки – це завжди приємно. А знижки на книги – приємніше вдвічі. А знижка 26% на книги на честь дня народження видавництва «Основи»… Ну ви зрозуміли. Відсвяткуємо Багряним, Нечуєм-Левицьким, а Лесю Українку залишимо на закуску.

 

Late Night Write: івент про контент

1-2 березня, четвер-п’ятниця

Два дні представники всесвітньо відомих брендів, прогресивного бізнесу та провідніх українських медіа будуть надихати промовами на великі справи у сфері контенту і копірайтингу. А щоб не розслаблятися, після таких крутих балачок інформацію доведеться закріпити практикою. До речі, люди з Platfor.ma там теж дечому будуть вчити.

 

5 способів пізнати Київ. По-іншому

2 березня, п’ятниця

Київ буває різним – і сім екскурсоводів з багаторічним стажем розкажуть, покажуть і доведуть, що це правда. І тепер ви зможете навіть уві сні назвати десяток місць, де точно сподобається гостям столиці.

 

Свято Холі

2 березня, п’ятниця

В Індії тим часом відзначають прихід весни, вигнання зла та відродження життя масштабним фестивалем фарб. Ось де дійсно весело: спалення опудала нечестивої демониці, ходіння по вугіллю, водні битви, пісні та танці й, звичайно, багато різних кольорів. А в Україні фестиваль проводиться влітку, тож треба або чекати, або просто зараз поспішати в північну Індію – там дух свята особливо яскравий.

 

Як мозаїки Софії Київської вийшли на вулиці і у метро столиці

3 березня, субота

Цикл лекцій «Київ в авангарді. 1960-70-ті» покликаний відновити імена маловідомих митців тих років, розповісти про значущі для української культури експерименти та події. Цього разу мистецтвознавиця Діана Клочко розповість, як мозаїка Софії Київської вплинула на сучасний Київ.

 

Турнір зі спортивного «Що? Де? Коли?»

3 березня, субота

Увага, питання: як провести суботній вечір із задоволенням і користю? Відповідь – сходити на інтелектуальну вечірку, яка є спортивною версією відомої передачі «Що? Де? Коли?», відчути запал і азарт, отримати солідний багаж нових знань і познайомитися з цікавими людьми. А потім розбити їх вщент їх своїми знаннями.

 

Лекція Андрія Алферова про американське незалежне кіно

4 березня, неділя

Якщо ви давно хотіли зрозуміти, чому персонажі фільмів Джима Джармуша, Квентіна Тарантіно чи Мартіна Скорсезе поводяться так дивно, що сталося з сюжетом і чим взагалі думав режисер – все трохи проясниться після того, як кінознавець Андрій Алферов відкриє таємниці світу американського незалежного кіно.

 

26 Лютого 16:00
афіша
Найцiкавiше на сайтi

Як віртуальне змінює реальне: українські кейси VR, після яких ви цей VR полюбите

Віртуальна та доповнена реальність вже давно не щось далеке і не розвага для багатіїв. У вересні та жовтні у Києві й Харкові пройде фестиваль про мистецтво та віртуальну реальність Frontier. В його межах відбудуться виставки віртуальних та реальних об’єктів, лекції, дискусії, перформанси та вечірки про те, як віртуальність може змінити реальність. Platfor.ma разом з фестивалем розповідають про те, які проекти вже це роблять.

Хоча усі чули про неймовірні можливості VR, не всі досі розуміють, що ж ця технологія може дати нам в реальності. Перший прототип сучасної техніки віртуальної та доповненої реальності з’явився у 1838 році, коли Чарльз Уітстон виявив, що двовимірні зображення в кожному оці наш мозок складає в одне тривимірне – і винайшов стереоскоп. А більше ніж через 100 років кінематографіст Мортон Хейлиг створив Сенсораму (театральний кабінет, який нагадує 5D кінотеатр, бо стимулює усі органи чуття).

Назва для всім зараз відомого явища з’явилася аж у 1987 року, коли Джарон Ланьє, засновник лабораторії візуального програмування, вперше вжив термін “віртуальна реальність” і почав масове виробництво спеціальних окулярів та рукавичок. За роки, що пройшли, людство помітно просунулося, і тепер технологія використовується далеко не тільки для розваг.

Віртуальна та доповнена реальність у світовому контексті це цілий спектр інструментів, що застосовуються від побуту до туризму, від медицини до військових розробок, від музеїв до освітніх програм. Йдеться не тільки про професійне використання, VR стає все більш доступним й для широкої аудиторії. Platfor.ma разом з фестивалем Frontier розповідає про цікаві проекти родом з України.

Віртуальна реальність – можливість для художника повністю відтворити бажане, а для глядача – зануритися у твір. В прямому (насправді, в віртуальному) сенсі увійти в картину, переміститися в інше місце та торкнутися того, чого не існує. 

