Маршрути тижня | 16-22 квітня

АвторТетяна Капустинська
16 Квітня 2018
афіша

Хто ви­нен, що ро­би­ти і ку­ди піти на тижні – ось го­ловні за­пи­тан­ня людс­тва. Ре­дакція Platfor.ma на­ма­гаєть­ся відповіда­ти при­най­мні на ос­таннє з них. Ць­ого ра­зу ми пропонуємо наблизитися до британської освіти та стати профі у рекламі, відвідати концерт фрік-кабаре у одному з міст України та вінтажний маркет у Києві, знайти спільне між Гітлером і Пікассо, а після цього всього прибрати за собою та іншими.

 

Dakh Daughters у Львові, Харкові та Одесі

Якщо ви ще не витанцьовували під відоме у всьому світі фрік-кабаре Dakh Daughters Band, не намагалися навчитися грати на акордеоні або повторити грим у домашніх умовах, а сусіди ще не чули, як ви підспівуєте їхнім пісням – саме час. Це не просто концерт, це – п’ятнадцять музичних інструментів, діапазон вокалу від українського плачу до суворого гроулінгу та повний спектр людських емоцій у справжньому театральному дійстві семи красунь та акторок театру «Дах». Безліч постів у соцмережах та мурашки по шкірі гарантовані! Аргументує головред.

Коли: 16, 18, 21 квітня

Де: Львів, Харків, Одеса

Ціна питання: від 250 грн

 

The Great Gatsby Ballet

Якщо вас раптом не влаштував Леонардо Ді Капріо в екранізації роману Фіцджеральда, то можна згладити враження найуспішнішим балетом за всю історію незалежної України, який вже підкорив світ і повернеться в нашу країну всього на один день. Один з найбільш успішних хореографів сучасності за версією The New York Times Дуайт Роден стежив за якістю всіх арабесків, пліє та батманів, а відомий танцівник Денис Матвієнко тут одночасно виступає у ролі Гетсбі та художнього керівника постановки. Більше 20 людей на сцені – це вам не жарти. Готуйте щелепи, щоб смачно впускати їх на підлогу.

Коли: 16 квітня, понеділок

Де: Палац Україна

Ціна питання: від 280 грн

 

Neuromarketing Talks

Чи можна спрогнозувати поведінку споживачів? Як напевне зробити рекламу влучною та ефективною, а не просто «це бімба, я вам кажу»? Що взагалі таке нейромаркетинг та як ним користуватися? Про це знають як мінімум двоє людей – консультантка із комунікацій, власниця менторського бюро Hope&Partners Надя Перевізник і Віктор Комаренко, кандидат біологічних наук, співзасновник освітньої платформи та лабораторії Beehiveor, член Українського фізіологічного товариства і товариства нейронаук України. Їм можна ставити питання, виманювати інформацію та навіть сперечатися з ними.

Коли: 17 квітня, вівторок

Де: Projector

Ціна питання: 100 грн

 

MediaFest

Кухня – це не тільки бургери, піца та суші, це ще й про медіа. Тут теж щось може пригоріти, переваритися або бути недосоленим. Але є два шефи, які знають досконалі рецепти. Куратор «Мистецького Арсеналу» Олександр Соловйов розповість про розвиток медіа-мистецтва в Україні та світі, а засновник українського продакшн-хауса Electric Sheep Film та володар нагород національних й міжнародних рекламних фестивалів Андрій Копоц розкриє таємниці роботи відеопродакшну.

Коли: 17 квітня, вівторок

Де: Інститут журналістики КНУ ім.Т.Шевченка

Ціна питання: за реєстрацією

 

Прем’єра фільму «Гітлер проти Пікассо та інших»

Доторкнутись до мистецтва через кіно, промандрувати крізь роки й континенти та дізнатися, що спільного між нацизмом та артом, тепер можна на великому екрані. Ми побачимо картини Пікассо, Матісса, Ренуара, Шагала, які після оголошення гітлерівської війни проти так званого «дегенеративного мистецтва» були викрадені, приховані та засуджені. Ця стрічка – нова робота творців фільмів про Леонардо да Вінчі, Боттічеллі та Рафаеля. Це як потрапити до Лувру, але без скаженої черги та казкових грошей.

Коли: 18, 19 квітня

Де: кінотеатри «Київ», «Україна» та «Планета кіно»

Ціна питання: 150 грн

 

Kyivness // Перший курований вінтажний маркет

Вінтаж – це не те, про що ви давно забули й воно випадково випало з шафи, а ціла культура. Організатори маркету будуть доводити це різними способами та речами з історією – одягом та аксесуарами з усього світу, відреставрованим взуттям, а також стильними предметами декору та навіть меблями. Вийти на шопінг за рамками масмаркету можна буде вже цієї суботи.

