19 травня у школі Projector стартує курс з генеративної графіки – нового підходу, при якому дизайнер проектує алгоритм, а програма вже самостійно генерує дизайн. Так можна створити без перебільшення мільйони унікальних варіантів продукту. Platfor.ma дізналася в куратора курсу, архітектора медіаінсталяцій і саунд-художника Євгена Ващенка, як виглядає цей метод на практиці й чи не означає він перехід від творчості до механічної роботи з кодом.

Генеративний дизайн ще називають алгоритмічним чи параметричним. Суть у тому, що комп’ютер без втручання людини (і набагато швидше за неї) проектує об’єкти за заданими параметрами. Це може бути зображення, деталь, анімація, архітектурна модель чи ескіз для 3D-принтера. Так можна створити без перебільшення мільйони унікальних варіантів продукту – що, наприклад, алгоритм і зробив з банками Nutella.

Сам принцип генеративної творчості існував і до комп’ютерної ери. Наприклад, калейдоскоп – найпростіший і знайомий усім з дитинства «генератор» візерунків. Проте сьогодні технології дозволяють створювати набагато складніші й цікавіші речі та твори мистецтва.

– Наскільки це взагалі нова історія – генеративний дизайн?

– Це стара історія, яка по-новому розкривається у сучасності, бо з’явилися цифрові інструменти, що можуть робити значно більше калькуляцій, ніж людина. Сам термін «генеративний» походить від слова «generative», яке має стійкий синонім – «creative» (креативний). Це дуже древній процес, результатом якого є все те, що ми бачимо сьогодні. Сучасні способи та інструменти дуже схожі на попередні, які створювалися впродовж історії розвитку креативної свідомості людства.

– Які найяскравіші приклади вже є?

– Люди, які пізнали математику як основну науку для формотворчості, встигли наробити багато цікавих експериментів. Наприклад, ось як у різних сферах проявив себе генеративний дизайн:

Проект зі створення доричних колон Subdivided Columns архітектора й інженера Майкла Хансмеєра

Роботи мистецької та архітектурної студії Марка Форнса THEVERYMANY

Pleasant Places – серія цифрових картин митця Quayola, на яку його надихнула творчість Вінсента ван Гога

Відеохудожник Ріочи Курокава створив серію аудіовізуальних робіт Syn_mod.n

Також дуже цікавий напрямок у генеративному дизайні – big data. Це вкрай перспективна сфера, де дизайн за допомогою параметричних методів співвідноситься з інформацією та створює таку собі інфографіку. Процес дизайну стає більш інтерактивним, живим та автоматизованим продовженням людської думки.

– Якщо підхід використовується у промисловому та графічному дизайні, архітектурі, програмуванні, аналітиці, медіа мистецтві, ілюстрації та навіть медицині, як це виглядає?

– Виглядає це як звичайна справа – спеціалісти закопуються у купу формул та вдають, наче щось із ними роблять. Насправді вони налаштовують різні параметри генерування форми, а потім видають результат у вигляді дивовижних паттернів та цікавих формотворчих елементів.

– Дизайн – це все ж креативна сфера, а тут раптом виявляється, що алгоритми можуть бути в цьому успішні. Чи можна сказати, що генеративний дизайн – це механічний перебор, а не творчість?

– Сферою творчості, насправді, займалися та будуть займатися люди, але прояви творчих і креативних процесів та процесів генерування ми бачимо й у природі. Людство надихається креативною енергією всесвіту, постійно відшукує та вигадує різні інструменти для творчості та вдосконалення її результатів. З появою комп’ютеру та цифрових інструментів людина почала використовувати й їх.

Будь-який інструмент творчості – це матеріальний пристрій, але щоб створювати, потрібна свідомість, усвідомленість, творчий дух – тоді це об’єкт мистецтва. Сама матерія без творчого духу не може створювати об’єкт – лише багатогранно копіювати його. Цифрові технології також є матеріальним інструментом за своєю природою, але більш тонким та динамічним щодо часу. Щоб створювати предмети мистецтва за допомогою цифрових технологій, завжди буде потрібна свідомість людини.

Якщо машина може створювати конкуренцію для людини в площині ремісництва та в архітектурі, де важливіші функціональні задачі або властивості, то в площині високого мистецтва очолювати цей напрямок, скоріш за все, буде людина. Тільки людині відоме відчуття сприйняття предметів мистецтва – вони створюються для людської свідомості. Також існують експерименти, повністю згенеровані комп’ютером – там людина виступає у ролі творця алгоритму.

– Як цьому можна навчити? Умовно, ви будете вчити дизайнерів програмувати, а програмістів – розбиратися в дизайні?

– На простих прикладах я покажу, як створювати прості алгоритмічні об’єкти та інструменти, а потім – більш складні структури з них. Також спробую продемонструвати деякі композиційні аспекти формотворчості та візуального мистецтва, що використовую на практиці. Моя задача – довести доступність інструменту Jitter та продемонструвати його властивості. Я спробую запевнити усіх студентів, що генеративний дизайн – це просто, а алгоритмічні інструменти складаються із простих елементів.

– Чи є шанс, що такими темпами послуги дизайнерів зовсім не знадобляться, а за них все буде робити алгоритм?

– Я думаю, що доти, доки дизайн буде розроблятися для людини, основним контрольним фактором та топовим креативним творцем саме вона і буде. Бо тільки людина відчуває потрібні їй елементи як у дизайні й ергономіці, так і в мистецтві. Лише вона може простежити на багатьох рівнях властивості створених нею та для неї об’єктів. Але цифрові інструменти можуть допомагати з витворенням складніших калькуляцій та операцій у процесі створення дизайну.

Генеративний дизайн дозволяє візуалізувати складні та прості математичні явища або спроби пояснити базові закони природи абстрактною мовою. Цифрові методи дозволяють побачити ці складні структури у реальності або на картинках. Вони допоможуть людству усвідомити багато красивих, гармонічних та складних за структурою речей.

– Що порадите тим, хто хоче цим займатися?

– В першу чергу повинен бути творчий запал, по-друге, треба не боятися братися за складні речі, що тільки виглядають такими, по-третє, не боятися експериментувати із кодом, бо саме в цифровому просторі все відбувається віртуально.