Им веры нет: психотерапия против религии в решении проблем украинцев

АвторКатерина Чудненко
27 Вересня 2017
активізм знання реформація

По данным Всемирной организации здравоохранения, Украина лидирует в Европе по числу больных депрессией (6,3% населения), а 3,2% населения страдает от тревожных расстройств. При этом зачастую утешения люди ищут в церкви – соцопросы свидетельствуют, что среди всех социальных институтов именно она пользуется наибольшим доверием. Катерина Чудненко поговорила со специалистами, чтобы разобраться, в чем основные различия между религиозным и психотерапевтическим подходом к решению психических проблем; как ожидания меняют реальность; и почему для кого-то прыжки на пятой точке считаются признаком левитации.

Спартак Суббота

кандидат психологических наук, врач-психиатр, психотерапевт. Работает методом психоанализа и когнитивно-поведенческой терапии. Живет в Киеве.

Артем Осипян

психолог, психотерапевт. Работает методом когнитивно-поведенческой терапии. Специализируется на изучении личностных расстройств.

– Согласны ли вы, что украинцы ищут решения психологических проблем в основном в религии или эзотерике, а не у психотерапевта? Если да, то почему так происходит?

Спартак Суббота: Думаю, это правда. Проблема, на мой взгляд, в том, что людям тяжело признавать, что с ним что-то не так — это слишком бьет по самооценке. Депрессия — это болезнь. Панические атаки — болезнь. Вместо того, чтобы проходить через неприятный процесс коррекции деструктивного поведения, человеку проще назвать свою ситуацию особенностью духовного развития.

Артем Осипян: У меня еще одна версия. Психотерапевт работает с клиентом, преимущественно, в режиме медленного аналитического мышления. По крайней мере, это касается метода когнитивно-поведенческой терапии, в котором практикую я. Такой режим предполагает анализ, проверку фактов. Но человек устроен так, что ему гораздо приятнее мыслить интуитивно, эмоционально, когда под любое решение можно подвести обоснование в духе: «Я художник, я так вижу». Это быстрее и легче. Именно на интуитивном подходе построены все экзотерические и религиозные практики – они обещают быстрый результат при минимальных мыслительных усилиях.

– Но в том же православии, например, говорится, что для «стяжания духа мирного» может не хватить целой жизни и все равно к этому необходимо стремиться.

А.Ос.: Во-первых, говоря о восприятии верующих людей, я все-таки больше имел в виду отказ от критического мышления в пользу интуитивного. Во-вторых, да, возможно кто-то и готов работать над собой долго и регулярно (тем лучше для него), но все же в основном адепты духовных практик хотят результата из серии «Все и сразу».

В-третьих, иррациональный, быстрый способ обработки информации связан с магическим мышлением, хоть и не тождественен ему. Если углубляться в причины такого мышления на примере первобытных людей, мы неизбежно придем к страху неизвестности, потребности контролировать и упорядочивать реальность. Магическое мышление заполняет информационный вакуум, дает иллюзию безопасности. Создается ложное впечатление, что молитва ограждает от неприятностей. А когда проблема с безопасностью более или менее решена, на передний план выходят экзистенциальные вопросы: страх смерти, поиск смысла жизни.

– В таком случае, что может противопоставить психотерапия магическому мышлению? Разве она способна заполнить этот экзистенциальный вакуум?

А.Ос.: Существует даже целое направление, которое с этим работает — логотерапия. Вот только есть нюанс: можно помочь человеку справиться со страхом смерти, но обещать вечную жизнь умеет только религия.

С.С.: Кроме того, психотерапия предполагает, что проблема в самом человеке, а не в мире, тогда как магическое мышление подразумевает наоборот. Например, это не ты ударил ребенка, это просто сегодня ретроградный Меркурий или карма плохая, или бес попутал. И теперь, при помощи ритуалов, обращаясь к посредникам (богу, святым, ангелам) можно повлиять на эту причину. Намного проще читать молитвы, чем проводить поведенческую активацию.

После церкви вы уходите домой с надеждой на то, что некая высшая сила все выправит. В психотерапии даже после того, как вы признаете своё деструктивное поведение и мышление, нужно проделать немалый путь, чтобы его исправить. И ответственность лежит именно на вас. Психотерапевт только направляет, он не сверхчеловек, не посредник между вами и высшим разумом.