Коли: 21 квітня, субота

Де: Educatorium

Ціна питання: 50 грн

 

Промо: Виставка британської освіти «Бізнес по-англійськи»

Молоді та амбітні українці, збирайте жагу до розвитку, гаряче бажання навчатися та залізну волю в кулак, бо агентство «Бізнес-Лінк» влаштовує виставку британської освіти. Один день спілкування з професорами, викладачами та директорами вишів Великої Британії дасть вам навіть більше, ніж перегляд усіх сезонів «Шерлока» англійською мовою. А там і британський диплом не за горами. До того ж, вхід вільний, if you know, what we mean.

Коли: 21 квітня, субота

Де: готель Hyatt Regency Kyiv

Ціна питання: за попередньою реєстрацією

 

Роздільний суботник

Провести суботу з користю, розім’яти м’язи на свіжому повітрі та отримати сотню плюсиків у карму просто – долучайтеся до акції «Роздільний суботник». Організатори закликають усіх киян покращити стан дворів, лісів, парків, а також відправити вторинні ресурси на переробку, адже сміття недостатньо просто перевезти з одного місця на інше. Якщо ви хоч раз викидали потайки стаканчик з-під кави, коли вже зневірились знайти сміттєвий бак, є шанс компенсувати цей гріх і допомогти планеті.

Коли: 21 квітня, субота

Де: Сирецький парк, Виноградарський ліс та будь-яке місце у Києві

Ціна питання: безкоштовно

Найцiкавiше на сайтi

«Тобі що, більше всіх треба?»: чому в Україні легше бути негідником

Активіст Віктор Артеменко координував програму «Відкритий університет реформ», працював у команді проєкту USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я в Україні», організував візити реформаторів з ЄС до України та був менеджером адвокації Реанімаційного пакету реформ. Для Platfor.ma він поміркував про те, чому, на його думку, в нашій країні легше бути негідником – і як це змінити.

Минулого року я балотувався у Верховну Раду. Я приїхав у своє рідне місто – Старокостянтинів, Хмельницької області, – де я виріс, закінчив школу, де знають мене та моїх батьків. Приїхав і сказав, що хочу піти у політику. В один момент на мені ніби опинився ярлик негідника – мене стали обливати відрами бруду та кидатися фразами на кшталт «Ти ніхто і звати тебе ніяк» і «Ти нічого не зробив».

Виглядало так, ніби я автоматично став частиною чогось поганого. У нашого суспільства, на жаль, немає розуміння, що в політику може піти хтось нормальний і той, хто дійсно бажає впровадити позитивні зміни в країні. Такими ярликами мислять бабці біля під’їзду – вони вішають їх на кожного. Хоча давно варто позбавлятися цих стереотипів.

Я бачу корені цього в комунікаціях, споживанні інформації та її сприйнятті. Умовно, негіднику легше бути політиком, тому що від нього ніхто нічого хорошого не очікує. Що б він не зробив, суспільство це влаштовує, тому що «а, ну це очікувано». Він не має обмежень в тому, що каже чи робить: від жмакання прутня до називання геноцидом всього підряд. І кожного разу будь-якою своєю дією негідник підтверджує цей ярлик.

Віктор Артеменко

Ми зараз говоримо про публічну сферу, адже поняття «негідник» на побутовому рівні не так яскраво виражено. І якщо в публічній площині з’являється хтось нормальний і робить щось хороше, то відразу кажуть «а, так це для піару». Немає розуміння, що голосно можна говорити й про якісь хороші речі.

Ми в Україні звикли страждати. Український герой, оспіваний у літературі та піснях, завжди на амбразурі й першим помирає – а про покійників «або добре, або ніяк». Тому він герой. Але існує така теза: «Є багато людей, які готові померти за Україну, і мало, які готові жити за неї». Мається на увазі, жити так, щоб ще й змінити потім щось на краще. Зараз ситуація склалася так, що в публічній сфері ти маєш не висовуватись, мати середню зарплату й нічим особливо не вирізнятись. Якщо ти поїхав за кордон та досягнув успіху, то в очах суспільства ти вже не такий як всі й менше страждав.

Якщо хтось займається благодійністю, робить добрі справи та допомагає іншим – це круто, але тільки в нашій бульбашці проактивних та свідомих громадян. Тобто в нашому таборі, де волонтерство, розбудова держави, реформи – це є цінністю. А для іншого табору ми «соросята» (від імені американського фінансиста Джорджа Сороса, який координує декілька грантових проєктів. Соросятами спочатку називали тих, хто отримував гранти від фондів Сороса, а потім – хто отримував будь-які західні гранти, – Platfor.ma) та грантоїди. 

