Уявіть, що 12 років, які нам відводять вчені до початку екологічної катастрофи, минули. Який світ на нас чекає? Що ми носитимемо, чим прикрашатимемо житло, на чому друкуватимемо міжгалактичну гривню та чим святкуватимемо демонтаж саркофагу над ЧАЕС як уже непотрібного? З 19 до 27 жовтня в Ейндговені проходить Dutch Design Week, на якому українці представили п’ять інноваційних проектів для життя. Їхні автори розповіли Platfor.ma, навіщо все це було створене.
Що вдягатимемо?
Плащі з пророслого насіння чіа, створені Дашею Цапенко
Живе хутро – це проект-маніфест. Уявіть плащ чи сукню, яку ви самі вирощуєте, мов дитину. Обережно вдягаєте, щоб не пошкодити ніжні паростки, контролюєте свої рухи, гуляєте під дощем, щоб полити одяг. Це зовсім інший рівень стосунків із речами, інакша культура споживання, – розповідає авторка. – Ідея виникла декілька років тому під час мого навчання в Ейндговенській академії дизайну. У нас відкрили кафедру біоматеріалів, яку очолив Ерік Кларенбік. Це дизайнер, який виростив стілець з грибного міцелію та налагодив 3D-друк посуду із ряски.
Технологія виготовлення живого хутра така: насіння чіа змочується та розподіляється на основі з марлі. Далі заготовка зволожується та пророщується. Сплітаючись, коріння утворює хутро. Його можна носити корінням або паростками назовні. Я експериментувала з іншим рослинами, але обрала саме насіння чіа через те, що при намоканні воно утворює желеподібну масу, яку можна рівномірно наносити на матеріал.
Наступного року культурною столицею світу буде ірландське місто Голвей. Нас запросили створити з «живого хутра» дощовики для великої кількості людей. Адже у Голвеї часто ллють затяжні дощі, і в таку погоду на вулицю зазвичай не дуже хочеться виходити. Але дощ набуває іншого значення, коли ти маєш плащ, який потрібно поливати.
Чим будемо утеплюватися?
Конопляним хутром від DevoHome
Ми створили Hemp Fur (конопляне хутро) минулого року. Це «веганська» альтернатива хутру тварин, а заразом і штучному хутру. Теплий, гіпоалергенний, натуральний матеріал. Зовні воно схоже на овчину з довжиною ворсу близько 5 сантиметрів. В носінні також проявляє себе як овече хутро – формує красиві пасма. Має природний світлий колір – також фарбуємо його в чорний.
Оскільки матеріал новий, шуби з конопляного хутра ми самі тестували лише одну зиму. Мали декілька замовлень з Норвегії. За нашими спостереженнями, за температури -30°C в одязі з Hemp Fur цілком комфортно.
Технологія виробництва така: конопляний стовбур мнуть, з нього випадає серцевина (костра), залишається волокно. Далі його вичісують, волокно утворює «стрічку». Ми змішуємо конопляне волокно з віскозою та закріплюємо на основі з натурального або синтетичного матеріалу.
Цікавість до нашого хутра ми відчули одразу. Його помітили представники нідерландського Material District. Це майданчик, де зібрана інформація про всі перспективні нові матеріали. Туди не можна потрапити за гроші, лише якщо ваш продукт відберуть їхні експерти. Коли інформацію про нас розмістили – одразу ж посипалися запити від фешн-дизайнерів, університетів, дизайн-шкіл з усього світу. Ми розіслали їм зразки хутра. Також на нас вийшла організація PETA, що бореться за права тварин та проти використання натурального хутра. Вони написали нам захоплений лист, сказали, що будуть популяризувати Hemp Fur.
Конопля – унікальна рослина! Для її вирощування не потрібні пестициди та гербіциди. Конопля дає два «врожаї» на рік, потребує на 75% менше води, ніж бавовна. До того ж вона абсорбує в 4 рази більше СО2, ніж більшість дерев.
