Маршрути тижня | 26 лютого – 4 березня

26 Лютого 2018
афіша

Хто ви­нен, що ро­би­ти і ку­ди піти на тижні – ось го­ловні за­пи­тан­ня людс­тва. Ре­дакція Platfor.ma на­ма­гаєть­ся відповіда­ти при­най­мні на ос­таннє з них. Ць­ого ра­зу ми ра­ди­мо кіно, лекції та навчання, дискусію про економіку, спортивний турнір із «Що? Де? Коли?» і ще дещо.

Фільм про Ніка Кейва «20 000 днів на Землі»

26 лютого, понеділок

Програма фестивалю «Нове британське кіно» полоскоче нерви документальним фільмом про відомого музиканта Ніка Кейва, чиї фантазії та реальні спогади часто перетинаються. Зрозуміти, де правда, а де вигадка, можна на безкоштовному показі в Будинку архітектора. Фільм буде транслюватися мовою оригіналу з українськими субтитрами.

 

Лекція Павла Гудімова «Мистецтво у сучасному світі»

27 лютого, вівторок

Якщо вам здається, що все сучасне мистецтво – це «будь-яка дитина так може» і просто витребеньки, то можливо, що ви праві. А може й ні. На цій лекції розкажуть, чому сучасна культура – це трохи про інше.

 

Промо: Практикум для менеджерів культури. Creative Management Camp 6.0

Набір розпочався

Раптом ви давно мрієте робити щось творче і приносити цим користь, у Creative Management Camp знають, що для цього потрібно. 19 березня розпочинаються десять тижнів інтенсивних практичних занять, на яких обраних студентів навчатимуть магії культурного менеджменту. Уся теорія перевірена жорстокою українською реальністю, а серед спікерів – організатори Кураж Базару, Книжкового Арсеналу, Closer, IZONE, Port creative hub, школи Projector і Дикого театру. Набір триває до 17 березня.

 

Дискусія «Чи може нестандартне мислення врятувати економіку?»

28 лютого, середа

З нагоди виходу книжки Стівена Дабнера та Стівена Левітта «Фрікономіка» у видавництві «Наш формат» будуть говорити про нестандартні підходи до економіки. А щоб не бути голослівними, слово дадуть першому заступнику Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максиму Нефьодову.

 

«Слухай тіло»: лекція про психосоматику

28 лютого, середа

Це обурливо! Як так можна? В бібліотеці Botan насмілилися влаштувати лекцію про вплив негативних емоцій на організм і будуть розповідати, звідки беруться стрес і депресія, а також як із ними боротися. Жодної поваги до людей, які хочуть злитися!

 

«Основам» – 26!

1 березня, четвер

Знижки – це завжди приємно. А знижки на книги – приємніше вдвічі. А знижка 26% на книги на честь дня народження видавництва «Основи»… Ну ви зрозуміли. Відсвяткуємо Багряним, Нечуєм-Левицьким, а Лесю Українку залишимо на закуску.

 

Late Night Write: івент про контент

1-2 березня, четвер-п’ятниця

Два дні представники всесвітньо відомих брендів, прогресивного бізнесу та провідніх українських медіа будуть надихати промовами на великі справи у сфері контенту і копірайтингу. А щоб не розслаблятися, після таких крутих балачок інформацію доведеться закріпити практикою. До речі, люди з Platfor.ma там теж дечому будуть вчити.

 

5 способів пізнати Київ. По-іншому

2 березня, п’ятниця

Київ буває різним – і сім екскурсоводів з багаторічним стажем розкажуть, покажуть і доведуть, що це правда. І тепер ви зможете навіть уві сні назвати десяток місць, де точно сподобається гостям столиці.

 

Свято Холі

2 березня, п’ятниця

В Індії тим часом відзначають прихід весни, вигнання зла та відродження життя масштабним фестивалем фарб. Ось де дійсно весело: спалення опудала нечестивої демониці, ходіння по вугіллю, водні битви, пісні та танці й, звичайно, багато різних кольорів. А в Україні фестиваль проводиться влітку, тож треба або чекати, або просто зараз поспішати в північну Індію – там дух свята особливо яскравий.

 

Як мозаїки Софії Київської вийшли на вулиці і у метро столиці

3 березня, субота

Цикл лекцій «Київ в авангарді. 1960-70-ті» покликаний відновити імена маловідомих митців тих років, розповісти про значущі для української культури експерименти та події. Цього разу мистецтвознавиця Діана Клочко розповість, як мозаїка Софії Київської вплинула на сучасний Київ.