Або того, що вже відбулося. Так зробили New Cave Media, коли створили Aftermath VR Euromaidan. Команда творців реконструювала події на Майдані 20 лютого 2013 року, день розстрілів Небесної сотні. За допомогою фотограмметрії та проектування віртуального тривимірного зображення глядач опиняється на Майдані в той час, коли стріляли в мітингувальників. 

Люди, причетні до Революції гідності, розповідають про те, що пережили і як боролися за власну свободу. З інтерв’ю з ними у форматі відео 360 можна дізнатися про те, що приховували в ЗМІ або недоговорювали. Завдяки VR-окулярам навколо вас відбувається історія і ви маєте можливість стати її частиною.

«Як навчитися наважуватися?»: уривок із книги «Переваги поразок» Шарля Пепена

15 Серпня 2019

Шарль Пепен – французький філософ, журналіст, письменник і консультант Вищої комерційної школи Парижу. Він впевнений, що саме поразки дозволяють досягти вершини слави та успіху, а приклад століть і таких людей як Шарль де Ґолль, Чарльз Дарвін, Стів Джобс і Джоан Роулінг – це доводить. Platfor.ma публікує уривок із книги письменника «Переваги поразок», яку в кінці серпня випустить видавництво «Vivat».

Коли спортсмен насмілюється на нестандартний рух, то це тому, що він вивчив багато простих рухів. Треба повторювати те саме знов і знов, щоб дозволити собі зробити щось незвичне.

Златан Ібрагімович показав себе, тренуючись понаднормово. Здається, він вправлявся не стільки у футболі, скільки в бойових мистецтвах або брав участь у вуличних бійках. Мені пощастило бути на матчі «ПСЖ—Бастія» на стадіоні Парк-де-Пренс. Ця гра ще надовго лишиться в пам’яті завдяки діям Златана, коли той забив гол із неймовірною точністю, наче в уповільненій зйомці відбиваючи м’яч ззаду і не внутрішньою частиною стопи, а зовнішньою. Кожен, хто побачить цей рух, матиме враження, що такого він іще ніколи не бачив: неймовірне зухвальство. Та воно стало можливим завдяки годинам інтенсивних тренувань із тхеквондо в юності. Усі ці роки навчання об’єднались у цьому русі, коли Ібрагімович так повівся з м’ячем, керуючись геніальною інтуїцією.

«Діяти примітивно, планувати стратегічно», — пише Рене Шар у збірці «Листки Гіпноса». Треба згадати гол, забитий Ібрагімовичем, тримаючи в голові цей чудовий афоризм. Коли спортсмен тренується, розігрує можливий розвиток подій, вичікує, тоді він «стратегічно планує». Однак посеред матчу й перед тисячами глядачів Ібрагімович дозволяє собі цей гол, він «діє примітивно»: усе забуває. Не замислюючись, він робить те, задля чого давно тренувався.

Така перша умова сміливості: мати досвід, вірити у свою компетентність, освоювати власну зону комфорту, щоб наважуватися з неї виходити, і робити «трохи більше, ніж треба». Хто має зовсім трохи досвіду й постійно хоче його використати, той не годен насмілитися на багато речей. Хто має великий досвід, той за визначенням не може на нього повністю розраховувати: він схильний слухати свою інтуїцію. Сміливість — це результат, нею треба заволодіти: ми не народжуємося сміливими, але такими стаємо.

Здебільшого життєвий досвід завжди є досвідом особистим, і саме від цього залежить при- йняття ризику. Коли підприємець, який добре розуміє себе, має ухвалити рішення, він може бути уважним до власних почуттів. Чи відчуває він те саме, що й у минулому, коли талановито ухвалював рішення? Чи пам’ятає він усеохопне відчуття очевидності, яке спадало на нього щоразу, як він правильно користався можливістю?

Ксав’є Ньєль був тихим і стриманим підлітком, звичайним учнем. Він не був сміливим, нічого його по-справжньому не цікавило. Та коли у 15 років він знайшов під різдвяною ялинкою свій перший комп’ютер, усе змінилося. Зачепившись за свою пристрасть до інформатики, він розвине власну компетентність. Вона і зробить його сміливим. Треба спершу напрацювати компетентність, щоб знайти в собі сміливість вийти за її межі.

Дім з водоростей, крематорій, віскі: наскільки альтернативною буває альтернативна енергія

З кожним днем доля альтернативної енергетики у світі зростає. Все більше держав і приватних компаній розуміють важливість переходу на нові способи видобутку енергії, серед яких є і досить незвичайні. Сьогодні Platfor.ma розповість про декілька з них.

Щодня ми прокидаємся завдяки будильнику. Після душу сушимо волосся феном і п׳ємо каву з кавоварок, гортаючи стрічку соцмереж з котиками. Коли щось болить – йдемо на УЗД чи до стоматолога і його бормашини.

