Пожежник 1. Максим – голова профспілки рятувальників, зараз не на службі й буде поновлюватись, але максимально в темі. Запоріжжя.

Пожежник 2. Сергій – Київська область.

Пожежник 3. Олександр – Чернігів.

Пожежник 4. Іван – вийшов на пенсію рік тому за станом здоров’я, Полтавська обл.

– Розкажіть, в чому насправді полягає робота пожежного та як часто він виїжджає на виклики?

Пожежник 1. Пожежник чергує в стандартному режимі: робоча доба, потім три дні вихідних. Також у різних гарнізонах трішки відрізняється час заступання на чергування. Як часто пожежі відбуваються, залежить від району та геолокації пожежної частини. Якщо це густонаселений район міста, то там виклики можуть бути практично на кожній зміні та по декілька разів, 3-4 стабільно.

Пожежник 2. У районі, де я працюю, пожежі бувають не дуже часто. Але є «спалахливі» періоди, наприклад, навесні, коли сходить трава. Потім взимку і влітку невеличка перерва, тож у нас в середньому 80 пожеж на рік.

Пожежник 1. Чим менше людей і об’єктів, тим менше пожеж. Кожен випадок індивідуальний – навіть легкий на перший погляд інцидент несе в собі дуже багато ризиків. Наприклад, ми виїжджаємо гасити якийсь сарай: я вночі біжу проводити розвідку й падаю у відкритий люк. Чіпляюся за землю та дивом рятуюся від переломів. Підіймаюся та знову біжу в напрямку вогню, а робити це треба швидко, адже кожна хвилина на рахунку. Рухаюся в темряві, огинаю мотузку для білизни, що прямо на рівні голови – якщо з каскою щось не те, можна й отримати. Тобто ризиків купа: горить трансформатор – падає цеглина на голову, ліземо в підвал – несправні труби в будинку, задимлення, ями тощо.

– Що найгірше відбувалося на вашій практиці?

Пожежник 1. Найгірше, коли ми приїжджаємо та не можемо надати кваліфіковану допомогу внаслідок того, що немає технічного забезпечення та професійної підготовки. Уявімо, що людина затиснута в машині, а ми не можемо її нормально, швидко, ефективно дістати. Або гасимо якусь будівлю, а наша машина та водопостачання ламаються. Чи відбувається величезна пожежа, але немає нормального керівництва для її гасіння, адже професіоналів, практично, вже не навчають. І таких випадків купа, і всі вони реальні.

Наприклад, якось ми гасили пожежу в гуртожитку на 8-9 поверсі – там горіло ціле крило. Спалах почався з балкону однієї кімнати та перекинувся на весь коридор – було дуже жорстко. Коли у всьому цьому пеклі ми проходили повз однієї з кімнат, ручка від її дверей стала смикатися. Відкрили та побачили там дитину, але дим у приміщення ще не зайшов і все було добре. А могло б і не бути. Страшно все те, що пов’язано з людським життям.

Пожежник 4. Погоджуюсь із колегами, у кожного підрозділу своя специфіка. Я мав онлайн-перепалку рік тому в інтернеті з одним пожежним з Києва, де він писав: «Та що ви там в сільських районах – у вас один виїзд на місяць». Так, я згоден з тим, що у великих містах більший обсяг роботи, але ризики є всюди. Наприклад, близько року тому влітку молодий робітник місцевої пожежної охорони помер під час гасіння сухої трави. Тож, так, у кожного підрозділу своя специфіка, але життям всі ризикують в однаковій мірі: чи то міські, чи то сільські.

Ще в мене давно була така історія – горіло складське приміщення в 600 квадратів, висотою в 10 метрів, забите вщент гумовими виробами. Склалась така ситуація, що дві ланки ГДЗС (газодимозахисна служба. – Platfor.ma) зайшли в приміщення для гасіння пожежі всередині. Виключно через те, що у водомережі впав тиск, вони вийшли назовні. В момент, коли керівництво пожежі намагалось через водоканал підвищити тиск, впав дах будівлі. Це до питання про ризики. Якби все було добре і тиск у водомережі не знизився, то 7-8 пожежних залишилось би під бетонними плитами. Це лотерея.