Еще один важный момент: психотерапия бывает адекватной и профессиональной только тогда, когда специалист может рационально объяснить, что происходит с клиентом, и как именно он собирается с ним работать. Остальное – профанация и ничем, по сути, от магических ритуалов не отличается.

– Я бы добавила еще одну причину для обращения к религии: потребность в безусловной любви и принятии.

А.Ос.: Божественная любовь объективно никак не проявляется. При общении с реальным человеком у вас есть возможность понять – любит он или нет. Это заметно на физическом, вербальном, эмоциональном уровне. Что касается любви Иисуса, Кришны, ангелов и Макаронного летающего монстра – это вопрос веры, но не реальных фактов.

– Ну не знаю. В период своего увлечения православием я находила доказательства любви Иисуса чуть ли не каждый час.

С.С.: Верно. Потому что когда реальных фактов нет, начинается мистификация. На самом деле есть целый ряд когнитивных искажений, которые прекрасно объясняют такие свидетельства божьей любви.

– Что такое когнитивные искажения?

С.С.: Это ошибки восприятия при обработке информации, ложный вывод. Они присущи всем людям без исключения, даже атеистам, даже самым умным и эрудированным. Но если человек рациональный стремится преодолеть этот барьер (хоть это и невозможно в полной мере), то магическое мышление с ложных выводов начинается и ими же обосновывается.

Например, если я справился с трудной ситуацией, то это потому, что молился и высшие силы были ко мне благосклонны (иллюзия контроляошибка выжившего), если с кем-то происходит что-то плохое, то это потому что это люди были плохие (иллюзорная корреляция, гипотеза справедливого мира).

Когнитивных искажений очень много, Википедия приводит более ста примеров, принято делить их на четыре категории: 1) связанные с механизмами памяти; 2) возникающие из-за способов обработки информации; 3) обусловленные необходимостью быстрой реакции; 4) ложные выводы, которые возникают при нехватке смысла.

Магическое мышление обычно формируется в четвертой категории. Психотерапевт, в отличии от священника и духовного гуру, не говорит клиенту, в чем смысл его жизни. Он, скорее, помогает отсеивать ложные убеждения, учит мыслить критически и делать адекватные выводы.

– Артем, раз уж зашла речь о магическом мышлении. Я тут узнала один интересный факт: оказывается, вы – сертифицированный летающий йог. Можете рассказать подробнее?

А.Ос.: Был у меня такой опыт. Я с детства увлекался медитацией, пытался понять, к какой духовной традиции хочу принадлежать. На третьем курсе университета я решил присоединиться к организации, связанной с трансцендентальной медитацией

Как человек крайне любопытный, я искренне старался во всем разобраться, прошел несколько «образовательных» этапов. В конце концов мне сказали, что я уже достиг того уровня, когда могу пройти обучение левитации. На практике это вылилось примерно вот во что: 20 взрослых мужиков сидят в позе лотоса и периодически подпрыгивают на заднице, думая, что они летают. Я тоже какое-то время попрыгал, сертификат получил. Такие дела.

– Как, простите, можно воспринимать прыжки в качестве левитации?

А.Ос.: Перед тем как начать «полеты» ученики проходят длительный подготовительный этап с распеванием мантр, голодовкой, прослушиванием длинных монотонных лекций, пятичасовых медитаций, то есть всех тех практик, которые истощают организм и вводят его в измененное состояние сознания. Это несколько притупляет адекватную оценку ситуации.

– Но вы же понимали, что не летаете?

А.Ос.: Конечно. Но когда ты находишься среди людей, которые убеждены, что левитируют, приходится держать мнение при себе и просто наблюдать за происходящим. Это был интересный опыт.

С.С.: Вспоминаю, как мы лечили подобных товарищей на стационаре. Был у нас, например, один пациент, убежденный, что управляет сознанием врачей. Спрашиваем его: «А что, если мы сейчас тебя ударим по голове?» Отвечает: «Это потому, что я вам позволю». Как ни пытались с ним спорить — бесполезно.

