Маршрути тижня | 16-22 квітня

АвторТетяна Капустинська
16 Квітня 2018
афіша

Хто ви­нен, що ро­би­ти і ку­ди піти на тижні – ось го­ловні за­пи­тан­ня людс­тва. Ре­дакція Platfor.ma на­ма­гаєть­ся відповіда­ти при­най­мні на ос­таннє з них. Ць­ого ра­зу ми пропонуємо наблизитися до британської освіти та стати профі у рекламі, відвідати концерт фрік-кабаре у одному з міст України та вінтажний маркет у Києві, знайти спільне між Гітлером і Пікассо, а після цього всього прибрати за собою та іншими.

 

Dakh Daughters у Львові, Харкові та Одесі

Якщо ви ще не витанцьовували під відоме у всьому світі фрік-кабаре Dakh Daughters Band, не намагалися навчитися грати на акордеоні або повторити грим у домашніх умовах, а сусіди ще не чули, як ви підспівуєте їхнім пісням – саме час. Це не просто концерт, це – п’ятнадцять музичних інструментів, діапазон вокалу від українського плачу до суворого гроулінгу та повний спектр людських емоцій у справжньому театральному дійстві семи красунь та акторок театру «Дах». Безліч постів у соцмережах та мурашки по шкірі гарантовані! Аргументує головред.

Коли: 16, 18, 21 квітня

Де: Львів, Харків, Одеса

Ціна питання: від 250 грн

 

The Great Gatsby Ballet

Якщо вас раптом не влаштував Леонардо Ді Капріо в екранізації роману Фіцджеральда, то можна згладити враження найуспішнішим балетом за всю історію незалежної України, який вже підкорив світ і повернеться в нашу країну всього на один день. Один з найбільш успішних хореографів сучасності за версією The New York Times Дуайт Роден стежив за якістю всіх арабесків, пліє та батманів, а відомий танцівник Денис Матвієнко тут одночасно виступає у ролі Гетсбі та художнього керівника постановки. Більше 20 людей на сцені – це вам не жарти. Готуйте щелепи, щоб смачно впускати їх на підлогу.

Коли: 16 квітня, понеділок

Де: Палац Україна

Ціна питання: від 280 грн

 

Neuromarketing Talks

Чи можна спрогнозувати поведінку споживачів? Як напевне зробити рекламу влучною та ефективною, а не просто «це бімба, я вам кажу»? Що взагалі таке нейромаркетинг та як ним користуватися? Про це знають як мінімум двоє людей – консультантка із комунікацій, власниця менторського бюро Hope&Partners Надя Перевізник і Віктор Комаренко, кандидат біологічних наук, співзасновник освітньої платформи та лабораторії Beehiveor, член Українського фізіологічного товариства і товариства нейронаук України. Їм можна ставити питання, виманювати інформацію та навіть сперечатися з ними.

Коли: 17 квітня, вівторок

Де: Projector

Ціна питання: 100 грн

 

MediaFest

Кухня – це не тільки бургери, піца та суші, це ще й про медіа. Тут теж щось може пригоріти, переваритися або бути недосоленим. Але є два шефи, які знають досконалі рецепти. Куратор «Мистецького Арсеналу» Олександр Соловйов розповість про розвиток медіа-мистецтва в Україні та світі, а засновник українського продакшн-хауса Electric Sheep Film та володар нагород національних й міжнародних рекламних фестивалів Андрій Копоц розкриє таємниці роботи відеопродакшну.

Коли: 17 квітня, вівторок

Де: Інститут журналістики КНУ ім.Т.Шевченка

Ціна питання: за реєстрацією

 

Прем’єра фільму «Гітлер проти Пікассо та інших»

Доторкнутись до мистецтва через кіно, промандрувати крізь роки й континенти та дізнатися, що спільного між нацизмом та артом, тепер можна на великому екрані. Ми побачимо картини Пікассо, Матісса, Ренуара, Шагала, які після оголошення гітлерівської війни проти так званого «дегенеративного мистецтва» були викрадені, приховані та засуджені. Ця стрічка – нова робота творців фільмів про Леонардо да Вінчі, Боттічеллі та Рафаеля. Це як потрапити до Лувру, але без скаженої черги та казкових грошей.

Коли: 18, 19 квітня

Де: кінотеатри «Київ», «Україна» та «Планета кіно»

Ціна питання: 150 грн

 

Kyivness // Перший курований вінтажний маркет

Вінтаж – це не те, про що ви давно забули й воно випадково випало з шафи, а ціла культура. Організатори маркету будуть доводити це різними способами та речами з історією – одягом та аксесуарами з усього світу, відреставрованим взуттям, а також стильними предметами декору та навіть меблями. Вийти на шопінг за рамками масмаркету можна буде вже цієї суботи.