В Україні були давні традиції ткацтва з конопель, але вони обірвалися, коли конопля опинилася під забороною та суворим контролем. 15 років тому моя сім’я викупила старий прядильний завод в Полтавській області, тоді закон змушував нас наймати загін охорони, щоб охороняти поля, хоча в цих сортах коноплі практично немає наркотичних речовин. Що в Україні зберіглося добре, так це насіннєва база, якою опікується Інститут луб’яних культур в Глухові.
На чому писатимемо?
На папері Re-Leaf, створеного з опалого листя Валентином Фречкою
Суть мого винаходу – у виділенні целюлози з опалого листя дерев. Я почав працювати над цією технологією ще під час навчання в 11 класі: збирав листя, подрібнював у блендері, фільтрував спеціальним пристоєм, формував аркуші та висушував їх. Із цим проектом я переміг на міжнародній олімпіаді з екології в Кенії, потім представив RE-leaf на багатьох конференціях, хакатонах, конкурсах по всьому світу – від Кореї до Мексики. Відтоді я розвиваю проект, тестую матеріал вже у промислових масштабах.
На світовому ринку є кілька альтернативних видів паперу, які виготовляють з соломи або скошеної газонної трави, з очерету або зі слонячого посліду. Мій проект RE-leaf спрямований на те, щоб мінімізувати використання традиційної деревної целюлози та зменшити необхідність у вирубці дерев. Водночас він вирішує проблему опалого листя в містах. Схема така: комунальні підприємства збиратимуть листя на вулицях та в парках, відвозять його на підприємство, що виготовляє папір. Там листя очищують, перемелюють та виділяють целюлозу, з якої формують папір.
Залежно від фракції сировини та подальшої обробки папір від RЕ-leaf може бути білішим чи жовтішим, із прожилками від листків або однорідний. Також можна виготовляти картон, одноразові стакани, гофротару і литу тару у вигляді піддонів для яєць. В матеріал можна додавати насіння рослин, яке проростатиме згодом, коли аркуш викинуть та він потрапить у вологе середовище. Цей папір розкладається впродовж 30-40 днів, а традиційному паперу для цього потрібно трохи більше 100 днів – через вміст синтетичних наповнювачів.
Незважаючи на діджиталізацію у всіх сферах життя, споживання паперу щороку збільшується, а його ціна зростає. У 2014 році у світі вирубали приблизно стільки лісів, скільки займає площа Нідерландів.
Я просто скаженію, коли на якихось публічних форумах підприємці розповідають, що відмовилися від пластикових пакетів та перейшли на паперову упаковку. «Принаймні, ми хоч щось робимо для екології», – кажуть вони. Але ж це нісенітниця! Де брати стільки деревини, целюлози? Ми ж ще не навчилися її синтезувати із повітря. Тому різкий перехід на папір – це наче тушити полум’я бензином. Зазвичай я виступаю останнім і трощу на шмаття їхні аргументи. Паперова продукція, навіть якщо вона коштує недорого, має помітний екологічний слід. Тому зменшуючи кількість пластику, ти водночас руйнуєш екосистему.
З чого робитимемо меблі?
Із чорнозему, матеріал Terra з якого створив Юрій Ринтовт
Близько п’яти років тому я створив арт-об’єкт, триптих два метри завширшки. На трьох полотнах були зафіксовані різні фактури землі: чорнозем, суміш піску, глини та землі. Робота висіла у мене в майстерні, тепер переїхала в мій дім. Далі я використовував цю ж технологію для меблевої колекції Terra. На фасадах шафи, комоду, великої підвісної лампи, всюди був фактурний чорнозем.
Розвивати тему можна безкінечно. Матеріал можна розміщувати в інтер’єрі на стінах. Земля пропонує нам безліч варіантів фактур. Приміром, чорнозем при обробці розтріскується на великі шматки, виникають глибші тріщини, глина масніша, але з додаванням піску вона стає сухою та дає менш красиві тріщинки.