А.Ос.: Я все время задавал своему «гуру» вопросы и требовал аргументации. Его ответы были, как правило, очень запутанные и далекие от логики. Сначала я думал, что со мной просто что-то не так и нужно еще глубже познать истину. Но в какой-то момент, особенно по мере изучения психологии, понял, что это обычное проявление шизотипического расстройства личности.

Например, задает наша общая знакомая «учителю» вопрос, который касается обычной житейской ситуации. Просит совета. Он отвечает ей: «Корми черных собак по субботам». И это не метафора. Она спрашивает: «Почему так?» Объясняет: «Ну как же: черные собаки под покровительством Сатурна, Сатурн сейчас экзальтирован. Все понятно?»

– А как быть, если человек покормил черных собак и ему помогло?

С.С.: В таком случае может иметь место одно из когнитивных искажений, например, эффект Розенталя, он же эффект Пигмалиона. Если максимально сжато передать его суть, она сводится к тому, что человек, который твердо верит в определенную гипотезу, неосознанно действует таким образом, чтобы получить соответствующие результаты.

Например, группе исследователей поручают вести наблюдения за крысами, при этом об одной группе животных сообщают, что они более сообразительные, а о другой – что менее. Крысы должны выполнять задания на прохождение лабиринта. Результаты подтверждают первоначальные характеристики – «умные» животные справляются лучше. И лишь в конце эксперимента испытателям сообщают, что, на самом деле, все грызуны отобраны в случайном порядке, никакой корреляции между умными и глупыми не было. Почему же результаты опыта подтвердили ложные характеристики? Оказывается, испытатели неосознанно влияли на результат: уделяли больше внимания «умным» крысам, проявляли к ним больше терпения и так далее. Самое интересное другое: даже если исследователь знает об эффекте Розенталя, он все равно не может полностью освободиться от его влияния: ожидание того или иного вывода будет так или иначе влиять на объективность.

Именно поэтому в фармакологии при испытании новых препаратов используется так называемый двойной слепой метод: когда не только испытуемые не знают, что они принимают –лекарство или плацебо, но и медицинский персонал.

Что касается магического мышления, оно от начала до конца построено на эффекте Розенталя и других искажениях. Минимизировать их воздействие – значит лишить человека веры.

– Какая разница между магическим мышлением здорового человека и психотическим расстройством, то есть тем, что нужно лечить? Ведь и обычный верующий, и психотик убеждены в существовании вещей, которые невозможно проверить экспериментально.

С.С.: В том-то и заключается отличие шизофреника от обычного, пусть и очень глубоко верующего человека, что первый не просто убежден в существовании бога, но и готов это доказать. Например, можно сколько угодно считать себя летающим йогом, но именно шизофреник выйдет из окна в попытке полететь.

– Говоря о безумии, сложно не вспомнить о знаменитом эксперименте Дэвида Розенхана. Поскольку читатели возможно не в курсе, я коротко поясню, о чем речь. В 1973 году американский психолог собрал группу из двенадцати человек и дал каждому задание отправиться в разные психиатрические клиники, сымитировав у себя расстройство. Результат: все участники эксперимента были госпитализированы и выписаны через какое-то время с серьезным диагнозом. Считается, что этот опыт поставил под сомнение валидность всей психиатрии в целом, так как доказал, что даже врачи не могут отличить имитируемый диагноз от настоящего.

С.С.: Скажите кто-то из ваших близких или родственников носит очки? А как офтальмолог поставил диагноз расстройства зрения? Наверное, он ориентировался на показания пациента, который, теоретически, мог бы притворяться. Но это же не значит, что теперь вся эта офтальмология невалидна, правда?

Или, например, у близкого мне человека диагностировали рак верхних дыхательных путей. Но началось все с того, что у него болели зубы. Ему пролечили весь нижний ряд, удалили все нервы. Оказалось, что болело на самом деле горло и отдавало в челюсть. Так что теперь? И стоматологию, и онкологию считать несостоятельной?

Можно сколько угодно ругать психиатрию, но я уверен: как только кто-нибудь из критиков или его близких начнет галлюционировать, он первым наберет номер скорой.