Найгірша ж історія, яка була, досі викликає у мене табун мурах по шкірі. Ми заїхали в село, а там на одній вулиці палає близько 10 хат і сараїв. А ми – це одна машина, два бійці та водій. Ми не розуміли, за що хапатися – в такі моменти очі розбігаються і не знаєш, кого рятувати першим і хто цієї допомоги найбільше потребує. Це такий складний психологічний фактор. В результаті три погасили й закінчилася вода, бо це село. Вже сформували загін до річки, але, на щастя, підскочила місцева пожежна охорона, а потім і резервний караул.

Пожежник 1. Нам важко не тому, що ми виснажуємося (хоча це майже завжди так), а через те, що ми фізично і технічно не в змозі надати необхідну допомогу людям. В мене теж таке було, що з поля пішов вогонь і почав горіти населений пункт, всіх треба врятувати, а на це немає ресурсу.

– Пожежні забезпечені засобами захисту?

Пожежник 4. Хто з хлопців дійсно переживає за своє життя, той купує власним коштом одяг не нашого виробництва. Держава, звісно, забезпечує, але чим? Нам видають одяг українського виробника «Пірени» – він гарний, зі світловідбивними смужками та вставленою клейонкою, щоб форма відразу не намокала. Але це єдині плюси. Каски падають з метрової висоти та розбиваються. Чоботи по накладній приходять як взуття пожежного, а коли перевіряєш в інтернеті їхнє маркування, з’ясовується, що вони для працівників якихось підприємств – тобто високу температуру не витримують. Краги (спеціальні захисні рукавички. – Platfor.ma) теж краще купувати самостійно, адже видають такі, які на морозі намокають і перетворюються на камінь. Можливо, десь є підрозділи, де начальники турбуються, самі пробивають і шукають кращі варіанти, але від держави підтримки у цьому плані чекати не варто.

Пожежник 3. У нашому підрозділі про чоботи ніхто й не чув – всі пожежі у нас гасяться в берцях. Але тут теж є нюанс. Якщо ти придбав їх за свій кошт, то в тебе ноги будуть сухі, а якщо ні, то ходиш у картонних, у нашому підрозділі їх ще називають «похоронними» (у них ховають військових, які прибули в гробах з АТО). Тобто одна пожежа і в тебе взуття перетворюється на жуйку. Такого поняття як «пожежні краги» взагалі немає, натомість є зварювальні рукавиці, які коштують в магазині 100-180 гривень і під час пожежі розбухають як боксерські.

Єдине, наше керівництво отримало гуманітарку з Польщі й нам видали нормальні каски, які дійсно витримують навантаження. Про каску «Пірену» вже казали, вона навіть якщо впаде з лавочки – трісне. Окрема історія – це повсякденна форма, просто кусок клейонки. Тобі її пошили та дали з одними словами: «Вона не випрасується». А як вона захищає людину, яка в ній працює, то це вже відходить на другий план. Єдина радість – ще з радянських часів залишилися ремінь і карабін, от вони вічні.

Пожежник 1. Якщо розглядати пожежно-рятувальні підрозділи України до 2015 року, то тоді вони не були забезпечені захистом взагалі. Зараз, після пожежі на «БРСМ-нафті» та протестів, пов’язаних із нею, в обласних центрах (ключова позиція) ситуація трішки змінилась. Тут є декілька факторів. Кожен бойовий одяг має якийсь термін використання, а тим паче краги та чоботи. А у нас виходить так, що видали й гуляйте. Другий момент – це те, що закупівлями займається управління. Колись у мене була зустріч із нашим генералом, так він прямим текстом сказав, що головне кількість, а не якість. Вони дивляться, що ця форма дешева та візуально красива – цього достатньо: закупили, картинку показали й все, а як хлопці в цьому будуть працювати на пожежах, вже нікого не цікавить.

