Маршрути тижня | 19-25 березня

АвторТетяна Капустинська
19 Березня 2018
афіша

Хто ви­нен, що ро­би­ти і ку­ди піти на тижні – ось го­ловні за­пи­тан­ня людс­тва. Ре­дакція Platfor.ma на­ма­гаєть­ся відповіда­ти при­най­мні на ос­таннє з них. Ць­ого ра­зу ми радимо сходити на курс по аккаунт-менеджменту, подивитись ненудний ляльковий театр, відсвяткувати Новий рік заново, відтягнутись на повну на фестивалі документального кіно, а потім вимкнути світло зі всією планетою та відпочити після насиченого тижня.

 

Промо: Старт курсу account-менеджмент у Вищій Школі Комунікацій

Якщо ти все ще в пошуках професії мрії та не можеш вибрати між космонавтом і перевертачем пінгвінів – ми можемо підказати. Бізнес розвивається, ринок агенцій зростає, а аккаунт-менеджерів, які так всім потрібні, не вистачає. Який збіг, що Вища школа комунікацій відкриває запис на курс аккаунт-менеджменту, де з тебе викристалізують розумного фахівця та дадуть стусан в напрямку майбутньої улюбленої роботи. До того ж це зовсім не страшно. Хіба що страшно цікаво.

Коли: 20 березня, вівторок

Де: Вища Школа Комунікацій

Ціна питання: 8000 грн

 

Концерт соціального лялькового кабаре «ЦеШо»

«Ляльковий театр – це нудно», – казали вони. «Це для дітей», – продовжували настоювати. Проект «ЦеШо» розвіює ці міфи соціальним ляльковим кабаре, в якому артисти міркують про сучасний світ та місце людини в ньому. На сцені разом з акторами рефлексують та філософствують їх зменшені копії, а все це перетворюється в дивовижне дійство під супровід музикальних інструментів – віолончель, контрабас, акордеон, мелодика, саксофон, ксилофон та перкусії.

Коли: 20 березня, вівторок

Де: Atlas

Ціна питання: від 200 грн

 

Прем’єра фільму «Тебе ніколи тут не було»

Ця стрічка була вперше показана на Каннському кінофестивалі, де заслужила премію за найкращу чоловічу роль та найкращий сценарій, і нарешті добралася й до нас. Якщо вам остогидли романтичні історії, балакаючі тваринки та часто не дуже кумедні американські комедії – ось гідна альтернатива.

Коли: 21 березня, середа

Де: Мережа кінотеатрів «Оскар»

Ціна питання: 130 грн

 

Новруз: відкриття перського Нового року у музеї

Людям, які втомилися відзначати Новий рік взимку та вважають, що це сумно, нудно і «щось не те», Музей Ханенків пропонує зробити це разом з ними 21-го березня, адже саме в цей день іранські та тюркські народи зустрічають «Перський Новий рік» Новруз та наступаючу весну. У зв’язку з цим в музеї ви зможете оцінити красу і значення головного символу Новрузу, асамбляжу «хафт сін». Також 24 березня вас запрошують на зустріч з безпосередніми носіями культури, де члени іранської, турецької та кримськотатарської громад Києва розкажуть про родинні й громадські традиції зустрічі Нового року. А 25 березня відбудеться святковий концерт іранської традиційної музики у виконанні ансамблю «Avaye del».

Коли: 21-25 березня

Де: Музей Ханенків

Ціна питання: виставка – безкоштовно, на події треба зареєструватися

 

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA

Кіноман – це не тільки дивитися піратські записи фільмів, сидячи на дивані, це ще й відповідальність. Така людина зобов’язана розбиратися в національному кінематографі, відрізняти режисера-аматора від режисера-гуру, в обличчя знати всіх кінокритиків і вміти відстояти свою думку в дискусії. І, звичайно, відвідувати Docudays, де всім перерахованим вище можна похвалитися в рамках одного кінофестивалю, та оцінити українські документальні картини на будь-який смак.