Кількість електроенергії, яка споживається світом, невпинно зростає з кожним роком. Традиційні джерела поки що покривають попит, але при цьому наносять шкоду довкіллю: теплові електростанції спалюють величезну кількість природного палива, гідроелектростанції порушують ландшафт і заважають природній течії річок, а атомні електростанції втрачають довіру після аварій в Чорнобилі і Фукусімі.

Саме тому науковці всього світу почали шукати альтернативні джерела. І мова не тільки про сонячні батареї та вітряки. На зміну нафті і газу приходить енергія від іноді надзвичайно дивних джерел. Platfor.ma розповідає про деякі з них.

Англійські інженери компанії TGO створили в Лондоні спортивний майданчик Green Heart з особливими тренажерами, які дозволяють не просто спалювати калорії, але й освітлювати при цьому прилеглі вулиці. Тренажери приєднані до динамо-машини, яка заряджає великий акумулятор. Також вони оснащені дисплеєм, який показує, скільки електроенергії згенерував спортсмен.

Схоже обладнання використовується в Нідерландах. Щоправда, там електрику отримують з безкінечної дитячої енергії – для цього на майданчику встановили спеціальну карусель.

 

Людина на Куражі:
Альона Гудкова та її мільйони на добро, Елтон Джон і сльози

АвторЮрій Марченко
7 Серпня 2019

Кілька років тому в Україні стартували Кураж Базари: спочатку просто як барахолки, до яких поступово додалися концерти, лекторії, майстерні і різноманітні тематичні заходи. Весь цей час вагому частину прибутку проект віддавав на благодійність. Для циклу інтерв’ю “Надлюдський фактор” Platfor.ma поговорила з ідеологом Кураж Базару Альоною Гудковою – про те, як зібрати 10 млн на благодійність, заспівати Елтону Джону та залишитися при цьому собою.

– Розкажи кілька цифр: що вже встиг наробити Кураж Базар?

– Буквально нещодавно ми подолали рубіж в 10 млн грн, перерахованих на благодійність, зараз вже близько 10,5 млн грн. Це за чотири роки і приблизно 40 фестивалів, якщо не рахувати перші декілька The New Old – барахолки, які ми влаштовували на Воздвиженці.

– Їх же там було декілька. Ти тоді думала, що це переросте в щось постійне?

– Звичайно, ні. Це просто був порив душі. Я тоді працювала маркетинг-директором в компанії “Форум”, а барахолку ми організовували абсолютно стихійно раз на кілька місяців. І раптом я виявила, що це мене дуже сильно вперло, просто той факт, що можна не давати свої особисті гроші, а працювати, щоб зібрати набагато більше. Причому зібрати фактично непотрібні людям гроші у вигляді їх старих речей.

Я тоді познайомилася з Сашею (нинішнім чоловіком Альони. – Platfor.ma) і він сказав: слухай, ось ти працюєш, але твої думки в зовсім іншому проекті, так систематизуй це, щоб збирати ще більше!

– До речі про “більше”, який відсоток ви зараз віддаєте на благодійність?

– На даному етапі у нас немає відсотку як такого. Раніше віддавали 30% від кожного квитка, але потім переїхали на ВДНГ, де вклали в наш корпус вже 5 млн грн, і їх треба якось повертати. Тому зараз у нас це не зовсім системно. Наприклад, з травневого Кураж Базару ми віддали 100% прибутку, 1,5 млн грн, щоб закрити великий благодійний проект. А в червні не віддавали нічого, тому що потрібно було виплатити ремонтні борги. Можливо, колись ми повернемося до стандартного відсотку, але зараз просто вибираємо собі великі ініціативи, яким потрібно допомогти, і закриваємо їхні потреби. В цілому у нас виходить віддавати не менше двох мільйонів на рік.

– Саме ти приймаєш рішення, коли і кому направляти гроші?

– Я і команда. Дивись, тут ще важливо сказати про те, що саме слід вважати благодійністю. Я, наприклад, думаю, що приведення в порядок території ВДНГ – це теж благодійність. Тоді виходить, що з вересня по квітень ми віддавали взагалі 100% прибутку, оскільки все реінвестували в павільйон: ремонт, електрика, асфальт, світло, туалети, пандуси. Для мене це теж якась соціальна місія, тому що ВДНГ – державна установа. Мене виженуть, а вся інфраструктура залишиться, я ж нічого собі не заберу.

– А на який термін у вас домовленість?

– Меморандум про співробітництво з ВДНГ ще на два роки. І я сподіваюся, що спрацює право пролонгації, тому що ми дійсно багато вклали у ВДНГ. Буквально кілька тижнів тому поставили рампи для бордерів, а зараз домовляємося з Red Bull, щоб побудувати повноцінний майданчик для катання. Все відкрито, все інклюзивне. Можна це вважати благодійністю? Ну, мені здається, що так.