– А що з обладнанням?

Пожежник 2. У нас на оснащенні підрозділу знаходяться апарати захисту органів дихання і зору, типу Draeger PA94. Вони точно не пам’ятаю з якого року, але настільки старі, що майстри, які приїздять до нас з сусіднього підрозділу, вже не ставлять штамп про їхню перевірку. Датчики руху в українських пожежних, мабуть, у всіх відсутні, як і тепловізори.

Пожежник 1. Десь у 2016-2017 році почали виділяти кошти та купляти нові пожежні машини з нормальним спорядженням. Але не можна мати таке обладнання і не гарантувати технічне обслуговування та забезпечення деталями. Пам’ятаєте пожежу в технікумі в Одесі? Тоді колеги просили деталі на бензорізи та втрачали час. Все забезпечення лягає на плечі керівництва. Це системна проблема – купують якесь обладнання, а подальша його доля вже нікого не цікавить. Начальники частин в таких випадках часто зливають бензин та продають – частину коштів собі в кишеню, а на іншу щось для підрозділу купують.

– А скільки заробляє пожежник?

Пожежник 3. В середньому 10 тис. грн – для рядового пожежного ніби нормально. Проте, зараз ростуть ціни, а коли в тебе ще є дружина та маленька дитина, 10 тис. – це нічого. Для комфортного життя треба ще десь працювати, але наше чудове законодавство так не думає. Згідно з ним, боєць або водій пожежного підрозділу має сидіти три дні вдома і колупатись в носі. Живи як хочеш, але офіційно працювати більше ніде ти не маєш права, бо тебе прирівняють до корупціонера. Хіба що буде якась наукова діяльність.

Пожежник 1. З 2008 року до моменту, як пожежні почали виходити у 2015 році під обладміністрації та Верховну Раду, наша зарплата ніяк не збільшувалась і становила приблизно 2,5 тис. грн. Після наших акцій протестів і років тиску нам почали збільшувати зарплату і насправді продовжують кожного року накидувати тисячу. Стосовно допрацювання. Я начальник варти, тобто людина, яка очолює черговий караул – пропрацював 17 років, закінчив ВНЗ з червоним дипломом, пішов працювати пожежним. З 2002 по 2018 рік виконував свої обов’язки, поки мене не звільнили. Я пропрацював чесно та не крав гроші, та й в мене крім Жигуля 1977 року випуску більше нічого немає: ні власності, ні житла, ні нової машини. От вам і відповідь. Чи є сенс взагалі чесно працювати?

Мені пропонували піти в управління, де я б став «кабінетним рятувальником» і, можливо, матеріальне становище поліпшилось би: там підкрав, тут підкрав. Це все при тому, що зараз у рятувальників дохід – 10 тис. грн., у кабінетних товаришів – 20-25 тис., а у міністерських – 45 тис. Фактично, пожежні – заручники. Вони по закону не мають права підробляти, значить мають жебракувати все своє життя. Коли виходять на пенсію, то отримують її удвічі меншу, ніж у них була зарплата. Тобто купа ризиків для життя, складні умови, відсутність стимулу працювати, ще й в результаті бідна старість.

Пожежник 2. Я працюю пожежником вже два роки й весь цей час їжджу працювати будівельником, а інакше вижити неможливо, особливо з дітьми. Перед тим я працював продавцем в магазині, а ще раніше на заводі.

Пожежник 1. Пожежні – це по суті будівельні бригади, це найбільш поширений вид діяльності. Це реальний заробіток, який ніде не фіксується. Але мова йде про «шабашки», коли ти працюєш весь день, а на наступний – йдеш гасити пожежі. В такому режимі вже нічого не хочеться.

– Чи готували вас якось до вашої роботи?