Необхідна культурна зміна. Я все списую на освіту – що ми сьогодні закладаємо в голови в школах, те й вилізе в майбутньому. Зараз важко знайти людину, яка не просто буде формально виконувати завдання чи писати звіти, а буде хотіти зробити роботу. У нас в школах розвивається культура, коли діти вчаться виключно для здачі іспиту, а не для того, щоб щось знати та застосовувати.

У цій же школі все заради формалізму, і наголошують: «Не висовуйся» та «Тобі що, більше всіх треба»? Це узагальнення, звісно, тому що є багато вчителів, які роблять правильно: хвалять, коли це потрібно, і дають зворотний зв’язок. Саме на цьому, коли дитина дійсно заслужила, а не просто «з хорошими батьками», і формується розуміння – якщо зробиш щось добре, отримаєш визнання.

IKEA, Apple, Lego та Adidas: 6 прикладів того, як компанії очищують планету від свого ж сміття

АвторЯна Червінська
26 Червня 2020

Світ у смітті й небезпеці. З 1950 року залишки пластику складають 9 млрд тонн – тільки 9% з них переробляється, а решта спалюється або лежить на смітниках, отруюючи ґрунт. Наприклад, поліетиленові пакети: якщо з них зв’язати мотузку, нею можна буде обернути планету 7 разів. Пластикові відходи – зло, яке дуже вигідне для масового виробництва. Однак навіть великі світові бренди розуміють, що потрібно щось змінювати заради безпеки всього людства. Яна Червінська, дизайнерка одягу, засновниця Sustainable Fashion Pad і платформи Беззайве розповідає, які компанії та як очищають нашу планету від свого ж сміття.

Колекція називається Bottle Source («пляшкове джерело»). Вона складається з футболок і худі, зроблених із переробленого пластику. The North Face та National Geographic зібрали 75 кг пластикових пляшок у чотирьох національних парках США і відправили на перероблення. Вартість футболки, наприклад, становить $35. З кожної проданої одиниці одягу творці колекції жертвують $1 до Фонду національних парків США.

«Голі-босі у вогні»: пізнавальні монологи чотирьох пожежників

АвторPlatfor.ma
25 Червня 2020

Вогонь, вода, мідні труби – через все це та навіть більше проходять українські пожежники на своєму професійному шляху. Вони постійно ризикують життям, змагаються з полум’ям, страждають від корупції та протестують для того, щоб їх та їхні потреби поважали. У проєкті «Геометрія Л» від Bihus.Info чотири пожежники з різних регіонів України анонімно, але чесно та щиро, розповіли про справжні будні вогнеборців. Ми наводимо вижимку найцікавішого.

Пожежник 1. Максим – голова профспілки рятувальників, зараз не на службі й буде поновлюватись, але максимально в темі. Запоріжжя.

Пожежник 2. Сергій – Київська область.

Пожежник 3. Олександр – Чернігів.

Пожежник 4. Іван – вийшов на пенсію рік тому за станом здоров’я, Полтавська обл.

– Розкажіть, в чому насправді полягає робота пожежного та як часто він виїжджає на виклики?

Пожежник 1. Пожежник чергує в стандартному режимі: робоча доба, потім три дні вихідних. Також у різних гарнізонах трішки відрізняється час заступання на чергування. Як часто пожежі відбуваються, залежить від району та геолокації пожежної частини. Якщо це густонаселений район міста, то там виклики можуть бути практично на кожній зміні та по декілька разів, 3-4 стабільно.

Пожежник 2. У районі, де я працюю, пожежі бувають не дуже часто. Але є «спалахливі» періоди, наприклад, навесні, коли сходить трава. Потім взимку і влітку невеличка перерва, тож у нас в середньому 80 пожеж на рік.

Пожежник 1. Чим менше людей і об’єктів, тим менше пожеж. Кожен випадок індивідуальний – навіть легкий на перший погляд інцидент несе в собі дуже багато ризиків. Наприклад, ми виїжджаємо гасити якийсь сарай: я вночі біжу проводити розвідку й падаю у відкритий люк. Чіпляюся за землю та дивом рятуюся від переломів. Підіймаюся та знову біжу в напрямку вогню, а робити це треба швидко, адже кожна хвилина на рахунку. Рухаюся в темряві, огинаю мотузку для білизни, що прямо на рівні голови – якщо з каскою щось не те, можна й отримати. Тобто ризиків купа: горить трансформатор – падає цеглина на голову, ліземо в підвал – несправні труби в будинку, задимлення, ями тощо.

– Що найгірше відбувалося на вашій практиці?