Психиатрия, так же, как и психотерапия и психология, — не панацея со стопроцентной гарантией. И в этом, кстати, еще одно её важное отличие от религии, которая обещает абсолютный результат. То, с чем мы имеем дело мы, — результат научного знания. Какая-то информация недоступна, в какой-то области до сих пор ведутся исследования. Даже находясь на уровне теорий, некоторые из которых все еще требуют доказательства, психология и психиатрия опираются на рациональное мышление. В отличии от религии, нельзя сказать: «Это истинно только потому что так написано в священной книге, а книга священна, потому что так в ней написано».

За последние годы человечество значительно продвинулось в исследовании причин и природы протекания болезни Альцгеймера, но это не значит, что мы уже способны её лечить. Так же, как и синдром Туретта и целый ряд других расстройств. Но это не делает всю психиатрию и психотерапию несостоятельной, а всего лишь открывает новые горизонты. В конце концов, один из признаков здорового достоверного мышления – способность признавать собственные ограничения.

Найцiкавiше на сайтi

Гори по коліна: як біонічні ноги замінюють справжні

Від моменту виникнення першого протезу в Єгипті і до появи людини на біонічних ногах на сцені TED минуло дві тисячі років. Суцільна дерев’яна кінцівка еволюціонувала до повноцінної частини тіла з електричною шкірою і датчиками замість рецепторів. Як реалізували проект з комплектації людини – розповідає Platfor.ma.

Г’ю Герр

Передісторія. Штат Пенсильванія на північному сході США перетинають гори Аппалачі – місцевість сама спонукає займатися альпінізмом. У 1964 році в містечку Ланкастер, у долині річки Сасквеханна, народився Г’ю Герр. У вісім років він підкорив гору Темпл висотою 3544 метрів, і про нього швидко заговорили як про одного з найбільш перспективних альпіністів Штатів. У 17 років він уже був доволі досвідченим, щоб підкорити серйозні вершини, тож пішов у експедицію на північ США.

Проблема. Під час експедиції альпіністи потрапили в заметіль. Дезорієнтовані Г’ю і його напарник Джеф Батцер провели в заметах під горою Вашингтон три дні. Температура не піднімалася вище -29°C. Коли хлопців знайшли, їхні ноги були на такій стадії обмороження, що їх довелося ампутувати. Джеф Батцер лишився без однієї ноги й пальців іншої. А Г’ю пощастило ще менше – йому, перспективному альпіністу, ампутували обидві ноги аж до колін.

Ідея. Протез як явище не новий, але це завжди було щось чужорідне людському тілу. Справжні ноги дають «зворотній зв’язок»: людина відчуває, що відбувається з її тілом, розрізняє температуру, біль, положення в просторі. Однак класичний протез не дає жодних відчуттів. Г’ю вийшов з лікарні і почав працювати над створенням власних. Спершу це були спеціальні «кішки» для альпінізму, названі так через схожість з котячими пазурами. А потім Герр вирішив, що здатний на більше.

Рішення. Г’ю стає студентом університету Міллерсвіля. За час навчання він запатентував власне кріплення для протезу. Наступний етап – магістратура МIТ. А після її звершення альпініст стає доктором біофізики в Гарварді. Маючи таку освіту, Г’ю почав займатися біонікою на серйозному рівні. Він повертається у МІТ не тільки як викладач, а і як засновник Центру екстремальної біоніки – там намагаються створити «чутливий» протез.

Технологія. Протез Герра не суцільний: він має з’єднання на місці суглобів людини, схожі складові частини, 12 датчиків і акумулятори, які можна заряджати окремо. Сам винахідник каже, що ноги мають три види зв’язку: механічний (поєднання ніг і тіла), динамічний (забезпечує рух) і електричний (забезпечує двостороннє проведення інформації). Кріплення ніг до тіла забезпечує синтетична шкіра, яка має різну жорсткість у різних ділянках залежно від тиску, якого вона зазнає. Загалом завдяки системам контролю нога поводиться так, ніби в ній є м’язи, нерви, сухожилля, суглоби. Керується механізм теж як «справжній» – завдяки силі волі, що мовою фізіології означає нервові імпульси від мозку: електроди на поверхні справжньої ноги фіксують імпульси від скорочення м’язів і трансформують їх в імпульси, що примушують рухатися частини біонічної ноги. Це працює, мов магія: варто подумати про рух – і він відбувається.