Коли: 23-30 березня

Де: Izone, кінотеатр «Жовтень», кінотеатр «Україна»

Ціна питання: абонемент – 800 грн

 

Година Землі від WWF

Всесвітній фонд дикої природи закликає весь світ на годину відмовитися від світла та електричних пристроїв, щоб привернути увагу до екологічних проблем планети. О 20:30 в суботу потрібно набратися сміливості та ентузіазму, щоб зробити те, що щороку на 60 хвилин об’єднує всіх жителів Землі. До речі, не пишіть нам в цей час – ми не відповімо.

Коли: 24 березня, субота

Де: увесь світ

Ціна питання: година без світла

 

Експеримент «Гамлет» у віртуальній реальності

Бельгійський інноваційний VR-театр придумав, як поєднати щось старе і щось нове – та не отруїтися. Команда креативних талантів створює художню реальність на межі театру, науки й нових медіа та випробовує можливості застосування VR у роботі з театральним текстом. Експеримент під назвою «Hands-On Hamlet» продемонструє фрагменти роботи над п’єсою «Гамлет» Вільяма Шекспіра у віртуальній реальності. На думку творців, Гамлет є першим «думаючим» протагоністом на сцені, а його активний погляд на довколишній світ дає поштовх для «гри», в якій глядач може бути у ролі свідка, а може відчути середовище зсередини або стати протагоністом.

Коли: 24-25 березня, субота-неділя

Де: Мистецький Арсенал

Ціна питання: 200 грн

Найцiкавiше на сайтi

Розкрийте очі: хто та як рятує великі екрани України – від KISFF до аніме

За останні кілька років в Україні показали безліч крутих, соціально важливих, документальних та мистецьких стрічок – в тому числі відбулися Фестиваль короткометражних фільмів, KyivMusicFilm, 100 фільмів за 100 хвилин, а на великих екранах неочікувано транслювалися опера, балет і музичні концерти. А що, якщо ми скажемо, що можливим все вищеперелічене рік у рік робить одна команда? Вам варто у це повірити, тому що Platfor.ma поспілкувалася з її засновниками Кирилом Марікуцею та Алікою Харченко про непростий шлях від фільмів про науку до величезних кінофестивалів, про неймовірних режисерів, короткий метр, розвиток індустрії, мудаків і стрічки, які змушують не відводити погляд від екрану. 

Кирило Марікуца та Аліка Харченко

– Фестиваль короткометражних фільмів (KISFF), KyivMusicFilm, 100 фільмів за 100 хвилин – розкажіть, хто ж стоїть за організацією всіх цих подій?

– Це робить одна й та ж команда, яка починала працювати над фестивалем короткометражних фільмів та продовжила роботу вже над іншими – в тому числі над KyivMusicFilm та INTRO. Ми не хотіли створювати одну організацію, яка займається кіно в цілому – у кожного з наших проєктів є певний фокус, який у такому випадку загубився б. Це різні за своїм наповненням напрями – короткий метр, повнометражні фільми про музику, а тепер ще й кіно про культуру. 

 

– Але як ви самі себе називаєте, коли розповідаєте про свою діяльність?

– Це залежить від контексту. Якщо у нас хтось запитує «хто ви?» в березні, перед фестивалем короткометражних фільмів, то ми скоріш за все будемо так занурені в роботу над ним, що асоціюватимемо себе саме з цим проєктом. А протягом решти року ми представляємося як KyivMusicFilm.

 

– Презентуйте, будь ласка, повний перелік проєктів, якими займається ваша команда. 