Коли: 21 квітня, субота

Де: Educatorium

Ціна питання: 50 грн

 

Промо: Виставка британської освіти «Бізнес по-англійськи»

Молоді та амбітні українці, збирайте жагу до розвитку, гаряче бажання навчатися та залізну волю в кулак, бо агентство «Бізнес-Лінк» влаштовує виставку британської освіти. Один день спілкування з професорами, викладачами та директорами вишів Великої Британії дасть вам навіть більше, ніж перегляд усіх сезонів «Шерлока» англійською мовою. А там і британський диплом не за горами. До того ж, вхід вільний, if you know, what we mean.

Коли: 21 квітня, субота

Де: готель Hyatt Regency Kyiv

Ціна питання: за попередньою реєстрацією

 

Роздільний суботник

Провести суботу з користю, розім’яти м’язи на свіжому повітрі та отримати сотню плюсиків у карму просто – долучайтеся до акції «Роздільний суботник». Організатори закликають усіх киян покращити стан дворів, лісів, парків, а також відправити вторинні ресурси на переробку, адже сміття недостатньо просто перевезти з одного місця на інше. Якщо ви хоч раз викидали потайки стаканчик з-під кави, коли вже зневірились знайти сміттєвий бак, є шанс компенсувати цей гріх і допомогти планеті.

Коли: 21 квітня, субота

Де: Сирецький парк, Виноградарський ліс та будь-яке місце у Києві

Ціна питання: безкоштовно

Найцiкавiше на сайтi

Потяг до прекрасного:
як тусовка друзів здобула собі 10 вагонів на ГогольFest і перетворила їх на мистецтво

ГогольTrain – це перший арт-потяг Європи. Наприкінці квітня він доставив на маріупольський StartUp GogolFest музикантів, акторів, журналістів, туристів, активістів та документалістів з Києва, Дніпра та Вінниці, а 1 травня повернувся з ними назад. Розмальований художниками та арт-формаціями з різних міст, з вагоном-баром і сценою з живими виступами, цей потяг став першим настільки масштабним прецедентом співпраці культурних проектів з Міністерством інфраструктури і зокрема Укрзалізницею.

Але це – офіційно. А неофіційно люди, що пережили ГогольTrain, досі не можуть вийти з чату потягу в Telegram, зняти браслети фесту, перестати постити фото та писати про це. Уявіть: величезний плацкарт довжиною в десять вагонів, де майже кожна секція прикрашена, з кожної лунає своя музика, часто жива, провідники грають на гітарах, пасажири зайняті створенням плакатів, а проходами ганяють знімальні команди. Дивацько вдягнені зграйки курсують від 1-го до 10-го вагону і назад з екскурсіями, і в кожному вагоні зустрічають нових і старих друзів.

Час від часу простір розрізають організатори з раціями і дуже складними обличчями. Координаційний чат розривається від повідомлень: з одного боку потягу інформують, що почався черговий виступ, в 2-му вагоні питають про папірці для самокруток, в 9-му шукають друзів, яких поглинув потяг, і всі разом просто постять фото та відео безумства довкола. Цей потяг – рух всередині руху, тут все живе і дивним чином неймовірно красиве.

На фото: Денис Угорчук

Listen to me: всеохопна підбірка музики для роботи в офісі та вдома

Коли на фоні грає підходяща музика, працюєш вдвічі ефективніше. Але навіть улюблений плейлист колись набридає – і тоді в пошуках чогось свіжого, якісного та відповідного робочому настрою вирушаєш до друзів. Так зробили й ми. Platfor.ma опитала читачів і склала список гуртів, виконавців, радіо та сервісів, які можуть вдало розбавити будь-який «for work»-плейлист. Просто вмикайте і слухайте в офісі, вдома, в кафе чи на вулиці – там, де застане вас робота.

Підривний дизайн:
як берлінська студія змінює міста за допомогою журналу

Навіщо робити друкований журнал, присвячений одній вулиці? Чи може хороший графічний дизайн привести нових глядачів до музею та змусити студентів з більшою радістю ходити до університету? Кому взагалі потрібні гарно оформлені афіші та книги, якщо 90% людей не розпізнають у цьому щось особливе? Platfor.ma шукала відповіді на ці запитання разом із Йоганнесом Конрадом – співзасновником берлінської дизайн-студії Yukiko, в портфоліо якого роботи для Nike, Vice, Coca Cola знаходяться поряд із андеґраундними проектами. Він також узявся оцінити візуальний стиль виборчої кампанії Володимира Зеленського, брендинг України та новий стиль НАМУ. А вже 17 травня Йоганнес виступатиме у Києві на конференції Creative Loop: Kyiv-Berlin разом зі своєю партнеркою з Yukiko Мішель Філіпс.