Пожежник 2. Я прийшов у 2018 році на роботу пожежником, пропрацював кілька місяців і мене відправили на навчання. Приїхав у навчальний центр з розумінням, що ці три місяці у ньому мені не потрібні, в мене і так все виходить і все це не має сенсу. Підійшов до нашого куратора та кажу: «Як можна з’їхати?». А він мені: «200 гривень». Я ж і подумав, що справа легка, зараз дам ці гроші та поїду додому. Але куратор вернув мене на землю: «Ні-ні, 200 грн за день». Тобто за все навчання я мав викласти таку собі круглу суму, а воно полягало в тому, що ти або сидиш у класі та колупаєшся в носі, або ходиш із віником по території. Але що робити. Зрештою нас відправили на дистанційне навчання, де ми самі заповнювали свої щоденники, привозили їх в навчальний центр, де, знову ж таки, за 200 грн нам їх підписували. Такі справи.

Пожежник 1. Є задача видати «корочку» людині, щоб прикрити нею свій зад перед керівництвом. Про те, щоб навчити людину професійно діяти під час пожежі, ніхто не думає. У ВНЗ є прекрасні та заряджені викладачі, але от, наприклад, мій червоний диплом – це стройова підготовка і прибирання території. Курси підвищення кваліфікації для офіцерів – це теж суцільна корупція. Коли на них з’їжджаються люди з усіх гарнізонів, їм відразу називають розмір суми, яка потрібна, щоб прямо зараз вони поїхали додому. Хто хоче – її сплачує, їде, а потім отримує корочку про проходження підготовки. Для тих, хто вперто хоче вчитися, сума через кілька днів зменшується. В результаті залишаються найміцніші горішки.

– Чи правда, що люди повідомляють про пожежу занадто пізно?

Пожежник 3. В більшості випадків люди одразу телефонують, до того ж, це можуть бути досить різні ситуації: горить дім, десь видніється дим, кіт застряг на дереві, пес впав у яму. Але буває й таке, коли люди думають, що вони можуть самотужки за допомогою відра води або шланги прибити полум’я на сараї. Потім, звісно, розуміють, що нічого не виходить, і дзвонять нам. Це дуже небезпечно – район виїзду може бути недалеко від частини, але дорогоцінний час вже втрачено. Пожежники приїжджають на місце, а там вже палає. Якщо ж далеко їхати, то на місці залишаються просто вугільчики.

Тут є ще цікавий фактор: якщо горять квартири або гаражі, то люди відразу дзвонять. В разі якщо, щось таке починається, наприклад, в магазині, його власник буде тягнути до останнього та чекати, поки все згорить. Він усвідомлює, що потім приїдуть люди в погонах та інспекція, а від цього у нього будуть збитки більші, ніж від самої пожежі.

– На вашу думку, треба посилити відповідальність за паління трави?

Пожежник 4. Щоб людина понесла відповідальність за свої дії в цьому «полі» (в прямому та переносному сенсі), потрібно її за руку спіймати. Навіть у власному подвір’ї заборонено спалювати сміття, але тут поліцейські приїдуть та чітко на місці пришиють статтю. У полі, якщо не спійманий – не злодій. На мою думку, це можуть робити часто власники худоби, які спалюють сухостій для її випасу. Літні люди от досі думають, що попіл – це добриво, тому нехай горить. Або просто людина вирішила подивитися, як красиво суха трава палає. Ну і дітлахи балуються, адже потім приїдуть хлопці на здоровій червоній машині, побігають, помахають шлангами, пополивають водичкою – красиво.

Пожежник 3. Вони не розуміють, що при тій температурі горіння вмирають пташки, маленькі тварини, корисні речовини у землі. Також це впливає на роботу пожежних. Цей сезон був надзвичайно важким в плані сухостою, таке враження, що люди від карантину бісилися та просто палили гектарами ту траву – ми в частині взагалі не бували. Це було пекло – ми ходили та днями махали хлопавками. Це виглядає як палка довжиною у 2 метри та шматок гуми у пів метра. Якась насмішка над нами – ми постійно ходили біля вогню та махали цією хлопавкою як навіжені, щоб погасити полум’я.

– Чи згодні ви з тим, що більшість лісових пожеж – це спроби приховати незаконні вирубки?