●     Фестиваль короткометражних фільмів (KISFF) – велика подія, яка триває 5 днів у квітні; 
●     Від KISFF є «100 фільмів за 100 хвилин», який ми проводимо щороку – з назви можна здогадатися, що це фестиваль однохвилинних стрічок;
●     Також від KISFF ми іноді організовуємо тематичні перегляди короткого метра, наприклад, фестиваль австралійського кіно, «анімаційне божевілля»;
●     KyivMusicFilm – ми показуємо те, що називається івент-сінема. Це різні події в кіно, на кшталт концертів, опери та балету, фільмів про мистецтво, документальних стрічок і дуже рідко художніх, якщо вони нам дуже запали в душу та знаходяться на  перетині з музикою й культурою. 
●     Разом з Планетою Кіно ми організовуємо регулярні покази культових фільмів, а самостійно —  представляємо довгу ретроспективу аніме. А також від KyivMusicFilm робимо документальний кінофестиваль «INTRO» про музику та культуру. 

Висока планка: актор із «Мої думки тихі» про наше кіно та те, як дивно жити з ростом 205 см

16 січня на великі екрани країни виходить стрічка режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі», яка вже отримала високі відзнаки престижних кінофестивалів і полонила серця глядачів. Platfor.ma поспілкувалася з головним актором фільму, Андрієм Лідаговським, про вибір між режисурою та акторством, улюблені сцени, етап розквіту українського кіно та складне, але цікаве життя з ростом 205 см.

Виконавець головної ролі – актор і режисер Андрій Лідаговський

 – Андрію, розкажи трохи про себе. 

– Я вчився на режисурі в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого разом з Антоніо Лукічем, режисером фільму – щоправда, він пішов вже з першого курсу, а мене вигнали пізніше, десь на 4-му. Довгий час, 7-8 років, я працював за спеціальністю – режисером-рекламником, але останнім часом намагаюся змінити фокус на арт-дірекшн. Днями мене покликали працювати художником-постановником і я думаю погодитися, але крім всього цього, звичайно, хочу зніматися в кіно. Коли Антоніо покликав мене на головну комедійну роль в короткометражку «У Манчестері йшов дощ», я зрозумів, що це, напевно, той напрямок, яким я найбільше захоплююся. Серед іншого, це менше відповідальності – ти прийшов вже на все готове і можеш креативити. А от коли ти режисер, то тримаєш стільки технічних речей у голові, що на творчість залишається менше енергії.

– Ти характеризуєш себе як творчу особистість?

– У мене сім’я така: старший брат – режисер, батько – скульптор, мати – живописець. Тому з дитинства мене налаштовували на цю хвилю, я не уявляв, що буду займатися чимось іншим. В школі я був круглим двієчником, а якби мені запропонували спробувати програмування – я б не зміг.

– Чому ти пішов з інституту?

– Понад усе мене цікавили перші три курси, які були акторськими. А після нам давали купу теорії, показували якісь стрічки та говорили знімати студентські фільми, але не викладали предмет кіновиробництва: як зробити аніматіки та розкадровування, як намалювати флор-плен із напрямами, з кого складається знімальна група, як працює виробництво, що робити ось цими руками. А я дуже сильно хотів знімати, тому був ображений, що нам цього не читають. В той самий час у мене було багато роботи та зйомок – я розумів, що на майданчику з практикою можу отримати набагато більше, і не міг суміщати. Це були нерівноцінні речі, попри крутого майстра, який і на Антоніо дуже сильно вплинув – Романа Ширмана. 

– Як ти отримав головну роль у фільмі «Мої думки тихі»?

– Антоніо до цього зняв кілька студентських фільмів зі мною, але переймався, що його будуть звинувачувати в тому, що він повторюється. Тому цей проєкт задумувався спочатку зовсім з іншим актором. У мене була лише маленька роль – я повинен був грати стоматолога у вступній сцені і як би передаватися пас із попереднього фільму в цей. Але так вийшло, що Антоніо посварився з головним актором і запропонував мені знятися в тизері, який потрібен для пітчингу. Взагалі це було так: я як раз йшов по Рейтарській, коли він мені подзвонив і став вмовляти. Коли Антоніо запропонував мені знятися в «У Манчестері йшов дощ», я дуже сильно пручався і говорив: «Та якого біса, я ж не актор, у мене не вийде». Але цього разу я швидко погодивя та навіть готовий був сам заплатити, щоб знятися у стрічці. Після досвіду в короткому метрі, я вже розумів, що це найцікавіше, чим я можу займатися.