Пожежник 1. Найгірше, коли ми приїжджаємо та не можемо надати кваліфіковану допомогу внаслідок того, що немає технічного забезпечення та професійної підготовки. Уявімо, що людина затиснута в машині, а ми не можемо її нормально, швидко, ефективно дістати. Або гасимо якусь будівлю, а наша машина та водопостачання ламаються. Чи відбувається величезна пожежа, але немає нормального керівництва для її гасіння, адже професіоналів, практично, вже не навчають. І таких випадків купа, і всі вони реальні.

Наприклад, якось ми гасили пожежу в гуртожитку на 8-9 поверсі – там горіло ціле крило. Спалах почався з балкону однієї кімнати та перекинувся на весь коридор – було дуже жорстко. Коли у всьому цьому пеклі ми проходили повз однієї з кімнат, ручка від її дверей стала смикатися. Відкрили та побачили там дитину, але дим у приміщення ще не зайшов і все було добре. А могло б і не бути. Страшно все те, що пов’язано з людським життям.

Пожежник 4. Погоджуюсь із колегами, у кожного підрозділу своя специфіка. Я мав онлайн-перепалку рік тому в інтернеті з одним пожежним з Києва, де він писав: «Та що ви там в сільських районах – у вас один виїзд на місяць». Так, я згоден з тим, що у великих містах більший обсяг роботи, але ризики є всюди. Наприклад, близько року тому влітку молодий робітник місцевої пожежної охорони помер під час гасіння сухої трави. Тож, так, у кожного підрозділу своя специфіка, але життям всі ризикують в однаковій мірі: чи то міські, чи то сільські.

Ще в мене давно була така історія – горіло складське приміщення в 600 квадратів, висотою в 10 метрів, забите вщент гумовими виробами. Склалась така ситуація, що дві ланки ГДЗС (газодимозахисна служба. – Platfor.ma) зайшли в приміщення для гасіння пожежі всередині. Виключно через те, що у водомережі впав тиск, вони вийшли назовні. В момент, коли керівництво пожежі намагалось через водоканал підвищити тиск, впав дах будівлі. Це до питання про ризики. Якби все було добре і тиск у водомережі не знизився, то 7-8 пожежних залишилось би під бетонними плитами. Це лотерея.

Найгірша ж історія, яка була, досі викликає у мене табун мурах по шкірі. Ми заїхали в село, а там на одній вулиці палає близько 10 хат і сараїв. А ми – це одна машина, два бійці та водій. Ми не розуміли, за що хапатися – в такі моменти очі розбігаються і не знаєш, кого рятувати першим і хто цієї допомоги найбільше потребує. Це такий складний психологічний фактор. В результаті три погасили й закінчилася вода, бо це село. Вже сформували загін до річки, але, на щастя, підскочила місцева пожежна охорона, а потім і резервний караул.

Пожежник 1. Нам важко не тому, що ми виснажуємося (хоча це майже завжди так), а через те, що ми фізично і технічно не в змозі надати необхідну допомогу людям. В мене теж таке було, що з поля пішов вогонь і почав горіти населений пункт, всіх треба врятувати, а на це немає ресурсу.

Арт, французький декор, Вес Андерсон: поповнюємо вашу Instagram-стрічку неймовірним

АвторДар’я Бессонова
24 Червня 2020

Чим живуть українські музеї та галереї України? Відповідь на це питання знає Дар’я Бессонова, Senior Creator в Havas Digital Kyiv й, за сумісництвом, авторка Instagram-сторінки @museumsofukraine. У своєму блозі оглядачка культурної спадщини та мистецтва розказує про виставки, замки, фортеці, картинні галереї та цікаві експонати українських музеїв. За словами авторки, цей проєкт не тільки про скарби різних куточків країни, а й пошук нових ідей, яких людина креативної індустрії завжди потребує. Тож для Platfor.ma Дар’я підготувала підбірку цікавих Instagram-акаунтів, в яких саме і варто шукати натхнення.

Очевидно, що моє захоплення мистецтвом та хобі впливає на instagram-стрічку. Саме тому перше, про що я згадала, – це акаунти з живописом. Коли заходиш на сторінки Classic Art Works та Free Limes, складається враження, ніби відвідуєш картинну галерею. Ви не знайдете тут довжелезних текстів про історію картини, «що цим мазком хотів сказати автор» та інший копіпаст з Вікіпедії. Якщо хочеться не тільки подивитися, але й почитати, ненапряжно і коротко це робить ось цей хлопець –  @lets_talk_about_art. А на сторінці mehmetgeren можна знайти першокласні музейні меми.

 
 
 
 
 
Посмотреть эту публикацию в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Публикация от Mehmet Geren (@mehmetgeren)