Про те, як моделювали біонічні ноги, найкраще розкаже їхній творець.

 

Що далі? Герр каже, що зовсім скоро у людей будуть «запасні» кінцівки, екзоскелети стануть звичною справою, а штучно вирощені нерви якісно змінять відчуття від біонічних ніг.

Наразі вченим незалежно від Герра і МТІ вдалося створити електричну шкіру, що реагує на біль. Рецептори налаштовані на певний рівень тиску, що рівноцінно больовому порогуі – і як тільки «шкіра» фіксує цей рівень, вона посилає у мозок больові сигнали. Випробування проходили на протезі руки, тож сигнал рухався ліктьовим нервом. Рука реагувала, як справжня – людина відсмикувала її. Якщо таку шкіра застосують для біонічного протезу, ми станемо на крок ближче до досконалого майбутнього. Адже «людина не може бути неповноцінною. Неповноцінні тільки наші технології», – запевняє Г’ю Герр.

І йому хочеться вірити.

Гаманець чи мистецтво: уривок з книги «Думай як митець» про те, як заробляли Воргол і ван Гог

АвторPlatfor.ma
14 Серпня 2018

У видавництві ArtHuss виходить книга Вілла Ґомперца «Думай як митець». Як редактор арт-відділу «Бі-Бі-Сі» він багато дізнався про життя відомих художників – настільки, що вирішив скласти універсальний гід творчим мисленням на основі знаменитих біографій. Platfor.ma публікує уривок про те, чого нас можуть навчити Воргол, Рубенс і ван Гог у сфері фінансів.

Вілл Ґомперц

Насправді митці аж ніяк не сміливіші, не шляхетніші й не цілеспрямованіші за фермерів, що йдуть за будь-якої погоди чортзна-куди, аби захистити свої отари. Чи за рестораторку, яка опівночі каже «добраніч» останньому відвідувачу, а о 4 ранку висмикує себе з ліжка, щоб не проґавити на ринку найякісніші продукти. Або, якщо вже про це мова, згадаю майстра-каменяра, який набив мозолі й випрацював до болю спину, зводячи будинки.

У тому, що стосується відданості справі та серйозності намірів, мало що їх розрізняє, хіба що те, як ми вирішили поцінувати їхню діяльність. Мета у них одна й та сама. І в усіх згаданих випадках – не надто романтична, не надто висока. Вони хочуть вижити і, якщо пощастить, жити добре, заробляючи достатньо грошей, аби продовжувати свою справу.

Та якщо фермери й ресторатори можуть годинами розводитися про прозу грошових потоків та операційні маржі, митці, як правило, щодо грошей тримають рота на замку. Бо це якось трохи вульгарно, навіть принизливо. А ще це загрожує руйнацією ілюзій, що їх ми самі витворили, буцімто митці – божества, яких не торкаються брудні реалії повсякдення.

Утім, інколи трапляються винятки. Енді Воргола так зачарували гроші й споживацтво, що він зробив їх темою своєї творчості. Він назвав свою студію фабрикою, а одного разу сказав: 

«Робити гроші –  це мистецтво, і робота – це мистецтво, а успішний бізнес – це найкраще мистецтво». 

Він виготовляв принти споживчих товарів, знаменитостей і доларових знаків.

Профайл: архітектор і учасник «Агентів змін» Максим Головко

АвторPlatfor.ma
10 Серпня 2018

У рубриці «Профайл» Platfor.ma знайомить з українськими креативними професіоналами, які мислять в одному напрямку з нами, а також просить їх показати найзнаковіші роботи. Наш новий герой – архітектор й один з ідеологів ініціативи «Агенти змін» Максим Головко.

За своє життя я не знайшов нічого цікавішого, ніж робота над міськими ініціативами. Розумієте, ми створюємо проекти, якими десятиліттями будуть користуватись мільйони людей. Тим паче важко втриматись, щоб не почати щось змінювати в своєму місті, коли воно на кожному кроці змушує тебе страждати: спускатись в підземний перехід, коли можна було б піти через дорогу; пітніти на пекельному сонці, хоча можна було б сховатись в затінку дерев; йти в неправильну сторону, коли ти шукаєш вхід в метро. Тут краще не запитувати, що місто може зробити для тебе, – краще спитати, що ти можеш зробити для міста.