 

Турнір зі спортивного «Що? Де? Коли?»

3 березня, субота

Увага, питання: як провести суботній вечір із задоволенням і користю? Відповідь – сходити на інтелектуальну вечірку, яка є спортивною версією відомої передачі «Що? Де? Коли?», відчути запал і азарт, отримати солідний багаж нових знань і познайомитися з цікавими людьми. А потім розбити їх вщент їх своїми знаннями.

 

Лекція Андрія Алферова про американське незалежне кіно

4 березня, неділя

Якщо ви давно хотіли зрозуміти, чому персонажі фільмів Джима Джармуша, Квентіна Тарантіно чи Мартіна Скорсезе поводяться так дивно, що сталося з сюжетом і чим взагалі думав режисер – все трохи проясниться після того, як кінознавець Андрій Алферов відкриє таємниці світу американського незалежного кіно.

 

26 Лютого 16:00
афіша
Найцiкавiше на сайтi

Потяг до прекрасного:
як тусовка друзів здобула собі 10 вагонів на ГогольFest і перетворила їх на мистецтво

ГогольTrain – це перший арт-потяг Європи. Наприкінці квітня він доставив на маріупольський StartUp GogolFest музикантів, акторів, журналістів, туристів, активістів та документалістів з Києва, Дніпра та Вінниці, а 1 травня повернувся з ними назад. Розмальований художниками та арт-формаціями з різних міст, з вагоном-баром і сценою з живими виступами, цей потяг став першим настільки масштабним прецедентом співпраці культурних проектів з Міністерством інфраструктури і зокрема Укрзалізницею.

Але це – офіційно. А неофіційно люди, що пережили ГогольTrain, досі не можуть вийти з чату потягу в Telegram, зняти браслети фесту, перестати постити фото та писати про це. Уявіть: величезний плацкарт довжиною в десять вагонів, де майже кожна секція прикрашена, з кожної лунає своя музика, часто жива, провідники грають на гітарах, пасажири зайняті створенням плакатів, а проходами ганяють знімальні команди. Дивацько вдягнені зграйки курсують від 1-го до 10-го вагону і назад з екскурсіями, і в кожному вагоні зустрічають нових і старих друзів.

Час від часу простір розрізають організатори з раціями і дуже складними обличчями. Координаційний чат розривається від повідомлень: з одного боку потягу інформують, що почався черговий виступ, в 2-му вагоні питають про папірці для самокруток, в 9-му шукають друзів, яких поглинув потяг, і всі разом просто постять фото та відео безумства довкола. Цей потяг – рух всередині руху, тут все живе і дивним чином неймовірно красиве.

На фото: Денис Угорчук

Listen to me: всеохопна підбірка музики для роботи в офісі та вдома

Коли на фоні грає підходяща музика, працюєш вдвічі ефективніше. Але навіть улюблений плейлист колись набридає – і тоді в пошуках чогось свіжого, якісного та відповідного робочому настрою вирушаєш до друзів. Так зробили й ми. Platfor.ma опитала читачів і склала список гуртів, виконавців, радіо та сервісів, які можуть вдало розбавити будь-який «for work»-плейлист. Просто вмикайте і слухайте в офісі, вдома, в кафе чи на вулиці – там, де застане вас робота.

Підривний дизайн:
як берлінська студія змінює міста за допомогою журналу

Навіщо робити друкований журнал, присвячений одній вулиці? Чи може хороший графічний дизайн привести нових глядачів до музею та змусити студентів з більшою радістю ходити до університету? Кому взагалі потрібні гарно оформлені афіші та книги, якщо 90% людей не розпізнають у цьому щось особливе? Platfor.ma шукала відповіді на ці запитання разом із Йоганнесом Конрадом – співзасновником берлінської дизайн-студії Yukiko, в портфоліо якого роботи для Nike, Vice, Coca Cola знаходяться поряд із андеґраундними проектами. Він також узявся оцінити візуальний стиль виборчої кампанії Володимира Зеленського, брендинг України та новий стиль НАМУ. А вже 17 травня Йоганнес виступатиме у Києві на конференції Creative Loop: Kyiv-Berlin разом зі своєю партнеркою з Yukiko Мішель Філіпс.