– Ви вже декілька років допомагаєте з арт-дирекцією журналу Flaneur, який темою кожного наступного номера робить навіть не окреме місто, а одну вулицю. Чому тема вуличного життя так цікава?

– Журнал виходить приблизно раз на рік, іноді трохи частіше. Останній був про вулицю у Сан-Паулу. Новий ми робимо про вулицю в столиці Тайваню – Тайбеї. Ми віримо, що якщо ти зможеш уважно роздивитися одну вулицю, це буде найкращим відображенням історій міста. Коли ти заглиблюєшся на мікрорівень, вуличну культуру, соціальні та політичні проблеми, то розумієш, як через одну вулицю показати все, що відбувається у всьому місті.

Наприклад, останній журнал було присвячено вулиці Treze de Majo у Сан-Паулу. У перекладі назва вулиці означає «Третє травня» – день, коли у Бразилії заборонили рабство наприкінці 19 сторіччя. Ознаки рабовласницького устрою там досі залишаються, просто рабство має інше обличчя у їхньому класовому суспільстві. Примітно, що навіть у топографії вулиці це відображається: вулиця йде з долини вгору, від бідного кварталу Бешіга до заможного Паулішта, а між ними багато інших – маленьких інтернаціональних. Фактично це дзеркало бразильського суспільства. Це для нас найцікавіший аспект.

– Як вихід Flaneur вплинув на ці вулиці?

– Важливо розуміти, що кожен журнал – це не зовсім наша робота, бо кожного разу це колаборація з місцевою креативною спільнотою: музикантами, художниками, письменниками, архітекторами і так далі. Ми як команда з Німеччини розуміємо, що завжди потрібно давати слово самим місцевим авторам та художникам, подавати інсайдерський погляд, а не нашу рефлексію на те, що ми побачили.

Після наших колаборацій можна реалізувати ще більше спільних проектів. В останньому номері ми зводили разом письменників, фотографів, художників і фотографів, вони документували історії жінок, які постраждали від чоловічого насильства. Вони створювали чудові маски з речей, які знаходили на вулиці, й ці маски створювали своєрідних захист для жінок, щоб вони могли вільно розказати про пережите.

Flaneur все менше стає журналом. Так і задумувалось із самого початку – розширювати поняття того, що таке журнал: різний папір, різні техніки згинання сторінок. Але зараз йдеться не лише про розширення журналу як медіуму, але і як одного проекту, де він є однією великою колаборацією, цікавий цілісно, а не як набір певних статей та проектів.

Ми завжди робимо ці номери безпосередньо на місці, разом із авторами їдемо туди. Коли ми вирушаємо в нове місто та шукаємо нову вулицю, ми завжди вивчаємо контекст: соціальні зв’язки, політику, місцевих героїв – все, що може допомогти створити повну картину.

Австралієць полюбив Україну, наш дивний спорт і пробує нам допомогти.
Ми з ним поговорили

АвторЮрій Марченко
9 Травня 2019

– Як ти взагалі дізнався, що є така держава – Україна?

– В основному через вашу війну. Я, звісно, й раніше знав, що така країна існує, бо трошки вивчав історію та географію в школі, але, якщо чесно, не дуже цікавився вами до того, як почалися бойові дії.

В мене немає ніякого українського коріння і я навіть нікого ніколи з таким походженням не зустрічав. Але я думаю, що одного разу все ж приїду до вас і потім буду всім розповідати про те, як вам живеться в Україні.

– А що саме спричинило інтерес? У світі, на жаль, багато воєн, не тільки наша.

– В основному ваш унікальний вибух патріотизму. А найбільше те, що за всю вашу історію Україну безліч разів намагалися знищити, але ви все ще тут, і в Україні все ще є люди, які готові помирати заради мрії про яскраве майбутнє.

Тому тепер я постійно слідкую за деякими вашими сторінками в Фейсбуці, наприклад, за Kyiv Post та Уніан. Ну і за Ukraine Today споглядаю.

– Цікаво, що за п’ять років твій інтерес не згас. В Україні є така думка, що в Австралії у нас досить потужна діаспора. Може ти щось про них чув?

– Знову ж таки, якщо чесно, друже, ніколи й нічого такого не чув. Єдиний виняток – коли у нас була якась маніфестація діаспори проти війни. Мабуть, українці не дуже помітні, бо у нас чимало інших і набагато більш численних діаспор.