Тож потрібно створювати проекти, які вирішують реальні проблеми містян. На жаль, більшість міських ініціатив, які втілюють в Києві, не підтверджені жодними даними. Не дуже зрозуміло, для чого їх роблять, кому це потрібно і чи можна було би кошти, які на них витратили, використати доцільніше. Тому в своїй роботі ми спочатку проводимо дослідження, щоб визначити, яку саме проблему ми вирішуємо і чи є така необхідність.

Будь-яке місто має купу недоліків і проблем. Всі вони є дизайн-завданнями, які потрібно вирішити.

В нас є просте правило, яке ми сформували декілька років назад. Ми беремось лише за ті проекти, які готові були б зробити безкоштовно. Так нам вдається знаходити замовників, які мають спільні з нами цілі і цінності.

Головними правилами нашої роботи є ітеративність та залучення до проекту людей, яким потім доведеться нашою роботою користуватись. Неважливо, це схема метро чи проект площі перед Київрадою. Містяни є не лише основними користувачами, але й експертами повсякденності. Тому вони краще за нас знають, що їм потрібно, та які проблеми є в цьому місці. Створюючи разом з ними проект, ми робимо його лише краще

Головна особливість в тому, що будь-який міський проект — це завжди робота з багатьма учасниками: бізнесом, містом, містянами, спеціалістами. Для цього потрібен налагоджений діалог між всіма сторонами і розуміння спільної мети. На жаль, в нас такого налагодженого діалогу ще нема, зараз він лише починає формуватись.

Основним трендом в міському дизайні є людиноорієнтованість. Однак цей тренд вловили ще не всі учасники індустрії, тому ми досі отримуємо площі, до яких не можна дістатись на візку, зупинки громадського транспорту, якими не можна користуватись незрячим людям, вулиці, на яких не можна зручно пересуватись велосипедистам, а іноді і пішоходам.

 

Перекриття Ярвалу

Цей проект є найбільшим і найзагадковішим факапом. Через це він один з моїх найулюбленіших. Ми півроку проводили дослідження, спілкувались з підприємцями, прораховували різні варіанти перекриття на транспортній моделі, домовились з міською адміністрацією. За день до перекриття, яке мало статись 24 серпня 2017 року, адміністрація перенесла все це на невизначений термін. Таке в нашій практиці сталося вперше і досі достеменно невідомо, що стало причиною. Ймовірно розкрити цю таємницю зможуть лише майбутні покоління.

 

Коло Подолу

Поки що це найбільше дослідження, яке ми проводили, і перша концепція розвитку публічного простору, яку ми створили. Ми зібрали дані на території всього Подолу і розробили пішохідний маршрут, який з’єднує три історичні київські гори і набережну Дніпра. Зараз по цьому маршруту вже пройшло дві екскурсії і ми збираємось продовжувати прогулянки.

Захищайтеся: 6 сервісів з дірками у приватності, якими ви користуєтесь кожен день

АвторАліна Ситнік
9 Серпня 2018

Щодня ми перевіряємо пошту, гуглимо інформацію, шеримо картинки та спілкуємося в месенджерах. Це стало настільки природним, що ми навіть не замислюємось, що наші запити, повідомлення та скріншоти можуть легко потрапити у загальний доступ – і це без порушення жодних прав.  Platfor.ma проаналізувала слабкі місця популярних сервісів та додатків, які грішать витоками персональної інформації.

 

Компанія Google не приховує, що збирає будь-які доступні дані про своїх користувачів. Для того, щоб особисто переконатися у цьому, достатньо лише відкрити «Мій аккаунт» та перейти у розділ «Особисте та конфіденційність».

Тут можна знайти інформацію про  власну активність та побачити відвідані місця на Google maps. Також компанія зберігає усі голосові записи користувачів, які використовували Voice & Audio Activity. Запис розпочинається одразу після вимовляння «OK Google» чи натискання кнопки мікрофона.