– Як довго тривали зйомки?

– Ми зняли тизер і ще пів року переписували сценарій, він сильно відрізнявся від того, що глядачі побачать на екранах. Спочатку це була історія про дідуся та онука – перший був молодий душею та енергійний, а мій герой, звукорежисер, скептичний і занудний. Все будувалося на цьому конфлікті, а за два місяці до старту препродакшну ми вирішили, що історій про діда та онука вистачає в кінематографі, а ми покоління, яке виховали жінки – хочеться зняти про це. Тому в сюжет інтегрували маму. В результаті в нас було десь два з половиною місяці препродакшну й десь 30 знімальних днів. Це досить багато, насправді, тому що більшість подібних фільмів знімаються днів за 18-19.

– У тебе є щось спільне з твоїм персонажем?

– Я нічого не робив для того, щоб перевтілитися у свого героя. Я в принципі не вірю в акторські перевтілення як явища – мені здається, що цікавіше знайти точку схожості зі своїм персонажем і жити в тих обставинах, які є в сценарії. Цей чувак набагато серйозніший, ніж я, але це єдине, де я відходив від своєї органіки. Ну і крики-істерики мені теж не властиві, адже я спокійний як опосум, тому емоційні сцени мені даються важко.

«З новим щастям»: матеріали, які допоможуть вам змінити життя в 2020 році

Безумовно, для нашого видання 2019 рік був дуже продуктивним та багатим на круті матеріали. Ми вивчали нову інформацію, спілкувалися з неймовірними людьми, проводили справжні журналістські розслідування та створювали матеріали, які можуть спровокувати неконтрольовані позитивні зміни в житті. Останніми ділимося у цій підбірці та пропонуємо не зволікати, а використовувати отримані знання на практиці.

З початком нового року всі гучно кричать «Я зміню своє життя на краще!», але далеко не завжди ці зміни починаються. Тож на шляху до щасливого та якісного існування рекомендуємо не забувати про власні тіло, здоров’я, душу та про оточення. Якщо не знаєте, з чого почати, маємо для вас аж 30 порад, які виведуть токсини з життя та піднімуть його на новий рівень. Поговоримо про гардероб, догляд за собою, інформаційне поле, харчування, дім та інше.

 

Соцпакет: 11 наших текстів про настільки суспільно важливе, що вам точно треба їх прочитати

АвторЮрій Марченко
9 Січня 2020

Platfor.ma – це видання, яке підтримує позитивні зміни в країні та світі. Тож весь рік ми писали про важливі соціальні проекти й різноманітні актуальні проблеми та способи їх вирішити. У цій підбірці–соціальному пакеті ми зібрали дванадцять таких матеріалів, які нам здалися найбільш важливими: про благодійність, зоозахист, критичне мислення та екологію. Ми вважаємо, що їх варто прочитати усім, щоб дізнатися:

Донорство все активніше стає не якимось соціальним героїзмом, а нормою. Жертвувати кров – це нормально і не страшно. Особливо якщо жертвувати її за допомогою соціальної ініціативи «Середи в Охматдиті». Всередині – історія про те, як небайдужі люди об’єдналися навколо ідеї допомоги тим, хто цього потребує. А ще підказки, як стати донором, чого боятися і чим потім пишатися. Ну і єдине прохання від волонтерів: спробуйте хоча би раз. Навіть якщо не станете систематичним донором, ваша кров може врятувати чиєсь життя. А зараз задумайтеся: як часто ви рятуєте життя, просто витративши трохи часу на дорогу і віддавши частинку себе, яка повністю відновиться вже за місяць?