Пожежник 2. Я вважаю, що ті ж підпали в Чорнобилі зроблені навмисно. Від моєї частини туди направили певну кількість людей – ми приїхали на ротацію о 8 ранку, отримали все необхідне обладнання та відправилися вже безпосередньо в район пожежі, на торфовищі в селі Річиця. Пропрацювали ми там три дні, не купалися, спали на землі. Від торфів настільки зайшла пилюка на тіло, що у мене ноги були всі повністю чорні. Тож не дивно, що після цієї місії нам треба було пройти спектральний аналіз – перевірку на наявність радіочасточок в організмі. Так от, на мою думку, такі пожежі не починаються з нічого.

Пожежник 1. Є інформація, що в Чорнобилі останні роки постійно горить ліс, але раніше такого не було. Якось один із волонтерів, які колег забезпечували продуктами та обладнанням, надіслав мені фотографії, на яких в чорнобильській зоні ліс лежить спиляний і підготовлений до вивозу. А потім на цьому місці спалахнула пожежа. При тому вогонь не обнуляє дерева повністю, тобто вони опалені, але стоять. Однак навіть, якщо залишилося попелище, це гарна відмазка: «Ой, згоріло!».

– Чи правда, що на більшості підприємств нехтують правилами пожежної безпеки?

Пожежник 4. Тому що великі підприємства під крилом як мінімум обласних управлінь, максимум – міністерства. Тому будь-який інспектор, який вирішив працювати на совість, буде в результаті з опущеною головою приймати правила гри.

Пожежник 3. З досвіду скажу, що більшість підприємств не дотримуються технології виробництва. Тобто по системі «Працює? Та і добре». А якщо щось не так – гроші все вирішують.

– Вам набридло знімати з дерев котиків?

Пожежник 2. За мою дворічну кар’єру я зняв з дерева одного кота і діставав з колодязя одну собаку. Хочу сказати, що це навіть цікаво.

Пожежник 1. Це, насправді, дуже сумно. Це клоунада як підсумок всього, що твориться у нас в службі – ми голі-босі у вогні. Нема жодного документа, де нормативно розписана процедура знімання з дерев котів, рятування собак тощо. Тобто, якщо пожежник упаде з драбини, щось собі зламає або гірше, то зроблять все, щоб це приховати. А потім скажуть, що винен сам пожежник. Це крім того, що в цей момент може загорітись квартира, а ми будемо займатись казна-чим.

– Чи сподіваєтесь ви на компенсацію від держави, якщо постраждаєте на службі?

Пожежник 2. Ми як гвинтики в механізмі держави. Якщо з нами щось трапиться, нас просто замінять на інші.

Пожежник 3. Соцзахисту у пожежного взагалі немає. Якщо з тобою щось станеться, ти захворієш, отримаєш якусь травму – 2 гривні благодійної допомоги та слова «ми вдячні вам». Знаю один випадок. В нас на поясах висять сокири пожежні. І от один хлопець, коли працював на даху, провалився та впав прямо на цю сокиру – перебив собі кишківник. Йому зробили операцію, дали два тижні лікарняного, щоб рана затягнулася, й порадили нікому не розповідати.

Пожежник 1. Тут питання навіть у ставленні керівництва – гарантій ніяких немає. Пожежних в примусовому порядку змушують страхуватись у якихось приватних фірм, а от нормального державного страхування не існує. Згідно з кодексом цивільного захисту, пожежним як мінімум зобов’язані надати можливість проходити реабілітацію в закладах оздоровлення. Це чітко прописано, але навіть цей пункт ігнорують. Управління систематично не виконує умови контракту та звільняє направо й наліво, якщо ти починаєш рипатись. Називають «зальотчиками» і прощавай – в мене так і було. Тоді ми з колегами намагалися довести суду, що це ненормально та умови контракту не виконуються. Але, як можна зрозуміти, нічого у нас не вийшло.

Фото – Державна служба України з надзвичайних ситуацій

Обкладинка – Unsplash