– Ви вже декілька років допомагаєте з арт-дирекцією журналу Flaneur, який темою кожного наступного номера робить навіть не окреме місто, а одну вулицю. Чому тема вуличного життя так цікава?

– Журнал виходить приблизно раз на рік, іноді трохи частіше. Останній був про вулицю у Сан-Паулу. Новий ми робимо про вулицю в столиці Тайваню – Тайбеї. Ми віримо, що якщо ти зможеш уважно роздивитися одну вулицю, це буде найкращим відображенням історій міста. Коли ти заглиблюєшся на мікрорівень, вуличну культуру, соціальні та політичні проблеми, то розумієш, як через одну вулицю показати все, що відбувається у всьому місті.

Наприклад, останній журнал було присвячено вулиці Treze de Majo у Сан-Паулу. У перекладі назва вулиці означає «Третє травня» – день, коли у Бразилії заборонили рабство наприкінці 19 сторіччя. Ознаки рабовласницького устрою там досі залишаються, просто рабство має інше обличчя у їхньому класовому суспільстві. Примітно, що навіть у топографії вулиці це відображається: вулиця йде з долини вгору, від бідного кварталу Бешіга до заможного Паулішта, а між ними багато інших – маленьких інтернаціональних. Фактично це дзеркало бразильського суспільства. Це для нас найцікавіший аспект.

– Як вихід Flaneur вплинув на ці вулиці?

– Важливо розуміти, що кожен журнал – це не зовсім наша робота, бо кожного разу це колаборація з місцевою креативною спільнотою: музикантами, художниками, письменниками, архітекторами і так далі. Ми як команда з Німеччини розуміємо, що завжди потрібно давати слово самим місцевим авторам та художникам, подавати інсайдерський погляд, а не нашу рефлексію на те, що ми побачили.

Після наших колаборацій можна реалізувати ще більше спільних проектів. В останньому номері ми зводили разом письменників, фотографів, художників і фотографів, вони документували історії жінок, які постраждали від чоловічого насильства. Вони створювали чудові маски з речей, які знаходили на вулиці, й ці маски створювали своєрідних захист для жінок, щоб вони могли вільно розказати про пережите.

Flaneur все менше стає журналом. Так і задумувалось із самого початку – розширювати поняття того, що таке журнал: різний папір, різні техніки згинання сторінок. Але зараз йдеться не лише про розширення журналу як медіуму, але і як одного проекту, де він є однією великою колаборацією, цікавий цілісно, а не як набір певних статей та проектів.

Ми завжди робимо ці номери безпосередньо на місці, разом із авторами їдемо туди. Коли ми вирушаємо в нове місто та шукаємо нову вулицю, ми завжди вивчаємо контекст: соціальні зв’язки, політику, місцевих героїв – все, що може допомогти створити повну картину.

Австралієць полюбив Україну, наш дивний спорт і пробує нам допомогти.
Ми з ним поговорили

АвторЮрій Марченко
9 Травня 2019

– Як ти взагалі дізнався, що є така держава – Україна?

– В основному через вашу війну. Я, звісно, й раніше знав, що така країна існує, бо трошки вивчав історію та географію в школі, але, якщо чесно, не дуже цікавився вами до того, як почалися бойові дії.

В мене немає ніякого українського коріння і я навіть нікого ніколи з таким походженням не зустрічав. Але я думаю, що одного разу все ж приїду до вас і потім буду всім розповідати про те, як вам живеться в Україні.

– А що саме спричинило інтерес? У світі, на жаль, багато воєн, не тільки наша.

– В основному ваш унікальний вибух патріотизму. А найбільше те, що за всю вашу історію Україну безліч разів намагалися знищити, але ви все ще тут, і в Україні все ще є люди, які готові помирати заради мрії про яскраве майбутнє.

Тому тепер я постійно слідкую за деякими вашими сторінками в Фейсбуці, наприклад, за Kyiv Post та Уніан. Ну і за Ukraine Today споглядаю.

– Цікаво, що за п’ять років твій інтерес не згас. В Україні є така думка, що в Австралії у нас досить потужна діаспора. Може ти щось про них чув?

– Знову ж таки, якщо чесно, друже, ніколи й нічого такого не чув. Єдиний виняток – коли у нас була якась маніфестація діаспори проти війни. Мабуть, українці не дуже помітні, бо у нас чимало інших і набагато більш численних діаспор.