Технологія виготовлення – це моя розробка, не хочу розкривати її повністю. Суть в тому, що чорнозем або його суміш фіксується за допомогою додаткових речовин. Далі поверхня висихає, на ній з’являються тріщини. Тоді йде ще кілька етапів обробки та шліфовки, щоб надати поверхні кінцевого довершеного вигляду. Все це крафтова робота – як і всі меблі та речі, що ми вже 25 років створюємо у майстерні Ryntovt Design.
Коли ти відчуваєш матеріали, створювати можна що завгодно із чого завгодно. Важливе запитання – для чого ти це робиш.
Я створив Terra, щоб нагадати про нашу планету. Ще у юнацькі роки я зрозумів, що Земля та природа дають людині все – образи для наслідування та ресурси. Водночас людина ставиться до природи як споживач, не дбає про майбутнє, про те, який слід лишає. Це анітрохи не змінюється з часом – як панувала людина тисячі років назад, так і тепер вона вважає себе царем природи. Мода на екологію – всього лише мода, але добре, що хоч так.
Що особисто я можу вдіяти? Можна збирати папірці на вулицях, можна стати екологом або буддистським ченцем. Я відчув, що мій шлях доносити ідеї – це творчість. Можливо, це був ідеалістичний вибір. Аля я його зробив та почав доносити власні ідеї через мистецтво, дизайн та архітектуру.
Чим святкуватимемо перемоги?
Горілкою Atomik із зерна, вирощеного у Чорнобилі
Група українських та британських вчених досліджувала, чи можна вирощувати зерно в Чорнобильській зоні. Професор екологічних наук Портсмутського університету Джим Сміт, завідувач радіометричної лабораторії та ліквідатор Геннадій Лаптєв і геолог та радіохімік Кирило Кориченський паралельно з науковою роботою провели експеримент. Із забрудненого радіацією зерна шляхом подвійної дистиляції та фільтрації вони створили спирт. Додали у нього воду з підземних джерел, що пролягають також у Чорнобильській зоні, за десять кілометрів від атомної станції. Горілку, що отримали вчені, вони дослідили в Українському гідрометеорологічному інституті, направили для вивчення колегам в радіоаналітичну лабораторію Університету Саутгемптона. Слідів чорнобильської радіації в продукті не виявили.
Творці Atomik хочуть налагодити виробництво горілки таким чином, щоб залучити до нього людей, які продовжують жити в зоні відселення та потерпають від безробіття. 75% прибутків від проекту буде спрямовано на підтримку місцевих громад та дикої природи Чорнобиля.
«Будемо чесними, є багато перепон, котрі нам доведеться здолати, щоб досягти бажаного. Не дивно, що в Україні існує чимало правил щодо територій чорнобильської зони, а також суворі правила щодо виробництва алкоголю. Тому на нас чекає безліч паперової роботи перед тим, як ми зможемо розпочати виробництво. Ми – вчені, тому застосовуємо метод спроб та помилок (або гіпотез та спростувань) для розвитку проекту Atomik. Наші плани можуть змінитися, оскільки наші мрії кидають виклик реальності. І ми просто можемо все зіпсувати», – розповідає у своєму блозі Джим Сміт, один із засновників The Chernobyl Spirit Company.
Про п’ять проектів та процес їх створення розповідає виставка Ukraine. Affair with Earth, представлена на Dutch Design Week у Ейндховені (19-27 жовтня 2019 року). Проекти презентовані на зелених столах, засіяних живою екосистемою, які створило ательє Proso.
Куратори проекту Ольга Боданова та Олена Оранська, арт-директорка –Даша Цапенко. Виставку організували дизайн-платформа Prostir 86, фундація Art-East+Art-West та European Enterprise Network за підтримки Посольства України в Нідерландах та Українського Iнституту.